Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

ЗБОРИ

dt

- Питровна, - кажу. - Біжи сюда, бо мені срочно на побачення нада.

- Шо???
- На побачення збираюсь. Зайка нема на кого оставити. Посидь, га?..
- А з ким?
- Та ж із Зайком.
- Нє. То я поняла. Не поняла, хто курку на побачення покликав? Думаю : в когось проблеми або з яйцями, або з головою.
- Не знаю. Волонтерське.
- О! Є ж добрі люди в світі. Хтось змилосердився над тобою і пригласив у пункт обігріву?
- Та ні, - кажу. - Питровна, все по-красівому. Да, і прихопи свій літл блек дрес. Той, шо з ажуром і шарфиком.
- Ага. На котру в тебе побачення?
- На сьому. А що?
- На цвинтарі?
- Та нє. У "Файному місті".
- Тоді нашо тобі чорне плаття? Одінься прилічно.

Докладніше

Срочно в номер без номера!...

tb1

Газета ‪#‎ПолтавськийВісникАпокаліпсису‬ вимагає і требує міністра соцполітики перейменувать у міністра зашквару. 
Мовчи, чувак, так тобі дешевше буде.
Після ахуєнного предложенія платить пенсії упоротим гражданам динири і прочіх злоякісних новоутворень, він рішив не спинятися, і предположив, шо мами-одиначки льохко можуть паразітірувать на тєлє государства, якшо получатимуть 1455 гривень помощі.
Мужчіна, я не знаю хто і яким травматичним способом вас робив, но іскрєннє желаю, хоча б раді експерименту пожити за ті 1455 гривень з малою дитиною, коли треба оплачувати житло, памперси-хуямперси, каплі в нос за сто гривень і купу всякого такого. 
Вопщим газета офігіває і размишляє, шо наших політіків беруть не із жизнеі, а з якогось міфічного едемського саду, де даже гамно - марожено.
До нових встреч.

Докладніше

Моніторинг вєлікіх достіженій

vc

В нас появивися новий "отжиг" - міністр соцполітики в новому рехварматорському уряді - Рева. Ківа може отдохнуть, слава Богу, бо конкурент достойний появився! Ківа-Рева - це хорошо, кстаті. Чук і Гек

Вчора рассуждав, у який спосіб Іісус п’ятьма хлібами народ кормив, а сьогодні встановив якийсь прожиточний мінімум для кормящих матірєй в півтори тисяч гривень. - Хвате, - каже, - по моєму мнєнію... Мабуть в курсі, бо, мабуть, кормив... Смайлик «smile» Феноменальний!!!

Я раніше давав уряду Гройсмана якийсь шанс. Тепер - нє, не даю Смайлик «smile»

Блять... Глянув у вікіпедію - він ще й з Вінниці. Їдріть твою мать... От таки вміють, коли хотять...

Докладніше

Мурзікньюс

murzik

Вчоний кіт ото почитує новини і його начинає чіпати за очі якето дежавю.

Куди не кинеш оком стомленим всюди, якась хуйня в стилі раннього лєгитімича. Тут тобі і прокуратура яка начина шукать грантові гроші виділені на боротьбу проти корупції в самій же прокуратурі.
Тут тобі і назначення, переназначення за територіальним принципом, тепер вже вінницьким вєздє у нас дорога, хоча данєцких ніхто сильно і не ущемляв.
Тут тобі і зміна законодавства під конкретну сраку конкретного Юри, бо ж треба оправдать довєріє заокеанських партньорів.
Про поліцію-міліцію вопше мовчу, бо перше ніяк не вродиться а друге вроді як в коматозі.
Один Саакашвілі портить картинку своїми ультіматумами.

Докладніше

Якось зненацька вас, друзів, стало багато

lp2

Не знаю чому, мабуть люди розуміють, коли пишуть від серця. Але річ в тому, що не все що я відчуваю, вам близьке. А щось антагонічне. Щоб ви розуміли, поки ще слідкуєте за кожним моїм дописом (потім то минеться і будете ставити лайки до прочитання, а інколи взалі без нього) що я специфічна жінка. Націоналістка. Лояльна і співчутлива, але непохитна в своїх переконаннях. Я вважаю мову символом. І для мене немає різниці яким символом мордору ви розмахуєте. Чи то триколором чи то мовою. Я читаю і пишу російською але зберігаю за собою право її не розуміти і вважати шкідливою в даній ситуації. Я вкурвлююсь коли, яким би то не було чином, принижують українців, навіть найгірших з них. Бо люди завжди є різні, а нація у кожного своя. Моя на якійсь хиткій грані знищення. Знищення тими хто каже "путєнпамагі" "какаяразніцакакімязиком" "виніктобєзрускоязичних" . А саме гірше коли кажуть "напєрєдовойразговаріваютнаруском" Жорстока маніпуляція на яку відповідаю "а україномовні блять в тилу?" Тому я приймаю всіх, а видаляю тільки відвертих сепарів, і якщо ви не бачите в друзях у мене когосьз опініонмейкерів то знайте, що або вони вважають мене не вартою своєї особи (мають право і я це розумію) або я вважаю їх сепаратистами і диверсантами. І соррі якщо розбила свій світлий образ в ваших очах.
Докладніше

Цвірінь... Виходиш на вулицю зранку під ций звук

lp2

Цвірінь.. Проходиш повз звиклий двір. Здоровкаєшся з цьоцею Надею (вона ніколи не спить) з Настею і її мамою (у Насті ДЦП, мама щодня вивозить її у двір) з Славіком (або сутки працює і ще не спить, або похмілля і вже не спить) 
Цвірінь.. Завертаєш за гаражі і йдеш до паркану по свіжеперекопаній землі (щороку перекопує хтось і забуває за неї, пирій за три дні нагадує, хто там хазяїн)
Цвірінь... Вилазиш на паркан і хвильку дивишся на свою вулицю з двометрової висоти.
Цвірінь.. Спускаєшся додолу і дивишся в чотири пари голодних очей місцевих псів, що чудово знають що о восьмій тут з'явишся ти.
Цвірінь... Віддаєш данину собакам, хвильку милуючись, як в унісон рухаються пластикові кліпси на вухах, поки вони їдять вчорашню гречку.
Цвірінь.. Йдеш повз комбайни і плуги, здоровкаючись з місцевими ремонтниками.
Тарамтатамтататам. Віндоус привітався і ти працюєш...
Цвірінь... цвірінь.. цвірінь - гукає тебе те створіння крізь гуркіт рокл і шум магістралі.
Люблю весну і ту шалену пташку, що мені про неї нагадує...
Докладніше

Життя - то насправді...

dl

Життя - то насправді така шахівниця, на якій за кожною фігурою закріплена своя роль. Найгірше доводиться королям - міцно скуті божественним промислом, вони сліпо слідують долі, поступово змінюючи світ.

За ними йдуть королеви - істерички та самодури, що отримали владу й метушаться по шахівниці у пошуку вражень та насолод, ні на йоту не усвідомлюючи, що робити з могутністю. Аж поки нарешті невидимий Деміург не надумає розміняти їх на більш прагматичні фігури.

Офіцери, чи то слони, люблять бігати навпростець. Їх дуже ваблять діагоналі, бо прямі шляхи видаються нудними та передбачуваними. І ось, начисто змівши все, що трапилось на шляху, слон, чи пак офіцер, зупиняється перевести подих. Озирається, аби впевнитися, що позаду нічого вже не ворушиться, та, задовольнившись побаченим, стрімголов проторує нову діагональ.

Коні вперто пнуться вперед, перестрибуючи через інших та руйнуючи долі. І тому вважають себе наймогутнішими фігурами. Але Деміург від початку зіграв з ними невеличкий жарт, зобов’язавши ходити буквою, котра точно відображає сутність їхніх зарозумілих душ.

Тура, чи вежа, - передбачувана, пряма та щира. Дуже часто захоплюється королем, вважаючи того відміченим поцілунком Бога. І тому не цурається ролі королівського янгола-охоронця.

Наостанок йдуть пішаки - обмежені та слабкі, така собі “сіра маса” для більш могутніх фігур. Принаймі доки випадок, фарт чи рука нудьгуючого творця не просуне їх на найвищі клітини, де вони одразу перетворюються на дуркуючих королев.

(невеличкий уривочок Смайлик «smile» )

Докладніше

В тон камуфляжу

dt


В тон камуфляжу,
Під очі зсипле почуття,
Зчорнілі в сажу.
А ніч стоятиме, немов
Вояк на варті.
Минулий відголос розмов
Зітреться в чаті.
В архіви впишуться рядки
Й високі речі.
І вже на профілі руки -
Вся безкінечність.
Світанок зблисне на стіні
В старих дзеркалах.
Ти ж не озвешся. Правда, ні?
І я б змовчала.
У слові важкість. Тишина - 
Легка ходою.
Я хочу ночі і вина.
І, щоб з тобою.
 
 
 
Докладніше

Сповідь п’яного бога

dl

Джерельна, чиста вода… Нахилився і жадібно припав до неї.
- Не зрівнятися! Не зрівнятися їй з такою, що вібрала в себе іржу та бруд, - захоплено вигукнув, не відриваючись від тоненької цівки, що витікала з рота застиглого в камені лева. Та голос мій розчинився в повітрі, не зачепивши жоднісінької душі.
Довкола була пустеля.
Ні, не голий пісок і каміння. Тут височіла трава, а квіти наче палали яскравими барвами. Невеличка галявина з джерелом загубилася серед густого лісу, що буяв пишним зеленим листям.
Але геть не працював телефон, інтернета більше не існувало, до найближчої цивілізації - чи то пак, резервації людства - не менше доби навпростець…
“Хочеш бути серед природи? Ну то давай, - спокушав мене внутрішній голос. - Подивлюсь на твою безпорадність, коли доведеться раптом шукати лікаря. Хоча, може й не шукатимеш. Питався ж колись про спосіб безболісно й швидко здати назад квиткок…”
Так, Життя - то насправді така шахівниця, на якій за фігурами закріплена своя роль. Найгірше доводиться королям - міцно скуті божественним промислом, вони сліпо слідують долі, поступово змінюючи світ.
За ними йдуть королеви - істерички та самодури, що отримали владу й метушаться по шахівниці у пошуку вражень і насолод, ні на йоту не усвідомлюючи, що робити з могутністю. Аж поки невидимий Деміург не надумає розміняти їх на більш прагматичні фігури.
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info