Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

‪Вчоний кіт з інтересом наблюдає...

murzik

Вчоний кіт з інтересом наблюдає за синхронним інформаціонним кілерством двох різновеликих фігур на геополітичній шахівниці.

Якшо для Хуйла з його ешелонованою, інформаційною оборонною лінією, підкріпленою культом лічності, це не більш ніж кидок гамном в бетонну стіну, то для ПеПе це суттєвий удар по іміджу який а) унеможливить обратися на другий термін поспіль і б) зробить парією в зовнішній політиці.
Вчоний кіт звичайно розуміє, шо ПеПе не здатен на політичне сепукку і буде намагатись втримати лице до останнього. Але за рівнем зомбованості населення він явно програє Хуйлу з рахунком приблизно 83-20.
Останні заяви ПеПе щодо - мене не так інтепретували і шоб завтра мені була коаліція нахуй, свідчать про гарячкові пошуки виходу з ситуації.
Пухнаста скатіна, попри всю свою цинічність, зичить ПеПе успіхів на цьому поприщі. Може хоч цей інформаційний пєндєль, таки примусить його, нарешті, зробити щось корисного для держави Україна, в якій ми всі хочемо жити, а хоча б навіть в авральному порядку.
Будьмо уважні.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше

СОНЦЕ

dt

Котиться собі до вечора. Втомилось. Діти відчули весну і так набігались, що теж рожеві, як призахідне сонце. Але додому ми із Зайком не йдемо ще. В нас - самокат. (Дякуємо тьоті Інні). А в самокаті колеса світяться в темряві. Чекаємо темряви. Дивимось, як сідає сонце.

- Питровна, - питаю. - А ти все вмієш, правда?
- Нє вапрос, но питання ціни.
- А сонце вмієш закатувати?
Питровна дивиться на мене очима по гривні:
- Чуєш? Давай не нарушать традиції. Я - по емоційних калоріях, чуттєвих протеїнах, вітамінних панацеях, а ти - по консервації вуглеводних і жирних життєвих моментів. Так шо : бери і закатуй.
- Як?
- А як угодно. Головне, шоб глазні білки не в мішочок були.
- Ага. І, шоб цукор, сіль і оцет...
- Да, - констатує Питровна. - Шоб вони були в пропорції маринада, а не марнування жизні.
- Давай сємки купимо, - кажу. - Полускаємо, пока діти...
- Нате вам сємушки, - підхопилась із сусідньої лавки Марійка. - А то я їх викинути не можу, а, коли лускаю - сонця не чую...
Дякуємо і ховаємо сємки. Слухаємо з Марійкою сонце і "пасемо" Зайка на самокаті.

Докладніше

Как прєкрасєн етот мір, посмотрі!...

dl

- Как прєкрасєн етот мір, посмотрі! - надривається радіо.
- Ва-а-ау, - захоплено вигукнуло дитинча, милуючись весняними квітами, зігріваючись ніжним сонцем. І зовсім не помічаючи болі, страждання, смерті...
- Будьте і ви, як діти, - суворо наставляє Деміург.
- Тільки як тут бути, як діти? - дивується людина. - Але ж горе, але ж війна. Майже невиліковні хвороби... Як же цього не помічати?
- Нічо не знаю. Возлюбіть ближнього, як самого себе, - сердиться Деміург. І занурюється у споглядання свого творіння.
- Сам, все сам... - зітхає людина і кидається в бій за краще майбутнє. Волонтерить, збирає кошти на лікування, здає донорську кров...
- Как прєкрасєн етот мір, посмотрі! - знущається радіо.
- Та пішли ви, брехливі й цинічні вбивці! - втомлено промовляє людина, вимикаючи магнітофон. - Скільки витратили букв і нот на оспівування миру - і усе заради того, аби приспати свідомість перед початком війни...
- Бандеровци, сволочі... Ущємляєтє руськоязичну культуру, - просичало по-зміїному радіо. - Вот і слушайтє свой шароварний гопак.

І гордовито вимкнулося...

У тишу одразу вірвався пташиний спів. Стало чути, як теплий, ласкавий вітер залоскотав зелене листя. Старий Дніпро ліниво плескався хвилями, омиваючи пологий піщаний берег...

- Але світ таки дійсно чудовий! - замилувалася людина, зупинившись на хвильку. І, вдихнувши на повні груди п'янкий аромат квітучої липи, знову кинулася у свій власний бій...

 

Докладніше

Неділя - то такий день...

dt

Неділя - то такий день, коли отдихать нада. І нічогонеділанієм заніматься. Ага! 
Зайко мріє вийти надвір. Но пока ніззя. Бо неділя - день святий. І коло генделика сидить довбойоб з пітбулем. Ритуал пивопомазання виконує. Причом оба без намордників і з вчорашніми глазами, повними покаяння, гіпертонії і тремора.
Довбойоб з пітбулем і пивом - то, почті шо розслаблений з ангелом коло купелі. Йому щас стане лучче і він понесе благу вість іншим розслабленим, шо кельнерка нині пиво не сильно розбавила. Вопшим, пока ті розслаблені добредуть до наливайки, діти можуть погуляти.
Бо довбойоб - відповідальний. Він без присмотра пітбуля не лишає. То ж - сірйозний собака, бойовий. Без нього довбойоб ніде не ходить . Рядом з ним довбойоб - гірой, а , можливо, шо і любовнік.Хамить всім, до дівок пристає нагло з дурнуватими шуточками. 
А, коли пітбуля нема рядом, довбойоб постоянно получає празнічного тягла на всю свою чахлу конституцію.
Короче. Нада вміти обирати. Єссі ти довбойоб, - то пітбуль - надійний гарант твоєї конституції. Хоть і собака.

Докладніше

СКАНДАЛ! СЄНСАЦІЯ!

lp00

На посьолці в крайній хаті в якій живе одінока тьоть Надя, були замєчєні незнакомі мужчини, що прибули туди на красівому джипі причому один з них явно тьоть Надін хахаль, бо приїхав з букєтом, а другий його водітєль, бо одкрив йому двері, а сам лишився чекати в машині. Посєлковські люди, шо обично дуже чуйні і всігда готові жаліть і понімать ущєрбних і нещасних, нікагда і нікому не прощають вилазіння з гамна і достіженія яких то значітєльних висот. Рєдакція "лесяпосьолокньюз" абсолютно случайно по дорозі в магазін була винуждєна взять нєсколько інтерв'ю у мєсних інформейкерів, іначє не попала би додому. Мнєнія людей, які до цього прикрого випадку одностайно жаліли тьоть Надю "бідна одінока, а вже ж далєко за сорок" і даже прощали рєдкі зальоті з чужими мужиками "ну а шо їй остається, хоть так", на ций раз розділились в двох направлєніях. Половина щитає тьоть Надю вєдьмою, бо заполучить такий джип з мужиком і водітєлєм, вона бєдна одінока і за сорок, могла тільки абсолютно містічєским путьом. Другі ж щитають шо тьоть Надя навєрно причасна до організованого борделю, який сама і возглавляє, бо " за сорок год тяганія з чужими мужиками вона мабуть ТАКОМУ навчилась..." Главна і подітожующа мисля була висказана гєнєралом інформаціонного фронту посьолка, тьоть Любою "Курва така, нармальні женьщини в таком возрастє онуків няньчать, а не хуя собі шукають!"
Рєдакція "лесяпосьолокньюз" не може поки що зробити однозначних висновків щодо інциденту, тому що не мала можливості поспілкуватися з винуватицею цих епічних заворушень. Слідкуйте за новинами.)))

Докладніше

Вопшім, Татуся Бо, Євген Маженко...

dl

Вопшім, Татуся Бо, Євген Маженко, Ольга Дубчак і Людмила Лещук сьогодні взірвали Черкаси. В залі був повний аншлаг, до якого преступно не підготовились власники закладу, через що всі бажаючі потрапити не змогли. А бажаючі їхали навіть з навколишніх міст, аби ущипнути, помацати і непомітно вирвати волос на пам'ять з улюблених авторів.

Автори в свою чергу щедро дарували увагу кожному, хто її вимагав, і невтомно підписували афтографи. Даже дохтуру пощастило втовпитися за підписами, хоч шановні гості чомусь довго ржали, угледівши його в черзі.

Далі була чарівна і святкова феєрія сміху, казок, пісень і гарного настрою. Двох годин, виділених закладом, однозначно не вистачило на досягнення повного дзену, бо публіка явно була готова катувати улюблених блогерів ще два рази по два, насолоджуючись перфомансом.

Гадаю, що це не останній візит улюблених авторів у наше чарівне місто. Бо ми ними не наїлися, а публіка не любить залишатися надовго голодною.

І не забудьте наступного разу забронювати місця! Бо дохтуру, який кинувся у останній момент, тільки добре ім'я та персональні знайомства допомогли присісти скраєчку у вщент заповненому залі та отримати задоволення.

ps. До речі, перетерли з організаторами про можливість привезти в Черкаси Вчоного Кота і Лесю Поліщук. Ну і я тоді, може, збоку десь примощусь і щось зачитаю теж Смайлик «smile»

 

Докладніше

Парасюк про взрив гранати (із інтервью пресі)

md

Вопшем так вобщім всьо було отак ось було от. Іду додому такий. Обана! А я футболом займаюсь. Ага? Не знали? Отож. Я в магазін за продуктами раз раз. Це ізза футбола треба продукти куплять і йісти їх. Ага. І я дивлюся це місце де граната думаю, ага, нада ж шоб продукти тянуть бо під'їзд шоб недалеко. Шоб шо? Шоб ага. Так от. А кульок з їжею важкий, бо футбол. Да. Вобщім тіко став і сразу такий і вийшов да. Глянув на машину бо ще паркуваться людям. Всьо для людей. І тут тільки на!!! Як шваркне. Люди у всіх під'їздах впали в паніку. Хто молиться, хто читає вірші, а хто і вобще. А я їм такий кажу "Напол всєм!", а сам звоню мєнтам і кажу:" Мєнти казли". Нє, стой... Кажу мєнтам "Граната, кульок, футбол, кондуктор, абирвалг, півная". А тут всі такі і мєнти і діпутати і канали і газєти. Радіо якесь було ще приїхало. Нє, стой. Радіва не було. Ага. Да. Бля...

Докладніше

Вчоний кіт ото почитує...

murzik

Вчоний кіт ото почитує різні версії по поводу загострення Карабахського конфлікту і хоче помнявкати на цю тему.

Якшо винести за дужки всю нафто-газову геополітику в регіоні, в сухому залишку остаєцця банальна обідка Хуйла на Ердогана за збитий самольот, шо сильно підірвало чуство собствєнного вєлічія кремльовського упиздня.
Хуйло канєшно прикинув хуй к носу, шо в Сирії розклад сил явно не в його пользу і тому рішив вкусити Ердогана за больне, як він пощитав, місце - Карабах.
Але оказалося, шо Реджеп тоже не пальцем роблений і хуйловоїни неожиданно вихватили піздюлєй від азербайджанців, які власне знаходяцця під протекторатом Туреччини.
Всьо би було харашо але пухнаста скатіна розуміє, шо в даній сітуації Хуйло може дуже сильно псіханути
і навіть напасти на краіни Балтії.
А це вже означає провірку на вшивість блоку НАТО.
Отакеот.
Будьмо уважні.

Докладніше

хоча про це казати горько

maf

хоча про це казати горько
но я відверто щас хуйну
цей таймс которий із нюйорка
начав супротів нас війну
у діло йдуть хоть не ракети
не міномьоти і не град
но блядь ці букви у газєті
розстраюють елєкторат
по твітерам і по фейсбукам
вже шакалья рознісся лай
шо мол у власті грязні руки

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info