Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Пока Катя рожає..

Я другим разом вибрала палату сімєйну. Рожаю знач, а муж туди сюди перед глазами ходить, нєрвнічає... Ох я і оторвалась, таких матюків Лесь Сергійович не знає.. І я вже хєра вспомню.. Но красіво і з надривом я його і вопше всіх мужчин обклала.. Заходить лікар.. Я тіки шо хуями і хєрами Русіка.. Вона пита "ти як?" я така не зупиняючись і без передишки "Знаєте потуги вже почалися, схватки щодвіхвилини, а загалом все непогано" вона "отлічно, через пять минут в родзал" я "канєшно, як скажете" 
Лікарка виходить, я "шо вилупився, тягни мене, бо ето пісдєц?!" Русік видиха і видає "О всьо норм, а я запереживав шо роди прекратились, така ти няшна внєзапно стала" Вопшем Катя ми всі рядом!

Докладніше

Шланги (історія толєрантності в діалогах)

Є в мого кума друг (прізвища не називатиму з етичних міркувань, бо є спільні знайомі). Іноді ми разом ходимо в баню… І там відбуваються всякі різні разговори “прошопопало” під пиво і віники…

І от цей друг одного разу каже: “В мене там шланги лишилися після стройки, може тобі треба, то забирай так просто”… - Та ні, не треба мені шланги, спасібо…

Далі цей діалог тривав, між банями, десь цілий рік з лишнім… Щоб не зіпсувати екзистенційну чистоту його (діалогу) просто передам короткий зміст…

Січень: - В мене шланги там лежать, беріть хто хочете… Плата – символічна…- Та ні, не треба, дякуємо…

Докладніше

Казка на ніч

В Києві, в метро в районі Лівобережки, білява дівчинка з сережкою в носі, в чорнім пальті, з гітарою і комбіком на плечі грає просто в вагонах. Грає Кренберіз, Гарбадж, і ще шось мелодійне, чого не знаю. Грає круто, реально круто.

Не так давно я писав, що кєрова хмара наших "звьозд" з тілівізора на рівень нижче музикантів Нью Йоркського сабвею. Аж раптом таке виконання і голос в рідному Київському метро.

Оскільки я сам колись заробляв на життя граючи і співаючи на розі Андрієвського узвозу і Десятинної, то я завжди віддаю максимально можливу суму з тої, шо маю в гаманці вуличним музикантам. Головне, щоб зачепило. Кияне, якщо їздите червоною гілклю, не минайте дівчину.

А всім іншим - весни і музики в серця. Добраніч.

Докладніше

Проводив оце кума "на курорт"

- Дивися, - кажу, - оце в кульку такі сріблясті пакетики, додаєш півтори літри окропу і виходить каструля "бульби-товкашки". Спецзамовлення з Німеччини. Ферштейн?
- О, яволь, крута тема, - каже, - а нема такого самого пакетика, шоб долив води і утворилося тобі півтори літри шнапса?

Ну дурносміхи, шо взять? Но зато перевірив, шапка є, чоботи не діряві, все пучком.

Завершити ж хочу віршиком Катрусі Бібік: 
"Хай радіють добрі люди, 
І повиздихають злі..."

 
Докладніше

Літературне...

Грегорі Девід Робертс видав продовження "Шантарама" - "Тень горы"... Ізвіняюся за снобізм, читати цю муть я не зміг, подужав сторінок сто п’ятдесят з трудом...

Надто слащаво, зефірно, мармеладно, і більше по-індійськи ніж сама Індія. Все надто сильно правильно... Бандіти - благородні, дєвушки - красіві, слони - чесні, драки - сурові, враги - сцикливі, закати - умопомрачітєльні, главний герой - Брюс Вілліс і Сталоне з Рембом в одному флаконі... Обучений всім видам боєвих іскусств вкупі з філософією Шопенгауера і настановами Заратустри... Короче, жидка х-ня на постном маслє... "Свинарка і пастух" в бомбейському ландшафті...

Докладніше

До мешканців славного міста Рівне і його околиць...

У вас є унікальний шанс побачити на власні очі і навіть помацати руками результат дідової корупційної діяльності. Чудо-реанімобіль підвищеної прохідності, придбаний дідом аж у Голландії за гроші небайдужих громадян, котрі купили "Історію України від діда Свирида", завтра з 10.00 стоятиме в центрі вашого чудового міста.

Волонтерська організація ДАР, з котрою дідусь состоїть в тісних протиправних зв'язках, проводить завтра на рівненському Майдані свою акцію. То я рішив тоже примазатися, хотя лічно мене там не буде.

Зате там можна буде купити дідову "Історію України" та ще і з автографом. Правда автографи безіменні - просто підписані мною хороші побажання.

Докладніше

Закінчилася гімалайська сіль...

Закінчилася гімалайська сіль (розова така, - з Гімалаїв, що логічно)... Дома стоїть лампа для "спокойного сна" з куска гімалайської солі... Трохи потер лампи на "тьорку" в салат - нормально... Зарядив електронну цигарку з комп’ютера, через USB, перезарядив електронну книгу, зарядив зарядку для зарядки телефона, зарядив роутер, поговорив з холодільником на повишених тонах... Короче, якщо придумають електронне вино, - то я першим вийду на площадь... На Майдан, в смислі... Епітафія: "пив вино - убило током"...

PS. А роботи як падали незграбно мордою в пол в 1972-му, так і зараз падають - в 2016-му... Бєдні... Тупікова вєтка развітія якась...

Бля, я одіяло не забув виключить?...

Докладніше

Руслан Петрович Гапочка...

  • Руслан Петрович Гапочка мріяв стати спортсменом і виступати за олімпійську збірну. Батьки Руслана цієї мрії не поділяли, тому в 17 літ запхали його до міського інституту і наказали вчитись на розумного. Аби син не відволікавсь від навчання йому зняли квартиру за півгодини ходьби від бурси а хазяйський син Льонька показав приїжджому обидва прилягаючі магазини та короткий шлях до храму науки.

    Був 1982 рік. Інтернет існував тільки в штатах, кінотеатри крутили принцесу цирку та баладу про рицаря Айвенго, в радіолі мугикали вічний кобзон та віа Самоцвіти. Було нудно. І Руслан рішив купити штангу.

    Карта міста продавалась в кіоску Союзпєчаті. Друг Валька знав усі входи і виходи. Але Руля не шукав простих і дешевих шляхів. І поїхав до спортмагазину на таксі.

    Докладніше

СЕСТРИЧКА

коли вона пролітатиме понад цими хащами й буєраками,

понад міськими нетрями і сміттєзвалищами,
всім тутешнім демонам для неї імен забракне
вони її називатимуть, як нікого не називали ще

вони будуть кликати її ніжно й улесливо,
говоритимуть:
– слухай, сестричко, залишайся з нами у цій пустелі,
а десь в долині соляне озеро простягатиме своє плесо
до її тендітного тіла – ставатиме їй замість постелі

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info