Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Сьодні вийшла і із сєбя із фейсбука. І внєзапно зайшла в метро

tb1

- Чули шо Надя їм про гранату каже? Так от їй нада було отак взять і не з еспандером а з гранатой прийти і отак як хуйнуть отуда в зал.

Мужчина років тридцяти, штанішкі в обліпон, сорочечка напнулася на грудях, зачіска-хохолок... читає вєсті, увєрєно так читає вєсті.

- А отепер тим підарам і пізда. Прийняли, я бачив. К ногтю оту усю хуйню в мантіях. О.

Я дочитувала книжку. Мужчини поряд обговорювали новості українського фейсбука. А потім тихо сперечалися "Вона чи не вона". "Та похожа на оцю... на Бо". "Шо на Бо?", "Та на блогершу оцю похожа..." Невнятний голос тихо пробулькав мою станцію. 
Мужчини, увєрєннєє нада буть. Отак я могла вийти з вагона опознаной звіздой, а так мене просто укачало потом в автобусі. 
Сижу тошню тепер в фейсбук)))

Докладніше

Буремні настали часи, любі мої багіні

lp2

Так інколи виглядають обставини, що не знаєш - чи плакати, чи сміятися. Сиділа сутки думала, як нам, останній надії цього хаосу на красу і спокій, зберегти гармонію і здоровий глузд. Ну один з способів неначе віднайшла. Записуйте:
Потрібно навчитись чітко вирізняти межу між такими речами:
Турбота і параноя.
Довіра і байдужість.
Пояснюю на простих прикладах.
Якщо ваш коханий, чи тимчасовий, чи який він там у вас без скандалу відпускає на гулянку саму, може бути два варіанти - довіряє або йому похєру на вас.
Якщо ваш коханий, чи тимчасовий, чи який він там у вас відпустивши саму (або будучи поставленим перед фактом, що ви на гулянці сама) намагається постійно бути на звязку то теж може бути два варіанти - він щиро за вас переживає, або він ревнивий параноїк.
От якщо виясните - далі в рази легше.
В випадку других варіантів, як би це не було сумно, тікайте - жити нормально однозначно не дасть. 
В випадку ж перших варіантів радуйтесь. У вас найкращий мужчина у світі, а якщо до того він ще й вміє з вами говорити і слухати вас - точно любить... А якщо вас трохи напрягає оте постійне "а де ти, а все нормально, а коли ти будеш?" відповідайте "я сама тобі передзвоню любий" тільки не уточняйте коли)))))))

Докладніше

Дарова, котани!

kz

Са вторим дньом лєта, пуфистікі!
ну вот, Захарна, попєтлявши від снайпєра під назвою Жізнь знову з вами!
Скажу вам, шо за дні отсуцтвія Захарна перелопатила массу невдячної рабатьонкі, яка базувалась на одній потужній вірі в хороше і деколи ця віра втрачалась, потомушо...
ай, ну його всьо до дупи пояснювати словами, головне, що я опнять маю змогу з вами апщатца!
Всім потужної віри в Добро!!! 
ну і канєшно хорошого теплого літечка та відпочинку!
 
 
Докладніше

Віктор Панфілов і мій рідний КРЕМЕНЕЦЬ...

dt

Віктор Панфілов і мій рідний КРЕМЕНЕЦЬ, АРМІЯ SOS!!! Ваші аптечки і все решта, що профінансовано паном Б., сьогодні прибули в пункт А. Це було дуже вчасно і вкрай необхідно. Оскільки зовсім поруч пункт Д. із його печерними довбожителями. 
Бійці та медики роти вогневої підтримки УДА щиро вдячні і передають вітання Кременцю і горі Бона. Обіцяють берегти себе і відправляти іхтамнєтов на гору Кху Ям. 
Але хлопці хочуть бути в тренді і красивими. Тому потребують креативних кевларових шапочок і безрукавок. Штук п'ять ( зі слів командира). І ще ліхтариків.
Хороші мальчіки.)))

 
Фото Любов Бурак.
Докладніше

Я чогось свідомо не влазила...

tb1

Я чогось свідомо не влазила у оті разборки мєжду баяністами всєя журналістіки. Хто там куда в шо і як. Воно просто настільки було далеким від журналістіки, шо проти них‪#‎ПолтавськийВісникАпокаліпсису‬ - видающійся таблоїд совремєнності.
Але я тепер так розумію, шо оці лисі і волосаті втративши хоч якісь грами довіри оголосили не місячник самоосвіти і очищення совісті, а войну блогерам)))
Ню-ню... Нападайте, дебіли блядь.
А ще сайт із заголовків якого ми ще недавно знатно угорали, сьодні видав статтю, побудовану на одному судженні і без жодного факту. Ну якшо тебе родили Вєсті, то шо іще ожидать від судьби.
А я продовжую настаювать, що труп української журналістики вже надто сильно воняє, пора його відспівати і упокоїти, щоб на тому місці народилося хоч щось схоже на слово честі.

Ну і по суті, Барабошко, де блядь, мої гроші?

Докладніше

П'єса на одну дію

bg

Простора зала з каміном, який не горить. Великі вікна, одне з яких відчинене. За вікнами квітнуть каштани. Посеред кімнати стоїть гарний стіл з якогось дорогого дерева інкрустований сріблом. За столом троє: Самий главний, Гроссеман і Шляшко. Вони грають в карти на роздягання, курять і п'ють віскі. Самий главний в майці і в штанях, Гроссеман в сорочці з краваткою і в сімейних трусах, а Шляшко в одній шкарпетці і в червоних стрінгах. В темному кутку кімнати хтось тихенько грає на бандурі.

Самий главний (сердито): - Шляшко, ще раз скинеш в отбой козирь, приб'ю! (дає подзатильнік)
Шляшко: -А шо у нас козирь?
Гроссеман: -Чирва козирь, шо ж іще! Отжеж... Алєксєіч, він знову піддається, гад!
Шляшко (обіженно): - Ага, спасіба. Та забув я, а ви сразу битися...
Самий главний: - Та бачу, бачу...

В двері хтось грюкає. Всі повертаються. Вони різко відчиняються і в кімнату влітає розпашілий Кличко.

Докладніше

Пропав калабуховській дом

md

Сосєдній зі мною офіс зайняли сєктанти-піщєвікі. Завелись вони якось мягко і ненавязчіво, шо ніхто не успів отреагірувать. Першою появилась якась тьотєнька, чемно з усіма поздоровалась, представилась дієтологом і ісчєзла во мракє свєжеснятого офіса.
На третій день у злополучний офіс, як заговорьонниє начав сповзаться всякій люд. Я довго не міг понять, шо у них всіх не так і раптом поняв – усі посєтітєлі мали крайнє упітаний вигляд. Це насторажувало.
До офісу народ піходив з сумними ліцами, в очі друг другу не дивився і один з одним не балкав. Однако, стоїло їм переступить порог завідєнія, як тут же звідти начинав лунать залівістий смєх і вєсєльє било ключом. Оказуєцця, вони там їдять…
Ну як їдять, це тільки кажеться, шо вони їдять, а на самом дєлє вони худіють. Їх главарь, сатанінська тьотка-дієтолог розказує, як правільно ремигать піщєву добавку, яку вона їм тут же продає за очєнь прілічні гроші. Но худєющим страшно нравиться і каждий прийом піщі по звукам, які звідти лунають схожий на невеличку свадьбу.
Вобщем, дома їм їсти запрєщєно і можна тільки в адському офісі под присмотром дієтолога.
Вся сітуація подозрітєльно похожа на казку про Гензель і Греттель, і то, з якою метою відьма-дієтолог откармлює і без того вгодованих клієнтів наштовхує на нехароші мислі.
Треба якось порахувать, чи всі хто туда заходять потім звідти виходять і чи немає в тому офісі печі.

Докладніше

ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ

dt

Всі учора захищали і хвалили дітей. Я теж. Приходжу в обідню перерву до кума і кажу:
- Куме, ви як собі хочете, але цього місяця у вас менше на одну флєшку коньяку, 20 філіжанок кави і стільки ж чізкейків. Потому шо: харошим мальчікам нада красіві ножики, і хто, як не кум, має про то подбати?
Кум такий:
- А йой! Нє, давайте, кумонько, хоч чізкейки залишимо.
- Не получицця, - кажу.
- Шо не получицця?
- Ножик красівий не получицця. Так шо замість чізкейка з фаст-фуда будете, куме, мати мого пирога з сиром і зеленню, назвете його економ-меню "Грін дабл кумо-чізкейк" і буде вам велике щастя і сумарний коефіцієнт нев'їпенних плюсів до карми.
- Блін. Я тут до Києва зібрався...
- На парад?- питаю.
Кум, канєшно, шо в жизні на гей-парад не попреться. І відчувати себе відповідно теж не схоче. Але не про то мова. 
За сусіднім столиком в кафешці сиділа тьотька. З бездоганним вкусом, захмарним чквством естетіки і охеренним потягом замуж за прекрасного. Така вся, наче її сам Пікассо на пару з Далі малювали, причом косметику мастихіном наносили. Не економлячи. Тяп-ляповий високохудожній розпис поверх глибоких зморщок. По стилю - дуже пізній вампір, по жанру - повний пиздець. Нагадує несостоявшийся ренесанс і погібшу медузу в "дев'ятому валі" Айвазовського. Вопшим, викликає тремор, трєпєт і параною перед НЛО. Ше й одіта так, шо миршаві цицьки з декольте наштовхують на осінній розпач і зелену тоску.
Докладніше

Тут я читаю, руські люди рішили відкрити...

tb1

Тут я читаю, руські люди рішили відкрити проект еміграції в Україну. І маю щодо цього свою обгрунтовану наукову думку - та ну нахуй. 
Наші ж з таким комплексом меншовартості необ'ятним зразу давай кричать по-кобеляцьки приокуючи, "дабро пажалувать. Милості просім мілих гаспод. Соблаговолітє покатацця на мойом горбу". І це дуже херово. 
Потому шо, поки у нас наша національна ідея не вкоріниться на десять поколінь вглиб, поки даже мумія Антаніни Пални перестане ототожнювати нас з руськім народом, поки мощі Дєда Сіргєя перестануть вважати союз природнім утворенням, поки не зотліє останній руській воїн на Донбасі, до тих пір - стіна і десять навісних замків. 
лишити лиш пару шпаринок, щоб через них поштучно вихоплювати звідти наших людей.
У руських же завжди так, наварити хуйні якоїсь, а тоді бігом на поїзд і писати романси, страдая в салонах Парижу, а там дома хай всьо кипить і булькає кровавою піною. Вся руська інтілігннція страдала і опозіціонірувала десь в домах з видом на Лувр. У них на рівні націдеї - любіть страну, навчаючи дітей в Гарварді, ходіть на мітінгі за родіну в Клівленді, або десь в красивому Дрездені . Тому... нєт уж, увольтє.
Наш пацієнт хворіє, його частими посєщеніями турбувати неможна. В обход, руські опозіціонєри, через фінські пищики, чи білоруськими городами, чи через Китай вплавь, якщо вас пустять, валіть любити свою родіну, але не до нас. У нас не принято, не модно і наказуємо, любить вашу родіну, тут наша ще на ноги не стала.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info