Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Сплін...

lp2

Куди зникли ті люди, яких я знала два роки назад? В яких чорних дірах всесвіту їх розщепило на кванти а потім скомпілювало в зовсім інших, не поганих а просто радикально інших. 
Де весела і легка Любочка? Маю нарвану і йдучу через голови і нехтуючу правду, Любов Миколаївну. Ну то й що, що мета благородна. Але ж як брутально і нечесно йде..
Де милий Сашко, що боявся на мене очі підняти червоніючи? Що затинаючись, пропонував допомогу? 
Є нахабний і засмаглий "Кавказ" що провів два літа на війні і тепер сміливо пригортає мене до себе міцною рукою, намагається поцілувати і гигочучи каже "не сци мала, прорвемся"
Де вони, звиклі люди? Чи то може і я змінилася? Ніби ні...
Хоча є ще й Оленка. Така була пишна та горда. І нещасна. Сама не розуміла, що нещасна, поки її не змінила та чорна діра. І є вже жінка, в очах якої я бачу щастя і свободу. Добре ж..
Чи Настуся, хто зна що було в її голівці до війни, крім клубів, танців і шмаття. А тепер там кілометри флісу, сотні берців і тисячі тактичних фонариків. І друге дитя під серцем. Друге за два роки..
Тримаюся руками за реальність міцно-міцно. Боюсь що затягне в ту діру і розщепить на кванти, а потім знову складуся в когось зовсім іншого. Гарного, але іншого. І час від часу розжимаю одну руку, сподіваючись, що не вдержусь.. Цікаво...

Докладніше

Обзор 21 червня 2016

did s

Друзі, в дідуся сьогодні немає жодної змоги писати обзор, бо тупо нема часу. І роботи багато, ще й до того ж на фінішній прямій в мене другий том “Історії від діда Свирида”. Я поспішаю, щоб книга з’явилася ще до початку навчального року, в ідеалі – напередодні Дня Незалежності. Не можу гарантувати, що так буде, але я намагаюся встигнути. Дідусь, ви знаєте, мущщина впертий та йде до поставленої мети, як і належить українцю, хоч повільно, зате неотвратімо.

Тому в небайдужих громадян, яких дідова історія не цікавить, я прошу пробачення: постараюся написати повноцінний обзор тєкущих собитій завтра.

А решті читачів, в якості деякої компенсації за сьогоднішній прогул, пропоную уривок з першого параграфу ще не готового другого тому. Текст ще не вичитаний, тому очеп’яток там до біса. Але ви, принаймні зрозумієте в якому ключі дідусь продовжує свою писанину.

“...Сезон наступного, 1046 року почався вже з новими героями, бо саме підросла Анастасія, середульша донька Ярослава. У кастингу на роль її жениха переміг угорський герцог Ендре з королівського дому Арпадів. Котрий, у відповідності до законів жанру середньовічних мильних опер, також був у першій серії босяком, біженцем і сіромахою.

Докладніше

Побєда, Владімір Владіміровіч!

dl

- Побєда, Владімір Владіміровіч! Ну просто размазали їх по стєнкє, - восторженно прокричав Пєсков і дунув у футбольну дудку.
- О-о-ох… - болєзнєнно простогнав Путін, хапаючись за голову. – У вас там очередний раунд мінскіх переговоров пройшов, чи шо?
- Та причом тут укропи, - назойливо відмахнувся Пєсков. – Уельс, три-ноль. Вони там, конєшно, пижились, шось із сєбя прєдставляли, з огромним трудом закатили нам три м’яча. А ми їм – на, ноль, всухую…
- Дурак ілі притворяєшся? – сердито уточнив Путін. – Яка ж це побєда, єслі наші вилетіли к чертям і їдуть додому?
- Ну правильно, - кивнув Пєсков. – Потому шо разгромно виграли і поняли, шо достойних сопєрніков больше нєт. І гордо уєхалі, предоставив оставшимся шанс вовтузиться за второє мєсто.
- Таки, навєрно, точно дурак, - зітхнув Владімір Владіміровіч. – Хотя цього, конєшно, стоїло ожидать, учитуя твою должность…
- І нічєго не дурак, - обідився Пєсков. – Кісєльов, мєжду прочим, повністю розділяє цю точку зрєнія. А опит разних побєд у нього огромний, включаючи Євробачення і ядєрну пиль. І кстаті, ета побєда нічим не хуже любої з ваших, зато гораздо мєнєє разрушитєльна. Так шо, Владімір Владіміровіч, поздравляю з великим футбольним праздніком!

І знову з усьої сили дунув у футбольну дудку…

Докладніше

Посадив дідо Ріпку

vovk

І виросла вона велика, як клуня. Пішов дід ту Ріпку тягнути. Тягне-тягне - а витягнуть не може.

Покликав дід тоді бабку, внучку, собачку Жучку, кішку Мурку, попугая Жорку і кума Петровича. Тягнуть вони ту ріпку - а не витягається клята, лише верещить людським голосом.

Аж тут виглянув з-за тину сусід Йван. Та й пита:

- А шо, діду? Не тягнеться?

- Нє. - Одвіча дід. - Назад в землю лізе, ше й по мамці називає.

- так то мертві сепаратисти тримають, ті шо в мене раньше моркву крали. Мишку зови.

Покликав дід мишку. Послухала мишка діда, хвостиком махнула, в землю пірнула, а далі й каже:

- Тягни, старче.

Смикнув дід Ріпку і витягнув на світ божий. Та й пита:

- Мишко, га Мишко. А куди ж сепаратисти ділися?

- А назад за порєбрік утекли, діду. Бо я їм руки нахуй відгризла.

‪#‎сказка‬

Докладніше

Як я провела вихідні?

tb1

Не питайте. І даже не заїкайтесь питать. Бо я вам розкажу.
Мама моя завжди казала, "от вєчно ти, Тетяно з кимсь як звяжешся..." Цього раз мама казала "Дивися, бо опозориш людей". Але як з такими людьми їздить то опозориться не вийде)))
Вобщим цими вихідними ми команда артістів- їбаністів ‪#‎ЯкЗдрасті‬зробила видатний марш-бросок на схід і на південь, а саме по маршруту Київ-Маріуполь-секретне місце-Бердянськ-Маріуполь-Київ.
Перш за все ми страшно дякуємо кожній людині яка словом і копійкою підтримала нас під час читань на Трої , нагадую тоді ми зібрали 7000 гривень і 10 євро, з них 2,450 витратили на дорогу, а решту віддали місцевій волонтерці Valentina Polonchevskaya.
Щоб ви понімали, оці люди, яких я страшенно люблю, тоість мої колєги по #ЯкЗдрасті, абсолютно і полностю ненормальні. Потому шо вони як правовєрні зожніки робили планку скрізь і всюди. Стояли в проході вагону, на пероні вокзалу, на вокзалі в Маріуполі під написом "Люля-кебаб. Шахтьор уяб.", і далі іще скрізь де можна було знайти рівну площину. Отже ці планочніки-неформали, навіть мене з пошкодженою рукою завлєклі до свого ненормального руху за все хороше проти всього поганого. А Люда Лещук уложила мене в армреслінгу на лєву руку. Волшебна женщіна. Ми з Євгеном планували ше переприсідать друг друга, но времня не хватило.

Докладніше

‪Вчоний кіт ото почитав висєр воронєжської...

murzik

Вчоний кіт ото почитав висєр воронєжської бєженки Каті Золотарьової, по поводу книжки Надії Савченко, ну і коменти заодно, всьо одно шо гімна наївся.

Мало того, шо Катя вся в бєлом розігрує з себе неїбацця моралфага так ше й виябуєцця, як муха на склі придуманих нею ж інсинуацій.
Так от шановні небайдужі громадяни, шо я вам з скажу з цього приводу.
Свирид Опанасович, дійсно безпосередньо приклався до видання книжки у видавництві Юстиніан але жодним чином не причетний до написання, чи редагування авторського тексту. Рукопис книги частинами йому передавали з тюрми через адвокатів. Так само передавали Наді в тюрму відредаговані глави. Щодо редакторських правок Савченко була дуже принципова, якщо редактор усував з тексту слово блядь, вона в наступному абзаці дописувала ще п'ять разів це слово. Тому вся обсценна лексика в книзі залишилась без змін.
Звісно, кожен має повне право сприймати написане Надією через призму своїх моральних устоїв але поширювати брехню щодо авторства книги це вже кваліфікується, як банальний наклеп. І може бути розглянутий в судовому порядку.
Будьмо уважні.

писи. репост вітається.

Докладніше

Страшно

md

Страшно ставать народним депутатом. Це тільки кажется, шо всьо просто - сиди у Раді, читай газети і фейсбуки всякі, да кнопки нажимай. Нєєє... Обманчіва льогкость битія нардепа. Ну по-перше. Став депутатом, всьо, будь добр, хочеш не хочеш, а начинаеш йіздить по судам і битись з іншими нардепами і прокурорами разних уровнєй. То шо бьешся у Раді, так то вобще входить в регламент. Дальше. Лаєшся. Несамовито лаєшся з поза- і фракціонними політиками. Нєрви горять істєственно пучками. Дальше. Обнімаєшся на публіку з бабушками. А це требує сноровки, сили духу і мастєрства. Потом. Брешеш. Брешеш даже самому собі. Не вмієш брехать соотвєтственно нічого і балотіруватся. А це опять нєрви такі, шо йопоюмать. Дальше. Свободне от работи время діпутат тратить куди? На себе? А вот і нєт. Замість того, шоб написать листа додому з Ради, шо він жив-здоров, у шапці і обідав, дєпутат вивчає моду і тренди. Ізуча ці блядські журнали, де красіві тьолки, часи і туфлі. Це точно. Бо самий паганенький депутат-неофіт із глибинки, через півроку чотко опірірує термінами із обіходу манєрних гомосєків - прада, луі віттон, ресторан плаза і т.д. Не заздріть, людє. Вони ніщасні ці нардепи, нема йім спокою і оддиху нема. Впереді лиш непроглядна темрява гламурного потреблєнія і сліпе слідування стилю народного депутата нашоі страни.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info