Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Дівчинка Іра...

vovk

Дівчинка Іра дуже любила постити селфі вконтактик. Бува, купе нові сережки чи юношу свіжого заведе - так і клацне в десяти ракурсах і на стіну повісить. А подружки близькі та дєвствєнніки одчайдушні лайкають та пишуть яка вона багіня та красотуля неземна.

А раз засиділася Іра до півночі, залила півсотні фоточок, аж тут їй з невідомого ніка повідомлення приходе:

- Прибери акаунт, дурепо, і в інстаграм тікай. Бо біда тобі буде.

Не послухалася Іра і давай дакфейси клацати і концерт Бібера качати. А за годину їй нове повідомлення впало:

- Прибирай акаунт. Вони тебе побачили.

Не послухала Іра знов і давай з трьома пацанчіками фліртувать одночасно. Аж тут знов написало їй:

- Стирай акаунта, вони вже йдуть.

Але знов не послухала Іра, а за годину телефон вимкнула і спати лягла. А зранку пропала безслідно, а замість неї на фоточках голі Кадишева і СтасМіхайлов появились.

А телефон її подружка забрала, диск відформатувала, сімку поміняла, а за тиждень теж зникла. А на фотках у неї тільки Бобул з Зібровим лишилися.

А ви досі постите селфі вконтактик?

Бо вони вже йдуть.

 

Докладніше

Ви як? Живі?

lp2

Ну значить життя продовжується! Сьогодні буде гарний день! Я дізнавалася)))
Знаєте є така притча про людину яка стояла на горі і казала "Як же все чудово" а диявол, намагаючись підірвати її віру в себе штовхнув її. І людина зірвалася з гори і довго падала, котилася по схилу в самісіньке провалля! Коли вона відкрила очі і побачила себе на дні, побиту, скалічену і змучену, диявол запитав "Ну що, вже не чудово?" Людина відповіла "Навпаки, ще краще ніж було" Диявол був спантеличений. "Що ж гарного зараз з тобою?" І мудра людина відповіла "Те що падати вже немає куди. Лишився єдиний шлях, шлях вгору! Значить далі буде тільки краще!"
Ловіть лучики добра! Якщо все погано так, що гірше немає куди, то далі може бути лише краще. Люблю вас всіх! Цьом!

Докладніше

Здорового образу жізні побочних послєдствій пост

did s

Приїхали на вихідні до діда у гості діти. Ну як діти… взрослі вже люди, но мені все одно діти. А за вечерею взяли і визвали батька на соревнуваніє – зранку по лісу на веліках наперегонки поганяти. Не п'ять чи десять кілометрів, а на якусь существенну дистанцію, тіпа веломарафона. Знають, чим мене можна соблазнить. Ну, я поблажливо всміхнувся і кажу – «Харашо». Якось забувсь, шо вони в мене веломани і даже на роботу щодня на веліках їздять. Навіть у село на велосипедах приїхали. В діда тоже єсть велік, то чого б і не прийнять їх визов. Так і вирішили.

В общем, сначала все було харашо, ми всі троє йшли рівно і впевнено: ранковий ліс, свіже повітря, красота. Но потом попали на піщаний участок і я начав отставать. Скільки не бавився з передачами, все одно – вгрузаю і буксую. Дітям простіше, вони легші, то й ушли в отрив. – Добре, - думаю, - кілометра через полтора начнеться утрамбована ґрунтова доріжка, я їх здєлаю.

Виборсався якось із пісків до твердого ґрунту, наліг на педалі, начав дітей поступово доганять. Кілометрів вісім їхали пелетоном, одне в одного на колесі. Спокойно кручу педалі і шукаю зручну ділянку, шоб уйти вперед. Тактіка. Бо вони молоді й здорові, зато в мене существенне марафонське преімущество – хладнокровіє й опит.

Докладніше

Зустрілися якось випадково...

vc

Зустрілися якось випадково в одному з столичних маркетів з однокурсником. Пізнали поглядом один одного після багаторічного "небачення"...

В голові пронісся умовний діалог... І в нього, і в мене...

"О! Привіт! - Привіт! -Як справи? - Нормально! А ти? - Тоже нічо... Ну, що розкажеш? - Та так, все добре!... - Ну, давай... - Давай..."

Він зробив вигляд, що не впізнав мене, а я - що не впізнав його... Общественний договор... Іноді так зручніше... :-)

Докладніше

Є така проблєма сучасності

vc

Коли випиваєш, то сильно хочеться вести здоровий образ жизні. І ще - сидіть і думать про це... А іноді в такому состояніі даже купляєш пакет молодої брокколі "на завтра", щоб зварить на пару... Але вся суть і сермяжна правда цього диссонансу полягає в тому, що "назавтра" тобі хочеться якоїсь гадості, а не брокколі... Бо гадость вкусна, а брокколі на пару - ні...

І тоді ти попадаєш в заложники до своєї собственної брокколі. Кожен раз, коли відкриваєш холодільник, вона дивиться на тебе із пакета з укорізною як бездомне животне... І нікуда не спрячешся од цього взгляда...

Тут слєдує проявить жосткость. Я сьогодні відкриваю холодільник, а воно лежить і дивиться прямо в глаза як обично... - Значить так, тварь, - кажу... - Слухай сюда! Не провоцируй мене! І не шантажируй! Чуєш? - Бо викину вообше нахер в пропасть! Андестенд?

Заткнулась вроді...

 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info