Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Я сильно люблю рейс Одеса-Київ

vc

Взльотна полоса там конєшно, - агонь... Страшно повишена колійність, ну зате пробок нема і гаішники - рідко... 45 хвилин. Взльот-посадка...

Я колись летів в Сідней через Дубай. 29 годин з пересадкою. Що вам сказать? - Так довго пить невозможно, господа... Даже з талантом...

А коли летів з японської Осаки на український Київ через фінське Хельсінкі, то купив в д’юті-фрі трьохлітрову банку саке... - "У вас ето забєрут в Хельсінкі на таможне", - сказала мені гейша в аеропорту, безцеремонно тикая рукавом кімоно в моє саке... - Ето нє ваше дєло, дєвушка, - відповів я гейші... Десь над Новосібірськом і тайгою я хотів викинуть порожню банку у вікно... Але вікно не одкривалося...

Докладніше

Мені чотири..

lp2

-Будеш їсти кашу?
-Не буду!
-Сиди отут в коморі поки не вступишся, приїде матір твоя, а ти як скло, що вона мені скаже? Що не годувала тебе? Сиди, думай, прийдеш як надумаєш...
Пройшло три години.
- Мати рідна, Лесю, ти що досі тут сидиш? Господи та в кого ти вдалася така вперта?...
Мені п'ятнадцять..
- Ти що здуріла? З ким ти заїдаєшся? Вона ж шизанута та вчителька! Вона спаскудить тобі табеля. Не починай знову розказувати, що вона до Олега несправедливо відноситься, зірветься ж на тобі.
- Те що вона робить - несправедливо, я не буду мовчати, чхати на оцінки, але я скажу все, що думаю.
За два тижні..
Докладніше

Про прімєти і забобони

vc

Вже десь, мабуть, год ношу в сумці акуратний компактний набор, состоящий із пластмасової ложки, пластмасового ножа і пластмасової вилки…

А викинуть не можу, поки не згадаю – “Де, коли і з якою целью?” я туди їх поклав… Отака дурацька натура…

Забобони і суєвєрія вообще-то крайнє опасна вещ. Вчора на Амосова якась повна і закомплексована женщина йша по дорозі, і ту дорогу якраз впоперек переходив молодий чорний кіт. Женщина не хотіла, щоб їй чорний кіт дорогу переходив. І кіт, певно, теж не хотів, щоб повна і закомплексована женщина йому дорогу переходила. То вони разом одночасно побігли… Женщина перечепилася, впала на землю й замазалася, а кіт – ні… В общим, кіт виграв по-любому…

Докладніше

Одеське...

vc

Трохи нижче парку Шевченка, по набережній, ходить собака породи дворняга. І не просто так ходить, а вдягнута. По сезону на ній надіта брезентова зелена куртка ручної виділки. На куртці (і на собаці, получається) написано: "заправки Брітіш петроліум"... Одесити - смєкалисті й підприємливі. Нефіг так просто гулять по набережній, коли можна гулять і заніматься общественно-полєзним трудом... Цікаво, коли в собаки контракт закінчується... Є в мене пару мислєй...

Докладніше

Юля Мостова написала класну статтю...

vc

Юля Мостова написала класну статтю про новий уряд, в "Зеркале". Рекомендую немеркантильно...

Взагалі, трохи шкода, що вік друкованої преси у нас майже минув. Я останній раз купляв якусь газету в кіоску років п’ять, мабуть, тому...

В 1996-му, коли, Павло Лазаренко став прем’єром і дав перше стратегічне інтерв’ю тому ж "Зеркалу", то прем’єрська машина чекала півночі під типографією (з п’ятниці на суботу), щоб забрати перший екземляр...

Вплив газети "День" був настільки сильним, що це стало одним з ключових факторів гонєній на Євгена Марчука.

З соціалістами Мороза дружили тільки із-за "Сільських вістей"

Заміна Швеця на Володю Рубана в "ВВ" проходила по всім правилам повноцінного государственного переворота...

Докладніше

Все минає...

lp2

Проходить через ваші дні, ваші душі, ваші серця. Десь зачіплюється за них і лишає часточку себе. А потім приходить Час і прибирає то все. Інколи Час прибирає погано і лишає якийсь слід. І той слід, та пляма болю чи клаптик зради, кидається вам в очі постійно і відволікає вас від теперішнього, як павутинка під стелею відволікає коханця від пестощів коханої. Закрийте очі і живіть зараз. Дозвольте часу прибрати то все. Не дивіться на ті плямки і клаптики невідриваючи погляд, бо Час не прибирає у когось на очах, він то робить, коли ніхто не бачить. Він соромиться своєї, такої чорної роботи, як науковець соромиться, коли йому доводиться збирати сміття за звиклими пересічними людьми. Але ніщо крім Часу не наведе там лад. Тому закрийте очі. Нехай він зробить свою роботу перфектно і ви побачите, що все минає. Все.
Докладніше

До нас часто приходить...

lp2

До нас часто приходить у двір янголятко років чотирьох. Соромно, але не знаю навіть як її звати. Я питала, а вона мовчить. Кругле личко, пухкі дитячі губи, кучерики і дві смородинки очей. Дмитрика любить і поки що не соромиться цього. Дмитрик нервує, бо йому вже соромно перед хлопцями. "Мама, ну навіщо вона приходить, вона малявка, з нею не можна навіть погратися, стане і дивиться на мене мовчки" І я мовчу, бо хіба ж я можу щось казати про її любов.
Сьогодні знову приходила. Стала біля хвіртки і стоїть. Я до неї "Привіт" Мовчить. Дивиться на мене смородинками і мовчить. "Немає Дмитрика, він у бабусі" кажу, "ввечері приходь" Вона ще раз глянула відвернулась і пішла, тримаючи за лапку якогось сірого брудного іграшкового зайця. Мовчки. Ввечері мабуть знову прийде, треба цукерок купить. Весна, любов, зайці і не потрібно слів. Любов вона така..
Докладніше

Йоголапи...

vc

Короче, признаюся вам як на духу. Чарівна Gala Sara десь місяць тому презентували мені оце такі йога-лапи. Безплатно, сознаюсь, да... В декларацію не вносив, бо не знаю куда... Там нема графи такої: "лапи є? нє?"

Для занятія йогою в офісі, або в поїздках... Замість коврика...

То я хотів щось написать про них хороше, ну якось не получалось, не йшло. І острив я вже, і шуткував - пофіг... Люди думали, що це якась реклама і побочний заработок... Ага! Січас! Попробуйте... Я хочу побачить, як ви на йогалапах заработаєте дєнєг, а я поржу...

Висновок такий у мене: штука хороша, полєзна і качественна!

Але якщо сожрать миску почеревини з ковбасою і жареною картопелькою та потом спать лягти, то хрен вам ці лапи допоможуть в чомусь... Не спрацює вобще ніяк...

Докладніше

Віталіївна...

vc

Віталіївна...

Давно нічого не писала, бо не було настроєнія.. В общим так: якщо реформи в країні, то або тікайте, або залазьте під диван, - пройде... Я так уже десять реформ пережила... Гомеопатія, чи як там його... Плацебо навєрно, не важно... То не мусор внизу, то мої вещі...

 
 

Докладніше

Сумно якось...

dl

- Сумно якось...
- Але ж весна!
- Отож, весна...

Сонце жарить майже по-літньому, витончені гілки дерев одягнули зелене листя, узбіччя доріг запалали яскравим полум'ям молодих кульбаб. І як природа встигає так швидко відродитися після зими?

- Я би переїхав до України, - згадується молодий єгиптянин з готелю, ще до війни.
- Здурів, чи що? - дивуюся й починаю описувати негаразди: бідність, державна мафія, повна непевність у завтрашнім дні.
- То пусте, - перебиває. - Я дивився на фотографії, у вас прекрасна земля!

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info