Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Знайома оформляла...

vc

Знайома оформляла дотацію на батька "по уходу за інвалідом"... Оформляла год десь... Це старий дід без обох ніг... Оформила... Оказалось, що дотація составляє 80-ть гривень в місяць...

Прийшла додому, а дід лежить в кроваті і расслаблєно та гламурно куре папіросу, як Джонні Депп... В принципі, йому це категорично запрещено, шоб пожару не було. Ну, як нікого нема дома, то можна...

- Восімдесят гривень тобі батьку положено в місяць, - каже! Шо тобі купить на них?...

- Лижі, - каже, - купи... Або -коньки...

Респект тобі, діду, за неув’ядаєме чувство юмора... Тримайся!...

Докладніше

Вчоний кіт ото почитував вчора...

murzik

Вчоний кіт ото почитував вчора(поки не забанили), очередного глашатая русскоязичного ренесанса, такого собі Алєксєя Заводюка.
Яка йому там вожжа під хвіст попала невідомо але цей апологет какоїразніци вчора просто фонтанірував іскромьотним, на його думку умором, і видавав глибоченькі, теж на його думку, соціально-філософські спічі, кароче виябувався.
Так от шо пухнаста скатіна там почерпнув- оказуєцця русскоязичний патріот вигодно отлічаєцця від україномовного тільки харашо прокачаним скілом русской наглості, який йому і строіть і жить помагаєт.
А ви кажете культур-мультур, наглость - от він сікрєт полішинеля.
А тепер живіть з цим)))
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

Дивно, що досі ніхто не придумав...

vc

Дивно, що досі ніхто не придумав використовувати енергію, потрачену в спортзалах, в якихсь корисних цілях. Декалітри поту і тони калорій тратяться впорожнє... А можна було б хотя би телефон зарядить для начала чи якусь мельницю крутить...

Зі мною в спортзал ходить Тарута (соррі, за інсайд). Нечасто, але регулярно. За що йому респект, бо, думаю, він міг би би купить два десятка спортзалів лічно для себе, особо не напрягаясь...

І ще Настя Камєнських ходить також... Чесно тренується, тяжко і самовіддано...

Ото я думаю була б така класна вешч. Продається хліб соціальний і на ньому написано: "Цей хліб виготовлено з зерна, змеленого в млині, що працює на мишечних усіліях Тарути і Насті"...

Щось якось трохи сложно вийшло, треба упростить... Упрощу - напишу... Смайлик «smile»

Докладніше

Я з повагою ставлюся до Володимира Борисовича Гройсмана...

vc

Я з повагою ставлюся до Володимира Борисовича Гройсмана і вважаю, що варто дати йому час та шанс. Однак, мені не подобається початок роботи нового уряду з відвертого популізму та ігр в удавану, імітаційну демократію. Як влучно і єхидно зазначила Юля Мостова: "фонтанирует пафосом наградных провинциальных грамот"...

Тепер пропонує громадянам слати йому поради... По моєму мнєнію, прем’єр мусить мати чітку програму дій, яка (уви!) далеко на завжди збігається з "порадами" і побажаннями громадян, бо - час такий...

"Радиться з громадянами" - це, даруйте, риторика голови захудалого колгоспу, а не прем’єра потенційно європейської країни "на зламі"...

Прем’єр має знати, що робити без порад...

І вообще, громадяни нині можуть слати уряду лише матюки...

Докладніше

Весна. Квітли вишні. ...

lp2

Сонце заливало, поки що лагідним промінням, все і всіх на маленькій вулиці провінційного містечка. Оля стояла, піднявши голову до неба. Очі закриті, на обличчі посмішка. "Давай зараз, коханий" На обличчя посипались пелюстки вишневого квіту. "Ще" знову пелюстки, ніби сніжинки, лоскочуть повіки, губи і чоло. Засміялася... "Біжімо до он тієї верби!" Зівалася з-під квітучої вишні і помчала до іншого дерева. "Не піднімай мені, спідницю, пустун, люди дивляться!" Оля притисла поділ коротенької спіднички руками до стегон. "Поцілуй мене, коханий" Знову закрила очі. "Чому не цілуєш? Ти образився, за вчорашнє? Я ж навіть не відповіла тому нахабі, який запросив мене на каву, ти ж бачив. Не ображайся" Зітхнула сумно. "Ходімо додому, я так хотіла щоб наша перша перша весна принесла нам щастя, а ти.." Пішла не оглядаючись.
Місцеві бабусі, що сиділи на колоді вигріваючи весняним теплом свої змучені віком і багаторічною роботою тоненькі руки і ноги, дивилися їй услід.
"Я її раніше не бачила, тут. Якась блаженна, чи що?" спитала Марківна, заправляючи пасмо волосся під червону шерстяну хустину.
Василівна зручніше вмостилася на подушечці, покладеній на колоду турботливим внуком, закивала дрібно головою.
"З сусідньої вулиці, Мельничихи невістка. Минулого літа з її Миколою поженилися, восени його забрали на війну, а в лютому погиб. А вона оце розмовляє з ним як з живим.. Хоч і не тронулася і знає що погиб..Блаженна мабуть, чи хто її зна. Таке..війна.." Старенька швидким рухом витера долонею все своє зморшкувате обличчя, ніби змиваючи сумні думки і знову підставила глибокі зморшки сонцю.
"Ти ба, каже "хотіла щоб перша їхня весна принесла нам щастя" а воно он як.. Чи ж я думала коли, що таке дітям нашим трапиться? Чи ти Василівно, думала?"
А вітер струшував пелюстки квітучих вишень їх шестяні хустки і светри, які вони носили завжди, не зважаючи на теплу весну, сонце і вітерець....
Докладніше

Бувають наскільки важкі люди...

tb1

Бувають наскільки важкі люди, шо аж невиносімі. От навіть один погляд на них, то катастрофічна затрата джоулів і калорій, а вступити з ними в якусь дискусію, то вже супер-чемпіонський вчинок. Тому дивишся на отаку важку людину і думаєш - то гранітна глиба, чи купа гімна?! 
І коли воно купа гівна то обходиш подалі, бо в тієї купи є властивість вчепитися і воняти. 
А навколо ходять довольні і щасливі люди, що причастилися від тієї купи, смердять собі і іншим, ніби не гімну а благородному мармуру вклонилися. 
Буває і таке да. 
Треба якось фільтрувати причащонних, бо ні-ні і засмердить десь в закутках життя.

Докладніше

Кілька слів про нашу з Антіном Мухарським...

podolaihama

Кілька слів про нашу з Антіном Мухарським літературно-мистецьку колаборацію "Сказкі русскаго міра".

Тема «русскаго міра» для художника-анторополога - це водночас цікава експедиція у ворожі хащі, але з іншого боку й неабияка психічна напруга, адже доводиться з головою пірнати у здоровенний казан з лайном, що булькотить і неприємно пахне. Втім, мені як прихильнику концепції «терористичних культур», занурення в «русскій мір» здалося такою собі антитерористичною операцією. Безпечною і у той-таки час корисною, оскільки боротьба з цим ворогом точиться не лише у шанцях і чистому полі, але й на культурних фронтах.

Особисто я не вважаю, що для успішної боротьби з московитами їх конче необхідно зрозуміти, осягнути їхнє нутро, второпати яким чином функціонує їхній зловорожий мурашник. Час на якісь перемовини і спроби щось осягнути уже минув з огляду на абсолютну закритість «русскаго міра» як системи цінностей.

Докладніше

Війна розділила країну навпіл...

lp2

По території, по мисленню, по світосприйняттю. На війні страшно..але все зрозуміло - он ворог, ось зброя. Так, ти можеш померти. Але в тебе чітка мета і, головне ворог - оно там.
А поза війною теж є життя. Сумне, страшне, веселе, з надією і образами. Звикле.. але не таке як було чотирі роки назад. Тут теж ворог. Тільки ми не знаємо чітко де він. Ми розуміємо це, але не певні в об'єкті. Може ось ций? Та ні, не може бути, пили пиво, розмовляли ми ж схожі.. Оций? Навіщо це йому? А може і потрібно, люди такі корисливі..
По цю сторону війни життя сповнене зрад, болю, байдужості і непевності. Чи вміємо ми дивитися на нашу історію чесно? Чи можемо розставити приорітети? Чи воліємо вірити, тим хто бреше.
По цю сторону війни життя наповнене брехнею. Хтось бреше, щоб втримати крихкий баланс у власному світі і думках. Хтось, щоб створити іншу реальність, яка дозволить маніпулювати тими, хто йому вірить.
Життя по цю сторону війни наповнене маніпуляціями. Над почуттями, над совістю.
Докладніше

Подивився фотографії надгробків братви...

dl

Ну, котрі в повний зріст, в "гайках", костюмах, на фоні мерсів, яхт і чомусь, обов'язково, церков... Уява зразу намалювала, які надгробки можна поставити нашим улюбленим президентам.

Кравчук, наприклад - фото у повний зріст в натуральну величину, обов'язково з зонтиком, бо йому все, що з гуся вода.

Кучма з головою Гонгадзе у руці на фоні мерсів, яхт, маєтків та усміхненого Пінчука.

Ющенко з булавою та конституцією, на голові терновий вінець. Стоїть на горі з маленьких черепів, на яких розтягнуто транспарант "Дитяча лікарня майбутнього".

Янукович - солідна статуя, воссідає на золотому кріслі. Однією рукою держить за шию страуса, іншою суне до рота золотий батон.

Докладніше

Вже й квітень. Зиму відбула...

dt

Вже й квітень. Зиму відбула,
Мов у штрафбаті.
Спалила ирій. А зола
Ще на бушлаті
Біліє, ніби первоцвіт 
І пахне димом.
Твоїх очей далекий світ
Мені - незримий.
А дощ так шибами пливе,
Як світ вмиває.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info