Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

В постсовєцькому пространстві...

В постсовєцькому пространстві було таке явлєніє, як елітний спорт - спорт, яким цікавилося "перше ліцо" государства... Коли був Єльцин, то всі внізапно перейшли на теніс... Борис Ніколайович любив бухать і грать в теніс, - так йому пороблено щось було... Коли прийшло Хуйло, то всі почали заніматься дзю-до...

В Україні воно якось не прийнялося. Принаймні я не знаю жодної людини, яка б по пенькам пригала в період Янука... Хіба якийсь явний придурок...

Не знаю, яким спортом занімається Петро Олексійович і Володимир Борисович, але мій тренер по йозі Слава Гуцалюк - вінницький.. Хай буде, мало лі шо... Смайлик «smile»

Докладніше

Я завжди схиляла...

Я завжди схиляла голову перед розумом і інтелектом. А якщо то все ще й приправлене почуттям гумору - людина ставала моїм кумиром. І мені справді було не важливо якою мовою. Я трохи перебирала манеру і набиралася розуму. Дізнавалась нове. Аж ось трапилось те що трапилось. Мені довелося всі свої вподобання переглядати декілька разів через призму війни. І я зрозуміла. Ті хто пише чи писав російською, почали використовувати свій величезний інтелект, щоб красиво, непомітно для звиклої людини, майже перфектно втоптувати в бруд все питомо українське. Не знаю чому так стається, просто відчуваю це шостим чуттям, яким мене щедро обдарував всесвіт. І лишилося лише дві жінки, що пишуть про політику російською (хоч і українською теж пишуть) яких я досі читаю і не боюся відчути оте ледь помітне презирство до українського. В яких я можу вчитися і не перестаю поважати. А чоловіків таких відсьогодні вже немає, на жаль. 
Кому цікаво, що за жінки - Добровольська і Монова.

Докладніше

Придумав спеціальну політологічну теорію...

Придумав спеціальну політологічну теорію, яка пояснює чому народ так не любить Верховну Раду і депутатів....

Верховна Рада - це зріз конкретного політичного і історичного часу. Вона являє собою колективний, свідомий, але емоційний вибір нації в конкретний момент розвитку суспільства з усіма його буденими настроями, симпатіями, очікуваннями і сподіваннями... Це вибір дня, а не епохи... Це моментальна флюорографія електоральних уподобань народу - от саме цього дня, саме цього року, саме цього часу... Якісний склад парламенту - це ритуальна маска настрою нації "в цей даний конкретний момент"... Народ голосує "після Шустера", а не перед викликами майбутнього... Далі суспільство розвивається, а представницький орган - ні. Бо він за своєю природою - застойний і стагнаційний...

Докладніше

Про двойственну...

Про двойственну мораль сучасного общества (посвящаю любимій Irina Medushevskaya, вишедшей із місячного бана)

Терористи розстріляли в Парижі редакцію маловідомого і безвкусного сатиричного щотижневика...

Всі - Je suis Charlie

Трагедія і бойня в Парижі - Je suis Paris

Брюссель: Je suis Brussels

Після розгону параду ЛГБТ у Львові, з тегом "Je suis Pidaras" - не вийшов ніхто...

Ну, не підараси хіба?

Докладніше

Апять срач

Знуджені люди, що не мають своєї позиції, або мають щось на кшталт "ліш би нє било войни" презирливо знизують плечима і громко кричать в комєнтах "я була про вас луччого мнєнія, а ви отето такоє" "зачєм разжигать?" А я ж сама такою була. Ціхо писала "какая разніца" і "ліш би нєбило войни" От тіки хуйня в тому, шо война таки случилась, вопрєкі і благодаря тому що я, і такі як я писали в свій час. А під час війни і способи воєнні. Не можна на поле бою з букетом білих лілей. Не можна посеред обстрілів з розкритими обіймами. Не можна бо вб'ють. Розчавлять, як комаху. В кращому випадку переступлять і проігнорують. А я буду.сидіти і дивитись як гине те що мені близьке і рідне? Аха..щас..
Гени пальцем не розчавиш. Мене було гартовано "савєтами" "перестройкою" "Чорнобилем" "ліхіми девяностими" не для того, щоб переживши то всьо я зараз склала лапки і чекала чим всьо закінчиться, паралельно готуючи документи на еміграцію.
Хоча інколи шалено хочеться туди де є справжня маленька Україна, яка більш українська ніж моя рідна Ненька.
Тому і виходить, що деяким то черговий "срач" а мені то ще один епізод війни, де не можу я з букетом білих лілей. Бо спочатку скажуть "маладєц Леся! Не разжигаєш" а потім, згодом, розчавлять як непотріб..
Гамна їм на лопаті, а не толерантності в мовному питанні.

Докладніше

Всігда хотіла буть актрисою

Даже поступала. Правда на акторський не взяли, взяли на режисьорський, де я бодро продержалась аж три місяці. Но крізь півтора десятка років я пронесла слова однієї неймовірної людини, що з мене б получилась класна характерна актриса. Тепер коли все вокруг здається трешом, я уявляю що я в театрі і просто граю роль. Попускає. Особінно учитуючи що від оточуючих хуя дождесся імпровізації. Все чотко по тексту. 
З Днем Театру!

Докладніше

Основна маса українського електорату...

Основна маса українського електорату помилково вважає, шо наша політічєска іліта ісповєдує християнство. А от і нє.
Всі без ісключєнія українські політікі ісповєдують вуду. Не ведіться гражданє на бігборди, з якіх вони вітають нас з роздвом ілі паскою. Вудуісти очень коварні.
Болєє того, українські політіческіє поклоннікі вуду заткнули за пояс у своєму релігійно-церемоніальному мастірстві даже африканськіх основатєлєй культу вуду.
Сьогодні ми можем наблюдать, як у Кривому Розі кандидати у мери поднімають мьортвих із могіл і ведуть їх на ізбіратєльні участкі. І мьортвиє голосують! 

Докладніше

Кріс і Ґудзик. глава 3. Потяг-мен.

Дето мінут через сорок Кріс замітила, шо молодий водітєль потягу шось дуже часто вискакує з кабінської рульової і сначала скоса, а потім всьо май нагліше поглядає на її невгамовний ґудзик на блузці. У вагоні ставало вже гарячіше, прічьом навід градусник на табло явно це вказував, но кажісь крім молодого водітєля і Кріс нікого те не волнувало. Всім було добре і тіко ці двоє відчували, шо шос має статиси. І статиси це має от-от, дес на перегоні від Коломиї до Франківська. Ну а нє! Молодий водітєль потягу готов був ріскнути роботов ради загорівших упругих цицьок Кріс, йкі манили так, шо крутилоси в голові. А Кріс не проти була використати шанс спробувати екстремального сексу в кабіні нового дизель-експреса.

Докладніше

Кріс і Ґудзик. глава 2. Таксист.

Таксіст вдосвіта вже вселяв надію на перспективний день, грайливо намікаючи, шо з ним Кріс точно не запізниси на потяг, а єслі навід таки да, бо він щи огого, то він лічьно дожене машинов в Коломиї і посадить у вагон.

«Ну а чьо би й нє? – подумала Кріс, - Міняти жість – так з самого початку, тоїсть з самого першого попавшогоси кінця!» і «скромно» погодиласи поїхати через Рошу на вокзал.

«Перший блін комом», утішала сибе Кріс, потягуючи вже полуостивше капучіно на пероні перед потягом. Нє, таксіст канєшно старавси, но було замєтно шо йму вперше поперло у своїх дваціть років на таку «согласну» пасажирку і з перехвилювання він даже толком не вспів натєгнути презерватив, а руль вже зальопав.

Докладніше

Случайний генератор мислєй

Случайний генератор мислєй щось періодично шле мені на gmail... Сьогоднішнє: "Черная юбка, черный свитер и мужчина, держащий вас под руку - все, что вам нужно для счастья"... Ив Сен Лоран...

Хм... Ну, такоє... Єслі чесно, то нє очінь хотілось би, пане Сен Лоран... Ну хіба тіки світер...

 

Шановні колеги журналісти, які в даний момент звонять мені без перестанку на предмет інтерв’ю... Я - не інсайдер. Я ніколи не поливаю гавном тих, з ким я працював... Даже не з точки зрєнія моралі, а - естетики...Бо це некрасіво... Ізвінітє...

PS. Я це написав не для того, щоб показать який я нев’їбенно благородний (бо це далеко не так), а для того, щоб пояснить "безотвєтственность" на телефоні

 

На Володимирському ринку мужики, що торгують м’ясом, балакають про когось в стилі "Підарасом конченим він був всігда"... Я думав про якогось колєгу свого, чи поставщика... А воно оказується про Юрія Лозу...

Понятно? Бо це українські м’ясні мужики... Бо Led Zeppelin i Rolling Stones - це наше всьо, а на якийсь галімий "малінькій плод"... Смайлик «smile»

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info