Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

побєди пост (тост)...

побєди пост (тост)...

Більшість з нас виросла в системі, в якій для полноценності треба було совершить якийсь подвиг. Закрить груддю амбразуру, накосить мільйон тон якогось бур"яну, або проламать головою стіну... Особливо, коли рядом двері...

Поіскі смисла жизні: зачєм я в етом мірє? Шо я оставлю послє сібя?

Та нічого... Мусора поменьше остав і гадостєй всяких... Це вже немало...

Докладніше

Во время речи Президента Украины Петра Порошенко...

"Во время речи Президента Украины Петра Порошенко присутствующие стоя приветствовали имена тех, кто был удостоен звания Героя Украины за участие в обороне Отечества на Востоке нашего государства. Блаженнейший Митрополит Онуфрий не отреагировал на эту речь так же, как и все другие гости и участники торжественного заседания, чтобы подчеркнуть - нужно немедленно прекратить войну!"

Докладніше

Побєдобєсіє (спогади)

Роздумуючи над сакральним змістом мілітарного псіхозу побєдобєсія, шо уже більше 40 років роздуває кремлядь пропаганда, вчоний кіт внєзапно пригадав два епізоди зі свого життя пов'язані з празніком 9 мая.

Докладніше

В мене є ось такий домотканий рушник

В мене є ось такий домотканий рушник. Хто розуміється – відразу визначить, що він з київщини. Рушничок цей має історію, що пов’язує моїх предків з війною.

Моя прабабуся Соня.

Прадід Денис, її чоловік, був родом з Одеси. Чинив шкіри і шив чоботи. В голодні часи совка, щоб не дати вмерти з голоду трьом дітям, ходив до Збруча на кордон з Польщею міняти шкури на їжу. Він був неписьменний. Якась падлюка ( при совку це віталося) написала на прадіда донос як на польського шпигуна. Прийшли чекісти і забрали. Мій дідусь був тоді маленький, хапав свого тата за ноги і плакав. Чекіст сказав: "Нє плачь, мальчік. Твой папа вірньоца." Коли нам дід це розказував – щоразу плакав як і тоді, в дитинстві. Звичайно, прадід мій не повернувся. Лишилася моя прабабуня з трьома дітьми вдовою ворога народу...

Докладніше

Овощі

Дитина в гості приїхала. Французька. Пацан. Років сім. Батько (мій товариш) завіз, а сам десь по ділам поїхав. То ми його ковбасою накормили. Із доброти і гостєпріімства...А потом оказалось, що вся їх сім"я - строгі вегани-ортодокси...

Батько вернувся, питає: ти шось їв? - Да, каже, - овощі... Розового цвєта... І це, папа, найкращі овощі, які я коли небудь пробував...

Батько каже: а дай імені того, про шо він каже...
- Нема, - кажу, - кончились, к сожалєнію...

Докладніше

Куди приводять мрії

Мрії бувають великі, регресивні та сезонні.

Великі спонукають до подвигу, розсувають горизонти та творять історію. Великі мрії спонукали Колумба відкрити Америку, Едісона - створити лампочку та електричний стілець, Флемінга - придумати пеніцилін, а Сталіна - умертвити голодом вісім мільйонів українців. Великі мрії завжди масштабні, бажання вдути цицькатій Мар'яні з 10-Б сюди не входить, якщо звісно її тато не міністр бананової республіки, а процес не транслюватиметься онлайн каналами Шоутайм та НВО.

Регресивні мрії ведуть по життю маленьких людей, стискаючись з плином років наче мокра білизна в кулаці домогоспадарки. В дитинстві хлопчик хоче бути космонавтом, далі доля його приводить в задрипаний технікум, роки прозябання в ролі сраного інженера та кореспондента райгазети озлоблюють чистого ангела виводячи його на сумну ниву педагогіки. А далі арешт, показовий процес, Андрій Романович встаньте і 52 трупа в портфоліо для книги Гіннеса.

Докладніше

Бувають такі дні...

Бувають такі дні, що не встигли вони початися, як ти вже хочеш щоб вони закінчилися. Коли все не так і кава кончилась і хочеться столовою ложкою хуярити масного і отвратітєльно солодкого торта, але його нема. Тому ти вариш вівсянку, в надії що її зїдять до тебе і намагаєшся роздивитися в пасмурному дні за вікном 7 причин радіти життю...
І радієш.
Потім.
Бо навколо тебе не 7 причин, а 777 людей, які доводять, що день прекрасний, життя хороше, і треба його якось так жити, щоб теж бути в числі отаких.
Лікар бородатий і смішний, грався з малою в лікаря, підставляв під її долоньки пишну бороду і давав слухати пластиковою трубочкою себе через куртку. Тішився Надіному діагнозу "Триццятьсім і сім. Ой, Боже!".
Наш лікар Андрійко, якому я і так жизні не даю, прийшов і заспокоював мене, дурну, намахану...
А потім Люся їхала з Маріуполя, я мала її зустрічати і тут таке... 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info