Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

ПРО НАУКУ ВООПШЕ

ПРО НАУКУ ВООПШЕ
Вона, як ізвєсно, в ліс не заводить. То дзен такий сталий український.Ну, і хрен з ним, з дзеном! То не є так актуально натепер. Бо наша наука, воопше, не ходить. У неї ДЦП. Державний церебральний параліч. І ше болєзнь Паркінсона в останні так років 25. А, учитуя подпітку науки срєдствами, - то в неї ще й обще істощеніє на грані голодної смерті.
Толку від української науки для України, як з козла молока. Хотя, країни, которі получають надої з розробок і винаходів, створених українцями, кажуть, шо надої з них просто немислимі, ККД зашкалює, а перспектива - ващє охуєнна. І підозрюють, шо українці, таки, тупі, раз дьоргають за роги вмєсто вимені.
Ну, вони там про нас, вопше, мало шо доганяють. От читаю як ржуть на норвезькому научному сайті з сітуйовіни, коли пацан десь з Черкащини винайшов новий спосіб добування сонячної енергії, сам сконструював батарею, акумулятор і ше купу всього, що дозволяє цьому устройству працювати, чуть лі не вєчним двігатєльом, получив за це яку-то грамоту від районо, а його батьки запрєт від ЖЕКа іспользувать цей пристрій вдома.
Да. А потом пацан кінчив школу і пішов в ПТУ на сварщика вчитись. А ше через два года поїхав з дядьком на заробітки до Норвегії, добувать їхню нєфть в холодному морі. А там, на норвезькій вишці, він чимось проштрафився і його прогнали. І от в припортовій пивнушці норвезькій, пацан познайомився з , вижившим з ума, прохвєсором з Осло. Далі додумайте. Пацан щас має такі надої, шо козли з районо, котрі йому грамоту дали, осідають в інфарктє.Шкода, що вчитель фізики, якого тоді зашугали, шоб не триндів про талант, помер.
Так шо наука, панове, таки не йде до лісу. А йде вона, рідненька, такими єбєнями, шо, коли так буде і надалі, то ми з вами радосно откриємо двері модернового палєоліта уже скоро.
От є в нас Міносвіти і науки? Є ціла Акадємія наук ? І шо? Шо з них толку,єєсі вони виконують тіко функції сєпаратора - збирають вершки з надоїв бюджета і імітірують процес просвітлєнія народних мас путьом катанія наперстків. Вгадай під котрим реформа. Оскільки ще ніхто не вгадав, то акадєміки і члєни-корєспондєнти НАНу свободно оббивають хуями научні угли, а МОН ті угли штукатурить імпортною грунтовкою і вносить посильний вклад в посилання народу нахуй. Кріча при цьому, шо нам нада нові, вітчизняні розробки.Особєнно в енергєтікє і агросєкторє.
Ага. І шо не пустимо фірму МОНСАНТО. Куда не пустимо? Вона тут. Давно і надовго. Потому шо, ше ого коли, пока мір думав : нада йому ГМО, чи нє, наші ділки ешелонами перли насіння в Україну. Докази? Пліз : де в нас можна перевірити помідор, котрий не мерзне при -20 три дня, зберігає товарний від дофіга довго, не хворіє фітофторозом, росте без грунту, сам опиляється і зберігає властивості каучука даже в маринаді? Тото же. А баклажан - цей любімий плід ізвєсного жука ( Не картошка, нє)?Ні один притомний жук не полізе жрати картошку, пока рядом є баклажан! А в мене он жуки повз грядку з баклажанами сунуть, як шведи з-під Полтави : розбиті, злі і голодні.
Короче, МОНСАНТО у нас давно. Просто розфасоване те насіння в красіві пакетики працівниками НДІ садоводства і городництва НАН в с. Нові Виїбони Глибоконаїбанського повіту.
Ага. Повіту. За оту територіальну реформу вчителям історії і географії, котрі вивчили цих реформаторів, нада відібрати пенсію. Шоб іншим неповадно було.Бо сотворити таке шедевральне уйобство могли тільки люди, в котрих вчителі бухали, або були неадекватними по жизні. Бо, те, шо ці люди вчились ше потім у якихось ВУЗах - повний бред. Вони історію рідного села і географію Колобка не прочитали . Про історію України - вопше мовчу.
Говорити про це можна довго. Но...
Чого в нас всьо так пльохо?
Да, потому шо постоянно тікаємо при виді хама, манєвріруємо по кустах при атаках бидла і мовчки зйобуємось, коли не платять зарплату.
Приклад? Пжалста : ФБ. Отправляють в бан топ-блогерів. І начинаєцця : тікаємо туда-сюда, бо всьо дістало, Цукєр - поц, вата - суки. Причім істерять не топ-блогери, не волонтери, а люди, котрі постять котіків, тузіків, цвіточки і цнотливі фотожабки .А, і ще свічки і приспущені знамена.
Це я до чого? Послухайтесь Татусю Бо і не робіть хуйні. Бо ведете себе, як ті їбануті селяни з Черкащини, котрі проїбали хороший винахід ще й тішились, як тато пацана демонтував ту конструкцію в себе на хаті, бо так сказав ЖЕК. Так от : селяни, вмєсто того, шоб собі паять і лудить альтернативне джерело енергії - купляли китайські котли, а щас ниють, шо їм газ дорогий.
А палєоліт не дрімає. У нього свої адепти є. Нами ізбранні. Бігають з дубінами реформ просторами Неньки і перейобують все, шо до них не вспіли довбойоби попереднього покоління.
Нє. Не все так безнадьожно. У нас же є волонтери. Вони скоро начнуть таскать в НАН крупіци істини, складуть андронний колайдер зі старих стіралок, посадять неГМОяблуньку, дочекаються врожаю і копняками заженуть під неї Ньютона.
Волонтери - вони такі. Все можуть.

Докладніше

ПЕКЕЛЬНИЙ МАРКО

Вчоний кіт ото сидів і думав кого йому отой Марк нагадує аж осьосьо пригадав.

ПЕКЕЛЬНИЙ МАРКО

Сідайте ж, хлопці, всі гуртом,
А ви, дівчата, геть в одділі,
Щоб не було між вами якої веремії!
А як же буде хто жартувати,
Того в потилицю будем гнати!

Докладніше

Нахєра?

Нахєра? Нахєра було ото так нажиратись? Но об етом потом...На квартірніку я вам про всьо розкажу. Єслі захочете.
Слухайте прасвітльонні, а ви не вкурсі як називаєцця коли всьо в жизні на одну тєматіку з завідною настойчівостю? Вопшем началось ще на свальбі...
Дуже прілічна кафешечка за містом. Дуууже. Даже біллярд є. З саннормами тож всьо харашо, бо недавно открилась. І повара в чистих халатах. Мєжду третью і четвертою "за здоров'є молодих" я ощутила пріятне тепло в ногах. Я даже стріманулась на мінуточку, шо мій організм как то черезчур радий за нівєсту. Опустив глаза під стол я була обрадувана і удівлєна, обрадувана шо я таки не всцялась от щастя а удівлєна тим, шо мені на ноги залізла якато кицька. Кицька а не кіт шо я поняла по трьохцвєтному окрасу, який бува тіки у кицьок. Вопшем це животне од мене не отходило і участвовало даже в конкурсах. На мене дивились як на ненормальну, а об'яснить п'яним людям шо я ні при чом виявилось абсолютно невозможним. Вопшем з свальби я не уходила, я от кицьки тікала, бо я ж чесно, котів не люблю. Приїхавши додому, я там застала Сєрого, який був в нємного перевозбуждьон. Бо відітє лі пока я дето бухаю тут з Васілісой шото непонятне творицця. Ну шо там непонятного, моїй дєвочці просто прийшла пора рожать і вона шукала для етого подходяще місце. Найшла вона його у Сєрого під діваном. А Васіліса ж як я, якшо вже шось рішила, то піздєц. І їй нема ніякого діла шо Сєрому відітєлі страшно. Вопшем перетягла я Васілісу на приготовлєне місце. Вона так вазмутілась шо даже рожать ненадовго передумала. А я рішила перекурить, открила двері і в етот мамєнт в хату прожогом заліта кіт. Чужий. Агромний. Дуже великий. Радше нагадує невеличке теля ніж кота. Чорний с просєдью. Волохатий. Видно шо домашній бо ухожений і видно шо очєнь не молодий. Він заскочив на кухню, я слєгка опєшила от наглості і здєлала попитку вигнать, но це оказалось невозможним. Я так думаю шо то мабуть який то прєтєндєнт на Васілісу, якого даж не пугають чужі діти. Но це ще не саме інтірєсне. Єслі учєсть, шо він спочатку на мене чуть не кинувся, то странним було його дальнєйше повєдєніє він по хазяйські пройшовся по хаті, потім потерся мені об ноги, слєгка куснув за бедро і пішов геть з вираженієм лиця на якому чотко читалось "я ще вернусь, приготов мнясо до мого слєдующого приходу" То було слішком багато собитій і слішком багато котів для одного дня. Я виключилась. 
Сьодні утро встріло мене трьома мислями "нахєра так було нажирацця" "шо там Васіліса" "чо я ногами поворушити не можу" Рєбята отвєт на послєдній вопрос прийшов момєнтально. Він був тут. В мому ліжкові, а імєнно на моїх ногах. Вчорашній гость. Полукіт полутеля рішив шо мона залізти до мене в ліжко і обездвижить мене своїм вєсом і своєй наглостю. В мене канєшно вознік вопрос "кого хєра ти тут робиш і як ти вопше сюди попав" но я даже з похмілля з котами не общаюсь, я дала йому гарного копняка він с'їбався бистро. Но він ше вернецця, я точно знаю. Такі наглі просто так не здаюцця. Нада хоч позивний йому який то придумать, бо некомільфо багіні на весь пасьолок орать "пашол вон скатіна" слішком многіє можуть на свій щот прийнять. Ладно прийде ше, то назву. А пока пішла я роди приймать. Кстаті бажествєнні котенята непанятной пароди нікому не нада? Бо чуствую їх на етот раз буде много. Сама не справлюсь.

Докладніше

Колись я підпрацьовувала тамадою.

Колись я підпрацьовувала тамадою. 
Ну так, мені хотілось грошей, а ума більш ні на шо як ото язиком молоть, та писанину писать не хватало. Тому пішла тамадувати.
В мене були різні весілля, однажди я ховалася під столом наречених, бо за третім столом музиканти случайно грали туш і розбудили нівєсту, і началась піздєлка. Там бились всі, весільний тато із баяністом Вадіком, вчитель математики з весільною мамою, мама женіха полоскала повариху в виварці з кампотом, і тільки я з директором школи, тримались за один мікрофон і сиділи під столом. Потім всі мирилися і повариха случайно трахнула завклуба, за шо завклубова жінка обідилась і подарила міньєта свідєтєлю, а свідєтєль розказав завклубу, а завклуб сказав "пиздло ти, Андрюша, вона таке не робе бо брезгліва". Потім нас із музикантами проважали всим селом і просили остаться ще на пару днів, я після того заїкалась, прокидалася ночами і внєзапно плакала.

Докладніше

На тєкущий мамєнт...

На тєкущий мамєнт маюцця три чорних і один сірий но як я панімаю ето не прєдєл. Мать чуйствує себе нармально, від у неї загадочно похуїстічєский.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info