Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Блюз про любов - "Пробка"...

Блюз про любов - "Пробка"
З неба хуйня, хуйня під ногами
Дорога хуйня, хуйня між домами.
Їхати треба просто - 
Наліво, направо, а дальше туда.
Туда - де реклама висить лакоста,
Іще фіолєтова єрунда.

Докладніше

#‎цікавідосліди‬

Вчоний кіт з інтересом наблюдає за хвилями, які утворилися в нашому суспільстві після вибуху калової бомби, по імені Маша на Інтері.

Перше проснулося СБУ, яке зненацька згадало, шо окрім віджимати то шо погано лежить, воно має ше пильнувати інформаційну безпеку і спішно депортнуло припижжену Матільду. Прокинувся полк Азов, і покинувши на призволяще догхантерів та знедолених песиків, пішов блокувати головний офіс зомбоканалу. І навіть Нацрада з питань зомбоящику спромоглася вродити запити у відповідні структури з приводу законності роботи хуйлостанських журналістів в Неньці.
Тобто те, що творилося в нашому інфопросторі дотепер, всіх влаштовувало. І не допомагали ніякі ні зверненя ні запити ні хвилі обурення в соцмережі, аж поки умовна пацачка Маша публічно не висралася нам усім на голову.
З цього приводу вчоний кіт перефразує одну давню приказку.
Поки пацак на голову не всрецця - українець не втрецця.
Нехайбуддалюбить вас усіх.

Докладніше

сусідка Альона вже рік...

сусідка Альона вже рік як прижила собі якогось дрища в полуобморокє. Якесь всьо нікчемне, лисе, жовтошкіре і паскудне, хоч пацюків об нього бий, вопшим чєловєк-плєсєнь. І де вона його тільки підібрала при її то рассказах про ухажорів-міністрів, главврачів і прочіх начальніків і про то, для кого вона свой "цвєток гібіскуса" так береже. Добереглася, бГГ до того, шо прибилось оце нєдоразумєніє отряда слізь сєрая мутационная.
Та мені то шо, хай собі жиє з ним, раз їй добре.
Но душенька нутром чує недобре. До всіх вищеназваних епітетів - воно ще й двулічне, шо кагбе ідьот пакєтом "По умолчанію".
Стараюсь вапше з ним не стикатись, шоб очі мої його не бачили. Мутационна слізь це харашо чувствує і никаєця, шо кагбе мене і повністю влаштовує. Але це падло харашо чутно за забором.

Докладніше

Колись давно...

Колись давно, коли дерева були високі, небо голубим, а печінка здоровою, то я писала про "штукатурні установки", "ринки газобетонів автоклавного твердіння", про майбутнє опалубкових технологій у висотному бідвництві, фантастіческій тріллєр про хімічні присадки ... ну і всяке таке шо нормальним людям ні нахрен ненада.
І от собрали нас писак перед прищавим хлопчиком, посадили і кажуть "Ніхуя ви, таваріщі, писать заголовки не вмієте, а щас оцей юноша вас научить"...
Мучився з нами той юноша кілька годин, страдав і викручувався. Його навчили работать з писаками які пишуть про випуск нових гандонів, про третій подбородок у Алли пугачової і про валшебні таблєтки, шо поднімуть грудь.

Докладніше

Мені часто кажуть...

Мені часто кажуть, що я кривлю душею кажучи, що я щаслива людина. Бо неможливо бути щасливою повністю.
Можливо. Просто треба зрозуміти десь глибоко в своїй душі, що щастя не стан людини за умовчанням.
Щастя це миттєвості, коли ви це усвідомлюєте. Це моменти, коли ви можете помітити і порівняти свої відчуття в різні хвилини. Коли ви розумієте, що можете пережити гамму почуттів і відчуттів. Коли крізь сльози ви дивитесь на сонячні промені і бачите діамантову веселку. Коли ви можете підставити обличчя весняному дощу. Коли хтось вас чекає з нетерпінням. Коли ви розумієте, що комусь до вас не байдуже.
А якщо ви будете пропускати всі ці короткі моменти, то ніколи, НІКОЛИ, не відчуєте себе щасливими. Бо всеохоплююче відчуття щастя можливе лише у порівнянні...Бо щасливим вас ніхто не зробить. То лишень ваше особисте сприйняття пересічних і нейтральних, з точки зору всесвіту, речей.

Докладніше

Стояла я і слухала весну...

День народження Лесі... Ніхто її так і не поняв ще й

досі, не зрозумів... "Мавка лісова", "Contra spem spero", портрет на купюрі "200 гривень", коса "як у Юлі"... Ну й все, по-суті...

Застудилася Леся на Водохреща в малому віці. Вже ніколи здоровою й не була...

Мати її - Олена Пчілка, рідна сестра Драгоманова, була, єслі чесно, - абсолютна самодурка... Не давала виходить Лесі заміж за Климента Квітку... По причині того, що він - ніщєброд і невдаха... Він і справді був як "квітка"... На дев’ять років молодший за Лесю, виховувався у чужій родині. Мати його - якась алкоголічка - постійно погрожували йому забрати його назад, додому... Самотній, відлюдькуватий, недовірливий...

Докладніше

Тіліфонірував сьогодні отєц...

Давно не було на горизонті ніякіх антічеловєческіх прожектів і тут внізапно новий стартап - сон на уликах.
Спать, каже, треба на пчолах. Од всіх болєзнєй, каже, помагає. Даже од лучістого поносу.
Я канешно же був винуждєн поінтєрєсоваться, чи не треба прислать персену додому і якє давлєніє було з утра. Мені був дан дєрзкій отвєт, шо січас, мол, сон з пчолами сама модна вешч. І шо ніби-то даже діпутати платять самашеччі гроші (тисячу за одну ночь!!!) шоб уснуть із насікомими. Я тут же посовітував отцу расширить асортімент услуг і предлагать желающім ізлічиться діпутатам прогулку із шершнями і прелюбодіяніє з джмелями. І всьо за бєшені гроші. А ще лучче, еслі батько предложить потребітєлю целєбний сон у собачій будці нашого собакі. З собакою спать дороже, но ефектівнєй.
Вобщім, бізнес-план такий - стоять уликі, а на них сплять діпутати...
Іногда мені здається, шо це карміческє наказаніє. Може батько у прошлий жизні був докторм в німецькому концлагєрі, чи рабовладєлцем у пампасах. Неізвєстно. Но в чому винуваті пчоли?...

Докладніше

небайдужі громадяни – дідова “Історія України” - Армія

Доброго здоров’я, друзі! Приношу свої вибачання за очередні прогули, но времені реально нема: дідусь зараз азартно снує павутину очередної корупційної схеми, вже масштабнішої за попередні. Основні елементи тої схеми: “небайдужі громадяни – дідова “Історія України” - Армія”.

Обща ідея така: небайдужі громадяни купують дідову книгу – дід совітується з Армією, шо їй нада і каналізує отримані від небайдужих громадян средства в закупки – Армія довольна і надійно охороняє безпеку небайдужих громадян – небайдужі громадяни довольні, спокійно працюють та заробляють гроші на другий том – дід тоже довольний і продовжує писати “Історію”, паралельно вплутуючи в свою корупційну діяльність дедалі ширше число ігроків.

Докладніше

Сознаюсь. Камінг аут. Я читаю в туалєті.

Основні знанія про єтот мір я получив сидячі у вбиральні. І туалєтна освіта нагадує мені жизнєнний путь видатного Гриши Сковороди - повчився у одному університеті, пішов повчився у другому і так далі по жизні.
Так, і я. У одному туалєті я закінчив читать Гегеля, у другому - Кант ділився со мной свойіми ізмишлєніми, а у продуваємій всіми вітрами сільській вбиральні товаришч Ніцше розказував про свого Заратустру. Були у мойій жизні туалєти научно-популярні - "Наука і жисть", випускі з сімсят шостого по дівяності. Були туалєти перестроєчні - "Огоньок" і проча попса. Ну а туалєтів без "Вокруг свєта" по мойіму не існує вобще.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info