Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Спосіб мислення по-українськи...

Спосіб мислення по-українськи - це побудова, за будь-якої неоднозначної ситуації, анфілади складних хитровиєбаних припущень. Закінчується це, зазвичай такими конструкціями - "А якби там були ваші діти, вагітні невинними жінками і пенсіонерами? Шо тада?". Видно, що публіка перебуває у якомусь похмурому сні, де наймаразматичніша ситуація видається цілком нормальною, логічною і очевидною.

Складно зрозуміти, як ці люди примудряються ходити і розмовляти водночас.

- А якби там були ви, або ваша дитина? А якби хуй, пизда, рука, нога? А якщо кінь, стул, двадцять вісім? От шо тада?

Яке-то неприємне вошкання, постріл з дробовика, тиша. Чутно, як хтось закурив сигарету.

Докладніше

Я неправа. Мабуть, я неправа

То так наклалось, певно...Працюю з текстом про афганську війну, а фоном - теледебізор. А пам'ять то на Майдані, то під Дебальцевим... А в зомбоящику - дисиденти домодєдовські. Виявляється, - є такі. І дохріна ж їх є. І всі з режимом боряться хуйловським. Але от від хуйла подалі, чомусь, боряться. І голосно так. Правду, з матки вирвану, несуть в маси, аж вуха закладає.
Тільки от питання: а нафіга в наші маси її нести? Це ж, як з пустого в порожнє переливати? Це ж , як велосипеда винайти? 
Вони проти війни? Ну, це зрозуміло. Їм не дають говорити на Домодєдовській їхній родінє, що вони за Україну? Ок. І що? В нас за це, взагалі, хлопців саджають до тюрми. Або вбивають. Це вже, як кому пощастило з патріотів. Вони за нас? Це добре.

Докладніше

#‎монологнесавсємтрєзвогомікромачо‬

#‎монологнесавсємтрєзвогомікромачо‬ произносився на одному диханії, без остновок.
- дєвушка, чи не дєвушка, ой ізвіняюсь карочє женьщина чи як вас там називать потому шо я шото помоєму не то говорю, ви понімаєте вчора так було харашо, а сьодні чогось вопше плохо, ну як плохо, от єслі плавно ходить, то даже харашо, а дьорнешся то плохо, а я дьоргаюсь бо он в машині сидить бачите, красіва жеж, і казала шо я їй нравлюсь, а сьодні сказала, шо замужем і тепер додому ніззя бо чоловік вб'є, а шо ви мені предлагаєте з нею дєлать, ну чого ви мовчите, шо не понімаєте шо це вопрос жизні і не жизні, бо вона мені блять вже жизні не дає, хіба я дибіл її у себе оставлять, в мене канєшно і місце є, ви не подумайте, я не який то лох, бачите яка машина, тіки важка в управлєнії, бо важка, ну сама по собі важка, ну ви вопшем поняли, і вопше так тяжело чогото сьодні і сушить, дєвушка, чи хто ви там, бо мені отсюда не видно, я ж вас по чєловєчєскі попросив, дайте мінєралки...

Докладніше

Обзор 19 лютого 2016

Доброго ранку, мої бадьорі друзі! Ви ото тут всякими серйозними і взрослими ділами занімаєтеся, а дід зранку в дєтство впав. Точніше, вспомнив оповідання Сухомлинського зі шкільної читанки «Скільки ж ранків я проспав». Ви не представляєте який сьогодні був світанок, і який це кайф бігти назустріч сонцю вдихаючи свіже прохолодне повітря. В общем, рекомендую всім виставити кросовки і спортивку в прихожу, щоб були на виду і щоб щоранку своїм видом взивали у вас к стиду і к совісті. Занімаємся спортом і життя навколо заграє новими яскравими барвами. А прийшовши на роботу можна бути зверхньо глянути на заспаних і кволих колег, тішачи себе мислью, шо вони слабаки, а ви – герой і супермен.

Ітак, зранку в нас сьогодні п'ятниця, достаєм прихоплені з собою яблучка чи мандаринки-апельсинки і зручно вмостившись боремося з авітамінозом. А для душевного здоров'я читаєм дєдушкину сільську аналітіку. Сільська аналітіка чітко фіксує необично раннє наступлєніє весєннєго обостренія, яке поступово охоплює тучні стада вітчизняних та іноземних політіков, но обо всьом по порядку.

Докладніше

Одна дівчинка дуже хотіла зайнятися сексом з дельфіном

  • Робила на двох роботах, продала квартиру, машину і нирку, зібрала грошей, підкупила всіх в дельфінарії і до дельфіна Васі в басейн пірнула. Побула з ним, а тут Вася їй і каже людським голосом:

    - Ану закрий глаза, Люда. Сюрприза тобі зроблю.

    Закрила вона, а як знов відкрила то голого Гітлєра перед собою побачила. Та й як закричить:

    - Адольфе, як жеж так? Ти ж фашист.

    А Гітлєр так зітхнув грустно та й каже:

Докладніше

От любив він її, любив..

Вона була досконала для нього. Красива чорнява Оксана, з довгим волоссям, синіми очима і ніжними руками.. Вона щебетала як соловейко з світанку до вечора, вона плакала над своїми жіночими печалями інколи і він обіймав її і шепотів, що все буде добре. Він ставав на її захист, перед хамами начальниками.. Та що там казати, він готовий був заради неї померти у будь яку секунду. І лиш одне ставало між ними чорною хмарою. У неї була дочка. У нього теж, власне, від першого шлюбу була дитина. Він допомагав своїй, чим міг, влаштовував в дитячий садок, елітну школу та інститут.

Докладніше

Притягла ниньки до лікарні коліжанку

Набігала собі пневмонію. Хотіла ще нині повзти на місце великої трудової діяльності за майже мінімальну зарплату, бо - начальниця строга (!). Но, я появилась раніше, ніж вона змогла виповзти з ліжка.
Но я не про трудове законодавство, медичну страховку і прочі прєлєсті нашого життя. І. навіть, не про мозґи і відповідальність.
Я про те, що ото вклала її в стаціонар. Ну, і - класика: докториця начинає писати простиню того, за чим я щас побіжу в аптеку. Нівапрос. 
Тіко от на пункті "пральний порошок" і " доместос" мене вклинило.
Нє, ну "доместос" - ладно.
- А то нашо? - Питаю.

Докладніше

фракція бпп вирішила прийняти...

фракція бпп вирішила прийняти назад у свій склад депутата олега барну
"ми проголосували за повернення барни. його виключення було логічним, але зараз ситуація змінилася, і ми вирішили його повернути. адже він людина", - сказав депутат вадим денисенко

в країні в нас відбулись зміни
і в бпп згадали враз,
шо барна - перш за все людина,
а не якись там дикобраз
коли у раді з-за трибуни

Докладніше

Згадалася недавня історія з атебешечки

Класіка жанра - бабця, в окулярах де скельця із палець завтовшки, в руках батон (соціальний) і пачка найдешевшого кефіру, ну там касир шось оголошує, бабця така, "Ой, у мене не хвата, отміняйте кефір". За бабцею черга чоловік пять. Я стою третя. І тут шото началось. Не встигла я гавкнуть "Я заплачу", як за мною уже хтось передавав пісяточку "для бабушки". Мужик ту пісяточку вертав і махав карткою голд, тіпа " я вже тут усе порішав". Женщіна рядом уже сунула бабці свої яйця і макарони тіпа "пробийте і це бабулі", хтось із сусідньої черги кричав "Помогітє бабушкє". Люди знімали все шо було на касі і передавали касіру.
Кароче пішла бабуля зі своїми грошима, батоном, кефіром, яцями, макаронами, сахаром, снікерсом, емендемсом і батарейками. Якась налякана пішла. Мабуть боялася, шо оці оголтєлиє от припадка доброти, люди щас їй і гандонів накуплять.
А черга потом стояла щаслива і улибчива. Тіки мужчіна з чекушечкой, півасом і пісяточкой, обіжався. Шо нє смог. Хотєл но нє смог.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info