Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Про конфлікт культур.

 

Вчоний кіт останньо подибує в мордокнижці дещо істєрічні протестні пости відомих русскоязичних блогерів на тему язикового вопроса під общим тегом ‪#‎нашотвєтвишиватнікам‬.
Отвєт зводицця до банального - "пашлінахуй как хачу так і пішу" при цьому робляцця вигадливі реверанси в бік державності української мови шо всьо таки да, ми за комунізм(українську) але тільки не в нашому колгоспі як той казав.

Докладніше

“КУМЕ”

Мій “хресник” Микита (6-ть років) називає мене “Куме”… В називному відмінку… Срєдній род… Тіпа: О, куме приїхав… В його уяві “куме” – це якесь таке странне существо неопрідільонного пола і предназначенія… “Куме!” Воно… Нєчто! Шось тіпа, як лох-неське чудовище… Я його тоже називаю “куме”… Навзаєм… Рівні отношенія…

Вчора грали з куме в рибалку… На лодці. Я грав скритого под толщей волн сома (на річці Козинці), а куме мене ловив на більєву вірьовку… Сначала хотіли мене поймать на рюмку, але я не клював - сознатєльно, вижидав… Кум (дорослий) каже: нє, на рюмку він не візьме, бутилку нада… На бутилку я клюнув… Сильно сражався, ну в конце-концов все одно заліз на борт лодки… Куме сміявся, понравилося… А потом на березі я бився об пісок як сильний, мужественний і незгібаємий риб…

- А ми тебе будемо жарить? - спитав куме… От етого точно не нада, - сказав я куме…

Докладніше

Прадід у мене Радигон

Попів не любив. У Бога вірив, але в церкву не ходив, і попів так поматькував, шо вони його двір за два кутки обходили. І от все я думала і не могла понять звідки в нього така неприязнь. А тоді сказали мені, шо коли прислали вже після 20 року нового попа, то він брав гроші, жер як не в себе і як казав прадід "Не по-людськи балакав, не до людей".
В селі церкву чи німці спалили, чи вже коли наші йшли, так шоб хоч якось отпразднувать. Але церква в селі згоріла, там на старому церковищі ростуть тополі з березами і стоїть станок куди припинають скот як на прививки водять.
Так це я до чого...
Кажуть московські попи валять з України, бо бояться розправи.
Бєгі поп, бєгі. Попутного вітру тобі в спину.
Знай, шо чим швидше, ти курво, біжиш, тим полегшуєш кармічну історію українцям, бо ніхто не братиме гріха на душу за тебе нечестивого.
Бєгі поп, бєгі, від українців тікати легко, а от від Суду Божого куди ти дінешся?
Бєгі поп, бєгі і хай твої скрепи не псують нам свіжого, начиненого квітучими пахощами, повітря.
Бєгі.

Докладніше

НОЧНИЄ ВОЛКІ

Нічка темна, хоч воки вибери. Дзвінок. Номер невідомий.
- Доброї ночі! Вас бєспакоіт служба поддєржкі Пріватбанка.Мєня зовут Наташа. Я - адміністратор. Ви нє спітє?
- Та, дякуючи вам, уже ні... Но в третій ночі я дєпозіти, - кажу, не вкладую. І шо дньом цим захочу зайнятись тоже не факт.
А вона далі так нєвозмутімо :
- С вашей крєдітки токо што прішол запрос на снятіє 5 000грівен Ви подтверждаєтє видачу етой суми?
- А откуда, - питаю, - запрос прийшов ?
- Із банкомата, расположеного в ТЦ, рядом с вашим домом. Запрос по сістємє "Срочная покупка".
- А! - я начинаю інтірєсно просинаться. - І шо це підстава будить мене в три часа ночі?
- Ви подтверждаетє запрос?
- Нє, - кажу. - Не підтверджую. Шо я дура : ноччу стіралку купляти.
- То єсть, ето нє ви снімаєтє деньгі?
- Канєшно, кажу, шо не я. Я тут сплю.
- Тогда вам нада срочно в том же банкомате отмєніть запрос. У нас сєйчас афєрісти, знаєтє, ломают сєрвєри і грабят счета клієнтов. Ви ізвєнітє, пожалуста, што ми вас разбуділі, но самі в круглосуточном режимє работаєм.
- Да нічо.- Кажу. - А шо робить то треба?
- Вставіть крєдітную карточку в тот же банкомат, но вмєсто пін-кода набрать чєтирє ноля. Ето нада здєлать побистрєє. Оставайтєсь на лініі, я вас проконсультірую дальше.
- Ага, - кажу. - Спасібо. Уже одіваюсь, да. А в міліцію звонить не треба?
- Ми уже позвонілі.Банкомат опєчатают сейчас. Так что поторопітєсь, потому что послє опєчатіванія вам прідьотся ехать в ценральний офіс і оформлять много бумаг.
- Шо : ноччу їхать?
- Нєт, канєшна - дньом. Но там очєнь долго всьо. І сложно.
- Ага, кажу, - добре. Одіваюсь . А нє - замотаюсь одіялком і так побіжу. Скіки там того двора?
-Давайтє. Я на лініі. Ми єщьо успєєм до прієзда міліциі і нашей Служби бєзопасності.
- Ага, - говорю. - Я тіко подзадєржусь мінутку. Нада шнурівки до валянок погладить. Я в валянках з неглаженими шнурками, даже, ноччу надвір не вихожу. Імідж, знаєте, прєждє всього.
- Ви чьто : шутітє?
- Нє! Шо ви? Як ви могли таке подумати? Які тут шутки? Мене так мама привчила з дєцтва. Я всігда так роблю.Імідж, дрес-код - то пєрвим дєлом, бо люба сітуація : неожиданий мейкап, нагле прет-а-порте,случайний от кутюр, внєзапний гоп-стоп,чи класіческе : з віщами на виход - єссі поглажені шнурівки ,то ви на конє.
- Так ви ідьотє? - Нетерпляче так.
- Канєшно! Шо я дура яка? Уже біжу. Щас ви получите свої чотири нуля в полном обйомє...
І замотуюсь в ковдру по вуха. Спатоньки...
Нема в мене стіралки, канєшно. Перу собі руцями. Ше, слава Богу, не одвалились. Но і кредитки нема. Ібо : нафіг нада! І ТЦ рядом з моїм домом - то тричі на тиждень у наш двір баба Гєня молочко привозить зо села.
Але, оказується, даже при таких розкладах, спокій тобі лише сниться.Потому шо всяка блядота , даже ноччу, полює за чужими грошима. Держава лихварів і наперсточників, блять! Йобані аферисти!
Всім доброго раночку! І будьте пильні !

Докладніше

Генії маркетингу і свинскі ребра

Генії маркетингу і свинскі ребра.

Красиво, когди в жісті здибаєшси з такими фист интиресними людьми, які називают сибе геніями...
Вод слухаєш їх і начинаєш понімати, шо твої хрустальні єйца розбиваютси об камйяну сраку реальности...
Наслухавси я сигодни про те, як юнії генії маркетингу вміют переконати просту людину, шо тра купити іменно їхній товар прічьом при цему всему лишитси щасливим...
Рішивси я на практічєске воплощєніє набутих знаній в жість. Подумав, шо надо впарити сусіду ребра свинскі позатогорішні, бо шос банка начала здуватиси. По совєту юних геніїв, начив з постановки гєнєральної цілі (збутси банки з ребрами) і розбив її на цілі подрібніше (заробити пару копійок, постаратси не отравити сусіда і по возможности заставити сусіда помити банку пусту і вернути її). Згідно науки маркетингу зробив я файну презентацію: вімив ті ребра оцтом, натер олійов (би май блистіло), поклав рядом фодиграфію юної Соні Ротару (би менше сусід роздивлявси ребра) і поставив пісочні часи (шоби сусід знав, шо лишилоси в него лиш пйєть мінут шоби купити щєстя). 
Нушо я вам скажу, всьо було як на випробуванні нового супертонкого латексу - вродє і пріятно, но фист стрьомно чи не зірветься сдєлка у самий відповідальний момєнт.
Чи то слова "акція лиш сигодни і лиш для вас", чи то тошо сусід голодний був навечір, но купив таки він ті ребра. 
Юнії генії маркетингу, я тепер погоджуси з вашими словами, шо маркетинг - це наука продати гімно.
П.с. Єслі хтос переживає за сусіда, то можу сказати одне - зранку я щи йєго не видів... А! І да, в мене щи є одна банка реберців - ну дуже фкусні!

Докладніше

Обзор 23 травня 2015

Доброго ранку, друзі! Нарешті понеділок, останній тиждень травня - школярики разом із змученими батьками та ізмождьонними вчителями виходять на фінішну пряму. Випускники готуються до ЗНО, батьки нєрвнічають, ательє завалені замовленнями на пошиття випускних плать, шкільні фотографи подщитують будущі бариші. Прекрасний час, незабутній час.

Дід сподівається, що всі ви після вихідних в бадьорому настрої і вже встигли заварити собі ранкові філіжанки кохве або горнятка чаю. І вже зручненько вмостилися, нетерпляче провіряючи де ж той клятий дід із обзором. Осьо й обзор, не переживайте. Приступаєм.

Діда останні півтора року не покидає відчуття, що всі ми зараз перемістилися на сторінки майбутніх підручників з історії, а наші внуки й правнуки готуючись ло ЗНО будуть розпитувати в нас, як у очевидців, як усе відбувалося на самом дєлє. Бо сумніватимуться, шо все насправді було так велично й героїчно, як описуватиметься в підручниках. Ну согласіться - слішком вже воно виглядає по-театральному патетично і неправдоподібно, що захоплена Путлєром Надя Савченко весь час веде себе мужньо й героїчно, на її захист піднялася вся країна й небайдужий цивілізований світ, а в той же час захвачені в плєн офіцери ГРУ плачуть, бо їх зрадили всі й одразу - і Хуйло, і Шойгу, і генштаб, і сослужівці, і діпломати, і даже дружини.

Докладніше

В рамках проекту "Запали ворожнечу надії" фрагмент космічної доповіді.

Дослідження підтвердило існування феномену під назвою "Проблема проміжної зупинки" (ППС) в українському соціумі. Вкраїнець суне з пункту А в пункт D, і навіть не здогадується, що, можливо, йому краще вийти у пункті В, або C. Це йому похуй, бо йому головне їхати, а не зійти на зупинці.

Це стосується багатьох, ба навіть тупо всіх, болючих і не дуже тем. В дослідженні брали участь декілька пристарілих селюків традиціоналістів, кілька панянок з розвинутим духом протиріччя, певна кількість соціял-невростеників.

За предмет дослідження взято питання декомунізації, а також мовне питання, як одні з найодіозніших. Висновки невтішні, але очікувані.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info