Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Мурзікньюс від 21.05.15

Ну шо вам сказати, пока вчоний кіт занімався санітарною очисткою френдзони і питався розібрацця в механізмі політічєськой цензури шо розцвіла пишним цвітом в мордокнижці, на політічєському горизонті знов начали збирацця грозові хмари, но про всьо по порядку.

Докладніше

Червоне – то любов!

Сьогодні о сьомій ранку в спортзалі, на “рецепшн” мене зустріли двоє дівчат у вишиванках… - “Доброго ранку!”- сказали вони, замість віковічного “здравствуйте”…

В Раді я бачив вишиванки якоїсь ручної роботи за страшенну ціну навіть “на око”, і фабричні штамповані сорочки за двісті гривень… Так само і на вулиці… Дорого і дешево… Білі і чорні. Чорно-біло-червоні і біло-блакитні… Львівські, черкаські і буковинські…. Соціальна нерівність… Кольорова нерівність… Нерівність орнаментова… Але це, мабуть, саме той випадок, коли нерівність не ріже око… Хай буде так…

Марія Василівна Матіос (львіський орнамент), зі мною (біло-блакитна) і ще одним депутатом (біло-блакитна) зробила селфі на мобільний і сказала: “Я, і двоє голубих”… - Нє, - кажу, пані Маріє, - трохи не так… - Але бажання, все-одно загадайте, на всякий случай… Справжній “голубий” в цей час виступав на трибуні і чогось від когось суворо вимагав… Всі слухали і позіхали… Його партійні підлеглі в’яло хлопали в долоні і також позіхали та робили селфі…

Ти диви,- сказала пані Марія, риторично киваючи головою в куток “ворогів української державності” – жодна падлюка не одягла вишиванку… - А ні, - одна таки вдягла, - помітила пані Марія і залишилася задоволена… Було видно, що та “падлюка” у вишиванці їй значно стала ближча, ніж падлюки без вишиванок, а може навіть перестала бути “падлюкою”… Потім пані Марія зітхнула і пішла по залу на “роботу” - збирати гроші з різних “падлюк” разної стєпені падлючості… Бо не пізніше ніж завтра вона має відправити одного хорошого хлопця до Ізраїля… На лікування… Просто хлопець, просто український солдат… АТО, Донбас, тяжке поранення, ускладнення… Вона їх часто посилає туди… А потім вони повертаються додому, як журавлі… Вилікувані, врятовані… “Наша мама” – називають вони Марію Матіос…

Докладніше

Мистецтво компромісу...

- А давате ми вас, шановний, спочатку виїбемо, а потім встромимо вам у сраку залізничну шпалу! Як вам така пропозиція?

- Знаєте, якось не дуже. Давайте шукати компроміс, ми ж цивілізовані люди! Щоби і мені, і вам, це було взаємовигідно!

- Гаразд! Давайте тоді встромимо вам у сраку металевий двутавр замість шпали, а їбатимемо вже якось іншим разом. Наприклад в понеділок? Назвемо це колоборацією!

- О, чудово! Бачте, як добре вміти домовлятися!

- Авжеж!

Докладніше

Возили младєнца оддавать кров...

Возили младєнца оддавать кров і всяке таке, що належить лічно їй, і чим вона ділитися ніяк не хотіла. 
Почувствовала себе страшним гестаповцем, правда я не кричала "шнелєр кіндер" а стогнала "доцічка, комарик швидко"... Як же я в своєму дитинстві ненавиділа оці базари про комариків, як же мені хотілось заорать піся уколу біціліну на воді для іньєкцій "да шоб вас всю жизнь ці комарі в язики кусали", а тут сама, як дура "дОця, комарик, коль".

Докладніше

Да воскрєснєт Бог і...

"Российские СМИ теперь величают Шойгу «любимым министром» россиян. Пишут, что всенародную любовь он завоевал на параде, когда перекрестился перед тем, как принимать парад. Издание пишет, что этот жест сделал Шойгу самым популярным, хотя раньше он входил только в тройку «любимых министров»."

- Да воскрєснєт Бог і да расточатся вразі Єго, - булькав Путін перед іконой. - А в частності: укропи, жиди, грузіни, піндоси, чуркі, фашисти...
- Володєнька, у нас шото будєт, ілі опять врагов перечислятимеш до утра? - поінтєрєсувався томний голос з сосєднєй комнати.
- Вєрую во Хріста трієдіного, - злобно крикнув Путін в отвєт. - Тайци, кітайци, індуси, японци... Ето ж надо так розкабанєть і скукожиться в свої 27. Шо за порода, не успєєш женітся на молодой - как оно через пару лєт вже старе і страшне, словно візітка Яроша. То лі дєло мальчики з круглєнькими животіками і запасом прочності мінімум в дєсять лєт до взрослєнія...
- Володєнька, я тєбє пєрєстала нравиться? - угадалі в сосєднєй комнатє.

Докладніше

Охота..

Ну хотять дєвочки замуж, шо здєлаєш? Це аксіома. Не обсуждаєцця.
Зов прєдков трєбующих продолженія рода, писк потомков трєбующих свойого воспроізводства і канєшно же шопот бабушек сусідок на лавочці “в мене в двацять сім вже старший в школу пішов, а в неї даже мужа нема, точно чи прастітутка, чи наркоманка”
А єслі ви недайбоже развєдьонка, капєц вам! Нє обзивацця не будуть. Но бляцькі сочуствующі взгляди.... чесно, через півгода думаєш шо пятнацять год строгого рєжима хєрня по сравнєнію с удовольствієм подержать їх за горло до полного затіханія судорг.
Це все навалюєцця на наші бідні мозги і ми рішаєм — всьо! Іду на охоту! І без мужа мене оттуда не ждіть.
Приготовлєнія.
Хто такі індєйци команчі по срвнєнію з женьщиной імєющей чотку цель? Сопливі подростки, ніхєра не розбирающієся в сєкрєтах удачной охоти. Команчі наносили тіко бойовий окрас і срєдства устрашенія пратівніка. Женьщина ж гєній маскіровки. Малєнькі глаза? Короткі ноги? Жирна попа? Нема груді? Ха!!!! Касмєтіка, каблуки, утягующе більйо знизу і пушап зверху! Хопа — багіня!! 

Докладніше

А знаєте що? Дякую вам всім...

А знаєте що? Дякую вам всім, хто був на вечорі в Голден Гейтс))) Щас попробую коротенько про основні мамєнти.
Людочка, от коли мені говорять шо нада книжка, то я млєю...Умом то понімаю шо до книжки як до неба рачки, но всьоравно млєю...А і спасібо шо прєдложили махіто))) пріятно, не переживайте дєвочки, я всьо равно потом вночі з Інночкою нарєзалась)))
Надя, яка ж ти маладєц, шо привела подружку, такого благодарного слушатєля, ніхто з виступающіх ще не мав))) блііііін, вона так заразітєльно сміялась, шо нам сразу стало понятно, ми ето всьо дєлаєм не зря)))
Саша, не нада плакать))) Альохін - властєлін преамбул, довів тебе бідняжку до сльоз. Хто там казав що мужчини не плачуть? Брехав)))
Олєнька, я всігда думала шо я торохтушка, як я ошибалась))) В тебе стіки классних історій, тобі їх писать тре, чесно. Вони веселі і інтірєсні))
Сан Ванич - настоящий мужчина, троянда, ето нєчто))) я чото провтикала спитать, ви женатий?)))) бо єслі шо....)))
Аліса і донєцький укроп Валєнтін - ну ми з вами договорились, ви поняли..)))

Докладніше

Обзор 21 травня 2015

Доброго ранку, друзі! Прошу вибачення за пізній вихід в ефір, но тут одно з двох – лібо дідовим інтернет-оператором тайно завладєлі враги, лібо дід забув воврем'я заплатить за інтернет. В любом случаї зранку дід обнаружив себе відрізаним від мережі, а це неприятно. Потом канєшно оказалося, шо просто забув заплатить, но який же українець признає свою вину? Намного приємніше обвінять когось, тому дід усматрює в дєйствіях оператора козні і злонамеренность. Но січас інтернет вдома восстановлєн, хотя він дідові зараз і не нужен, бо дід уже на роботі, заварив собі кохве і запрошує вас послєдувать його примеру.

Заварили? От, молодці! Приступаєм.

Докладніше

Чорна прінцеса і камаз

Пару тижнів назад поселиласи в нашему селі настояща дєвушка чорного цвіту. Мо в городі то і не дивина - тего рівень толерантності там прям зашкалює. А в нас в селі щи не фист адекватно слово "толерант" сприймаєси. Ну я не про те.

Поселиласи чорна прінцесса не просто так з бухти-барахти. Сусід мій одної днини вийшов на обістя, попестив своє лохмате черево, і рішив, шо тра заробити пару грошей. Дав оголошення в кращу міську газету шо здаєси півособняка. Думалоси йму, шо прям кастінг буди відбуватиси серед бажающих пожити з ним в кумпанії... 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info