Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Гордість та упередження шустрої сявки

murzik

Вчоний кіт ше бо-зна-коли описав алгоритм дій по поводу шустрої сявки і його гамношоу. Ну тоїсть спочатку натравити податкову, а потім анулювати дозвіл на роботу рузькемірному гастарбайтеру.

Не пройшло і два роки, як світлосяйний гарант дослухався і зробив те, шо треба було зробити давно - аліллуйя!
Звісно, шо ПеПе то зробив чисто з особистих мотивів а не задля захисту інфопростору.
Зараз сюди набіжить легіон поборників свободи слова і демократії.
Так я вам шановні нагадаю, як шустра сявка, свого часу, вилизував Лєгитімича та його посіпак, не забуваючи при цьому вкусити опозицію.
Пам'ять у вас коротка, егеж.

Докладніше

А мені колись пропонувала...

dl

А мені колись пропонувала стати чорнобильцем донька якогось помічника народного депутата з Партії Регіонів. Не знаю, на жаль, якого, бо ім'я того "янгола-охоронця" трималося за сімома замками, аби не викликати зайвих пліток.

- Чернобильськоє і інвалідность. А что, нормальниє люді всє так дєлают!

Нормальні. Не інваліди, котрих примушують проходити від 7 до 70 кіл пекла, аби підтверджувати інвалідність навіть у випадку відсутності однієї з кінцівок - а що, як раптом візьме і виросте?

Сьогодні журналісти ледь не за руки ловлять роздутих від поважності та калорій чиновників, котрі, не вилазячи з кабінетів зробили для себе статус учасника АТО.

Той самий, що не кожному добровольцю з фронта дають офіційно. Зате сидільцю із кабінета - жодних проблем, бо ж "героїчеські дерибанив кошти, виділені на оборону страни, под самим носом протівніка". І апогеєм маразма - державнй орден разом букетом червоних троянд:

- Невсеремося, брате! Не дамо гражданському обществу зруйнувати досягнутий комунізм для окремо взятих незахищених верств населення.

Докладніше

Іван Семесюк про іскуство випівать

podolaihama

Дуже повстанська історія, коли ти зранку випив. Це такий кайф — протест, повстання проти суспільного договору. Але ще класно, коли весь день мрачно працював, досяг чогось і тоді випиваєш пізно ввечері. Це така пролетарська тема.

Я надаю перевагу пиву, тому що це чесний напій. Він прогнозований, харизматичний, має потужну історію.

Як художник я, мабуть, кращі свої картини намалював п'яним. Алкоголь взагалі класний для творчих актів.

Алкогольний заклад — це свого роду римський форум. Люди приходять говорити між собою, про щось домовлятися. Багато справ вирішуються за келихом.

Якщо тобі 18 років, то, побухавши, ти можеш зранку на турніку 15 раз підтягнутися. А зараз у мене з життя два дні випадають.

Я не зупиняюся. Зупиняється мій організм, і я більше не можу пити. У мене все дуже просто: 5—6 пив — і до побачення.

Докладніше

Рівно 30 років тому...

murzik

Рівно 30 років тому, коли четвертий реактор Чорнобильської АЕС зненацька перетворився на руїну з купою розплавленого радіоактивного металу в основі, вчоний кіт добував строкову службу в окупаційній армії сирисири у Литві.

Власне новини ми дізнавалися з програми Врємя, обов'язковий перегляд якої, був чітко прописаний в розпорядку дня.
Вже точно не пам'ятаю дати, коли диктор траурним голосом повідомив про страшну катастрофу але пам'ятаю свої відчуття - ніби обухом по голові вдарили.
Не бачив на власні очі ні евакуації Прип'яті, ні паніки на залізничному вокзалі Києва, потрапив у Київ лише 3 червня вже опісля всього.
До речі практично всі пасажирські потяги, на той час пускали, в об'їзд Києва, добирався через Ніжин.
Вразило буйство зелені в столиці та методична робота поливальних машин які зранку до ночі методично виливали тони води на дороги та тротуари.
Всі приміські лісові масиви були оголошені забороненою для відпочинку зоною та означені табличками "обережно радіація".
В Гідропарку ж, люди купалися, ніби ніякої радіації не було.

Докладніше

А ми в кінці квітня 1986 року...

vc

А ми в кінці квітня 1986 року, на Черкащині, після уроків, тягали на гору з лугу скати з трактора "Бєларусь" і Т-150, щоб спалити їх у ніч на "майські"... Хтось розповів, що під Києвом щось зірвалося, але на те ніхто особливої уваги не звернув... Зірвалося, то й зірвалося...

Найстрашніші трагедії людства приходять доволі буденно. Страшні вони лише потім уже - контекстно, з "бекграунду"...

…І впала з неба велика зірка. І горіла вона мов світильник. І впала з неба на третю частину річок. Ім'я цієї зірки - полин, чорнобиль... (Одкровення Іоанна Богослова. 8;10)...

Пом’янемо...

Докладніше

Я ніколи не була в зоні...

dt

Ні, про чорнобиль я пишу. Але не про той, що в зоні. Про інший. Тому й з маленької літери. 
Отак загірчить іноді на душі - і розумію, що то він, полин. Горопашник - казали колись на північній Волині. А відтак : гірчак, сизолист, білик, пахнюк...Чорнобиль. 
Ну, ви ж знаєте, як пахне полин? Терпко, гірко, до щему в душі і до вологи в очах. Так, що аж стискає груди і забиває дихання. 
А з медичної точки зору...
Стоїть чоловік коло віконечка реєстратури, в чомусь переконує всесильну медсестру за шклом. Талончика на прийом без черги хоче. 
- Я чорнобилець...
- То й шо? - Питає медсестра.
- Та, наче ж, пільги не відміняли ще. Для ліквідаторів. Я ж в зоні самій був...
- ПІльги - ні. А талонів немає на сьогодні. Є на п'яте.
І народ в черзі:- Та беріть на п'яте і проходьте вже...
Тихо так обурюється народ, але злісно і ядуче. Як чорнобилем шелестить.
Мовляв : ну і що, що в зоні був? Це не наша зона. Ми вас туди не посилали...
 
Фото Любов Бурак.
Докладніше

Ало, бла-бла-бла-бла...

tb1

- Ало, бла-бла-бла-бла, Київгазенерджи, стажер Ілона слухаю вас.
- Дброго дня, за липень минулого року мною було сплачено два рахунки, ваш фахівець, так порадив, вказавши, що надалі, ця проплата буде списана як переплата, але з липня місяця всі рахунки, приходять до нас з сумою боргу, рівно на суму того липневого рахунку. Підкажіть, в чому справа?
- Так, я бачу що за липень у вас переплата 43, бла бла бла... Але на рахунок Київгаз, а це уже Київгазенерджи.
- Заї... Прекрасно, отже у мене переплата? 
- Так... Але у вас борг.
- Так борг чи переплата?
- Борг. 
- А 43..?
- Шо 43?
- Переплата?
- Так. 
- Отже, я вашій компанії нічого не винна?
- Винні, 21, 95.
- Чекайте, у мене всі рахунки, які надходили від вашої компанії сплачені в повному обсязі?
- Так.

Докладніше

Батько помер недавно...

vc

Батько помер недавно, як я вже сообщав, а матір в лікарню поклали. Хата порожня стоїть, закрита. Мирон (кіт) сам остався. Заїхав недавно - дома сидить сам собі, нікуди не пішов. Ходить по городу туда-сюда. Не голодний, кажись, по-виду. Сарай - в його распоряженії. Їхать він нікуди не хоче за будь-яких обставин, - таких сільських котів краще не виривать з ландшафту, їм там краще... Порається по хазяйству потроху, або коло копанки сидить, дивиться поперед себе, там риба плаває. Уміє ловить, я бачив пару раз... І горобці поряд літають. Сильно рискуєте, пацани (я предупредив)...

Привіз йому котячого корму, - насипав... Понюхав - не їсть... - Нє, каже, - то дівчаче щось... - Спасіба... - Нє майо...

Мирон... Кіт-самурай... Ронін... У котів, певно, теж буває своє Бусідо якесь... Дао...

Тримайся, Мирон... Арігато!

Докладніше

А ви ж знаєте, це все вже було...

tb1

А ви ж знаєте, це все вже було... 
Біженці-переселенці. 
Розпаровані дитячі черевики, 
Дурнувата спідниця, 
Документи на хату, 
" Це ж тимчасово ". 
І стораз поцілувати дитячі голови, 
Ніби для того щоб облизати із них біду. 
Це все було. 
Здивований переляканий погляд. 
І баба Горпина, зла на весь світ, 
"Понаїжжало чорнобильських тут 
Радіацію носять".

Докладніше

Чорнобиль пам'ятаю...

md

Чорнобиль пам'ятаю добре, хоча і був тоді невеличкий. Однак, совєцька пропаганда вже на той час проізвела на мій неокрєпший організм свій губітєльний вплив і шо такє ядірна, простігосподі, бомба я вже знав. Родітєлі довели до мого вєдома, шо відбувся єтот самий ядєрний взрив і з хати мені виходить запретили. Самі ж, в силу распоряженія ідіота-дірєктора школи повели школярів на сільхозработи, бо були вчителями.
А у мене, як у дошкільньонка, був лічний протівогаз, якій я страшно любив (батько із школи приніс). В нарушеніє інструкцій батьків я вдів протівогаз і пішов на улицю подивиться на послєдствія ядірного взрива. Моя дєцка уява рисувала мені картіну, шо по небу обізательно має летіти велика ракєта цвету хакі і шо це і є ця бомба. По крайній мєрі такі ракєти я бачив у щотижневій мілітаристській передачі то лі "Звізда", то лі ще якійсь "Совєцькій воїн". 
А пізніше, сусід Валєрик (вже вмер) катав мене на колхозному тракторі і розказував, шо у Чорнобилі пив горілку і через це остався живий. Так до конця своєї жизні він і пив ту горілку. Такі от дєцькі спогади.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info