Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

У мовчанки є кілька категорій

Спочатку тобі треба усе сказати, хочеться бути почутою. Скільки слів вибухають у горлі. скільки думок. І так обідно що ніхто не чує, ніхто не розуміє. 
Потім приходить примирення з тим що ніхто не чує. І ти хитро думаєш усякі думки і тішишся своєю тайною і тим, що їх ніхто не чує 
А потім приходить певний мовчазний дзен у спогляданні. І відкривається істине звучання. Викристалізовується суть в громадді слів. І немає потреби їм вторити, чи доповнювати, ти скеля в спогляданні, ніяких потреб, тільки метушливий і галасливий світ як на долоні. 
Що буде далі, я ще не знаю. Може колись, я, як відверта триндичиха захочу взяти обітницю мовчанки, щоб пізнати не тільки світ, а й себе. Поки що в себе зазирати найстрашніше. 
Мабуть сидить там випестуваний, власний друкончик заперечень. 
Мовчу. Хвороби нам даються як контрольні за невивчений урок. типу, останній шанс на засвоєння матеріалу. 
А завтра лікар скаже, що все дурня, 10 днів антибіотика, тепле вітамінізоване пиття, і ти повернешся у звичний світ пустих слів, пригнічених думок і обіцянок без шансу на виконання.

Після першого комениу з целєбним рецептом і медичними порадами, пост буде видалено.

Докладніше

Найважче - виховувати

Неважливо що чи кого. Дитину, власну свідомість, котеня чи свою особистість. А найважче у вихованні - бути послідовним. Сказати дитині - не підеш! І не пустити навіть якщо годину ридає випрошує і лупиться головою об підлогу. Сказати котеняті - не можна спати в ліжку і виганяти його звідти за будь яких умов, навіть якщо ти сьогодні сумна і тобі хочеться щоб хтось помуркав поруч на ліжкові. Сказати - я українець і показувати це тим способом, що буде зрозумілим усьому світу, навіть якщо ти не у вишиванці, розмовляти українською. Але навіть на власному прикладі знаю що то найважче, бути послідовним. І на власному ж прикладі знаю, що тільки послідовність дає результат. 
Це мої особисті роздуми. Не заклики. Коментуйте обережно, щоб не сильно видко було палаючого капелюха))

Докладніше

Ми усі пливемо в одному човні...

- Ми усі пливемо в одному човні, - любив промовляти старий. - Як не усвідомиш цього, не виживеш.

А потім помер.

Не вижив, хоча, наче, правильно усвідомлював усі тонкощі життя.

- Чого то такого старого везти в лікарню? - байдуже махнув рукою лікар швидкої і, вколовши якісь вітаміни, пішов рятувати чуже життя. Не знав той лікар ані про човен, ані про необхідність усвідомлення очевидної істини, що у світі все взаємопов'язане і впливає одне з одного.

Я удосталь мав часу про це подумати, сидячи на самоті в пустому купе та насолоджуючись захоплюючими краєвидами бескінечних далеких гір. Запрошення на похорони старого, написане від руки на весільній листівці, лежало переді мною на столі і дивувало не менше, аніж безглуздість раптової смерті людини, що завжди хизувалася відмінним здоров'ям і жодного разу не хворіла бодай на нежить.

Докладніше

Каждий год, як тільки приходить маслєніца...

Каждий год, як тільки приходить маслєніца і всі начинають просить один у одного прощєніє у кредіт і за то, шо не совіршали, перед моім взором постає образ ізвєсного московського гугнявца Нікіти Міхалкова у кіні про царя Нікіту Міхалкова ІІ "Сібірській палікмахєр". І всі оці імпєрскія кривляння сєго персонажа в стілє "прасті мєня, Нікіфор" вселяють стійке убєждєніє строго отказаться от цього ритуалу. Більш того, в цей час наші запорєбріковиє браття вже приготовили лопати для празнічного столу і це откровенно пугає. І той факт, шо маслєніца празник язическій іх не ляка. Хрестяться ісправно на бліни. Іх правда вообше нічого не ляка. А посєму, я лучче шось друге буду празнувать. Напримєр якійсь Йоль, празнік весни практичних і хазяйновитих вікінгів. Пойду випью отвару із вкусних мухоморів (виходить і тут же випиває отвар. Затягує древню вікінгську пісню).

Докладніше

от я розумію...

от я розумію, коли упячка не називає свої істочнікі в бпп
ми всі і так знаєм їх імена
но дуже знаєтє лі неприятно, коли хтось в фб пише "один політік" чи даже там "одін топ-блогєр", а ти сидиш такий і зовідуєш столь обізнаній людині і всій її поінформірованості в собитіях в країні вопше і вокруг соцсєтєй в часності
і даже внутрі зріє якато нєнавість простигосподи
я понімаю, вдруг ви дали підписку о нєраспространєнії або боїтесь нарватись на гнєв вишеозначених лічностєй, но тоді, маму вашу, може мовчіть вообщє, га?

Докладніше

ВЕЛИКИЙ ПІСТ. ПЕРЕЗАГРУЗКА

( мому другові Бодькові-хроністу присвячую)

Батюшка тут один каже:" Парафіяни, вам всім треба великий піст!" Ну, народ-то з поніманієм, канєшно. Пенсіонери дивляться, чи всіх вписали в граматку, староста - на перспективу похорон в часі посту, жінки - на перспективу похудання, хлопи - на жіночі сідниці, дяк - на остатки " Кагора". Як пороблено людям.
Іно їдна баба Штефка, котра народними ремеслами завідує, при здоровій голові і перспективі розвитку автентичного народного пліткарства, дивиться туди, куди і батюшка - в зони декольте. Потому шо баба Штефка вже двайцять п'ять років ходе до церкви і знає, шо на Прощену неділю є прикмета і вона працює на всі сто, хотя й всі ше в шубах.

Докладніше

Терпіти не можу лукавства

Нє, я нічо. Калєндар каже, що надворі прощена неділя - знач так воно і є. Все по графіку. Рік кидались камінням, плювали в душу, срали на голову - норм було, бо то ж, блять - життя. Процес, а не хер собачий.
А тут - прощена неділя. І нада, курва, вибачитись і перепросити. Шоб з новими силами, так сказать, увійти у звичну колію і продовжити процес насичення світу собою. 
Потому шо скоро попелева середа ще буде.
Ой! Це ж нада спалить шото значиме, чи, хотя би, випалити якусь фігню грандіозну. Щоб було чим голову посипати...

Докладніше

Хочу безвозмєздно і щиро...

Хочу безвозмєздно і щиро прорекламувати любиму Karpa Irena... Ну, не то щоб прямо саму Карпу, а сайт культурного центру посольства України у Франції, який Ірена нещодавно очолила http://culture-ukraine.com/ ... Це якраз той випадок, коли НАРЕШТІ ХТОСЬ ЩОСЬ НОРМАЛЬНЕ РОБИТЬ... Сайт дуже класний і на мільярд світлових років відрізняється від всього того барахла і мусора, що обично супроводжує подібні офіціозні ресурси...

Все красіво і лаконічно: сама Карпа, Тарас Григорович, Жадан... Всьо! А що обично потрібно українцю-патріоту в Парижі? - Правильно: бокал білого холодного, дюжина устріц і томік Кобзаря за пазухою...

А якщо серйозно, то дякую тобі, Ірено! Ти - класна! Дай Боже, щоб все вийшло і получилося. І у тебе, і в України!

PS. Кстаті, Ірена Карпа тимчасово забанена на ФБ із-за слова "москаль"... То я їй зразу так і сказав: Ірено, ніколи не називай москалів москалями. Кожен москаль буквально біситься, коли чує, що він - москаль. Бо москалю кажеться, шо воно не москаль, а чортішо... Навіть коли захочеш назвати москалів москалями, то пиши не москаль, а шось друге... В протівном случаї, москалі за слово "москалі" тебе забанять... Бо москалі... Вроді послухалась... Смайлик «smile»

Докладніше

Загадкова стіна

Англія, Лондон, Бейкер-стріт, 221-б. Березневий вечір. У кімнаті з каміном Шерлок Холмс і доктор Ватсон.

- Холмс... Ну, поясніть мені, як можна було ЦЕ зрозуміти не виходячи з кімнати?! - Ватсон ходив туди-сюди по кімнаті і постійно розмахував руками. - Як, чорт забирай?!
- Елементарно, Ватсон! - Шерлок Холмс спокійно сидів у кріслі і дивився на полум'я в каміні. - Це була справа на три, нє, на чотири люльки... До речі, якби не інспектор Фреймут...
- Знову ця сучка... - прошипіла місіс Хадсон, яка щойно зайшла. - Містер Холмс, я не хочу бачить ету развратну женщіну в моєму домі!
- Місіс Хадсон, дорогенька, вона мені іногда потрібна! - відповів Холмс і навіть не обернувся.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info