Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Меджибіж

gorovyi

Команда "Регеша і К" провідала друзяк з інтернату. Як і завжди зустрічали радісно, не вистачало хіба феєрверків. Ще буде купа постів і фоток, та зараз трохи дяки.

Ольга Ткаченко дяка за комп, бо старий в бухгалтерії вже капут і їздив на "реабілітацію" чи не щотижня. Тепер проблем не буде.
Андрей БурымDmytro Bibik дяка за кошти, на які ми закупили друзякам вкусняшки. (ковбасу палички зефір, напої). 
Ще дякуємо Українцям Тарагони за речі для малишні. Viktor Kazmirukпередавай дяку!
Александр Кононов дяка за бідон козячого молока і сир. До речі сир зроблять з макаронами і діти влуплять аж гай зашумить.

Велике щастя знов опинитися тут, в компанії люблячих оченят. А ще крутіше бачити, що завдяки правильному догляду у декого з малишні дуже сильний прогрес в розвитку. Це просто неймовірно, коли дитина, яку передали сюди в стані рослини, тепер сама стоїть в ліжечку, грається улюбленою іграшкою і реагує на твою появу.

В такі моменти розумієш як круто інколи закручене життя. І в чергове дякуєш людям, які тут працюють.

 
Фото Ruslan Gorovyi.
Фото Ruslan Gorovyi.
Фото Ruslan Gorovyi.
Докладніше

10 причин, чому Надія Савченко не може буть президентом

murzik

1. Вона хвора.

2. Вона неосвічена.
3. Вона льотчиця.
4. Вона агент ФСБ.
5. Вона несправжня.
6. У неї меркантільні сестра і мама.
7. Вона невихована.
8. Вона сиділа у тюрмі.
9. Вона маріонєтка Юлі.
10. І вопше вона погано співає.

Методичка створена на базі мордокнижних висєрів.

Докладніше

Дитячий майданчик...

tb1

Дитячий майданчик, дочь моя, наслєдніца Надєжда, сорєвнується із Київенерго, намагаючись викопати червяка. Нашо він їй нужен ніхто не знає. Я думаю, шо і вона не знає. Але її впертість усе побєждає, тому Надя довбе пісок, землю, бетон, асфальт, кирпич, і будку желізну бившого обувного мастєра рижого грузіна. 
Я лиш час від часу втомлено демонструю знання природознавства, - "Надя, ну не довби ти асфальт, там немає червячка!". "Мама, так а де?", - дивується Надєжда. Бабця на сусідній лавці з диким умілєнієм дивиться на це янголятко з кучерявими хвостиками, в білій футболці, в шортіках з кружавчіками, її навіть не драконить Надійкина спроба завалити гірку.
Підходить інша мама. З нею в моє спасіння хлопчик Надіного віку. Це відволікає від червяків. У мами тієї ще маля в колясці. Сідає біля мене в тіньок і каже, - "Я вибачаюсь, но єслі я засну, то ви розбудете харашо?" Зазирнула їй під окуляри - спить. Спить і гойдає коляску. Спить і крізь сон час від часу каже голосно і внятно "Іване, т куди?" або "Іване, що ти робиш". Я перевіряла. Вона спить. За десять хвилин прокинулась. Кажу співчутливо:
- Важко, втомлюєтесь?

Докладніше

Чувак один пише про літературу...

tb1

Чувак один пише про літературу, так захопливо, так гарно. Думаю собі "от же ж свята людина, скіки читає, розумний мабуть дуже. Так гарно розбирається в літературознавстві. Може прохвесор який, чи шо". Захожу в коменти, а там...
"Ти йобана потвора, нічого не розумієш в постмодернізмі..."
"Я твою маму їбав, і тата їбав, і бабу з дідом їбав. Не трогай Андруховича, скотина".
"Шо ти пиздиш, йобана гнида, та там тираж такий шо й Орвелу не снилось"
І далі купа відповідей на досить притомні коменти в такому ж дусі.
Вийшла, перехрестилась, тричі сплюнула через лєвий аккаунт. І одійшла подалі з непоборною вірою в майбуття сучасної української літератури.
Учітеся, читайте, і чужому научайтесь й свого не цурайтесь.
І памятайте, що прислівники похуй і нахуй пишуться разом.

Докладніше

ХЛОПЧИК

дівчинка-літо, дівчинка рок-н-рол
дружить із хлопчиком років дев’яти-десяти 
вони із різних світів, але їх поєднує кров,
а тому поєднуються їхні світи
і у цьому єднанні народжується щось цілковито нове – 
щось, у чого нема ні назви, ані прикмет
хлопчик про це не знає
поки що він просто живе
в оточенні своїх солдатиків та іграшкових ракет
мріє стати льотчиком або мостобудівником 
і у цілому він щасливіший за більшість дітей 
коли міжгалактичні відстані долає одним стрибком 

Докладніше

КАТЕРИНА

dt

Надворі стояв 1984 рік. Ми з Питровною були жуткими театралами і великими актрисами в Палаці піонерів. Тому самому, де директором був Микола Іванович Партія. То був настільки ідейний чоловік і так ідеологічно підкований на всі зуби, що, навіть, коли йшов грати в карти з піонервожатими, то аргументував це так:
- Йдемо, товариші, розпишемо партію.
А, коли йшов тупо бухати, то казав:
- Піду з товаришами нову глибину йомкості "Поднятої Цілини" розкрию.
Партію розписували в каптьорці до повного роздягання піонервожатої, а Цілину розкривали до повного непідняття інтернаціоналу, але в тому полягала повнота комуністичного світогляду. Но, не про те мова.
Надходили Шевченківські вечори і треба було шото ставити, окрім йомкостей. І рішив Микола Іванович поставити "Катерину". Щоб заткать за пояс усі інші районні дома піонєрів і виступити в столиці, тобто, в Тернополі.
Місяць ми репетирували і готувались, дали велику ґранду в районному домі культури перед глядачами і журі з райкому партії, відділу культури, СПТУ №6 і товариства "Знання", в котрому сидів і наш Микола Іванович. Грали ми гарно. Я - Катерину, Питровна - мою маму, Юрка Кажан - тата, а Вовка Залевський моsкаля.

Докладніше

Маю лист в особисті

lp2

Ситуація досить не типова, як для мене, але на жаль типова для України. Я не знаю хто з вас мої любі друзі міг би зайнятися цим. Просто не уявляю, але сподіваюсь що ви є. Отже лист.
"Лесю, добрий вечір! Вибачте, будь ласка, що я вас відволікаю, але я, на жаль, більше не знаю подібних до вас людей - небайдужих, що спеціалізуються на допомозі саме людям. Зі мною вчора приключилася халепа, і я просто не знаю, хто мені може щось порадити з приводу неї. Я бігла вчора ввечері до ветклініки, і на доріжці во двори побачила старого діда. Він не був схожий на алкаша, але від нього сильно пахло ліками, зокрема валокордином (запах дуже специфічний, ни з чим не сплутаєш). Він хапав ротом повітря, а руками - паркан. Зупинив мене, і я не з першого разу зрозуміла, що він просить мене збігати йому в аптеку за валідолом. Сунув зім'яті 2 гривні, сказав, що сам не дійде (аптека через дорогу, її було видно). Я побігла, бо дідові реально погано, купила, сунула, запропонувала викликати швидку, щоб його довезли до лікарні й купірували цей напад, але він відмовився, мов, у лікарні він нікому нафіг не потрібний, лежатиме там, і всім буде все одно.

Докладніше

Вчоний кіт ото почитує мордокнижні...

murzik

Вчоний кіт ото почитує мордокнижні холівари по поводу того, шо одна політична меншина, хоче дати лютої пизди іншій сексуальній меншині.

А це все нехарашо, з огляду на те, шо дето за кордоном, хтото буде приймати якето доленосне рішення по безвізовому режиму для Неньки.
Так от послухайте, шо я вам скажу шановні парафіяни:
жереб кинуто, Рубікон перейдено, най си діє Божа воля, як той казав. 
Тобто на нинішній день, нема про шо пиздіти.
А за безвіз-режим не переживайте так сильно, раз ПеПе пообіщав, шо зробить всьо в луччем виді, ше цього літа, значить зробить і ніякі підараси (в любому смислі цього слова) не здатні цьому перешкодити.
Хай живе четверта республіка, наприклад.

Докладніше

Мать моя ... звоне...

tb1

- А ти шо, ревеш? Шо Рому обідила, а тепер ревеш? Чого ревеш, ану кажи мені?
- Мама, Гапочка померла?
- Хто?
- Гапочка.
- Чого? Од старості чи боліла чим? Може рак? Щас в усіх он рак. А діти в неї є?
- Мама.... нема.
- Ну чо ти ревеш, успокойся, сльозами горю не поможеш, а де її ховатимуть?
- Мамаааа, гапочка - це рибка.
- Шо?
- Рибка, біленька така красіва дуже.
- Доця, ти шо вже вообще? Ну це вже .... Ой шо мені з тобою робить? От взросла ж женщина, а отаке творе. Рибка у неї Гапочка. А якби я всіх курчат поназивала та оплакувала отак.
- Мама, от ти не понімаєш!
- Доця, я все понімаю. Нєрви там бережи, бо як отак ридать то ні на яких Гапочок нерва не хватить. Гапочка, придумає ще ото... Баба колись в нас жила Гапка, то дід було в неї як сто грам просе, то стане під ворітьми і співає "Гапочко-любочко, ну влий", а баба йому "Я як увіллю, то й утрьох не оділлють".
Подумала тут що фразу цю треба пояснювати - "улить" то одночасно означало налить горілки і дать в морду, а одлить в цьому випадку то коли непритомного водою поливають.
- Нічо, Таня,- продовжила мать моя, - Гапочка твоя прожила щасливу жизнь.

Гапочка біленький крапчастий сомік, кажуть ніби альбінос, після наглої загибелі свого товариша Развєдчіка прожила місяць і пішла у свій рибячий рай. І чомусь так шкода її стало, гостро так шкода.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info