Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Татуся Бо, Ольга Дубчак і Мафусаїл Якович

27 травня у столичному пабі "Голден Гейт" що на Золотоворітській, 15  відбудеться вечір у тилі STAND UP по-українськи!
У вечорі беруть участь зірки REPKA.CLUB: Татуся Бо, Ольга Дубчак і Мафусаїл Якович!
Приходьте і приводьте із собою друзів!!!
Докладніше

Як багато хто з Вас уже знає...

Як багато хто з Вас уже знає, дохтур з інтєрєсом отслєжує внєзапний кар'єрний рост професійного кума Ющенка, вора, казнокрада і лакмусову бомажку початку очищення власті Черевка, недавно продавленого Міністерством освіти на посаду ректора Черкаського Національного Університету.

Бо кумовства в пост-майданній Україні, конєшно, немає. Но кумовья єсть, і треба їх якось пристроїть.

Дохтур би, власне, не трогав це брєнне тєло, залишивши його доживати останні годи, купаясь в богатствє, почоті і уваженії. Но богатства, почота і уваженія, як відомо, багато не буває. А апетит приходить во врємя їжі. І от уже міністерство Квіта винашує чергову мисль про злиття іншого черкаського ВНЗ, Черкаського Державного Технологічного Університету, з очолюваним Черевком пока шо вищим навчальним закладом. Єстєствєнно передавши ЧДТУ під мудре руководство вишезазначеного пана і пройдисвіта.

Докладніше

Діти - це вєчний кредит під дурні проценти...

Діти - це вєчний кредит під дурні проценти і ніхто вам не зробить рефінансування, ніхто не знизить ставку.
От прокидається вранці з соплями - лікуєш соплі.
Вилікував соплі - порвались нові сандалі.
Купив сандалі - кончились штани.
Купив штани - почала кашлять.
Вилікував кашель - срочно нужен самокат.
Купив самокат - треба в зоопарк.

Докладніше

Казка (21+)

 В Їбонутом царстві, в кацапєздальском государстві жив-був сцарь.  Ну, як сцарь... Не сцарь, а сцарьок, такий миршавий і недоросль галіма, но, сцуко, злий і подлий, і мстітєльний дуже. Звали його Блядімір, а у всьому світі називали просто Хуйлом. Звісно, миршавого це дуже бісило, но зробить він нічого не міг...

Докладніше

Дядя Льоня

Я у потязі спочатку звернула увагу на молодого і красивого сусіда в військовій формі. Потім на веселих балагурів, що заволоділи увагою мого Дімасіка і красунечки двох з половиною років. Її увагою заволодів як раз Дмитрик, а великими дядями вона корститувалася з усією безкомплексністю красивої жінки, яка просто показувала, куди перенести її високість і що їй подати. Дядю Льоню я помітила не відразу. Він тихенько сидів на боковому сидінні і час від часу посміхався дивлячись як четверо бійців виконують всі забаганки Алі. Потяг зупинився у Жмеринці і мав стояти 20 хвилин. Я вже перезнайомилась з несплячими хлопцями дізналась звідки вони і куди і навіть обмінялася телефонами з Ромчиком, що виявився моїм земляком. Тут я і побачила скромно стоячого неподалік вже немолодого воїна. Я підійшла познайомитись. Його звати дядя Льоня. Він десь з Тернопільщини.

Докладніше

Мать моя!

- Часник хароший в цьом году росте. Я трохи такого легкого посадила, а то все москаль.
Я чуть не ляпнула "Мать потіше, а то забанять".
А воно ж і справді є сорт такого часнику, ядучого, пахучого, гіркого з великими зубками який так і називається "москаль". То шо цукер заодно нашу аграрку забаниш?))))

Докладніше

Пройшов тест "Кем вы были в прошлой жизни?"...

Так от - в "прошлій жизні" я був зодчим у Вавілоні. Архітєктором, звьоздочьотом і поетом...

Та я в общим-то, і в цій жизні був "зодчим"... Сварщиком в Мосметрострої... Раз даже балкон приварив до одного дома... Ну він правда потом упав додолу... Гравітація...

Представляю, що я їм там в прошлій жизні настроїв... Вавілонська башня, я так понімаю, теж на моїй совісті... Про стіхи я вообше мовчу... Уже не говоря про звіздочьоцтво...

Докладніше

В мене є фобія

Я шалено боюся абсолютної брехні. Такої стовідсоткової, наглої, такої очевидної, що вона аж перестає бути брехнею, і люди в неї вірять. Така брехня страшенно нищівна. Це як в школі якась тинда сказала шо ти вкрала шапку, а інша її подружка підкинули ту шапку тобі в портфель. І всі ніби й знають, що ти весь цей час була в бібліотеці, і шапка та дурна тобі й даром не потрібна але починають вірить. І ти стоїш в епіцентрі абсурду і навіть вдихнути не можеш. А потім найближча подружка, втира твої сльози, слухає "та я не брала" і каже "харашо, не брала то й не брала. Просто в слєующій раз надійніше ховай". А ті дівчата в своєму перевтіленні навіть самі почали вірити в свою брехню.

Я подивилась кліп Гагаріної, заставила чоловіка зробити дослівний переклад. І потім подивилася інший, той який має бути.
Я від розпачу такого плакала вже давно...
Розпач від абсолютної брехні, такої, що навіть слів нема щоб опротестувати. Бо той абсурд такий як нуль, і що б ти на нього не множив стане нулем.

Докладніше

Їдуть десять чоловік в Луганськ

Вони добровольці. Ну типу тре було десятеро з часті і вони визвались, бо не можна щоб їхали молоді і зелені. А вони дорослі і знають що роблять. Є з Тернополя, з Львова і навіть з Бєлки один. Вони скромні. І люблять дітей. Нянькають Дімасіка і Алю (трирічну падружку сасєдку) І вони кажуть що не герої, а я знаю що герої. Такі різні і такі рідні. Я пишаюся ними, а вони просто роблять те що вважають за потрібне. І вони впевнені що в цьому році війна закінчиться. Так мені говорять. І я їм вірю. Я попросила щоб вони навели там порядок і вони пообіцяли. І домовились після війни зустрітись біля дністровського кар'єру. Один звідти родом казав про неймовірну красу. Зустрінемось. Всі. Вони пообіцяли повернутись. І я цьому теж вірю...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info