Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Іноді Бодя любить порівнювати...

bg

Іноді Бодя любить порівнювати життя з чимось, чи просто роздумувать на цю тему... От сьогодні подумалось про бокс. Ти такий виходиш в ринг, весь красівий, в трусах розмальованих, а проти тебе Майк Тайсон у своїй найкращій формі, а у нього на грудях наколка "Жисньболь". Боксірувать з Майком, це все одно, що бігти назустріч паровозу і кричать, шо задавиш, ага... Гонг і бій начався! Ти питаєшся тікать, а хєрушки, канати ж, нікуди! А Майк улибається так нехарашо і лупаше тебе своїми кулаками, наче шмат м'яса для отбівной... Лєвой, правой, лєвой, правой... Прямий, боковий, знову прямий... І шо б ти не робив, як не пригинався, як не уклонявся, все одно кулаки залізного Майка раз за разом гепають то по туловіщу, то по голові... А це так больно, шо просто піздєц, як больно! Перший раунд, другий, третій... І хто його знає, скільки їх всього! 
В общєм, отак пиздить життя тебе, пиздить, а потом, в один прекрасний момент, хуяк аперкотом і ти в нокауті... Рефері рахує там шото... Ага, щас, не встану більше, ідіть нахєр! А Майкі нахилився над тобою, нагло либиться і каже: "Хау ар ю?" А ти йому, мислєнно канєшно, отвічаєш: "Ол райт, блядь! Шо не бачиш?!" І всьо, гейм овер...

 

Докладніше

Ось людина на вигляд прілічна

podolaihama

Вона в інтелігентних очочках. Але ця людина наділена, судячи з інтервью, неабиякою руйнівною силою. Торнадо нахуй.

Отакі чуваки як Фрідлянд, вперто перетворюють наше колись чудове місто на колгоспну бичарню-їдальню.

Шо ми тут зробимо? Шо? Ресторани? А, може галерею ресторанів? Ахуєнно, пан креативний директор. Це дуже креативно, бо в Києві гостра нестача саме ресторанів.

Такий, знаєте, типовий єнакієвський підхід. Більярдную с тьолкамі давайте запиздячимо на річковому вокзалі, будемо їбатися і гуляти на більярді! Як вам? А шо, в газеті "Чісто по-дєловому" писали, що так усі роблять. Тренд.

Докладніше

Вона сиділа на кухні...

lp00

Вона сиділа на кухні біля вікна. Без світла. Біля неї стояла велика чашка давно охололого чаю. За вікном було темно-сіро. Голі, чорні гілля дерев казилися від шаленого вітру, на рівні її очей. Близько-близько. Ніби намагалися злякати її, одиноку і сумну о шостій годині ранку. Вона щільніше закуталась в великий чоловічий халат. Нахиливши голову до коміра вдихнула знайомий запах. Ледь помітне тремтіння пробігло її тілом від асоціацій, що приніс той запах. Раптово очі стали вологі і в думках пронеслося все, що відбулося за ций нескінченний рік.
Перша зустріч з ним... Розуміння того, що це кохання заборонене.. Спротив своїм почуттям і їхня беззаперечна перемога, над її серцем. Таємні зустрічі, важке рішення розірвати це замкнене коло і бути з “ним”.. Розуміння і супротив близьких і рідних людей. І потім...війна. Та війна, яка з*єднала одночасно роз*єднуючи. Ті довгі місяці перманентної розлуки, і нечасті зустрічі на третій лінії. Ті постріли, що замовкали, коли зустрічалися губи і руки. 
Ті спаплюжені землі, що ставали для них обітованними. Те небо, що з потворно чорного ставало яскраво блакитним, таким як його очі, коли Вона в ті очі мала можливість дивитися.
Згадала, як стало на хвилину її серце, коли вона дізналася, що він поранений. Ті два місяці розлуки і тий лист з госпіталя, майже перед закінченням її контракту..
Вона не шкодувала ні про що.. Ні про один вчинок, ні про одне рішення.

Докладніше

Вчоний кіт ото почитує срачик...

murzik

Вчоний кіт ото почитує срачик по поводу зашквару з квотами на україномовне музло Хливнюка , Джамали та всяческіх Потапів і хоче докинути свої два крейцари.

Дарма ото ви кидаєте лайном в цих персонажів за відсутність патріотизму. Це всьо одно шо доябуватися до ляльок в ляльковому театрі.
У каждої такої джамалирусланиіриальоши є свій продюсер на чиї гроші ця лялька ізобража співи під фанєру.
Якшо недайбоже отакій співочій ляльці дето приходиться виявляти свою громадянську позицію, начина проісходити на перший погляд непонятна хуйня. Але непонятна вона тільки на перший погляд, насправді ці ляльки виражають бізнес-інтереси своїх ляльководів-продюсерів, шо може кардинально відрізнятися від іміджу самої ляльки.
А ви кажете Джамала.
Егеж - красіва квазіпатріотічна голограма, ваша Джамала. 
Онлі бізнес, блядь.
Будьмо уважні.

Докладніше

Вустами дитини говорить...

tb1

Вустами дитини говорить ніяка не мудрость, а якась така сутність, яка покликана спаралізувати твою свідомість і всячески довести, що ти ідіот якийсь. 
Уроки ввічливості. 
- Надю, дорослим людям не годиться говорити привіт, це не дуже ввічливо, можна сказати добрий ранок, Доброго дня, здрастуйте. Домовилися? 
- А чого? 
- Ммммм, ну бо вони дорослі, їх треба шанувати. 
Мужчина всадив цуцика срать посеред тротуару. 
- Шо, і цього дядю, здрастуйте? 
- Ммммммм, ну як би тобі доця сказать. 
- Скажи мені як динозавр. Привііііітгррррр. 
- Ммммммм, привітгр. 

Докладніше

Нікого не хочеться образити...

podolaihama

Нікого не хочеться образити, але наївна нахабність з нас, українців, вперто лізе як той кіт в комору.

Трапилося в коментах таке.

"В України така міфологічна та історична спадщина, що західні міфи просто букварик! Кімерійці, скіфи, трипільці, сармати, прасловяни, варяги, русичі, характерники, мольфари... і це лише найвідоміші!"

Смєшалісь в кучу коні-скіфи, як той казав. Спочатку думав сісти поплакати над Старшою Еддою від безсилля, але потім пойняв, що це непробиваємо, бо таку думку я чув у своєму житті від огромної кількості людей. Людей, котрі мають незламну манеру ніхуя не знати окрім шкільної програми (дай бог) і вигадок канадійських дідусів першої хвилі вкраїнської еміграції.

Я пам’ятаю ще першу навалу самодруків епохи занепаду совка, коли українці за прикладом чеських "будителів" заповзялися вигадувати собі нову-древню як світ міфологію. Я навіть пам’ятаю хто такий Плачинда, наприклад. Плачинда - це пиздець.

В цьому плані ми не дуже відрізняємося від московитів з їхніми комплексами історичної меншовартості. Тіки у них це ціла державна програма, а у нас спорадична творчість обичних сакралопітеків, але вся ця хуйня запросто може просочитися і до шкільної програми, як то часто буває з ідіотськими вигадками.

Докладніше

як же нам, пересічним громадянам...

kz

як же нам, пересічним громадянам задристали мізки цьою політикою, це ужасть! 
Тепер каждий уважающий себе чатланін просто обязан гребтися в цих кулуарних хітросплєтєніях зміїних кубел всячеської масті - від простих шестьорок до тузів, знать всіх мордяк в морду, шо воно жере на сніданок і таракани якої упітанності водяця в башці його жінки. Хто, до кого пачіму, як, коли, хто кому кум, сват, сестра, тьоща і йосип
А вєдь політика должна буть чуть толщє діпломатії, її взагалі громадянам не повинно бути видно і вона должна як підводна лодка - вспливати тіко перед виборами, шоб свєркнуть мощой, нєпабєдімостью і філігранностью пєріскопа.
Це дурне людство превратило політику в жутчайше громіздке одоробло, яке не їде, не літає, а тільки жутко лязгає заржавілими шестернями, дзюравими іржавими бляхами, болти повилазили, гвозді стирчать, а гайки вже валяюця долу і через них пробиваєця трава... Внутрі в цього одоробла вже давно шото здохло і смердить так, шо очі їсть, а відкрий його - так відразу відтіля почнуть вивалюватись скілєти, опариші та інші члєнососущі.

Докладніше

Коли спецназ НАБУ наблизився до одеського судді...

md

Коли спецназ НАБУ наблизився до одеського судді, шоб затримать його за взятку, командір спецназа замість того, шоб закричать дурнуватим і страшним голосом: «Сука, лажись! Мордой в пол!», неожиданно сам для себе голосно і сумно заспівав пісню Океану Ельзи: «Стріляй! Чому боїшся ти зробити цей, останній крок?».
Суддя, як і просили достав пістолєт і тут же начав стрілять, намагаючись попасти у тактічєскі носкі спецназу.
Коли у судді скінчились набої, а спецназ, шокований тим, скількі придеться заплатить за продірявлені носкі попрятався за укритія, суддя рішив, шо час настав.
Служитєль феміди розпахнув поли пальто, розстібнув штани і достав судєйській імунітєт. Ярчайше сіяніє заповнило коридори приміщення суду і засліпило спецназ. Суддя притримуючі поли пальто руками продовжував вимахувать імунітетом, а командір спецназу кричав «Шо ви дєлаєтє? Заховайте. Тут же дєті».
Користуючись внізапним осліплєнієм спецназу суддя стрімглав кинувся у вікно і зник, розчинившись у людній одеській вулиці.
Спецназ, оговтуючись і протираючі очі і обожжонні сіянієм ліца намагався надать допомогу один одному, зашиваючі тактичні носкі прямо на полі бою.
Командір спецназу достав тіліфон, набрав когось і бодро повідомив у трубку: «Так точно! Про…бали!».

Докладніше

Рішили якось американські бойові генетики...

12930996 1592490647741763 6256273704089192696 n

  •  

    Рішили якось американські бойові генетики уберсолдата вивести, щоб китайців з московитами без лишніх витрат забороти. Прислали до України агента з траншем грошовим, та й купили за мільярд суддю та прокурора.

    Завезли халамидників тих в таємну лабораторію в Арізоні і давай стероїдами накачувати, гамма-променями облучати та порнуху з карликами їм цілодобово крутити, щоби схрещувалися активніше. День пройшов, другий минув, а на третій родився у піддослідних страхітливий мутант Саша-Наташа. Відразу в мантії суддівській та формі прокурорській, з шістьма ногами - аби бігати прудко, чотирма руками - щоби свого не впустити, та трьома головами - аби брехати складно та жерти в три горла. Подивувалися вчені та й давай того мутанта дресирувати - мовам навчати, в техніках бойових та прийомах риторичних вдосконалювати, та до бойових тактик напучувати. Тиждень вчився уберсодат, а як прийшли вчені на восьмий день то побачили, що клітка пуста, а всі охоронці та лаборанти по кутах поховалися та плачуть гірко. А монстр, як у воду канув.

    Докладніше

Шо, розбанили?

podolaihama

Шо, розбанили? Ти диви, як і обіцяли.

Маю сказати одну річ, бо кругом знову пиздець.

В такі моменти, громадяне, треба перечитувати історію Французької Революції. Одразу приходить розуміння, в який, по суті, лагідний і затишний час ми живемо. Це просто через недосвідченість таке відчуття шо пиздець-пиздець-пиздець. Нам, взагалі-то, поки що дуже таланить і везе, так би мовити.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info