Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ненавиджу гороцькі маршрутки...

Ненавиджу гороцькі маршрутки. Не за шансон, не за курящого воділу, не за то, шо їх миють раз в рік і вони щитаються чистими. Даже не за то, шо там постоянно хтось комусь хамить, або й самій доводиться регулярно розпускать капюшона і откривать рот так, шоб у когось він закрився, або, хотя-би челюсть одвисла натрохи. Шоб помовчав. Нє.
Ненавиджу маршрутки за дві речі. Перша : льготніки. Котрі ото пропускають по десять штук тих маршруток, незавісімо від погоди, в надії, шо в одинадцятій, таки, буде або свободне льготне місце, або сєрдобольний воділа. І їх влаштовує оце хронічне приниження, котре вони, чомусь, вважають пільгами і економією. 
В ітогє, вони таки сідають в якусь маршрутку, находять глазами собі подобних і начинають тяжко нить на льготну тєму. І народ, котрий катається в тому обществєнному засобі пересування їх масово підтримує, доливаючи в льготний вогонь соціального масла.

Докладніше

Чревато мені шось запріщать

От в дитинстві тато казав : "Все, Тетяно, коники кончились, глазний сказав поменше читать". І от уявіть собі, я ж планувала там перед сном гянути пару сторінок із хрестоматії. А після такого... пока не дочитала до ранкової зірочки "Анжеліку і кароль" то і не вмостилася.
Або от кажу собі, "Всьо завтра сєльдєрєєвий суп. Ну скоко можна?" І шо? А то шо я в стражданнях за неїденою мною ковбасою всю ніч верчуся. І я б її сто лєт не їла, а тут хоч ляж і вмри, так хочеться.
Ну і іще напише хтось мені "нікада не читайте коменти на жж". Ну ви поняли... Найду якесь отморожене чмо і полізу і докорінно прочитаю усі вісім сторінок коментів. Потом витиратиму кров з очей, але ж ми нє іщєм льохкх путєй.
Або от Роман Михайлович мені так строго "не сили до часу ночі". Я і не сижу до часу ночі - я сижу до трьох. 

Докладніше

‪#‎самсобіпразнік‬

Я вам от зараз розкажу як можна поразвлєчься з пользой для діла.
Отак берете з вечора постите прикорм, тоість берете якусь цитату зі священного Леся Серійовича, постите і йдете солодко спать. А потім вранці прокидаєтесь і йдете чистить к хуям сабачим всю оту нечисть, яку слово світла і добра Подерв'янського попритягувала. І баниш нещадно цнотливих бабушок, і любітєлєй задорнова, заодно відфренджуєш усіх їхніх лайкарів, і використовуєш круту можливість разів двадцять варіативно і віртуозно послати нахуй.
А тоді сидиш, роззираєшся як в чисто прибраній хатині, і шкіришся на всі зуби. Бо це таки полєзно для здоров'я.

Докладніше

Я тут уже начиталася купу порад...

Я тут уже начиталася купу порад в лєнті про те як не заразиться і не вмерти від свинячого грипу і як понять шо він свинячий в домашніх умовах, як його лічить народними мєтодами. 
І всі ж такі умні шо страшне. Перепощують 10 прєпаратов каториє спасут вас от гріпа. "как вижить нє обращаясь к врачу" і всяке таке від чого моя чутлива психіка впадає в ярость праведну.
Тому я вам скажу. Свинячий грип або як його інтелігентно називають "А Н1/N1" існує, люди ним хворіють і з великими зусиллями боряться за життя. Бо він таки і справді несе страшну загрозу здоровю і життю людини. Окрім нього існує і звичайний грип, який мучітєльний, але від нього кров в легенях не закіпає. Окрім них поряд існують всякі ОРЗ, ОРВІ з соплями зільоними, високою температурою і рештою гадості. 
Всі вони між собою схожі і всі вони різні, і от тут і важна важность, ви самі навіть з дипломом терапевта (не кажучи вже про дипломованих філологів з доступом в інтернет) не зможете вдома визначити штам тої гадості, що у вас засіла. Можете звичайно взяти распічатку з якоїсь гепатітно-жовтушної газєтки і звірять перед зеркалом симптоми, але памятайте, шо журналісту і редактору які оте пічатали похуй, и житимете ви, чи ваші рідні через тиждень і пряники по вас поїдять.

Докладніше

У Кнопи сьодні була...

У Кнопи сьодні була, толі ностальгія за підзаборним прошлим, толі приступ паніки, шо воно може вернуцця. Вона рознесла содєржиме мусорного відра по всім доступним їй ничкам на кухні. В тому що не вспіла сховать вона вивалялась. А коли я сьодні з роботи прийшла з нашим вєтєрінаром, шоб зробить послєдній в цьом сєзоні укольчик і наканєц то получить документ, то кинулась до мене, наче мене не було года два. Облизала все до чого допригнула, хвостом вертіла з такою скоростью, шо срака виписувала нємисліму синусоїдно-косинусоїдну криву. Вона така вдячна, за те що її люблять, шо не може це виразить ніякими доступними жестами. 
Знаєте, породисті собаки це круто канєшно, но я вже вкотре переконалась, що вони вас любитимуть, але не будуть відчувати вдячності. А якщо собаку підібрати з вулиці, то її любові і вдячності не буде ніяких синусоїдно-косинусоїдних меж))))

Докладніше

ПРО ДІДА І ЛЄПРОЗОРІЙ

Колись у мене був дід. Рідний отлічний дід. Бааальшой шутнік і затєйнік. По ісходу опрідільонного времені дід помер у почтєнному возрасті. А шо зробиш. Жизнь. Так, от.

Приїзжав дід до нас рєдко.
І ось однажди літом дід приїхав, чим визвав мою бурну реакцію. Увечері, коли вже стемніло, рішили ми з дідом пройтись село і прогуляться. Чого його по темному було лазить по селу я січас вже не помню.
Вобщім пішли. Ідем, балакаєм. І повів я діда не простой дорогой, а сложной і вообще через пастовні і прочіє неровності мєсності. В связі з тим, шо було темно і села він їстєственно не знав, дід потірявся.
Пита мене:
- А де це ми ідемо?
- Це, (брешу), сусіднє село вже. Лучківка називається.

Докладніше

БлядимБлядимрычь, говорят вы свою...

- БлядимБлядимрычь, говорят вы свою Людочку замуж выдали?
- Да. Не врут. Немножко выдал.
- Ну и кто счастливый обладатель?
- Не знаю, какой-то Очеретный, очеретный муж, хи-хи, объелся груш - подлєнько захіхікав Пуйло.
- Очеретный? Украинец? 
- С чего вы так решили?
- Ну "очерет" это как у нас камыш! Шумел камыш, песня такая!
- Как кот... Камышовый... только муж... Да бросьте мне голову морочить какими-то котами! мне о России заботится надо. Запишите вот послание народу:
1. Всем размножаться
2. Бизнес не кошмарить
3. Сельское хозяйство развивать

Докладніше

Скринька Бандери.‪#‎цинічніказки‬

Сидів Петро Олексійович, сумний і невеселий, в зручному президентському фотелі і думав тяжкі думи президента.

Все було не так, не там і не туди. Гривня та рейтинги падали, депутати так і норовили продатися тому хто більше заплатить, ще й кляті америкоси начали шантажувати генпрокурором.
Та найбільше заябували Петра оті цинічні бандерівці, шо їх не вспів перестріляти Сталін, бо зарано вмер.
Всюди лізуть і лізуть, то їм Ліпецька фарика мішає, то контракти з Кримом більмом на оці, а тепер ше хочуть шоб всі корупціонєри майно декларували.
- Нєнавіжу!!!! - вигукнув Петро та з усієї сили влупив кулаком по поручню фотеля.
На його подив у фотелі щось клацнуло, потім задзижчало - з поручня фотеля, під приємну мелодію "Падмасковниє вєчєра" виїхала потайна поличка, на якій стояла, позбавлена художнього смаку, шкатулка середніх розмірів, недбало розписана під хохлому.
- Ніхуясобі!!!- з острахом прошепотів Петро з цікавістю розглядаючи шкатулку.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info