Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Я не скучаю по тобі, раіся!

Поростіть всі там ягельом, мохом, превратіця в прах, самовбийтесь, заблудіця, здохніть, але від"їбіця від нас в кінець кінців!
Тваю ідріть! Якже від цьої удавляющої любві втекти...
Про Сирію і Турцію забули і знову стримлять в Україну свої брудні вурдалацькі писки...
Мені в житті жутко повезло, ящетаю. Я мало їх бачила в дитинстві, а ті нечасті родичі-гості якось мало хвилювали і визивали тільки короткочасну хвилю огиди в дитячому наївному розумінні Всесвіту. Їм треба було вгождати, бо вони відітєлі на хлєбосольную Украйну заєхалі. Блінов па утрам напєчь, в абєд курнік состряпать пат водачьку, а на ужин картошечки да с салам, да пат водачьку! 

Докладніше

Кетувавалламамі

"Кетувавалламамі" – солом’яний будинок-лодка індійської Керали… House Boat… Повільно пробирається каналами озера Вембанад, повз безкрайні рисові поля і рибацькі села… Повз чужу, дику і незрозумілу нам, але - прекрасну яскраву давню цивілізацію… Кералу називають "індійською Венецією"... Це - неправильно... Вона - сама собі "венеція"...

 
Фото Vitalii Chepynoga.
 
Докладніше

Друзі, ті з вас...

Друзі, ті з вас, які замовляли дідову Історію протягом доби 2 січня можуть вже полегшено зітхнути – ваші книги в путі.

Ті ж, хто замовляв самовивіз, можуть забрати свої книги з дідовими автографами в магазині “Команда ЭКС” по проспекту Перемоги, 58. Магазин працює і завтра з 11.00 по 18.00 год.

Зараз я уже повним ходом підписую замовлення від 3 січня, їх на щастя уже значно менше, ніж було в перші два дні року. Так що зараз справа піде швидше. Тим паче дідова команда ельфів посилилася двома дівчатками із “Команди ЭКС”, які з гуманних міркувань запропонували дідові волонтерську допомогу. І працюють швидко, точно та решітєльно. Я завжди знав, що українські дівчата – грізна сила☺

Працюємо далі

Докладніше

КАТАКОМБИ

( по просьбам моїх любімих читачів)
Одного дня подивились ми з Питровною передачу про печери, в которих жили люди камєнно-угольного вєка. І про то, як два бородатих спєлєолога і тьотка-історік, анорексічного віда там всьо вивчали і розглядали рисунки на стінах. Тьотка так умно всьо тим дядькам розказувала, як то жили первісні люди, коли в горсовєті квартир не давали, а переночувати і випити після роботи десь треба було. 
І зачухалось нам, засвербіло в такому місці з двох полушарій, шо ми поняли - то озвався в наших умах научний інтерес, зов природи, голос предків і безумовний рефлєкс.
Реалізувать його було просто - катакомби з печерами були рядом, на горі Бонівка. Тож почувствовали ми себе спєлєологами, котрі жизнь підземну вивчають, камушки разні збирають і ходи до земної кори досліджують.

Докладніше

- Прощай...

- Прощай, - сказав він їй і в імлі 
розтанув, як тануть тіні.
І кинув серце її в сніги.
Й по ньому промчались машини.

- Прощай, - сказала вона услід.
Зплюнула в сніг його душу.
Закинула виплюнуте у лід.
Лід розтанув в калюжу.

Докладніше

Завтра знову сонце зійде...

І післязавтра... І ще багато років це буде незмінним... Ми про це не думаєм.. Ми ставимось до цього, як до власного дихання.. Це те, що безумовне і не заслуговує, чомусь, нашої уваги...
А ви затримайте дихання... От прямо зараз... За хвилину ви почнете розуміти, яка важлива ця безумовність... Все що відбувається з вами, чи біля вас, в цю хвилину, має шаленне значення... І люди.. Особливо люди... Всі.. Рідні, чужі, близькі, ненависні.. Затримайте дихання, озирніться і спробуйте осягнути велич.. Велич вашої можливості думати і аналізувати.. Велич того, що ви - людина.. І відповідальність теж..

Докладніше

Сама собі найлуччий враг

Багіні сущності соціальні. Дуже. А ще в силу своєї бажествєнності, умні красиві і
самодостаточні. Потому мало кому кромі наших мам, вдається нас затролити. І
поетому ми десь в глубінє души, дуже глубоко, чуствуєм себе обдільонними такими
речами як тролінг, уніженіє і заганяніє нас, як коней. Ми ж канєшно жеж не можемо
ходити і просити окружающих смєртних "ну сдєлай має плохо! Ну застав мене
чуствувать себе винуватой! Ну порть мені существованіє!" І шо нам остається?

Докладніше

Я приїхала додому...

Мамадарахая, зачєм було так пить? Зачєм, я вас питаю?.. Зачєм було вночі звонить Альохіну? Патаму шо скучила... Я все помню Андрюша, про шо ми договорились.. А шо я не помню, то мені Лесик напомнив.. Не збривай, моя бубочка бороду))) Нехай неп'ющі мужчини хоть чомусь завідують, а не дивляцця отето так укорізнєно і не тролять нещасних багінь за то шо вони рішили той Чівас попробувать, бо коньяку пачєму то мало показалось...
Тока одно мене смущає.. Як ти Алена смагла проснуцця і всьотакі поїхать в прекрасні єбєня... Ти якато валшебніца неспяща, чесно..

Докладніше

Хм за останні кілька днів...

Хм за останні кілька днів, я зрозуміла одну штуку, люди собі придумали Тутусю Бо, при чому кожен свою- одні цнотливу таку і правильну, інші розпусну і дурну, а потім почали читати і страшно травмувалися.

І знаєте... мені жаль. 
Я б могла б бути бухгалтером, але стала режисером, могла б бути вчителькою стала редактором, могла б стрибнути з парашутом, але нирнула в чорне море, могла б водити трактор, але ледь перестала боятися льогковушку, могла б битися як Брюс Лі, але варю вареники, могла б повчально і високим штилем зриваючись на писк і сльози говорити про теми, які вздовж і впоперек розписані в підручниках, натомість я пишу якусь чепуху, яка мені ось тут саме в цю мить цікава. Могла б серйозно ставитися до життя і істерично листати сімейний альбом, проте ми регочемо на поминках, жартуєм з усього що можна обжартувати.
Я б могла цнотливо копилити губки, але шо ж поробиш - до матюків у мене науковий інтерес.
І ви знаєте шо? Мені подобається те що з мене получилось. Піду я спать, бо як не добалакаюсь, то допиздюся))))

Автор фото Tania Ryzvaniuk,

 
Фото Татуси Бо.
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info