Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

поїзд і прошутто

Поїзд і прошутто.

«Огій на тебе», сказав мині проводнік перед поїздом. Відий, я його чимос стривожив. Гейби мині баба чемно в дорогу  до Кийова не пакувала сумки з самогонков і курями живими… Чьо той проводнік на мене з‘ївси?

«Шо ти мині триндиш», запитав я йєго і він пойняв шо ляпше мине пустити і дати чаю чим сваритиси. Зайшовши другий раз в своїй жісті в купе, я пойняв, шо нічьо не помінялоси – красіва скатертинка на столику врадувала мине і вже кагбе намікала, шо всьо буде файно…

Всьо таки було фист файно – сусід хропів, бабулька харкала і студентка (явно глубока заочніцца)  співала у навушніках про валєру…   

На ранок сталоси чудо – когди я дістав з сумки мнясо італьянське, яке мині  внук передав. Зразу же вес вагон збігси розказувати мині, шо не варто дідові їсти прошутто – бо воно негативно вліяє на желудок.

Я всіх фист канєшно культурно послав,  шоби вони себі бетонували місце на своїй алеї звьозд і мине не трогали. Не повірили гади моїм словам – прийшлося заспівати «групу крові на мойом рукавє».

Нє, я не жадний, но прошутто нікому не віддам ніколи )))

Докладніше

Курський вокзал, вечір, наші дні.

- О, Коля, гляди - інвалід.

- Подайте добровольцю. Другий день не жрамши, третій не похмелявшись. Дайте дєнєг. Дєнєг дайте, волки позорні, і так всьо на блядєй і клуби спустите.

- Не шуми, батя, дадім. А шо в тебе медалі странні, в дєда не такі були.

- Так то за другу мірову, а я вот недавно одвоювався.

- А ногу де посіяв - Кандагар, Чечня, Ангола?

Докладніше

Дайтє второй шанс...

Написано Васілісой Єгоровной

 

Дайтє второй шанс блядям-вопить фейсбукоспільнота. Це народ обсуждає пост якогось дописувача, шо поділився історією своєї знайомої 23 річної стріптізьорші, яка пройшла конкурц в нову патрульну службу міліції і тепер буде блюсті закон і порядок. 
Дядьки засунули лєву руку в труси, а правою строчать коменти а-ля "хачю что бі она мєня астанавіла за нарушєніє і наказала", "а шо тут такова, дєвочка в харошей форме, попой навєрное орєхі давіть может - значіт прєступніка удавіт" і тд. Тьотки не відстають - "дажє єслі бі ана біла прастітукой всьо равно чєлавєку нужна вєріть і давать шанс", "какіє вакруг ханжі, а дєвачка харошая" ну і подобне бла-бла-бла.

Докладніше

Рісторан і кури.

Рісторан і кури.
Мав я честь побувати у ваших Черновіцах в цілому Рісторані на вісіллю. Но файне то є місце. Здалоси мині шо я до музею золота древніх ацтеків попав — так всьо блистит і світиси, шо аж страшно дихати вголос. Мой, навід гардєробщиця віглядає як соня лорен в молодости. Мав я з самого початку цурис, як у віходок зайшов: я лиш присідати — а воно начило гудіти і крутитис, відкис вилізло полотенцє папіряне на сідало. Подумалоси мині, шо газди тего віходку лічно засіли за стінов і наблюдают через вічко, а коли хтос зайде — сразу начинают отуво карусель крутити.

Докладніше

Магазін

Сказала моя баба мині сигодни валити до магазину, бо скінчиласи гречка в хаті. Звісно ж, шо бабі своїй я відказати не годен — повалив помалу. Наш магазин то спецефічєске місце канєшно. Всі, хто туди заходя, не годні без интиресних новостей вийти. Деколи мині здаєси шо наш магазин — то є чорная діра, в якій люди можуть пропасти пошті на сутку.

Докладніше

Сєпарітісти на городі (полумічта-полусказка).

Сєпарітісти на городі (полумічта-полусказка).
Як і люба казка, починаєси моя вповідка про теє, шо жили-були два сусіда: Тарасик і Віталік. Фист добре жили, мед-горівку пили. У всему любили справятиси разом. Город мали спільний – разом обробляли. Один-одному помагали за худобиною дивитси, навід навчилиси хропіти в унісон. Когди служба в церкві - співали в церковному хорі, коли забава в селі –співали на мєсній «естраді». Фист любили отую співанку про «марічку чічєрі». Обидвоє були ще не жонатими і мічтали здибати свою Марічку. (от спитатси любого мужика – яка в нього мічта після вісілля….)

Докладніше

Гєній в зеркалі і теля

Гєній в зеркалі і теля.
Когди мужички з "мацьоньким" пивним жівотіком підходя до зеркала, одразу кажуть самому собі, шо "я - як мінімум гєній".
Да, гєніальність це круто і пріятно. Особєнно, когди гєніальність проявляєси в зрєлому возрасті. Бо імєнно в зрєлому віці мона вже не встидатиси і показувати всім який в тебе гєній вєликий внутрі.

Докладніше

В поїсках міфічєскіх пріключєній. кавалок номер два

В поісках міфічєских приключєній. Кавалок номер два.
Казав мині внутрєнній голос — не розказуй як воно летілоси на той сєвєрний полюс... 
Поки в мині бушувала істєріка і паніка, чи той главний царь-папуас не з'їсть нас по дорозі, дивним чином вітер наш воздушний шар заніс на родіну святогопатріка. Шо Вам сказати - таки фист добре, шо з нами папуас в лижах на матраці оказавси — прийняли тії п'янички нас за своїх!
Почаркувалиси ми разів десіть і захтіли поузнавати як люди там живуть, шо в них відбуваєси...

Докладніше

В поїсках міфічєскіх пріключєній

В поїсках міфічєских приключєній.

Купа літ прожив я на цему світі, а нігде заграніцев не бував і нічьо интиресного не видів.
Підговорив я сусіда і полетіли ми аж на сєвєрний полюс. Саме интиресне, шо полетіли ми чось на воздушному шарі (відий так скорше...)
Пріятно таково летіли над усіма оборами — увиділи всьо, шо сусіди помиж курузи садя, всьо шо в городах твориси на закинутих предпріятіях.

Докладніше

Сільотка під шубов і бензопила

Сільотка під шубов і бензопила.

Вот раньчє добре було – взяв дружбу- два, покликав сусіда тай пішов на цілу днину до лісу дров пиляти. Дорога до тего лісу фист опасна і тривожна – простягаєси вона попри хату лісника. Но це ще не опасность – так, пару мінут криків, потім переговори і далі вже чимчикуєм втройом. А вод далі настояща приключка чикає… Шинок… І минути не годен йєго, бо сценарій з лісником написаний до нас; но і опасно переборщити, бо в один момент сусід заявляє, шо «дрова – не вовк, в ліс не втечут» і «добре, шо глобальнє потєплєніє наступило і літо ниньчє довге буде».

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info