Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

В моєму дитинстві і юності...

В моєму дитинстві і юності сьогодні був один з найважливіших днів за весь рік... Важнєй, чим новий год... По традиції ми палили скати (шини). Сначала ми їх крали цілий місяць по ночам (колгосп, сільгоспоптехніка, комбікормовий, тракторна бригада, маслозавод і тд)... Викочували на гору, яка називалася "Весела"... Солярка, факели... Приходило все село... Уха, водка. Вогонь... Опівночі... Шось язичницьке ще мабуть, якісь відголоси... Очищення вогнем...

"Скати" - це був кастінг на весь рік... Дєвушки, любов, весна, юність... Вранці треба було відмить себе від копоті, бо парад...

Всі були разом, в коллєктіві... - Ти карасів узяв? - Да, - а де самогонка? - Та он стоїть в канаві... - Якась солярка цього року херова... - Так вони її водою розбавляють, підараси... - А Свєта буде (смущаясь)?... Надєюсь...

Докладніше

Колись, ще в минулому житті...

Колись, ще в минулому житті, до початку війни, дохтур мав багато питаннь, на які хотілося знати відповіді.

Сьогодні у дохтура дуже багато відповідей, які він волів би за краще ніколи не знати.

Вони відверто не радують. Дохтуру хочеться вірити, що він занурився з головою у чергові ілюзії. І немає кращого способу це перевірити, ніж написати про завтра і упевнитися на власні очі, у яку саме темряву заводять похмурі думки.

За багатьма тривожними дописали дохтурові ввижається тільки одне питання, яке багато хто не бажає задати вслух. Коли почнеться війна?

Все ж бо говорить про те, що готується наступ. Навіть політики наперебій прийнялися називати конкретні дати, оперуючи даними розвідки. В сіру, забуту Богом зону Донбасу напхано стільки зброї, що за законами театру вона не може не вистрілити. В уцілілих районах Донецька терористи проводять навчання з вуличних боїв, натякаючи явно на Маріуполь. Відбуваються дивні події, незрозумілі знаки. То закровоточить ікона в церкві, де похований Богдан Хмельницький. То колорадський "Прогрес" з китайським ганчір'ям втрачає зв'язок з реальністю і, подібно країні, що його породила, повільно і невмолимо входить в круте піке...

Докладніше

Село і люди

Кадиров попросив Путіна про відставку... Я б на місці Владімір Владіміріча Ху крєпко призадумався... Бо пісєц приходить незамітно як правило... Особенно горний... Горний гордий пісєц... Ну, тут, проблєма баланса... Відставить - слабак і не відставить - також слабак... Когнітівний дісонанс...

Був у мене в школі викладач Іван Дмитрович... Викладав він таку тонку і ізящну науку, як "Трактори"... І були ми колись на тракторній бригаді на практиці... Вона (тракторна бригада) отлічалася од інших об’єктів человєчеської цивілізації тим, що там жило прімєрно десять мільярдів мух...Любили, навєрно, вони всяку техніку... Гайки, салідол, тракторісти...

То Іван Дмитрович посеред августовської жари сидів на старій тракторній шині в трусах і в майці... Їв борщ і відмахувався від стай мух якоюсь вєткою дикорастущої сакури... І мрійливо але безнадійно казав: от якби таку муху придумать, шоб усіх мух поїла, а потом сама здохла...

Докладніше

Щастя це просто.

Дзвінок на мобілу
- Доброго дня мене зовуть Світлана вам зручно говорити?
- Доброго, перепрошую а ви хто?
- Це вас турбує бла-бла-банк ми хочемо вам зробити пропозицію.

Докладніше

Зародження міфу.

Діти середнього шкільного віку грають на компутері в симулятор життя Сімс.
- Шо їм ше поставити?
- А ти їм золотий унітаз постав, як у Пшонки!

Докладніше

Нєгодованія пост

Іноді мене дивують деякі люди… Веде людина свою сторінку на ФБ. Нормально веде вроді… Розказує про борьбу за щастя трудового народа і про угнєтєнія угнєтатєлєй… Красіво й правильно…

А потім вдруг ти дізнаєшся, що цю сторінку веде якесь “третє ліцо”… А перше ліцо вообше не поніма, шо ти у нього питаєш з приводу його постів…

І не то, щоб це якийсь великий страшний гріх…

Але всь-равно дві мислі не дають мені покоя:

1. Нафіга?
2. Тю!

Докладніше

В "іншому" два повідомлення

1 - про те шо я продалась госдепу, ссилка на ютуб і "пасматрі как тваімі рукамі убівают фашисти". 
2 - Про те шо я продалась кремлю, шо я поклоняюсь Порошенку і вообще, навєрно ночами жру "шалену бджілку". І єслі мене найдуть в Ржищові то будуть люто пиздить.
В першому випадку я довела собі шо таки знаю 48 способів послать нахуй. Тому послала, дала 20 хвилин на прочитання і забанила.
В другому випадку, я вспомнила ше 15 способів послать. дала дажепівчаса на чтєніє і тоже туда же.
Ви хть опреділіться кому я продалась, дебіли)))
А в Ржищеві я колись була проєздом. Ми їхали на Черкаси, але як всігда якимсь апєндіцітом, тому там заблудились і якийсь дядько з колесом од газона на веліку казав нам "А чо ви сюди поїхали?". Тіпа я знаю чо ми туди поїхали. Ну то таке...

Докладніше

Про всяке...

Колись мій товариш вступив на журфак універу Шевченка. Я за нього шалено раділа, ну бо він класний. А ще він якось пішов купити в універі тістечко, і схотілось йому "ромову бабу" але він якось забув як воно зветься і довго стояв думав, а продавщиця йому така, "та ти ж задовбав тут стоять, кажи шо ти хочеш". І він сказав "Дайте мені пожалуста отой вулкан страстєй". Главне вона поняла про шо він. Я сьодні тоже стояла, дивилася на те тістечко і думала про свою жизнь і про те, що я ніколи в житті не їла його, то мені не хотілося, то дужче хотілося еклєрів, а потом вдруг стало не можна. Може саме тому я теж не можу запомнить як воно називається. Тому придумала шо те тістечко тож я - бо я Ромина баба, а це значить - ромова баба...

Докладніше

Люди люблять хвалитися

Люди люблять хвалитися. Такова чєловечеська природа… В мене більший, товщий і длінніший… Інтілєкт, в смислі… Або аппендікс. Або діагноз… Не важно…

Особливо люди люблять хвалитися тим, де вони відпочивали. І чим назва місця круче, тим самєц чи самка - удачнєй в жизні… Це підрозуміваєцця по умолчанію…

“Ми в прошлам гаду билі на Теркс і Кайкас”… І даже дураку сразу понятно, що Теркс і Кайкос це значно красівше, чим, напрімєр Звенігородка чи Буратин… Хоть і зовсім не факт…

Я вже не кажу про Каілуа-Кона, Гонолулу і прочі гаваї…

Але я з такими турістами навчився бороться їх же оружиєм… С дєцтва в мене якась странна тяга до запоминання сложних і абсолютно ненужних слов… Я в два часа ночі, з любого похмілля знаю і помню, що Жуктердемідійн Гуррагча – це перший монгольський космонавт. І що Ейяф’ятляйокудль – це вулкан в Ісландії, а не вірус якоїсь, допустім, смертоносної бацили… Нашо я це помню – не знаю. В биту не пригодилося ні разу…

Докладніше

Обзор 30 квітня 2015

Доброго ранку, чарівні укропочки і злобні укропи! Надворі четвер, перед нами купа вихідних і дід сподівається, що ви проведете їх зміцнюючи здоров'я, всячеськи балуючи близьких і рідних та укріплюючи своє родинне щастя. Ефективно працюють ті, хто вміє вчасно відпочивати, тому робим перерву, заварюєм кохве і читаєм дєдушку.

Надя Савченко в лікарні, дід вчора по старчеській наївності припустив, що там їй буде по любому краще, ніж в тюрмі. Но адвокат Ілья Новіков, який неотступно слідує за підзахисною, зустрічаючись із нею по 3-5 разів на тиждень, сообщає, шо умови в тій столичній лікарні навіть гірші, ніж в СІЗО. Не тому, що тюрми в Росіі такі комфортні, а тому, шо страна, яка 15 год купалася в нетрудових доходах, не догадалася хоть якось покращити медицину для своїх граждан. Хуйло пнувся в G8, щитає себе пупом землі, а пацієнти даже московських клінік лежать на просякнутих сечею матрасах. Для Наді там організували окремий спецблок, вікна в масивних ґратах, вокруг неусипна наружна охрана. Надя проходить по категорії "склонная к побегу", тому її охраняють особо тщатєльно.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info