Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Був сьогодні в новому ЦУМі з метою "просвітлєнія"...

vc

Нічо так, красіво. Ще трохи не Bon Marche і не Harrods, але вже близько. Гарно!...

Єдине - но!

На кожному поверсі: "Здравствуйте! Добро пожаловать в новый ЦУМ!"

А чому не "Доброго дня!" - питаю? І не "Ласкаво просимо!"?...

Я не то щоб ортодокс і нудотік, але все одно, - з принципу... Аби вони сказали "Велкам", то я б може й змирився... :-)

"Ой! Доброго дня",- кажуть...

Хотілося б щоб по умолчанію було все ж таки "доброго дня", а "здравствуйте" - по окремій просьбі... Це ж не важко...

Ізвіняюсь за фашизм...

Докладніше

Тричі проговорена брехня стає правдою

tb1

Коли беркут не говорить в суді, він пиздить з журналістами.
Меседж, "нещасні беркутята" озвучений двічі - яником і беркутятком в КП Україна. Ждемо ще доленосної передачі про то як їх бідось підставили і всьо. Через тиждень прийдеться ставити їм памятники і обеліски.
І взагалі, ми тут заінтернечені по самі вуха, хуйово понімаємо інформаційні потоки в регіонах.
Ви знали, що в Україні НЕМАЄ жодної притомної україномовної україноорієнтованої газети, з телепрограмою, гороскопом, інтервю з зірками, рецептами помідорів. Немає.
Повірте - немає!
Шукала мамі виписати газету. І хуй. 
Газета по-українськи, виписували увесь цей рік. Мама моя не філолог, та й то сказала, "доця більше ненада, там так багато помилок". Ага редактор слова " сир" там не знає. Ну і маніпулятивність в подачі інформації во всю буяє. Україна молода? Класно, ок, але я не хочу газету 5 разів на тиждень за 1000 гривень. Навіщо мені купа макулатури, дайте раз на тиждень. Но нєт.
Сільські вісті? Йоханий бабай - зрадоцвітні заголовки в стилі третьої пятирічки і комсомольських зборів виїдають очі.
Тому село купує КП або факти бо програма, гороскоп, звьозди, помідори і новості про нещасний беркут і харошого януковича в довєсок. 
Отут всім і пиздець.
Доведеться #ПолтавськийВісникАпокаліпсису з посівним календарем видавати.

Докладніше

Матрьошки

gorovyi

Увага. Всі співпадіння з реальними людьми не вигадані. Особлива подяка телеканалу Діскавері Сайленс і програмі «як вони це робять»…

Коли Стів прийшов працювати в програму "How do they do it" на Діскавері, він мічтав, шо зніматиме, як роботи збирають «народні автомобілі» в Дрездені, чи як тайці роблять соєвий соус. Чи хоча б як розливають у Канаді кленовий сироп або роблять для поліцейських пончики на Манхеттені. Однак редактор був невблаганний. 
- Росія велетенська країна про яку ми фактично нічого не знаємо. Тільки міфи, що там всі п'ють і грають на балалайках. Але ж вона набагато цікавіша і глибша ніж ті стереотипи які ми маємо. 
- Але ж... 
- Ніяких але ж. Післязавтра вилітаєте. Спочатку в Москву а звідти в Нижній Новгород.
- А що там? 
- Там Хохлома. Хохлома Стів. І найбільше виробництво матрьошок у світі. Кожна третя матрьошка, Стіве, яку ти можеш побачити від барахолок Берліна до магазичиків на Брайтоні, виробляється на фабриці під Новгородом. 
- Та кому потрібні матрьошки? 
- Всім, Стіве. Всім і кожному! І потім, глядачу це цікаво. Ми маємо більше розуміти їх. А ти розумієш російську, бо ж твої предки звідти. Покажеш процес, станки, які ріжуть матрьошки, велетенські цеха, де роботи їх розфарбовують. Крани, шо вантажать матрьошки в вантажівки і відправляють покупцям по всьому світові. Покажи, шо в росії теж прогрес іде семимільними шагами! Стів зітхнув, матюкнувся згадавши бабушку, про яку пам’ятав лише два слова «дурак» і «заткнісь» та й пішов збиратися.

Докладніше

Колись в Конотоп приїхали німці...

gorovyi

Колись в Конотоп приїхали німці шоб викопать своїх солдатів яких поховали під час другої світової на місці де тепер базар. А шо людям же невдобно тіпа там торгові точки то вирішили такий самий базар навпроти построїть і шоб туда торговці перейшли. І почали строїть і як третину построїли то одночасно почали переселять торгашів і потроху викопувать своїх. Всі тоді дуже німецьким педантізмом були вражнені. План у них де кого закопали і все чітко кісточки лежять в купі, поруч алюмінієва пластіночка яку німець опускає в якийсь розчин, проявляються букви і всьо поїхав ганс додому. Так закопані солдати були тільки на половині базару то німці як всіх відкопали а ще новий базар не доробили то дали гроші тодішній владі шоб все одно добудували. Так і згнило недобудоване.

Докладніше

Ця дівчинка вчора малювала нам портрети

tb1

Це так мило і шалено приємно. На її портреті я лисичка, все життя хотіла бути лисичкою, а давали ролі, як не кози то якогось колобка, то вобще корміліци якоїсь. А лисичка воно ж по всякому благородно.
А ще щивують люди, які прийшли і своїм сміхом зробили диво. Додали і нам і собі мільйон годин здоровя і зібрали 7350 гривень і 50 євро на ремонт авто 54 розвідбату. Кожен раз захоплено дивуюся вам. #ЯкЗдрасті.

 
Докладніше

Усім хто не загинув у битві Модерновий Гроб поти Уйобіщной Рюшечкі

podolaihama

Сьогодні на Old Fashioned Radio о 21.00 черговий ефір проекту Еволюція або Смерть. Цю програму присвячено спадку УРСР, його місцю в нашому житті і ролі в майбутньому.

Не зважаючи на те, що я за повний і при цьому бульдозерний демонтаж всіх радянських і пострадянських інститутій, говорити про це варто. Гостем ефіру буде поет, філософ і дослідник червоного естетизму Váno Krueger.

Я не професійний радіоведучій, я поки вчуся, і я навчуся.

Дякую!

Докладніше

ПАМ’ЯТЬ ГОЛОДОМОРУ, АЛЬБО ЯК РАСЄЯНСЬКІ ПРЄДКИ ВІДОМОГО АВТОРА УПУСТИЛИ ШАНС ПОБУХАТЬ

dl

«Год перед Голодомором Краина провела как в последний день Помпеи. Забивали на мясо не только тягловый скот, но даже молочный – чтобы не отдавать в «кальгоспы». Зерно гнали на конвертируемый спирт, и многие потом умирали от голода среди бутылей самогона, образно говоря, «в ванне с шампанским».

Є теми, які лакмусовим папірцем маркують на свій / чужий. Особливо теми трагедій, що довгий час кровоточать на тілі країни, відхаркуючись кривавою війною на Сході, де адепти руського міра, чиїми дєдами заселили вимерші села, намагаються звільнити місце для нової хвилі засланців - міни вповільненої дії для наших онуків, зброї майбутніх трагедій.

Є етика здорового глузду, яка не дозволить психічно нормальній людині сміятися з жертви. Знущатися та принижувати жертву - задоволення для садиста та палача. «Оні так прікольно дригалі лапкамі» - згадувала якось почвара, що забивала камінням до смерті безпритульних котів. І задоволено гигикала в кулачок…

«Надо понимать, что в селах тогда сидело охуительное количество людей (девять могил на одном огороде вам о чем-то говорят?), а некоторые семьи кормились с одного морга – это примерно полгектара.»

Докладніше

Кожна людина здатна оцінювати...

vc

Кожна людина здатна оцінювати будь-яку культуру в залежності від контексту і контенту, в який вона занурена...

Моя дочка Дарина до 6-ти років виховувалася в селі, з бабою й дідом - моїми батьками ( а я вчився в Києві)... Алгоритм її життя був доволі патріархальний. З бабою на базар в суботу. В неділю - до сільської церкви. В п’ятницю з дідом по рибу на річку... Ну, ще - поминки й свайби (з культурних візій). Весь інший час вона стояла коліньми на стільці і дивилася у вікно: кого хоронять, хто жениться, чи кого б’ють, може...

Коли їй було років три, я повіз її в Москву (це ми ше "браттями" були тоді, у мене там сестра жила). Дарина вперше в житті потрапила в метро... Це була якась сильно пафосна станція (не пам’ятаю яка)... З канделябрами, колонами, рококо і барокко. В общим, якийсь уславлений сталінський монументальний ужас...

Дарина подивилася на все це багатство, та мовила: "Ого! Оце церква! Оце я понімаю!"

Докладніше

Пригадав обставину, доволі ілюстративну щодо театра

podolaihama

Коли я ще був молоденький як огірочок, то усі мої близькі родичі дуже протестували проти того, щоби я голив голову наголо або навіть коротко стригся. До істєрік і нервових падучих, люто. Це була ціла історія, а мотив мали такий - "так роблять тока гопнікі і жлоби, а у 50-і роки так стриглися уркі, ти хочеш бути як урка? Тока не це!!".

Суперечки ж точилися навколо того, що самі естетичні вводні з 50-х років (о чудо!) помінялися, і коротко стрижена макітра сьогодні базується на інших культурних і субкультурних засадах, і голитися може будь-хто за бажанням. Але почутим я жодного разу не був, бо архетип є архетип, це штука крепка і перебити її іншими враженнями, новою інформацією дуже складно.

Коротко стрижений - урка, бо урка і всьо.

Це у свою чергу нагадало асоціативний ряд багатьох громадян з приводу цього довбаного театру - воно похоже на вагон, на голубятню, на гараж, на елеватор, на ларьок.

Це лише моя здогадка, але схоже такі асоціації виникають тоді, коли свідомо чи не свідомо людина мислить елеваторами, ларьками, гаражами та голубятнями, а не скандинавськими проектами, що для нашої країни й не дивно. Значна частина сучасної скандинавської архітектури, ахуєнної, з позиції радянського і пострадянського побутового досвіду виглядає імєнно шо вагоном. Бо така призма сприйняття.

Ніхто в цьому не винуватий. Таке життя, такий досвід. Інший тре ще напрацьовувати.

Знаєте коли я вперше поголився наголо як хотів? Щоби нікого з близьких людей не нервувати - лише тоді коли всі померли.

Отака драматургічна мораль.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info