Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Мурзікньюс від 12.01.16

Ну шо вам сказати, поки вчоний кіт парицця в мордокнижному бані і як той собака всьо понімає но сказать нічо не може, насобиралася нехуйова купка новостєй, но про всьо по порядку.

Докладніше

Знаєте шо?

Вийшла нині вперше після длітєльной і продолжитєльной в позаквартирний світ. І вияснила страшну вєсч. Його насправді не існує. Реального світу не існує! Фсьо! 
Реальний лише Фейсбук. Тут думають . Не телевізорами. 
Бля! Я знаю, як спасти страну! 
Нада в компослуги включить плату за телевізор. На уровні, як за газ і опалення. НУ, шоб за засирання мозгів гідно платили. Шоб відчули, шо Мінпиздиць - то не не просто так.

Докладніше

Ходила сьогодні до спорту...

І от у мене вопрос до вас, любітєлі спортівного інстаграма, як ви отак фоткаєтесь, шо у вас пика не красна, не перекошена, футболка суха і вообще. От я як гляну, всі такі, макіяж, прічоска, напульснічок, налобнічок, гетріки, улибочка, свєжий цвєт ліца... Я там і на себе і на людей як подивлюся, так всі такі... нефотогєнічні, мягко говоря. А от мужчина поряд так старався шо його старанія такой пічаттю на ліце вилазили, шо я пару раз питала, "пане, вам не погано". Він кива отлічно, показував мені кутні зуби і іще дужче багровів носом і витріщався очима, і піт капав йому з вух.
А може десь є спортзал, де єсть таке спіціальне зеркало, заходиш отак, передіваєшся, взяв такий гантелю в ручку, сфоткався, виложив, тегнув, зачекінився і додому з мічтой про тищу спалених калорій.

Докладніше

Зімові сорівнованія і лікарства від серца.

Когдис за союзу було положено всьов сімйов дивитиси усі зимові види сорівнованій по спорту. Тіпа, отвлічєніє на вболіваніє за спорцмєнів відволікало від одсутствія в магазінах кобаси і валянків.

Теперички всім очінь нужно і дальчє на шос дивитиси. Ібо єслі не зомбувати собі моск, стає скучьно і хочиси робити риволюцію. Йєк не стратегічно, то хотя б в сімйї. А це вже фігово. 
Коротше кажучи. Є в мене ідєя. А ідєя – це вже начало )))
В кого здорові пальці лівої руки – приєдуйтеси! Прідлагаю устроїти сорівнованія просто раді сорівнованія. 
А вод по поводу тєми і условій – пропоную висловитиси Вам, мої кулєги і фоловери. 
Обйясню чьо так: кождий з Вас має право і свою гєніятєльну ідєю… Впірьод – висловлюйте!
Обіщаю всьо (окрім ізвращєній) підтримати і навід помогти організувати )))
П.С. до чього тута лікарства од серца… Знаючи сибе і своїх пару кулєг, вангую шо серце тра берегти наперед!

Докладніше

От завтра Щедрий вечір

А це вам не аби шо і не шо попало. Колись, десь так в ті роки, коли ще рублі в ходу були, ми до тринадцятого до Маланки вчили ролі і ходили щедрувати. Компанія у нас була шикарна. Ларіска (Лариса Филоненко), Наташа (ота шо на фоточці) і я - складали кістяк компашки, решта то непостоянні члени нашої бригади і варьювалися в залежності від таких несталих понять, як "Мамка не випустила". Так от вчили ми щедрівки зараньше голосили їх десь іще з листопада як навіжені. Художня рада колективу то була Ларіса і Наташа, бо вони хоч співать уміли, я скромно гула шось ззаду, і мій звьоздний час починався коли треба було там шось прибалакувать. За роль Кози в тому броженії можна було оддать всю колєкцию вкладишів із жувачки "Турбо" і даже велосіпед. Коза не співала, витворяла всяке, стрибала і була в центрі уваги.

Докладніше

ВІЙНА НАВИВОРІТ

Війна - та сама сорочка. Теж при хрещенні одягається. Але бойовому.. Її люблять заміняти крижмом, тобто просто відрізом тканини. Це традиція.
В нас теж традиція. Підміняти поняття. Наприклад, назвати війну АТО. Зручно ж. І звучить красиво. А те, що насправді воно трохи не те - то ми ж звикли, що в нас все трохи не те і трохи не так.
А війна - сорочка. Те, що більшість її одягати не хоче - можна зрозуміти. Бо, наче і вишиванка, і певний престиж є від її носіння. Але... Вона пахне кров`ю. І не поясниш же людям, що то для сорочок-вишиванок наших теж традиція така - кров`ю пахнути. Десь тисяч десять років тій традиції.
Бояться. Люди бояться. В першу чергу бути собою. Потім думати. Тоді діяти. І отой страх - то теж традиція. 
Але я не про те. Я про сорочку. В ній, як і у всьому, зрештою,- є зворотній бік, дуалістика. Виворіт називається. От, коли її вивернути, то на звороті одразу видно все, що візерунком прикрито було. І латки недоукомплектованості, і , шиті білими нитками обіцянки влади та Генштабу, і дірки в обороні , і лиштву відпорену, де ворожі агенти побували.

Докладніше

Хтось витягує з серця тоненькі ниточки..

По одній.. Поволі.. Боляче так, ніби порізала палець об сторінку нової книги... Відчуття безсилля перед обставинами і руки які обвисли, ніби встромлені в миски з застиглим бетоном... 
Не зможу.. Не вийде.. Не встигну.. Не вмію.. Не знаю.. Не годна.. Не потрібно навіть пробувати... Не варто було і починати.. Кинь то все.. Поверни все, як було.. Навіщо тобі от те все?... 
Ті відчуття і тий внутрішній монолог - норма. Розумієте? Норма.
Атавізм, що кричить з глибини віків, з самого архаїчного вашого гену - "ховайся", "старе ти вже знаєш, а новому треба вчитись", "всюди вороги, а є твоя укріплена печера, де вогонь і затишок", "не йди в нове місце, там вороги, а тут всі свої" "краще відомі неприємності тут, ніж невідомі хто зна де"
Ви маєте вибір - скоритися тому голосу і мати те, що маєте або зробити всупереч йому і мати нове.. І, якщо відверто, то невідомо напевне чи буде нове кращим.. Але воно буде новим.
І я можу вам гарантувати єдине - зникне відчуття зав'язлості в болоті і з'явиться відчуття (нетривке і непевне, але воно з'явиться) того, що ви, при бажанні, зможете все.. От абсолютно все. А якщо ви будете робити речі, всупереч тому голосу, постійно - ви справді зможете все, от абсолютно все.. 
Випробовувала, знаю, що важко, але... Я ж можу все...

Докладніше

хоть я, канєшно, мастєр слова,...

хоть я, канєшно, мастєр слова,
но вже простіть мене, рєбята,
не написав я про гризлова
і про рєзню на драгобраті,
про нафту не писав ніразу
і про кличка із снігопадом,
бойкот газпромівського газу,

Докладніше

Притулин пост прочитала...

Потім коменти... Ахуєла.. Патріотизмом міряються у нас завзято.. Я б сказала з натхненням.. Безапеляційно...Патаму што.. Найбільше звичайно срачу навколо мови...Ібо.. 
Все починається з мови! - ну не все якщо на мою скромну думку..коханню наприклад завжди було похєру якою мовою.. і бажанню також, і ненависті, і заздрості, і доброті, і вопше, будь якому почуттю похєру..
Не сильно вони й патріоти, которі руськоязичні - угу, коли він на рузькому каже "Слава Украине!" то канєшно ж брехня і маніпуляція, і зброю до рук він бере і Україну в Донбасі захищає, ісключітєльно потому шо нада маскіровка і вопше ше неізвєсно як він там її захищає. Тільки от ті, хто це волають на всю ФБ спільноту пачєму то волають це з дивану..

Докладніше

буее))) дєрєвянний фублясік растьот як на дрожжах...

буее))) дєрєвянний фублясік растьот як на дрожжах, нафта валиця в єбєня, распятиє мальчікі і снєгірі закончілісь, остались тільки суровиє уборщіци газпрома, які рассєкают на нєпатріотічьних мошинках восточьного автопрома і розрішають красти сумки Діор із кожі кракаділа? 
гавно по трубах уже хлинуло, осталось тільки заткнуть паріком кабздона))) інтірєсно, якесь пєщєрне глямурне львіцо-пєвіцо вилізе в футболкі "тополь санкций нє баїцца?"
------------
У уборщицы «Газпрома» похитили сумку Dior за 300 тысяч рублей
Из внедорожника «Мицубиси-Аутлендер» грабители забрали изделие, инкрустированное кожей крокодила.(Цена сумки, украденной у 44-летней уборщицы "Газпрома" составляет два миллиона рублей, сообщили телеканалу "360" в московском отделении французского модного дома Dior. Эта сумка из комбинированной синей и черной кожи крокодила "под зебру" и серебристой отделкой стала центральной на показе осень-зима 2015 модного дома в Париже. Ее можно купить только эксклюзивно в бутиках Dior, причем в Москве сейчас таких моделей нет)

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info