Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Срєдь шумного бала

- Леонид Ильич, какую хорошую книгу Вы написали!

- Я ее не писал. Я надиктовывал перед сном...

Побував учора на презентації книги голови нашої президентської адміністрації Бориса Ложкіна. Ви вже наверно прочитали отчоти про неї від інших присуцтвущих там шановних людей, але я постараюсь не повторюватись.
Міроприємство це проходило в гостиниці Інтерконтиненталь. Я канєшно не сильно розбираюсь в таких завєдєніях, но думаю, шо Хаятт кручє - можна було і там провести. Впрочєм, може у Ложкіна в Інтерконтиненталі скидки. Прийшов я трохи ранувато, тому мав возможность наблюдать за прибуттям важних гостєй.
Міністри, чиновники, депутати, політологи, журналісти, блогєри, даже один олігарх приїхав з супругою. Правда, Пінчук якось бистро випарувався, очевидно, компанія йому не понравилась. Малувато мільярдерів було. Зюзіна я не счітаю ©
Більшість гостей мені казались знайомими візуально. Однак із-за мого фізіономічного кретинізму фамілії їх усіх я вам назвать не зможу. Я з трудом, але вспомнив напримір телеменеджерів Богуцького і Бенкендорфа. А багато так і залишились неідентифікованими. А фото з телефона получились не особо качєствєнні, бо пацієнти дуже швидко передвігались, а освєщєнію в залі міг позавидувать любий нічний клуб. Собствєнно зал, який чомусь називається Ballroom (інтересно, там хоть колись танцюють бальні танці?) був вздовж стін заставлений стелажами з книжками. Стройні дівчата пропонували брать, скільки заманеться. Не знаю, чи там помістився весь тираж (3000 екземплярів), але половина точно. Зрештою, не продавать же її Ложкіну, в самом дєлє :)
Докладніше

ПРО ФОРМИ І ЗМІСТ

Питровна вранці в хату - хоть святих винось...
- Ну шо: на закупи йдемо?
- Вчора, кажу, - скупилась.
- Ага, - читали, читали! Даже поспорили з Миколою, чи ніс той чувак торби твої, чи нє, бо ти ж про то не написала.
- Нє, - кажу.- Ростворився в сумєрках, як сурогатне кофе. Осадок тіко остався.
- Який осадок?
- Та на душі таке щось...
- Аааа! Душевний осадок - то слєдствіє сєрдєчних бурь. Я тобі щас розкажу. - Питровна вхопила за хвіст філософію і рішила її осідлати.
- Не нада ото...
- Нада! Потому шо це ненармально, коли ти таскаєш жизнєнну тяжесть, а мужики в ето врємя хуями розмахують.
- Ой, Питровна! Не називай високим глаголом дрібне мєстоімєніє! Та він ото тіки в березні, як шкодний кіт, по тих кущах і бігає. Потому шо літом там комарі.

Докладніше

Дуже не люблю коментів...

Дуже не люблю коментів: "Сумно"... Я не пишу для "сумно", я пишу для "весело" чи "прикольно"... Чому їм завжди сумно - непонятно... Заходиш на профіль, бачиш аватар і понімаєш: їм всігда безумовно абсолютно сумно... На свайбі, на каруселях, на вечірці... Аби навіть з Чарлі Чапліном жило, - то всьо-равно було б сумно йому... Приманка горєсті і печалі... Є така порода людей: сумно мені бля, по-любому... То свиня здохла, то в печі тяги нема, то жук картоплю поїв, сука... Мені так наравиться, шоб сумно, і всьо!!!... Магнітіки сумності... Вони тягнуть цей сум в свою комору з усіх куточків Всєлєнной...

Улибайтєсь, господа і панове! "Сумно" вас само наздожене, як захоче...

Докладніше

ВЕЧІРНЯ КАЗОЧКА

Повзу через парк додому. Втомлена жахливо. На плечах рюкзак з усяким різним, в руках - сумка з ноутом і два пакетища з продуктами. Ну, то таке. Важливо, що , як збирач і мисливець почуваю себе реалізованою. Зібрала споживчого кошика на тиждень і, навіть, птеродактиля добула на бульйон. Але якась думка, як дятел, засіла в голові і клює безбожно. Щось забула, таки...

І тут з темряви між ліхтарями виходить чувак, швидко так розкриває поли довгої шкірянки з хутряним коміром і хтивенько либиться :
- Сматрі!!!
Зупиняюсь, ставлю торби на землю.
Дивлюсь. Всіма своїми трудовими мозолями в очах дивлюсь.Чувак довольно либиться далі.
- Перепрошую, - питаю, скривившись.- Як вам не соромно?
- Чьо? - тремтить чувак і возькає рукою предмет своєї гордості.

Докладніше

ХОРОМИ ПЕЧАЛІ

ХОРОМИ ПЕЧАЛІ

Їй було сорок чотири, коли вона вмерла.
Така молода – говорили сусіди,
і крадькома оглядали квартиру – простору,
старомодного облаштування.
Хто ж тепер житиме в цих великих кімнатах,
варитиме каву на кухні,
вмикатиме світло в передпокої?
Така молода…
ЇЇ проковтнула внутрішня порожнеча.
І крилаті яблуні на шпалерах,
вкриті ясно-рожевим цвітом, що ніколи не в’яне, 
окрім як пізньої пори перед світанком,
тужили за нею недовго.
Вони знали – в хоромах печалі не буває безлюдно,
там завжди блукає відлуння і тиняються привиди.

А якщо говорити відверто…
Ця порожнеча простувала за нею з народження.
Слід у слід, не дозволяла спочити.
Не давала можливості дихати.
Це, безумовно, було прокляття.
Мертва вода, через котру їй довелося переступити.
Краєчок мотузки на лезі ножиць.
Темрява у глибинах.

Докладніше

‪#‎цинічнідумки‬

Вчоний кіт не так давно бачив дискусію з приводу того, чи можна вважати російськомовного письменника українським.

Так от шо я вам скажу, коли етнічний німець Освальд-Екарт Бурґгардт почав писати вірші українською, він таки сподівався стати відомим українським поетом і попри походження ним став. Ми його тепер знаємо під іменем Юрій Клен.
Коли етнічний українець Микола Гоголь почав писати свої повісті російською, він насправді зі шкіри ліз, аби стати відомим російським письменником і таки ним став. А тепер йому мабуть дуже сильно гикається на тому світі, коли його намагаються представити як еталон українського російськомовного письменника.
До чого це я все веду - чиєю мовою ти пишеш, тим ти і стаєш, хто би що не казав з цього приводу.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

‪#‎прошершнівпост‬

Так от, трохи цікавого зі світу комах. У бджіл є лютий ворог - шершні. Ці тварюки здоровенні, сильні і хижі. Шершні можуть бути разів в п'ять більшими від бджіл. Вони настільки потужні і так добре озброєні, що у нещасних бджіл просто немає шансів у протистоянні з ними...

В общєм, шершні, це машини для вбивства в комашиному світі. Один шершень за хвилину може легко вбити кілька десятків бджіл! Тобто три-чотири десятки цих літаючих дредноутів за годину винищують цілу бджолину сім'ю, так то... 
Ага, значить прилітає шершень-розвідник, мітить вулик феромонами і потім приводить цілу зграю своїх хижик друганів, а далі починається елементарна бійня. А вбивши бжділ і наївшись від пуза вкусним медом, шершні забирають з собою бонуси - яйця і личинки, якими будуть кормить своє не менш хиже потомство.

Докладніше

ЛАПИ... Доброго ранку!

Чудова йогиня Gala Sara днями презентувала мені от таку цікаву штуку, що на фотографії… Йога-лапи… Для занять йогою без мата (йога-мата, - я мав на увазі,)… Я цим йога-лапам зробив краш-тест, так сказать, і враження мої від цього “гаджету” наступні:

Штопор тримають хорошо, увєрєнно, плотно… А от устріца часто вискальзує і предательски падає на пол, видно якась проектна недоработка дизайнерів…

Лапи на ноги - також удобні, але на ранню весну не годяться: сильно замазуються і ноги крєпко мерзнуть… До того ж перехожі опасливо на вас оглядаються і питаються якомога швидше скриться за поворотом…

Але, якщо серйозно – то yoga-лапи класна вещ! Цілком можуть замінити коврик, наприклад, в поїздках, або в офісі. Зроблені з того самого матеріалу, що й самі коврики… Сміливо можна брати… Подробиці тут http://yogapaws.com.ua/ Ще раз щиро дякую Gala Sara за нові враження…

PS… Поїхав на йогу ))

 
Фото Vitalii Chepynoga.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info