Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Анкета

1. Определите ваш уровень владения английским языком:

- Читаю и разговариваю (со словарем)
2. Определите ваш уровень социопатии и одиночества:
- Читаю и разговариваю со словарем
3. Определите степень вашего обычного алкогольного опьянения:
- Читаю... Со словарем разговариваю...

Докладніше

Дзвонив товариш...

Слухай, каже, ти ж колишній скульптор. У тебе часом не завалявся десь пам'ятник Тарасу Шевченку? Безхозний, або може зайвий.

Бо тут добрі люди на БТРі, в одному селі на Луганщині, розпиздячили пам'ятник Леніну, бо уже бачити його не могли. А місцеві жихарі, як виявилося, без пам'ятника уже не можуть, звикли. Ниють, поставте щось замість Ілліча. Треба пам'ятник. Їм похуй кому, аби було.

Тому кшатрії шукають готового Шевченка, бо шудри не можуть без ідола, їх крутить.

А у мене, як на гріх, жодного зайвого монумента нема.

Докладніше

Утро це таке время...

Утро це таке время, як дєцтво. Тіко в дєцтві ти думаєш, шо вся жизнь впєрєді, а утром - шо весь день. І так мічтаєш собі, шо всьо буде вопше лєгко і просто і магістраль прийде маленька і в Тхорівку водітєль мотнецця за пару часов, бо там все вже готово і ти как бєлий чєлавєк уйдеш з роботи воврємя.
А потом приходить магістраль забита по зав'язку, а з Тхорівки звонять шо буде дахуя і буде готово аж після обіду.
І ти як подросток, шо внєзапно після дєцкої наівності, осознав, шо шоб нармально жить тре работать і ще раз работать і опять работать. Свєрх смєни.
І в тебе і в том і в другом случає є два варіанта. Уйти в дєпрєссію от сложності жизні, або закатать рукава і получать удовольствіє од того шо тобі предстоїть зробить.
Невсеремось. Лучіки трудолюбія вам)))) Люблю вас всіх. Цьом!!!

Докладніше

У ворожому російському мрачному...

У ворожому російському мрачному Санкт-Петербурзі вийшла прекрасна монографія-альбом про українського авангардиста Михайля Семенка…

Український геній з глухого села на Полтавщині, який щиро і успішно прагнув зробити Київ центром Нового Європейського Мистецтва в буремні роки революції та перед нею… Майже офіційний суперник Маяковського… Прекрасний український футурист, якому стало мужності красіво стібатися над понурими тяжолобровими, мохнатими аполегатами Тараса Григоровича на початку віку (“Поживши з вами, відстаєш на десятиріччя”)…

Докладніше

Добрі люди закидали...

Добрі люди закидали мене вчора непрозрачними намйоками на то, шо до Файного міста приперлися індуси і будуть гнать тут самогонку на суму 7 лямів вічнозелених в год. Причом, в друзі попросилося сразу девять мужчин. Хитрющі такі, да? І ржуть, кароче, шо в цьому році сама популярна рима буде Дзвінка-печінка...
Шо, народ, завидки беруть? А мене вот зовсім не тішить той факт, шо мої пости читає наш губєрнатор. І не просто читає, а робить з того виводи. І неправільні виводи робить.
Бо я ж писала, шо "Бурачиха" - то національне достояніє, пане Барно, а не продукт масового бухання на сім лямів в год.
Але, по факту, вже, шо сталось - то сталось. Спіртзаводи працюватимуть. Тішуся, шо тисяча тернопільських самогоноварильщиків зі стодол і клунь переберуться в комфортабельні цехи і будуть мати офіційну роботу. І маю надію, шо на презентацію "Бурачихи" пан губернатор з індусами мене покличуть.
Ну, а раз вже читають мене такі люди, то пропоную :
UB GRUP має випускати два вида продукції: "Бурачиха Барна", як національний бренд. Його можна пустить по світу, як автентичне віскі " FAYNE TOWN" і бальзам " То втри"( пропозиція пана Марциняка) для наружного застосування.

Докладніше

І про туалєт...

Колись у мене був один такий знакомий. Ну отакий от чоловяга, шо якшо ви йому дасте дві чугунні болванки, то він одну загубить, а другу поламає.
Але оця його властивість була помножена на неуйомну жажду діяльності. Варто було в його голові блимнути ідеї - треба вікно покрасить... То увесь підїзд тоді робив ремонти.
Назвем того знакомого условним Альошою.
Якось Альоша пішов в туалет... помислить....
І от сидить такий... мислить і раптом, здіймає очі до стелі, а там... сидить в куточку чорний павучок на довгих лапках. Альоші 26 і він понімає шо в жизні важно реалізувать себе як спеціаліст. Тому він рішає спасать павучків, а тоді построїть цілий бізнес по спасанію павучків. І от Альоша не отвлікаясь більш ні на шо, поднімається з ... насєста, стає на нього ногами і хоче дістати павучка, павучок не дістається, Альоша тягнувся з усіх сил, і, канєшно ж, упав, застрягши однією ногою в унітазі, і розхерачивши собі носа.

Докладніше

Обзор 26 лютого 2016

Доброго здоров'я, громадяни! Надворі в нас п'ятниця і не проста – а остання п'ятниця зими. Світла стає дедалі більше, сили тьми скукожуються. В ділі Наді Савченко тоже проглядає просветлєніє, многі одновременно заговорили про її обмін і повернення в Україну.

Одновременно з цим дід з удівлєнієм фіксірує озабочені голоси, шо не можна Надю мінять, бо для цього Україні нада формально признать її винною. І в цій связі хунта тіпа не знає, шо дєлать. Тю! Шо за чистоплюйство? Як свій народ обманувать, так хунта не стісняється і не красніє, а намахать кремльовського дурбецала соромиться? Дід думає, шо в цьому смислі хунта не безнадьожна і для повернення в Україну Наді Савченко та решти полонених всьо же проявить крайню стєпень аморальної безпринципності. Хуйлу можна даже офіційну справку послать, шо хунта полностью признає юрисдикцію донецького суду в ростовській області, який щитає самим охренєнно об'єктивним судом у космічному пространстві. А як Надя буде вдома, тупо ту справку анулірувать. А по тєлєвізору показать нудну пику якогось київського чиновніка, которий прокашлявшись заявить, шо в светє вновь открившихся обстоятєльств оказалося, шо донецький суд – сборіще преступніков, проти которих Україна возбуждає уголовне дєлопроізводство.

Так… дід шось забув… Ага! Кохве-чай заварили? Прекрасно. Продолжаєм.

Наїбати Хуйла, друзі, не стидно. Наїбати Хуйла – діло честі, доблесті і достоїнства любої порядної хунти. Он американська хунта давно просікла, шо маючи діло з Хуйлом нада брать пример з бацьки Лукашенка. Бо шо такоє Хуйло на сьогоднішній день? Ето безнадьожний і кончений наркоша, которий крепко сидить на велікодєржавних веществах. Но за нєіменієм настоящого, качественного велікодєржавія, Хуйло впослнє довольствується суррогатами.

Главврачу Обамі мірові дохтора і прочі регіональні санітари давно нашептали, шо Хуйлу многого нє нада. Йому достаточно вколоть невеличку дозу плацебо і Хуйло довольно пускає слюні. Но недолго. Бо коли ефект проходить, в Хуйла начинається форменна ломка, Хуйло б'ється в істериці, начинається стрілянина, взриви і прочі безобразія. Добро би Хуйло безобразнічав вдома, у своїй засцяній комуналці. Так він же лізе в квартіри до сусідів.

От Обама, которий готовиться зараз до заслуженного отдиха, увів Хуйлу невеличку ін'єкцію і каже: ти, дарагой, веди себе в Сирії спокойнєє і я скажу, шо Росія наш партньор. Хуйло, для якого любе признаніє Обами просто героїн наівисшої очистки, нємедлєнно согласився.

Но тут неопитного в общенії з конченими наркоманами Обаму нечистий смикнув за язика і він ляпнув про налічіє в сирійському вопросі плану «Б». Печальна лошадь це почула, обеспокоєнно запрягла вухами і доложила про почуте розслабленому Хуйлу. Хуйло нємедлєнно напрягся, догадався, шо замість герича йому подсунули крокоділа і начав нєрвнічать.

Бацька Лукашенко осуждающе подивився на неуклюжого Обаму і нємедлєнно набрав у шприц давно іспитанне средство “Союзне государство”. Средство те старе, двадцятилітнє, давно вже видохлося, но в аптєчці у санітара Луки іншого все рівно нема. Зато його є багато, а Лука не жадний. Так він учора накачав Хуйла тим “Союзним государством” по самі гланди. Правда, даже у опитного Луки сначала вийшла осєчка. Приглашая Хуйла оголить вену для укола, бацька оговорившись назвав його Дмітрієм Анатолійовичем. Но воврем’я спохватився і виправився, хотя довго не міг попасти шприцом у вену, бо в пацієнта руки дрожали. В конце концов вещество дало ефект, Хуйло откинувся в кріслі і пустив слюні. Всі зітхнули полегшено.

Докладніше

Чим веганство відрізняється...

Чим веганство відрізняється від вегетаріанства? Чим вегетаріанство відрізняється від невегетаріанства? Які види неортодоксального вегатаріанства допустімі? і тд...

- Набридло відповідати...

Вегетаріанства я не люблю і нє пріємлю, не признаю. Це вєрний путь лукавства, компроміса, гріха і предатєльства... Трохи сиру, трохи молока, трохи піцци... А потом - трохи почеревени і трохи буженіни...

Основне правило просте і незибліме, як Закон Мірозданія: "Веганство допускає в їду все, що виросло в землі і з землі!!!" Всьо!!! Все інше - нельзя...

Докладніше

Так сложилось шо...

Так сложилось шо у мене немає робочого тєлєфона. Общий робочий є, а мого лічно немає. Є у Наталки, бо коли вона встроїлась на роботу вже почали видавать. Є у Іри, бо коли вона устраювалась, на зарє Міста в Бєлці, то єдінствєнний тєлєфон на неї єдінствєнного работніка і оформили. А я пролєтєла як фанєра. У дєвочок дві нокії, такі знаєте до нашої ери роблені, страшні без функцій, но надьожні. Ну і номера прикріплені. а я канєшно свабодна, бо ніхто не достає персонально, но і обідно, бо я всьотакі дєвочка.
Вопшем прислали... Чудо китайськой промишлєності.. Новий.. красівий і з українским меню... І без карточки.. Бггг. Тоєсть побавитись мона, но ще пока не дозвоняться, бо нема як))))
Вопшем пользуясь случаєм, шо мене інагда читає начальство наше всяческе, я пока ласкою просю - пришліть карточку!!! Бо я блять напишу, так напишу, от всєй души)))
Р S А хтото вкурсє, шо за звєрь с названієм MI.. Да да імєнно так - сама в шокє))))
P P S А в мене тєлєфон самий новий, бє бє бє (це я Ірці з Наталкою)

Докладніше

Вигадав гарного персонажа...

Вигадав гарного персонажа для мікророману "Фаршрутка". Це Голова Корчинського. Просто голова, окремо від самого Дмитра Олександровича.

За одним із сюжетів роману, боєць 95-ї аеромогильної бригади (найлютіша з усіх можливих бригад) їде у відпустку із зони АТО і везе з собою деякі заборонені речі. Серед них в кульку лежить Голова Корчинського і одна протипіхотна міна.

Поки у фаршрутці розготрається драма, Голова Корчинського, час від часу, намагається проповідувати прямо з кулька. Згодом з'ясовується, що вона є агентом ватиканської організації Опус Деї і прямує у справах до папської курії, але опинилася не в тій фаршрутці. У кінці книжки вона має покусати шофера і підірвати протипіхотну міну.

Загальним тлом всієї історії є руйнація Московії. З неба регулярно падають здоровенні фрагменти Російської Федерації, і шоферу постійно доводиться їх оминати. Одного разу пасажири навіть бачили, як на сільській зупинці такий фрагмент розчавив здичавілого кота.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info