Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

На зупинці

dt

Двоє. Закохані, замріяні, в роздумах і планах.
Він:
- Давай до лісу виберемось. З ночівлею. Ніч, дерева шумлять, небо зоряне, місяць великий, повний. В його світлі все стає синім . Ти знаєш, який влітку місяць над лісом?
- Я знаю, що в тебе на думці. І знаю, що там комарі.
- Я захищатиму тебе від комарів. От чесно: собою закрию.
- Ясно. Треба дві упаковки брати.
- Ну, чого ти? Я ж відповідальний. Або хочеш: поїдемо в поля, де трава скошена? Уяви: ніч, над нами зоряне небо, квіти лугові пахнуть, цвіркуни співають. А під нами сіно шурхотить...
- Угу. В тебе одне в голові. Гаразд - візьмеш дві упаковки.
- Добре, кохана. А знаєш, як в полі красиво вранці? Туман стелеться над землею, роса на траві лежить, сонце сходить, рожеве і велике, пташки прокидаються...
- І мурахи кусючі скрізь залазять.
- Я захищатиму тебе від мурах.
- Ну, я ж вірю. Не забудь: дві упаковки.
- А знаєш, як пахнуть лугові трави, коли роса випаровується? 
- Я знаю, що може бути дощ.
- Я закрию тебе від дощу...
- Сумніваюсь.
- Ти в мені сумніваєшся?
- В тобі? Ні! Сумніваюсь, що латексу вистачить...

Докладніше

Забавляє читати...

vc

Забавляє читати відгуки деяких туристів про відвідані місця... І порівнювати... Особливо - від російських..

Пише, наприклад, якась Сьюзі з Каліфорнії про острів в Індонезії. Тіпа, - супер-гіпер, амазінг, парадайз, спасіба, ай вонт камбек...

І тут поряд якесь чмо з Сиктивкара: "ніже всякого уровня, на більярдє бил прорван стол, на пляже валялся чей-то носок, в алказальцер не добавляют петрушку"...

Ще одна "сістра" з Москви про Таїланд: я разделась топлєс, хатєла позагарать, прібежал офіціант і наарал на міня... Атвратітєльно...

Дарагая! За топлєс в Таї можна одгребти цілий срок. І далеко не условний. - Культура така, ага...

Ще позабавив недавно відгук з готеля в Батумі... Від жителя города Саратов. "Різотто отвратітєльний. Совершенно не умеют готовить"...

Чого ти поїхало в Батумі по те різотто, чудо ти мєчєне? Пора б знать уже, що найкращий різотто роблять в Улан-Уде...

Докладніше

Придбав ось...

podolaihama

Придбав ось таку концертну сопілку для сольняків підпільної групи "Пирятин". Естетична річ, можуть зробити коли хочуть. Видобувати чистий звук без похибок дещо складніше ніж на дерев'яній (такій як у мене) проте він дзвінкіший, гучніший, а на низах трохи сиплуватий, що надає йому істино народної душевності. Щось середнє між блок-флейтою та вістлом.

Український винахід, доволі недавній, між іншим. Цьому інструменту років з 40-45 десь (мається на увазі концертній сопілці взагалі). У світі таку сопілку знають мало, у той час як її універсальність мала би зробити її дуже популярною. Зручна для будь-якої музики, від бароко і класики до ірландського і прочєго фольклору. Хароша штучка.

 
 
Докладніше

Лубни

lp2

Всьо шо я знала про це місто вкладувалось в безсмертну строчку ізвєсної пісні. Ну про то шо щас караєцця законом. Про льохкі наркотіки.
Відкриваю в автобусі гугль і хопа..
Перша українська газета в рузькій імпєрії
Висвячення всіх гетьманів в мєсному монастирі
Перша фармація.
Перша іпійогомать республіка.
Найбільше місто полтавщини до полтавської битви.
Заїхала в Лубни. Йомайо - Біла Церква.
Потерла очі. Ніфіга - Біла Церква.
Повертаю голову "Фестиваль на Замковій Горі" Ну от, я ж казала, Замкова Гора - точно Біла Церква.
Карочє, їхала много кілометрів щоб додому в Білу Церкву приїхати. Круто.

Докладніше

МАСІК ( частина 4)

dt

Дивна ви людина. Прохачу біля церкви не дали гривню, а тут чужій дитині морозиво купуєте, цигарки бійцю віддаєте. Я розумію доброту, але ж вона невиплатна. За того, під церквою, може Господь ще й віддячить, а за солдата з дитиною - гроші на вітер. Подумаєш: дитина скиглить, морозива хоче! А він стоїть, копійки рахує, не вистачає йому. Непотрібно водити дитину до парку, коли грошей немає. Це ж травма дитині, а не прогулянка.

Взагалі: робити добро невиплатна справа. Ніхто вдячним не буде. От ви з ним зустрінетесь за інших обставин, десь на вузькій стежці, він і не згадає, що йому колись пачка цигарок з неба впала, а дитина морозиво отримала. Ще й образити може, принизити.
Не варто робити спонтанне добро. Щоб потім боляче не було. Жаліти і любити треба тварин. Люди того не варті. Особливо ті, кому не вистачає на елементарні речі.
Я не зла. В мене, просто, пам'ять хороша. І ще я висновки роблю. Доброта - невідновлюване і невиплатне джерело енергії. З вас її витягнуть, а навзаєм дочекаєтесь лише невдячності.
Коли Артем пішов, в мене таке відчуття пустки було, що жити не хотілось. Друзі відвернулись, перестали заходити, не телефонували. Напряму ніхто не казав нічого, але позаочі... Де не йшла - відчувала осудливі погляди в спину і відверту, неприховану зневагу. На мене дивились так, наче я завинила цілому світові і переховуюсь від сплати боргу. Приходила додому з роботи і не могла ті погляди відмити. Вночі людські перешіптування у вухах стояли, плекались, наче вода об камінь. Не могла спати. Задихалась від того безсоння і шуму у вухах. Відчувала себе мушлею з відзвуками моря.

Докладніше

‪#‎МатьМоя‬

tb1

Звоне...
- Футбол дивитесь?
- Ще ні. А шо там?
- Та шо... кац... и протів людей грають. Оце включили гімн свій, так я по совєцькій привичці, встала... й вийшла.
- Тіки я тебе прошу, давай шоб після цього футбола я не шукала тобі срочно врача і ліки від давлєнія.
- Ой та яке там давлєніє. То ж кац...и.

Мать моя - видатний експерт з футбольної дійсності. Колись вона мені такого лєща впєчатала, шо аж у вухах зацвірінькало, тільки того шо я случайно перепутала і чуть-чуть приорнула за гол вкатаний у ворота Дінамо.
UPD: Мать так добивала незабиті, шо пару раз сильно увалила коліном об стіл. Питала чим мазать од болі. На фоні тихо нявкав сивий рижий кіт.

Докладніше

"Хвіст виляє собакою"

Цей фільм настільки вчасно з'явився на екс.юей, що я не можу повірити у те, що контент-менеджери, сисадміни (чи хто там заправляє у них підбором матеріалу) вибрали його випадково.
А проте стрічка абсолютно розкішно оповідає про реалії сучасної геополітики. і це викликає у мене неабияку повагу.
Чорна комедія "Хвіст виляє собакою" (1997) для тих, хто готовий побачити і вислухати.

ПиСи. Адептам зради і перемоги вряд чи цей фільм допоможе, але якщо не допоможе він, тоді вже не допоможе ніщо.

Докладніше

Любоф і бобри

adam

Всі ви знаєте, шо любоф буває різною. Як по наповненню, так і по качєству. 

Ото давайте уявим пошті сюр исторію про любоф.
В тридесятому королівстві (за Косовим наліво до горба) жила-була себі кобіта Майя. Фист ладна дівка була: мала дві цицьки, два ока і дві ноги. Правда була невисокого росту і за цеї мєлочі троха страдала фігньов.
Ну направду страдала фігньов нє лиш цев: бояласи вийти на люди в юпці-міні і пиво бухарила лиш після другої ночі, і то – закриваласи у ванній шоп нійєден не видів. Ну то таке. Була щи іньчя проблема – встидаласи соплі випльовувати і кождий раз просто глотала їх. 
Нежданно-негаданно прийшла пора замуж віскакувати, а тут в Майї стіко комплексів і страхів, шо прям нійяк не могла себі принца вібрати.
А корольом в тему тридесятому царстві на березі ріки Рибниця був бобьор. Сурйозно! Самий натуральний бобьор. Ви спитаєтеси як він став корольом? А вод так вод – тупо демократичні вибори і пару тисяч кубометрів лісу. І бобьор не просто так став корольом – він хтів добитиси слави і місца в суспільстві йкраз ради тего, шоп завоювати серце і сілізьонку Майї. 
Коротше кажучи, на очірьодном балу по поводу свєта дня літописца, бобьор таки не витерпів і … зробив селфі з Майов. 

Докладніше

‪#‎ПолтавськийВісникАпокаліпсису‬

tb1

Зважаючи на роботу Полтавського відділу культури і туризму, оголошує непрєходящий лозунг - "какого хуя???".
На цьому тижні це прекрасне обіталіще неуйомної їбанутості задвинуло і постановило - всєнєпрємєнно отпразнувать 307 річницю Полтавської битви. Заїбісь да???
В програмі відкриття діарами і Шведські гості.
Дважди заїбісь?
Празнуєм?
А що саме празнуєм?
А те що запєрдєльци під проводом Пйотра перемогли. Кого перемогли? Шведів? Та хуй там, Україну!!!
Так що милі дорогі Полтавці, радуйтесь і празнуйте, і не забудьте опротестувать перейменування вулиці Фрунзе, бо всє ж так прівиклі. А потом обізатільно прийде Татьянич і возложе вам різбльоний хуй з зільонимі віньєткамі.
У мене всьо. З Дньом Полтавськой битви, хуйоловські холуї!

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info