Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

...Прокинувся Георгій Жуков...

  • ...Прокинувся Георгій Жуков на другий день після капітуляції, згвалтував мимохідь двох арійських медсестер, випив стакан крові саксонського немовляти та й на балкон вийшов інтернаціонала співати. Аж дивиться - пам`ятник Гітлеру на площі стоїть, правицю загребущу в небо тягне та середнього пальця в бік Москви показує.

    Розлютився Маршал Побєди, ногами затупав, з маузера наградного в повітря вистрелив - і збіглися до нього адьютанти запопадливі та генерали послужливі.

    - Армію сюди женіть - велів їм Жуков. - Робіть шо хочете, але шоб цього гандона з усіками до вечора тута не було. Не за то я штрафбатами підступи розміновував щоб всяка сволота коричнева мені тут нерви робила.

    Докладніше

Нормально так пизданув...

Нормально так пизданув, аж трохи місцями підгоріло. І це, що характерно, у неділю.

Але справа не в тому. Ділюся раціональним досвідом. Аби не гаяти часу на піздьож в каментах дарма, між коментами робіть підходи на турніку. Раз 10-15, підходів 5-6. Присідання раз 400 (для серця корисно), можна в кілька підходів, можна з гантелями. Прес раз сто хуйніть лежачи без виїбонів. І виходе бінго. І попиздів, і полаявся, і жодної хвилини не проїбав. Пиздьож - відпочинок між підходами.

Я раніше виділяв спеціально окремий час на це діло (фізо), але набагато раціональніше поєднувати це з обичним життям. Це, звичайно, якщо ви працюєте вдома, як я.

Це все. Данке за прослухен.

Докладніше

#антікрізіснийкомітет

- Ну, любі мої, я ж вам казала, шо рано радуєтесь, нікуди я не пропала...

- Вона зайшла в кабінет і поправила розпущене волосся.

- Ого... І яка скотиняка іспортила таку прічьоску?! - удівльонно сказав Шляшко і інстинктивно помацав свою лисину.

- Не іспортила, а ізмінила імідж, Шляшко! Ти за своїм чубчиком дивись, реформатор хрєнов...

- Вона важно сіла на стілець біля Пастора.

- Всім здрасті!

Докладніше

Про героїв

Не знаю я чого, але ми чото любимо кумірів собі створювати. От після лаяння властєй, то наше любіме занятіє. Шото хто то зробив такоє етакоє, ми тут же "герой!" А герой же не олімпійське божество (хотя і там були прєцедєнти) і хєрась шото негеройське забабахав. І ми тут же дружно "фуууууу! як можна! всьо! нахуй з п'єдєстала! к їбєній мамі в глуш, в ізгнаніє" І розчаровуємся, і в нас опускаються руки, пока нового героя собі не знайдем.
Я давно відношусь до геройства, як понятія абсолютно спокійно і скептично.
Вийшли ми всі на Майдан. Герої? Та ні нормальні люди, яких не влаштовував безпрєдєл і які зрозуміли, що то єдиний спосіб його побороть. І коли я там побачила наріків, що прийшли перекусить і погріцця, для мене не наступило розчарування, бо я не створювала собі з народу кумира, а знала чотко, шо хто розуміє що потрібно там бути, той там стоятиме за ідею, а хто примазався то нормальне явлєніє. Майдан для мене лишився Знаком і Подією ніхто ніякими викриттями не змінить моє до нього ставлення.

Докладніше

‪#‎цинічнатворчість‬

Вчоний кіт ото виношує задум епічного полотна про нашу новітню історію і хоче попитатися поради з приводу художнього образу одного персонажу.

Йобане село - страшна хтонічна потвора, з свинячою головою та величезними волячими рогами, замість зубів культиваторні диски, в одній руці лопата, в другій вила, на плечах висять бесаги з чавунними буряками.
По сюжету йобане село у фіналі буде пиздити підступних мєнтів і йобаних пацаків.
Вчоному коту здається що образу бракує цілісності.

Докладніше

Вперто продовжуючи оголтєлу пропаганду...

Вперто продовжуючи оголтєлу пропаганду спортивного способу життя дідусь звертає увагу небайдужих громадян, що 17 квітня у Києві чергове свято Бігу.

Організатори передбачили можливість забігу на такі дистанції: 2 км, 5 км, 10 км, і, звичайно, напівмарафон – 21 км 97 м 50 см.

Дідусь нагадує, що без тренувань та підготовки навіть 2 км бігти не варто. Тому спокушаючи вас взяти участь у святі Бігу, наполегливо рекомендую старанно і регулярно тренуватися.

Просто так піти 17-го квітня і пробігти якусь дистанцію немає ніякого сенсу – здоров’я не додасться. Весь цимес – у попередніх тренуваннях.

Попереду в нас цілих 48 днів. Або – всього лише 48 днів.

Докладніше

Простирадло гніву і подиву...

З приводу пам'ятника Щорсу, шановні, є дуже хороша метода, як визначитися щодо його подальшої долі. Це якщо ви поки не визначились, бо думок блукає багато.

Зараз існує чимало книжок і матеріалів присвячених так званому червоному терору, котрий офіційно розпочався з моменту випуску більшовицького декрета від 5 вересня 1918, але фактично практикувався і до цієї дати.

Берете, наприклад, книжку Мєльгунова С. П. "Красный террор в России: 1918-1923." Уважно її читаєте. І нехай слово Росія не вводе вас в оману, бо нас це стосується чи не першочергово. Або якусь іншу книжку.

Існує масив свідоцтв про червоний терор в Києві, дуже красномовних і ретельно зафіксованих. Настільки красномовних, що озвучувати їх зараз, в цю прекрасну затишну неділю, не хочеться.

Докладніше

Вчення Платона та...

Вчення Платона та Арістотеля, як дві системи кардинальних відмінностей між народами…

1. Російські дальнобойщики робко виступили проти системи “Платон” – грошових поборів з вантажівок, що мають максимальну масу понад 12-ть тон…
2. Жителі Умані рішуче звалили пам’ятник Аристотелю у своєму рідному місті. Як вдалося з`ясувати – через незгоду з субстанціональною і реляційною трактовкою давньогрецьким філософом, поняття суті часу та простору…

Бля, і вони ще будуть спорить, хто розумніший??? 

Докладніше

А ще назріло в фб...

А ще назріло в фб екзистенційне питання - "їбати людей чи не їбати", глибинна суть цього соціального запиту сягає корінням в колиску людства. І хай кине в мене камінь, той хто ніколи не сказав слово хуй вголос.

Повисідалися блядь цнотливі жабки: та вона токо птічок любе, та вона сказала людей їбать, та вона он вобще чувака оштрафувала. Прицтавте?! 
ніразу незаймані жабки - ідіть ви курці в хуй, а як найдете за шо доїбатися до Птіцмана в роботі, тоді і прийдете

Докладніше

Мої хороші...

Мої хороші, я вам нині про кіно розкажу. Те саме, українське. Про фільм "Політ золотої мушки", котрий знятий за новелами Богдана Волошина режисером Іваном Кравчишиним у фист файних горах Карпатах.
Я вже ту, присяй-бо, чула різні думки про тото кіно. Но, скажу такво, трохи ніби словами Миколи - в небі можна побачити файні білі хмарки, а можна й темне своє життє.
Спитаєте: Микола - то хто? Микола - то дівчинка. Хороша. В Миколи є братик Швєта, тато, вуйко, дзідьо і бабця. Спробую поснити. Дзідзьо і бабця там нормальні, Швєта маленький, вуйко - простий хлопака, котрий вміє водити старе авто по відсутніх карпатських дорогах і все таке. А вот тато там - пірсонаж на грані хорора. То є такий типовий хлоп-підкаблучник, котрих у нас до громиська. З-під маминого каблука, в не дуже ранній молодості, такі особини мігруют під каблук до жінки, де заливають свій дискомфорт горілкою і мріють мати сина. Бо вважають, шо саме сина вони зможуть виховати справжнім хлопом і навчити його триматись чоловіком за любої форми матріархата в сім'ї. Но... Бозя посилає їм у продовження роду йно дівчаток. І от ті підкаблучники, щоб ментально собі підтримувати відчуття тестостерону, називають дівчаток Іванками, Петрунями, Михайлинками...Наш пірсонаж назвав доцю Миколою, а чо нє? Хлоп всьому голова...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info