Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

З історії світового футболу

did s

Колись давно, коли футбол лише спинався на ніжки, але вже був досить популярною грою, рішили включити його в Олімпійські ігри. Сначала, в 1908 році у Лондоні. І це всім так понравилося, що й на наступних Іграх у Стокгольмі, в 1912 році, був проведений свій футбольний турнір. На який вперше свою футбольну дружину відправила й Російська імперія. То були переважно столичні гравці з Санкт-Петербурга і Москви.

Турнірні правила тоді були трохи странні і для нас непривичні, бо вилітали команди вже після першої гри. А переможці продовжували состязатися. Но шоб командам, які їхали на Олімпіаду поїздами і пароходами для програти в єдінственному матчі було не так обідно, то среді лузєрів тоже проводили “утєшітєльні матчі”.

Жеребйовка й тоді було діло темне і так случилося, шо грати команді Російської імперії випало із збірною Фінляндії. Котора тоді була частью тої імперії, тож не дивно, що зборніки з Москви і Петербурга дивилися на провінційних фінів нєсколько свисока. Само собою, шо Росія продула Фінляндії з рахунком 1:2 і привично жалуясь на судєйство стала готуваться до “утєшітєльного матча”.

Докладніше

Ну і пост серйозний!

tb1

Я так бачу в мережі стали популярні фесбук срачі колективного штибу. Типу одне якесь муркне і далі всі такі "атта-та-та".
Нагадую, що щодо кожної конкретної людини я маю свою особисту думку щодо кожної людини, і думка ця формується лише на основі мого особистого досвіду спілкування. 
А ще памятайте, що сьогодні ви колективно гавняєте одного, а завтра цей же колектив ваших однодумців полоскатиме ваші труси на вітрі. І для цього не треба робити щось страшне і політичне, досить висловити думку яка не співпадає з вашою.
Коло моїх друзів не таке уже і велике, але я ними дорожу. Тому якщо вам хочеться погавнять на моїх друзів, то милості прошу - говорячи на вашем ізикє - вон порог - вон нахуй!
спасіба пожалуста досвідання.
Помічу когось в колективном срачі проти моїх друзів - відправитесь туда же.

Докладніше

"Прегарна матуся"

Фото Уляны Галич.

"Прегарна матуся", або ж, у нашому прокаті з дещо вульгаризованим, як і завжди, перекладом - "Кохана теща".

Чудовий французький - в усіх сенсах - фільм, який дуже дотепно й доступно пояснює, що у справах любовних іноді не варто нічого пояснювати.
Тут твій дідусь одружується з повією, тато закохується у твою бабцю, а мама зустрічається з чуваком, який займається доставкою десертів.
І це не кажучи вже про дядечка, який пішов від твоєї тітки до свого двадцятирічного фізіотерапевта.
Хтось, можливо, назвав би цю стрічку спробою виправдати всі на світі людські пороки, включно з алкоголізмом та нездоровою тягою до накопичення валюти... проте французи, як ніяка інша нація, знають, що всі ми маємо право на слабкості. Якщо їх виправдовує любов.
І знаєте, я не схильна їм перечити. Либонь, теж у душі трохи француженка)))...
ПиСи. І я далеко не фанатка Катрін Деньов. Але робота акторського складу гідна всіляких похвал. Особливо розчулює напівбожевільна Бріджит, котра так і не позбулась своєї Ніко навіть у Цюриху.

 

Докладніше

НУ ТАКЕ...

ну таке… я мину, як сніг

як весною минають вірші
і в оцьому осерді снів
не збагнути, котрі з них – віщі
не дійти до тривких начал,
де бузково пахтить в повітрі,
ти любив, але промовчав
всім воздасться
еге ж, по вірі
всіх розсудять усі святі,
а світи пролетять зі скрипом 
ти, мабуть, не цього хотів
замовляючи перші скрипки
тож у всесвіті стане душ
непутящих і непитущих…
ось від мене тобі – не руш
поетичну цю всюдисущність 
і на цьому п’янкому дні
нам так солодко – не згірчити 
будь нікому, лише мені
не прочитаним
перечитаним

Докладніше

Два дні мене тут не було

dt

Стільки пропустила, шо аж образливо до сліз. Хмарюсь, як дощове небо . Нє, ще трохи блискавками - перуницями кидатимусь.
Таке в мене умілєніє викликає чувак, нев'їпенно побожний галицький пан І. В., котрий відрікся родини і четвертий рік переховується від аліментів на трьох дітей, а тут кричить, як він, курва, ненавидить геїв.
А ще всенародна глибока і нєпокобєліма пічаль на ФБ. Ай-яй-яй!!! Свирид Опанасович оказався внізапно не репаним сказочним білодідом, а вполнє собі відплатоспроможним дядьком і може навернуть ломом. Пічалька то яка. Це ж всі стереотипи - вдрузки, шаблони - на гакенкрайц, душевна травма - на всю жизнь.
Курва, зробіть стільки, як він для Наді, хоча б для однієї людини зробіть, напишіть хоча б історію своєї "хати скраю", а потім триндіть.
Ага, Надя - не салонна панянка і не вишколений дипломат. Самі вважали її Жанною Д'Арк. Жанна, між іншим, ще й голою на камені молилась під осінніми дощами, хмарами ворожих стріл і перед голодними французькими солдатами. ЇЇ потім до сонму святих зачислили. Перед тим спалили, звичайно, але то таке. Народ, котрий живе підміною понять постійно якісь дурниці робить. 
Таке от.
Докладніше

Вечеряв учора з одним достатньо...

vc

Вечеряв учора з одним достатньо впливовим іноземцем, від якого певною мірою залежить імідж України за кордоном…

Заходимо на террасу одного супер-гіпер модного ресторану. А надворі холод собачий і злива.. І от застаємо таку картину: всі жінки по-літньому майже голі сидять, а чоловіки, всі як один, в плєдах… А все чому? – Та тому, що жінки в таких місцях збираються з вєсьма специфічною метою і не можуть позволить собі в плєд кутаться (бо кому ти нужна в плєді в високий сезон?). А мужикам – пох… Позамотувалися в одіяла, як бедуіни, і сидять бухають собі…

- Що це за гендерне нервєнство таке у вас? – іноземець заінтересувався…

Ну я, щоб не ударить в грязь ліцом, кажу йому: це такий дрес-код тут у нас, нешинел традишин… З давніх давен так, кажу, повелося, з діда-прабаби… Як в странах ісламського фундаменталізма, тільки наоборот. Нельзя, кажу, чоловікам огольонні часті тіла в ресторанах одкривать… Особенно кісті рук, ага…

В общим, плету щось таке, що ні на яку голову не налазить… А він вніматєльно мене слухає…

Докладніше

ранок вечора мудріший - желєзно!!!

kz

Котани, звиняйте. 

свої размишлізми про гейпарад закрила статусом "тільки я", даби не продовжувати бурлєніє
Багато таких як я - дєті совка, ой як багато. Можливо мислю заскарузло і однобоко, єсть такий грішок, бо ніхто не ідеальний, скільки подій - стільки й бачень. Можливо пройде зовсім мало часу і я буду думати інакше, все можливо... ніколи по життю не впиралась рогом
Дякую всім, хто розділив мою думку. 
Багато хто дискутував і намагався переконати - дякую вам за це, в суперечці народжується істина. Деякі вибрали за правильне лясьнути хвостом і хряпнути дверима - це також ваше право. Не жалію, не зову, не плачу, бо знаю, що все проходить і це пройде і в мене теж) Бгг
Багато хто забув, що фейсбук - це зошит особистих роздумів і зробив його майданчиком для пропагандоса і кушпелить і своїх і чужих не розбираючи броду. Особисто для мене він останнім часом став, як чумайдан без ручки. Важко нести і жалко кинути
Думала, а може бросіть?

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info