Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Рєпка запрошує... Людмила Лещук

Запрошуємо всіх, хто хоче провести вечір у неформальній тврчій атмофері! Леся Поліщук та гурт "Глен Моранж" не дадуть цього вечора скиснути нікому! А ще на нас чекає кілька приємних сюрпризів. Приходьте цієї середи о 19:00 в паб "Голден Гейт".

Докладніше

Посвящається Татусі...

Як ярчайшому представітєлю регіона...

Так сталося, що прямо зараз я переживаю скрутні часи в лічному плані, - з батьками, з обома. Подробиць не хочу, бо вони не потрібні на мій розсуд нікому...

Але це - тотальний Кустуріца... І таке враження, що Стефаник спить на печі і пише з натури... Так хочеться поржать, що капєц, аби не трагедія... Лєчащий врач - це бомба... Інквізітор всіх часів і народів... Сусіди - то вообще отдєльна історія... Якось оповім, коли біль вляжеться (корито вже забрали, понесли кудась)...

Проблєма... Не можем гроші знайти на похорони... Не кажуть де... Шось підозрівають відімо... Прости Господи... )) ...

Мирон сидить, нічого не робить, просто їсти просить час від часу... І чаще ніж обично. Пользується случаєм... Переживає трохи... - Аж похудав слєгка, чи весна просто... Іногда їсть дорожку в сінях... Цвітна така, полосата, знаєте?

Докладніше

Потім, після війни будемо розсипати перли терпимості і толерантності....

Мій телефон не буде дзвонити серед ночі, і з слухавки не будуть чутися вибухи, між якими хрипкий голос не буде просити: «Дядьку Сашко, у нас тут обстріл, то ви тим часом розкажіть нам по телефону казочку якусь, а я ввімкну голосний зв'язок щоб весь бліндаж слухав!»

Що – що, а цього мені дійсно не буде вистачати. Мабуть нікому на світі, ніякому артисту чи співаку, так не дзвонили ніколи.

Я буду розказувати тільки добрі казочки, грати на лірі і співати "Їхав козак за Дунай" і "Was wollen wir trinken".

І не буду більше лаяти "русскій міръ" і не буду ображатися, а буду весело сміятися з анекдотів про сало і шаровари, не буду нагадувати, що українська мова - то питання не культури і справедливості - а безпеки і виживання України.

Хоча ні, буду. Але за це вже якось вибачте .

А покищо воюєм, браття !

Хто чим може і уміє. Хто - автоматом, хто - берцами, термобілизною, ліками, хто -консервами і салом, а хто - словом.

Докладніше

Інфографіка максимального...

Інфографіка максимального прожиточного мінімума - просто станкова живопісь якато. В том смислі, шо сформовано той мінімум на основі потреб гомоеректуса коло станка. В 30-ті роки минулого сторіччя.
Тепер понятно, куда вітер віє. До виборів готуємось.
То не норми виживання - то політична платформа.
2 кг гречки в год - і ви опять влада, а не кандідати.
Рис - 2,5 кг. Блядь! Кім Чен Ин убивається ноцником.
Макарони - 4 кг... Херня! Лапша на вуха - в необмеженій кількості. 
Сало - 2 кг. Замах на ментал, сакрал і національний егрегор. 
Риби 7 кг . Норм! Нєфіг жрать рибу - там фосфор. Ше думати почнете.

Докладніше

Ітогі нєдєлі…

Ну, що хлопці-дівчата? - Тріумф Вілкула в Кривому Розі показав, що далеко не завжди нові вибори – панацея і ізбавлєніє … Звісно ж Кривий Ріг – не вся Україна, але вказує на тенденцію… Суспільство настільки накручене, поляризоване, розчароване і збентежене, що часто голосує за нєчто удівітєльне, м’ягко говоря… І я (соррі за бахвальство) буквально чувствую: якщо завтра вдруг вибори, то наобираємо такого, що “живиє мьортвим позаздрять”, як казав Джон Сільвер…

Іздєржки історичного процесу... Народ готов до реформ, але не готов до їх наслідків... Реформ і пенсій! Реформ - безболєзнєнних, пенсій - громадних... Що? Так не буває? Ах ви ж падлюки!...

Однак, всьо-равно "потрібні зміни!”… А які самі зміни – на гірше чи на краще? – Та, в принципі, один хрен… В цьому суть української політики… Тому не возлагаю, на жаль, особливих сподівань на перезавантаження уряду в його нинішній фазі… Бо те, що ми бачимо, дуже мало схоже на обіцяні “обєтованниє” реформи… Таке шось… Ні о чьом… “Свиня з рову-свиня в рів”, - це є такий народний український сінгл, що говорить нам про бессмислєнность та екзистенційну дурість суєти земної…

Докладніше

Olexa Mann написав за очєрєдя

вспомнив як якось летів з джіефкей до києва почівшим в бозє аеросвітом

пройшов всі контролі, заходжу в гейт, а там всі такі красіві в шубах і дубльонках, в золотє-бліліантах, стоять один за одним до стойки
а ше блядь даже самальота нема, до посадки півтори години, но нє блядь воно ж стоїть, а вдруг хтось на його місце сяде чи самальот в київ без нього вилетить блядь
це ж хтось мусів перший стати, ну тіпа я такий крутий і перший зайду в літак, виберу саме лучче місце блядь біля вікна і шоб з люка не дуло, а за ним такі самі уже підтянулись, тіпа а я шо хуже чи шо, тоже нада занять місце, а шо ви тут без очереді лізете, вас тут не стояло вообщє

Докладніше

Про Ізраїль...

Тель-Авів... Багато писать неохота, бо Тель-Авів це - внутрішнє місце душі... Своє, інтимне, незалежно від національності і особистих уподобань...

Просто треба прокинутися і піти вдоль моря, розглядаючи місцевих котів, які спозаранку питаються вполювати рибину, але в них нічого не получається... Довго йти повільно... Цілу годину десь...

В "Манта-Рей" випити еспресо і послухати музику... Жителі Сан-Франциско кажуть, що там похоже на Сан-Франциско... Насправді - там похоже на Тель-Авів... Збоку люди займаються йогою і іншим спортом... Тель-Авів - саме спортивне місце в світі, чесно...

А потом іти далі, і дійти до Яффо (кажуть, це, можливо, найстаріше місто на землі, старіше Вавілону). І там є така кафешка на набережній, ніколи не помню, як вона називається...

Там працює прикольний гостинний дід в фартуху... Він приносить каву, шакшуку (яйця, помідори, зелень - в палаючій шипящій сковороді), тахіні, фалафель, бутилку вина в морозному відрі з льодом...

Сидиш-п’єш-їси... Дивишся на самий край Середземного моря - тут воно вже трохи інше, зі східним акцентом... Просто мовчиш...

Докладніше

От стоять собі Черкаси...

От стоять собі Черкаси, славно оспівані Шевченком і Подерв'янським, а тут ми - Гостросексуально-побутово-політичне збіговисько - Як здрасті! 
Так от шоб більше ви нам не розказували, шо ми афігєвшиє сталічниє штучки, то ми купили білєти на Черкаси, і пакуємо торби. 
Прощай родино, стрічай Україна, їде до вас весела община. 
В програмі, невероятні приключенія, странні історії, істеричні шутки, вишукана поезія про ето, душевні пєсні ваще про отето. 
Записуйте 2 квітня, Черкаси, паб "Wolf", бульвар Шевченка 109, 15:00. 
І дай Боже здоровля вам, шоб усі поприходили. Раді такого діла ми даже зробили групу де все буде про наші поєздки, додавайтесьhttps://www.facebook.com/groups/1517997808508187/
Докладніше

Сизий туман стелився...

Сизий туман стелився між верхівок старих дерев. Ледь відчутний подих ранкового вітру бавив зелене листя. На сонній, дзеркальній поверхні невеликого озера тихо дрімали зорі.

- Ми ж саме так і хотіли, правда? Жити біля води, і щоб довкола ліс…

Він торкнувся її долоні, не проронивши жодного слова у відповідь.

Невідворотність…

- Знову підеш від мене… Та чи повернешся?
- Не знаю, - сумно одказала вона. - Рано чи пізно мусиш мене відпустити.
- Ніколи, чуєш?! - сердито вигукнув він, аж перемінившись на обличчі. - Ніколи не відпущу.

Гучна, надокучлива музика увірвалась у вранішній сон, безжалісно розірвавши його на шмаття.

Докладніше

Ну і останнє сьогодні...

Ну і останнє сьогодні по мовному питанню. Всі російськомовні громадяни України для мене діляться на дві категорії. Перші намагаються переконати, що вони мають право розмовляти в побуті російською і не сприймають коли їх вважають через це другим сортом. Бо є різні ситуації, різні обставини. Вони на публіку намагаються розмовляти українською, коли впевняться що то у них нормально виходить. Вони навчають своїх дітей в українських школах, вони самі вчать мову, вони так само як я інколи тролять російськомовних відомих людей, коли ті зашкварюються в мовному питанні. Вони мають чітку позицію, щодо мови в Україні. А саме - одна державна українська мова. Ці люди викликають у мене повагу, розуміння і бажання перейти на російську, коли я бачу що вони ніц не розуміють у якомусь особливому випадку моїх українопринципових сентенцій. Тому що я знаю, вони хотять і роблять.
Інші - ті що виборюють для себе право не знати українську, чи не розмовляти, знаючи, українською. Тут ідуть в хід будь які аргументи. Нацизм, націоналізм, білінгвальність, космополітизм, "разжиганіє". А суть одна. Не хочу і не буду і спробуйте заставити. Вони не хотять робити. Вони хотять щоб з ними рахувалися. Всі. 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info