Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ахверіст і голуб

Тего тижня подруживси я в фийсбуці з ізвєсною людиною, баксьором. Я кагби боксом нікогда не занімавси і не сильно увлікаюсь, но наших отаманів-боксьорів фист уважаю. Навід пару прійомів пошті боксьорских знаю – типу удар шуфльов по хребту, красівий хек з цибульов і совмєсний клінч-поход додому після шинка.

Сигодни получив від него повідомлення, шо нужна помощь. Ну думаю, тра помогти – мо шос зроблю для него, а він соглатси на храм приїхати шос зданцувати чи просто участковому пику наб’є, би той шинок після одинадцятої не закривав. 
Питаю: 
«Ізвесний баксьор, готов помочь, шо нада?».

В отвєт нєзамєдлітєльно получаю отакийво тєкст: 
«Сообщил мне мой товарищ то что у него проблемы.. Где-то застрял на трассе с маленьким ребёнком. Ребёнку 2.5 год. Они не могут домой добраться. Я, в данный момент в Горах. Здесь нету терминалов что бы им скинуть денег. Нужно им срочно 650 грн на бензин. Не могли Вы бы помочь. А там они уже по приезду Все Вам обратно вернут... Буду благодарен Вам всей душой.»

Я, як це прочитав, в момент підірвавси! Однов руков мешти пуцую, другов дощовик натягую і кричу бабі:
- Мой, бігом доставай гроші, які на трунву відклали! Тут другу ізвєсного баксьора помогти тра. Мине, єслі шо, поховаєш в старому холодильнику.
Вибіг я з хати, аж піна з рота йде! На фіртці спамятавси: куда бігти? кому гроші нести? в якому полі те бідне дитя без мого бензіна застряло?
Вертаюси назад до таблєти тай пишу ізвєсному баксьору:
«Слухай друже, я цейво – не знаю під який коврик гроші покласти. Ти не міг би попросити свойєго таваріща би він вислав до мене поштового голуба – я йєму привяжу до ноги гроші і поможу. Але най вісилає йкогос вгудованого голуба, бо в мене тії шіссот піїсять гривнів всьо по пйєтці і двушці – боюс йкис хилий голуб не долетит до теї траси назад».
Так шо, колєгі, як увидите шо дес фист низко голуб леда летит – киньте пару крішок хліба чи зернят - най поїст, бо він летит з помощью.

Докладніше

Увагхтунг! Іван Семесюк і Томас Якович Сирота натякають!

Пані та пацанове! Жлоби й аристократи! Арії та аграрії! Вкраїнці всіх можливих походжень і форм! День, коли можна осмисленно смикнути чарку і подивитися правді в очі, замайорів у календарі. Цієї п’ятниці, 29 травня актуального року, в закладі спеціального призначення «Каратєль» станеться літературний злочин національного масштабу. Завзяте видавництво «Люта справа» хижо представить книжку маловідомого письменника Івана Семесюка — «Щоденник україножера». Книжка гарна, сповнена цікавих сенсів та коштовного паперу, тож не пропустіть чудову мить, коли можна буде прикинутися зацікавленим читачем і випити пива в приємному місці. Учасники заворушки гарантують взаємне піклування і балачки про наболіле.

І це не все — автор загне пару-трійку уривків з нового сюпризу, не менш пекучого, ніж видана книженція! Еволюція або смерть!

Усі, хто придбав книжку, та не взяв автографу, мають можливість отримати. Крім того, майже кожен чув про заклад «Каратєль», що недавно відкрився, тож є нагода його відвідати й скуштувати соковитого меню. І це абсолютно безкарно!

29 травня, ось ця п'ятниця, початок о 19.00.

Докладніше

Є у вас такі подружки?

Є у вас такі подружки, які пєріодічєскі десь ісчєзають з вашої жизні, а потом появляються снігом на голову, за дві минути дєлають чоткі висновки вашої жизні пока ви не бачились, при чому життя ваше наскільки паралельне, шо собитія повторяюцця з ужасающим постоянством і опять щезають на неопрєдєльонне время? В мене є. Свєтка появилась у мене в лєпших подругах дето в восьмому класі по причині жосткой рєвності. Я як то громко сказала "оййй, який сімпатічний" а то був її мальчик, а вона стояла прямо за мною. Вона очєнь нєордінарна дєвочка і вмєсто того шоб навалять мені моральних пілюлєй, вона зі мною подружилась. Ми дружили довго і крєпко поки життя не розкидало нас.
Вона мені дзвонила за двадцять років разів десять і три рази ми зустрічалися. 

Докладніше

Обзор 27 травня 2015

Доброго ранку, друзі! Надворі в нас середа, погода кращої не придумать і сподіваюся всі ви в бадьорому дусі та готові до нових трудових свершеній во-ім'я матеріального благополуччя своїх родин. Заварюєм традиційні ранкові кохве або чай, вмощуємся зручненько і читаєм уважненько. Ітак.

Судя по всьому, справа Наді Савченко наближається до кульмінаційного моменту, бо Кремль після захоплення в полон двох ГРУшників попав у западню і тепер змушений форсірувать собитія. Спустить діло на тормозах Хуйло уже ніяк не може, йому остається лише отчаянно і во весь рост подняться в атаку на здравий смисл та елементарну логіку. Здравий смисл і елементарна логіка пожмуть плечами, пересмикнуть затвори і будуть розстрілювати Хуйлушу з вигодних позицій і в упор.

Докладніше

Провокационний ночной стіх!

Подружка тут, (нікому не скажем шо то Liudmyla Leshchuk) мені стіхі посвятила.

Наша Татуся – 
В нашому вкусі:
Губи – цнотливі,
Очі – розпусні,
Ніженьки гарні,
Цицьки шикарні,
Коси – покоси.
Довгі, як плоскінь
Ще у Татусі – 
вареники – вкусні.
Пишу в надєжді –
мо’ напрошуся…

Докладніше

Чомусь згадалося, як ми...

Чомусь згадалося, як ми з лівого берега їздили машиною на Майдан, возили спочатку всілякі мирні ніштяки, потім шини, бензин, підбирали якихось людей. А по дорозі, під "бабою" за мостом Патона, стояли автобуси — десятки автобусів з лугандонськими, харківськими і донецькими номерами, в них сиділи які-то хуйові люди і дивилися на нас, як ми стоїмо в заторі. А тротуаром, мов зомбі, йшли і йшли сірі постаті з кульками в руках і однаковими транспорантами. Їх направляли з автобусів і пильнували якісь полубандюки і полуказакі, щось типу сотників. Вся ця огромна кодла повільно сунула по багнюці на Антимайдан, а ми дивилися, які вони всі хуйові, блядь, безвольні і кволі як гівно в ополонці. І які у них брудні автобуси, до самого даху засрані дорожним брудом, і як крізь гразні вікна позирають на білий світ йобла бездумних чортів.

Докладніше

Шкільне життя Єви

Вже загублено зошит з англійської. Третій. За шо в останній навчальний тиждень отримала "писульку" від англічанки в щоденник. До речі, англічанка пише регулярно.

Панамка. Ветеранська панамка, яка була з Євою 3 (!) роки дитячого життя теж загублена. В школі.

Єва замовляє пекти кекси, бо вони сподобались дівчаткам. І бутерброди для Даші. І ділиться всім, шо є.

І каже, шо вже не б'ється. І захищає Дашу. А з Машою вони подружки "на все життя, бо ми казали клятву".

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info