Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Хвилинка історії

18 травня 1915 року. День рождєнія царя Ніколая другого. Царю ісполнилося 47 років. Подхаліми істово хвалять Ніколая, преса соревнується у вираженії верноподданічеських чуств і посилає проклятія на голови врагов велікой Россії.

Газєти также бадьоро сообщають про небувалу доблєсть русского воїнства і про сказочні подвиги донского казака Козьми Крючкова. Про стремітєльний наступ австро-германських військ між Віслою й Карпатами і про судьбу захваченого чуть ранєє в плєн генєрала Лавра Корнілова преса стидліво умалчує.

Ніколай благосно улибаясь принімає поздравлєнія і мріє увійти в історію в качестве геніального правітєля та нєпобедімого полководца. Через три місяці він самолічно возглавить армію с целью повести її від победи к победє.
Союз Міхаїла Архангела бодро марширує із хоругвями і співає царю хвалебні гімни. Козьма Крючков дає хвастліві інтерв’ю, Гриша Распутін пише книгу «Мої мислі і размишлєнія», а Лавр Корнілов сидить в нємецком плєну та курить дорогі сігарети.

Докладніше

Осінь патріарха

"Янука Мерило, Саша Боровик какой-то. Кто у кого помошник? Или советник? Муся, уже я ничего не понимаю, што там у хохлов. Раньше понимал, а сейчас ничего не понимаю!", - жалівся Віктор Янукович, немолодий втомлений алкоголем чоловік у спортивному костюмі, сидячи перед телевізором з тарілкою.
Фарбована пергідрольна білявка років 45 у рожевому пеньюарі з логотипом "Луі Віттон" на животі нервово висмикнула у старого тарілку з недоїденими макаронами і роздратовано прошипіла: "Боже, какой же все-таки долбоеб, а!"

Докладніше

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МУЗЕЇВ

ВСЕСВІТНІЙ ДЕНЬ МУЗЕЇВ
Музеї бувають різноманітні. Але я, просто, обожнюю краєзнавчі. Причім, в райцентрах. Бо там, направду, окрім автентичних експонатів зберігається якась невловима, неповторна і дуже світла аура. Хоча...Вони всі типові, оті музеї.
Там як ? Заходиш - і перед тобою панорама "Подмосковниє вєчєра". Печера, вогнище, гора кісток в кутку,коло неї голодний приручений пес,в купі соломи спить баба з немовлям, а навколо вогню москалики з кремнієвими іскандерами і в шинелях із мамонта. Дивишся на то і , навіть, шкода , шо вони не погодились із Дарвіном і не захотіли еволюціонувати.
А потім ідеш в наступний зал. Переступив поріг - а вже й тисяча років пройшла. І там тобі : колесо, прялочка, станочок ткацький, кружечок гончарний. Та ще полумиски, глечики та дзбаночки тиснені та різьблені.А узори на них - то чисто, як на рушниках наших та по лиштві сорочечок. Йой! Яка то краса! Заглядуєш краєм ока у попередню залю - і дякуєш Бозі, шо ти не москаль.
А потім ідеш далі . А там уже горно ковальське,міхи, щипці, молоти і молотки з молоточками , величезний кадуб для води стоїть, що в ньому залізо студили, і підкови на дровищі викладені та ще різна дрібнота, як то : наконечники для стріл і списів, вуздечки і брязкальця, пряжки для ременів та застібки до всього.
А на стінах висять мечі та кольчуги, та броніки і шоломи високого ступеню захисту. А що вже щити - то не намилуєшся! І на кожному сонечко відчеканене. І ото згадуєш ті "Подмосковниє вєчєра" в першому залі - і пишаєшся, шо предки в тебе не ликом шиті.
А далі вже заля з письмовими згадками на бересті, на пергаменті, папері. А там - зодчество : козацьке барокко, панське рококо, галицький ампір і модерн, фортифікації і твердині, монастирі, палаци і, ясна річ, шо частний сектор з його хатками біленькими, з тинами-перелазами та навколо хаток - паничі кручені, соняхи на півнеба, а на обрії - то там і волошки в житі видно, ага.
І ти на ото все дивишся, козак Мамай тобі на кобзі грає, ти собі попиваєш узварчик із мальованого кухлика, слухаєш, як хрущі над вишнями гудуть Милота до умілєнія. Бо є хліб і до хліба. Восени сємки в Подмосков`ї на шубу соболину виміняєш, а там до Різдва й кабанчик поспіє.Нє, кабанчика в експозиції нема. Но він підрозумівається, - бо то святе...
А за склом одяги і строї висять. Як в бутіку якомусь. Сорочки, льолі, запаски, горбатки, юпки, свити, кацавейки, лапсердаки,кожушки , камізельки,кептарики. Та ще хустки, очіпки, шапки смушеві і брилики різні. Та намисто, дукачі, коралі,гердани, силянки і низавки... І то всьо простий люд мав таке. Пани в платях ходили і корсетах- камзолах, ага. З хутрами того пса, шо втік з-під купи кісток в "Підмосковних вечорах", шоб його не ззїли...
А потім, знаєте шо? Потім починається заля з тою епохою, котра нас зробила сірими. Тупі форми, убогий зміст і жодної автентики. Мовби й не було в тих роках нічого яскравого. Окрім нашої крові.
То екпозиція про тяжке наше пізнання , шо воно таке йоксель-моксель, йошкін кот і yobanyikatsap.
І лише в кінці - синьо-жовті фани, щеневмерла і купа стріляних гільз, пробитих касок, покрученого металу. То вже хлопці привезли з війни.
Директор музею вже переселив екскурсовода до бухгалтерки в кабінет і готує нову залю для нашої історії...

Докладніше

Хіба ні?

Я була високо над Землею...Мені було дуже страшно, не зважаючи на красу, що відкривалася моєму погляду. Квітучі сади, зелені поля і луки, жваві річки і струмочки і море, величезне безкрає море. Я зависла і завмерла, скута своїм страхом висоти і нерозумінням, як я тут опинилась. Я знала що маю йти чи летіти, але боялася поворхнутися, через страх впасти в красу, що розкинулась піді мною, з шаленної висоти. Мені було страшно залишатися на місці і страшно рухатись. Але принаймі коли я не рухалась, я не падала. І я вирішила нічого не робити, чекати. Я відчула шо піднімаюсь вище...Побачила, що річки підо мною перетворюються на тоненькі иточки, а біло-рожеві сади, на розмиті плями.

Докладніше

Про феномен

Про феномен мордокнижного кацапізму.

Шоби собі не думав про це все Моня Цукерторт, сталося те шо сталося. Українці перетворили його віртуальну ярмарку марнославства в інструмент інформаційної війни проти заклятих братів. 
Вчоний кіт хоче окремо зазначити, що не дивлячись на кількісну та матеріальну перевагу ворога в питаннях пропагандистського контенту, проукраїнське ком*юніті швидко набрало силу та фактично на волонтерських засадах отримало ряд стратегічно важливих перемог.
По перше ми поступово навчилися ефективно гасити хвилі паніки які періодично піднімалися ольгінськими ботами, починаючи з часів майдану.
По друге ми навчилися чітко відрізняти фейки від зваженої інформації за джерелом її походження - інфоресурси на доменах ru і su поступово відправилися в бан-лист разом з їх поширювачами.
По третє було створено ряд убивчих інтернет-мемів, які виставляли ворога на посміховисько тим самим нівелюючи його агресивний потенціал.

Докладніше

ПРЄСТУПЛЄНІЄ І НАКАЗАНІЄ

- Рогозін, паршивєц едакій, ану, подь сюди! - рявкнув Путін нервово йорзаючи жопою по сідалу. Він сидів на величезному золотому троні, інкрустованому діамантами. - Виході, говорю! Знаю, што за двєрью стоіш!

 Двері зі скрипом відчинилися і в кімнату на напівзігнутих ногах, трясучись усім тілом зайшов Рогозін.

Докладніше

#Jobanikazapy ілі поцелуй себе в дюрочку, Марк

Мудрі люде, мені розказали шо фійсбук банить нас посредством одного автомата натасканого находить і істрєблять запріщонну лексику. Туди вкинули слова-матюки (а Fuck you, Marck, тож читається, чи не дуже?), а також такі слова як "кацап, москаль, хахол, укроп"... Це мовляв лексика нетерпимості.

Докладніше

Гей-гоп, Канада!

грустіть товаріщі не надо
шо побідила нас канада
і шо хохли із того ради
шо з нас іздєлали омлєт
іграли міліціонери
народні прямо з лнра
а ви укропи і бандери
у вас ващє хакєя нєт
вид спорта етот не ігрушка
тут можуть по єбалу клюшкой
і бєз зубів потом к подружкє
уже нє хочецця іти
а вам я по сєкрєту братци
скажу шо в роті у канадців
зубов шістнаццять іль сімнаццять
вєрняк не більше двадцяти
і ше в них форми красно-чорні
і в них єсть українські корні
плюс нам подсипалі снотворне
і проносне усім у чай
і не могли ми бігать швидко
а ше в голкіпєрской каліткє
лежала яроша візитка
вот і програли нєвзначай
і вообщє сміяцця нєхуй
ми б матч закончили з успєхом
но потомушо злиє чєхи
там шото здєлали со льдом
у нас не так скользили ноги
і волновались ми нємного
вот 6-1, і ми в дорогє
уж улєтаєм в отчій дом

Докладніше

Обзор 18 травня 2015 року

Доброго ранку, друзі! Ну, нарешті понеділок, країна бадьорими рядами рушила на роботу, і дєдушка сподівається, що всі ви сповнені сил та натхнення. Розпочинаємо трудову вахту під акомпанемент закипаючих чайників і кавоварок та миючи свою любимі чашки, щоб наповнити їх улюбленими ранковими напоями.

"Самолюбіє мнє дороже", казав колись впертий пристав із "Одесских рассказов" Бабеля, коли резонні громадяни застерігали його не робити херні. Шото подобне наверняка скаже і Хуйло, та решітєльно відхилить предложеніє обміняти двох захоплених у плєн російських спецназовців на Надю Савченко і ще 400 українських громадян. Болєє того, дід сильно сомнєвається, чи вообще Хуйло признає капітана Єрофеєва та сержанта Александрова своїми гражданами. Наверняка Москва тупо вибалушить глазьонки і сдєлає вид, шо вообще не понімає об чом речь. Бо всім же ізвесна установка - военнослужащих РФ в Украине нєт. Отже і ідєя нащот обмена воєнноплєнними, к сожалєнію, десь із разряда антинаукової фантастики.

Докладніше

Десакралізація Цукерторта.

Десакралізація Цукерторта.

Вчоний кіт з присущим пухнастій скатіні цинізмом слідкував за ліхорадочними двіженіями ольгінських крємлєботів в предвєрії єжегодної онлайнконхверенції Цукерторта і внєзапно поняв, шо несмотря на напускний пафос кремлядьпропаганда в соцмережах потерпіла фіаско. Ольгінські боти, мотівірувані ісключітєльно баблом, зіткнувшись в мордокнижці з небайдужими громадянами України програли інформаційну війну на всіх фронтах. І для того шоби не допустить глобального пройоба задєйствували ватоцефальну агентуру в адмінці мордокнижки. На мінуточку українське питання під постом цукерторта набрало 44 кілолайки за якихто дві доби, шо вопше являєцця рекордом для такого рода перфоменсів вопше. Шо роблять кремлєботи - питаясь остановити волну кілолайків, вони в нєрвах начинають банити під надуманими предлогами актівних учасників процесу тоїсть відомих українських блогерів тисячників.
Власне замість бажаного ефекту досягається ефект зворотній. Смутниє подозрєнія небайдужих громадян в політичній заангажованості мордокнижної адмінки переростають в желєзобетонну увєрєнность, а абсолютно ботанська отвєтка цукерторта на конкретно поставлене питання тільки добавля в конструкцію монолітності.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info