Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

‪#‎прогрусне‬

Нема моєї Васіліси. Щезла. Поки я була на квартірі, а дома хазяйнував Сірожа. Ісходя з того, шо за цей час могла вже і нагулятись і всьотакоє, мабуть дєло сірйозне. Шукали, питали - нема.
Хотя я канєшно подозрєваю, шо мабуть, вона зробила, як моя мама. Оставила хату дитині а сама дьорнула в село, бо абсолютно безстидно і нагло, всю тєріторію її проживанія і охоти, окупірував Барсік Васілісович. І даже налічіє Кнопки його абсолютно не смущає. Він такий же пухнастий і чорний як його мама, но от нєізвєсного папи унаслєдував якіто пєпєльні ноти в окрасі. А ще воно блін здорове і ненажерливе. Я не видержу мабуть ще одної дрєсіровки на тєму хто в хаті главнєє. Но єслі чесно я не представляю як восьмимісячне котеня може бути аж таким огромним. А мені ж ще його кастрірувать тре, курву таку. А я вже його єлі піднімаю. От такоє...

Докладніше

В такому ахуєнному місці...

В такому ахуєнному місці знаходиться 51відділення Нової Пошти в Києві . Вулиця Трахоскотська 91 (Червоноткацька). Через яму на дорозі під'їхати до самого відділення не вдалося, довелося хуярити пішки. Отримати вантаж не вдалося через дебільний алгоритм роботи відділення у вихідні дні. Уникайте цього відділення - це сракожопне дуподупло, хуй знайдеш і хуй заїдеш.

 

Докладніше

Дитина півдня говорить з двома карасями

Назвала їх Голді і Молді. Не питайте чого. Я не знаю.
А я в своїй душевній розгубленності згадала якісь дурні свої бажання. 
От чомусь хочу керамічно жовту кастрюлю. Куди вона мені? Але хочу. І сковорідку важку і класну сковорідку. Я ж бо уже 5 рік смажу на трьох сковородах, куплених "на врємя" в епіцентрі за 100 гривень. І як би шо я там не шкварила і не смажила, вони і досі не убились і мені обідно. Я ж хочу класну сковорідку. А тут оце ... недоразумєніє.

Докладніше

Па русскі

Зона АТО. Наші дні. На блок-пості стоїть вусатий укр зі свинцевими очима, який вже другий рік на війні. Тут до посту підвалює крутецький джипяра, за кермом сидить молодий, борзий чувак в спортівному костюмі, курить дорогу сігарєтку, в салоні волає шансон, а поруч на передньому сидінні возлєжит модна губастінька тьолка в лисячому полушубку. Укр зупиняє джипа і на всякий случай удобніше поправляє автомат.
Докладніше

Дзеркало і Сєня

Стоїть Сєня біля дзеркала крутить головою,

гладить себе по лисині й балака сам з собою:

- Сєня, Сєнєчка, Арсєній, в економіці ти геній,
в МВФ набрав кредитів, тепер міністри будуть ситі,
а народ нехай зажде, коли реформа в них пройде...

Раптом дзеркало в отвєт:

- Ти прєкрасєн, спору нєт!
Но ти, Арсєній, блять, зажрався, а народ ждать заїбався,
ти тарифи прикрути, ціни трохи опусти,
підарасів, що крадуть, ти отправ в щаслівий путь,
ну, а шоб все було чесно, то себе тож не забудь...

Сєня побілів в момент, не ожидав же він отвєт,
затряслися в нього руки і начались душевні муки...
Правду ж дзеркало сказало, та й не всю, мабуть, що знало,
а значить треба щось робить, взять і дзеркало розбить!
Не буде свідка прєступлєній і знову переможе гєній!
Узяв Арсєній кирпичину і дзеркалу ввалив в личину...
Тепер і далі можна жити, бабло складати, не тужити,
ну, а хто знов почне пиздіть, того завжди можна розбить...

Докладніше

Отак носить тебе...

Отак носить теье від роботи до дитини, від дитини до кухні, від кухні до роботи, від роботи до друзів, і знову до кухні і до чоловіка, а отой вєчний бардак хто розгребе і помиє . І ти намагаєшся цьому всьому надати якусь логіку. 
І летиш далі в цій алогічності, щоб якось спинитися на мить посеред дороги між кухнею і дитиною, забутися звідки і куди ти і як тебе звати, і зрозуміти, що сил ніяких уже не лишилося. І тільки один якийсь нерв бринить в первісному страху... не встигнути, забутися, не зробити. 
Буває так.

Докладніше

Собираюсь така на роботу неспєшно..

Варю своїм курячий супчик, Голову помила. Почті одіта.. Звонок.. Ірка з роботи звонить
- Леся!!! Сігналка сработала..Ключі у тебе..БІГОМ!!!
Леся, в прєдвкушенії разборок з сєкьюріті, накинула дубльонку схватила сумку і понєслась до забору..
Блять.. Розтавшо-приморожені калдайобіни по вулиці..Я розхрістана і очєнь в етот момєнт похожа на "суперсоніка". Верхня часть тєла несеться строго прямо, нижня виписує нємисліму самбу чи румбу чи пасадобль з довільними прижковими елємєнтами.. І от вєліколєпний завєршающий акорд - забор! Я його перескочила..нє, перелетіла, як молода і трєнірована газєль!!!

Докладніше

Скринька Бандери (продовження) ‪#‎цинічніказки‬

Петро скептично оглянув напис. Пам'ять послужливо підсунула сюжет з тисячі і однієї ночі, в якому багдадський афєріст Алладін безсовісно юзав джина з мідної лампи задля власної вигоди. Петро з чистої цікавості спробував відкрити кришку самовара, але вона не піддавалася.

- Хуйня якато - знудженим голосом промимрив він - у мене і так всьо є.
Але все таки банальна цікавість взяла гору. Петро знічев'я потер пучками пальців, бочок золотого самовару, в самоварі щось підозріло булькнуло. Несподівано для себе, затиснувши посудину між ногами, Петро заходився швидко терти боки самовару обидвома долонями, та так що метал досить відчутно нагрівся.
- Ей начальнік, ти там палєгчє - раптом почувся голос десь з середини посудини.

Докладніше

Нема тут ніякої принцеси...

- Нема тут ніякої принцеси, вельможний лицарю! - чемно відмовив Дракон. - Нема і не було. Брешуть вони всі, як підлі собаки.

- Та як же нема. В золотій грамоті написано, в легендах оспівано та з амвона прочитано. У лісі темному, на горі чорній, в замку залізному, де Дракон багряний за вартового. Не про тебе скажеш?

- Маркетинг і чорний піар, не вірте, пане лицарю.

- Мар... що?

- Тьху, попутало. Брешуть вони всі, кажу. Наклеп на мене горопашного зводять, нема тут ніяких принцес.

- Пророк Джосайя бачив на власні очі. Каже білявка з волошковими очима і третім номером. Ще й півкоролівства за нею дають з кар'єрами золотими та пущами буйними, ярмарками багатими та гонами бобровими, палацами світлими та озерами рибними.

Докладніше

І от іще про заборони...

Колись тато приніс додому нову книжку. Вона пахла книжковим раєм виблискувала обкладинкою, навіть кутики на ній були іще гострими. Вона похрустувала в руках і прямо манила мене у світ іще недоторканих, невідомих книжок.
Тато цю книжку виміняв на якусь залізяку до старого моцика.
Дядько той якось виписав книжки і прийшли йому вони, тіки одна була "нормальна" про камуністів, які всіх спасали. А друга странна яка-то. Там такі імена в ній, що з першого разу і не прочитаєш, і там усі такі які-то назви і вообще автор непонятно чи то дєвочка, чи то мальчік.
Золотими літерами на обкладинці було виписано Гі де Мопассан. І тут мама підійшла, забрала книжку і сказала "мала ще отаке читать". А тоді я чула як вона татові казала тихо на кухні "а не посадять?" тато казав шо це не запріщонка. Ну і там далі вони обговорювали наскільки то свободна література.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info