Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Обзор 04 липня 2016

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі понеділок, хоча багатьом по цимбалах – вони у відпустках і цим щасливим людям зараз шо неділя, шо понеділок. Ну а ми по-білому заздрячи відпускникам, включаємося в робочий ритм, але не зразу. Спочатку спокійно заварюємо собі по чашці кохве і акуратно, щоб не боліли спалені сонцем на вихідних плечі, вмощуємося в офісних кріслах.

Розпочавшийся тиждень пройде під знаком НАТО - у Варшаві в п’ятницю і суботу состоїться саміт Альянсу, хід і підсумки якого мають существенно омрачити Хуйлу настроєніє в предстоящий вікенд. Меж тєм Хуйло сам зробив все, шо тільки міг, щоб вдихнути в НАТО нове життя і дадати поглядам НАТОвських ястребов уверенності і коварства.

Тепер Хуйлуша всячеськи старається наблизити день чергового розширення Альянсу, хотя сам по простоті душевній щитає, шо наоборот – робить все від нього залежне, шоб цього не случилося.

Прочитавши ахінєю Хуйла про “війну НАТО з Росією до послєднього фінна” дід сначала подумав, шо то якийсь фейк. Нє, Хуйло канєшно же ума небольшого, но ляпнуть подобне на спільній з Нііністьо прес-конференції... Потом дивлюся – точно. Ляпнув. І як обично дурашліво улибнувся. Множество коментаторів уже прокоментувало виступ Хуйла, в дідуся просто не було возможності написати по гарячим слідам, тому я просто приєднуюся до висновків, шо після подобної ескапади кількість прихильників членства Фінляндії в НАТО лише збільшилося. А західні лідери в черговий раз пересвідчилися, шо Хуйло таки дебіл. А ми можемо глянути на тих, хто все ще вважає Хуйла умним, з вопросітєльной усмешкой.

Докладніше

Якби мені стати Богом

dl

Якби мені стати Богом, я вичистив би усю історичну пам'ять. Начисто, аби геть не залишилося слідів!

Кажуть, начебто нам необхідно знати минуле, щоб не повторювати помилки в майбутньому. Але то велика брехня, бо якраз історична пам'ять є причиною більшості тих "помилок".

І за прикладами далеко ходити не треба. Бо не в останню чергу через не забутих вчасно "дєдов-воєвал" Росія змогла накопичити необхідну порцію ненависті, аби змусити росіян щиро, від усього серця бажати наших смертей.

Історична пам'ять про поразку у війні та видатне імперське минуле дуже допомогла свого часу Гітлеру змусити німців почати найкривавішу бійню за всю історію людства.

Пам'ять про волинські події майже столітньої давнини змушують багатьох поляків ненавидіти Україну та українців...

Герої, антигерої, діди, прадіди, пращури... Час, той самий - цинічний і невблаганий, вже давно перемолов то на прах. Людство дуже змінилося, люди дуже змінилися, більшість об'єктивних причин для ненависті та образ канули в небуття... Хто сьогодні достеменно знає обставини давніх конфліктів? Хто може авторитетно дати однозначні, чорно-білі оцінки? Коли свідків більше немає серед живих, а дійові особи розчинилися в нагромадженні приказок та легенд.

Докладніше

Вигадав ідеальний кінофільм про терористів

Суть - бойовики Японської Червоної Армії приїздять в Нью-Йорк аби пограбувати Чейз Манхеттен Банк. Підкуповують персонал, підбирають коди до захисних терміналів, беруть в заручники дочку гендиректора і в ніч на Різдво виносять зі скарбниці пять чемоданів цінних паперів на 20 мільярдів. Залишається переправити кошти в нейтральну бананову республіку. Як на гріх пілот бандитського літака відлучається з аеропорту випити пива, натикається в барі на внучатого племінника льотчика, що бомбив Хіросіму, дає йому в бубєн і вліта до буцегарні. Ніхто з інших бандитів літака водити не вміє. Тому злочинці захоплюють рейсовий Боїнг, погрожуючи неіснуючою бомбою. А далі починається біда. Тому що ніхто з присутніх не пам'ята місця призначення.

- Аеропорт імені якогось художника. - згадує бойовик Тоширо. - Вчора чув, там у нас свої в адміністрації.

- Мистецтвознавець. - кричить командир групи. - Є тута мистецтвознавець?

В проході з'являється дженджуристий дідок, представляється професором Пенсильванського університету і почина перераховувати художників. Поруч з дідком стоїть другий пілот і киває, коли чує назви аеропортів.

Докладніше

Якщо довго серфити Глибинним Інтернетом...

Якщо довго серфити Глибинним Інтернетом, можна знайти невідому серію про Карлсона.

Серія відрізняється від решти монохромною палітрою та українською озвучкою. Очевидно це не пропущений цензурою чорновий варіант.

На початку серії Карлсон дізнається, що у Малого завтра день народження. Вперше в житті він вирішує привітати свого найкращого друга. І летить на шоколадну фабрику.

Карлсон довго літає нічною фабрикою, віднаходить величезного київського торта для Малого, банку мармеладу для панни Цап, марципанового мяча для брата Боссе і цукеркового песика для нової подруги іменинника. Попутньо він наїдається чокуляди прямо з чану, обмотується гірляндами цукерок і під ранок відлітає назад. Карлсону весело, цукерки з ромом б'ють у голову, тому він в дорозі насвистує, співає пісень і кричить "Малий, ура!"

На півдорозі він перестріває поліцая Снурре.

Докладніше

Коли в мене забагато емоцій, то я мовчу

tb1

Складно викласти в слова те, що в тебе вибухає в душі...
Отак у мене після відвідування ‪#‎ЯкЗдрасті‬ Полтави.
Це була одна із тих зустрічей, котрі ще не встигли закінчитись, а ти думаєш "Хочу ще". А я ж так боялася, що йшла на сцену і жижки трусилися.
Безсонна ніч, заклопотаний день, а я в голову увесь час перебираю події вчорашнього дня. І думаю, що треба ще поїхати.
Багато історій і подробицб про Полтаву я ще напишу, а сьогодні тільки маю сили сказати "Дякую, Полтавці. Не здавайтеся, боріться за свою українську Полтаву. І хай вам бог дає здоровя, іще довго отак голосно сміятися як учора".
Ваші щедрі руки і душі, передали Полтавському Батальйону небайдужих - 2693 гривень.
і принагідно дякую братику, що прийшов, його сміх був для мене безцінний. Самі ж знаєте, як воно складно перед рідними виступати)))
Дякую родині моїх дорогих найукраїнськіших українців Єрьоменків, що нас возили, розважали, катали, підтримували, обнімали.
За пригощання кланяємся Bog Dan, а також Отцевы Олександру.
За гостиність дяку клубу Villa Крокодила.
Люблю вас, моя дорога ЯкЗдрастінська компано.

Докладніше

Шляшко зайшов у будинок

bg

Він був увесь мокрий від поту і трусився, наче листок від вітру.

- Скотиняки... І якась падлюка ж здала... - Шляшко кинув бейсболку на стіл і витерся кухонним рушником. - От щас я розберусь... От щас хтось буде бідний...

Шляшко спустився по сходах у підвал. Там його зустріли масивні залізні двері з замком, як на підводному човні. Він покрутив колесо і замок зі скрипом піддався.

- Стой! Хто ідьот! - пролунав з темноти чийсь переляканий голос.
- Я йду, хто ж ще... Опусти ружйо, Фуфліч! Бо ще вистрілиш случайно... Буде як з Кушнарьом... - Шляшко клацнув ліхтариком і в його світлі показались якісь бліді обличчя. - Клюєф, хана нам, по ходу... А ти, Бойко, скотиняка, теж спалився, кажись...
- А шо там такоє, шо за кіпіш? - прошепотів Клюєф. - Хунта лютує? Што хотєлі?
- Та не то слово... Казав вам, валіть нахєр, а ви, падлюки, не послухались... - Шляшко рукою витер піт з чола. - Тебе хотєлі! Луцик точно шото узнав, у нього ж зековска чуйка і мєнтовскій нюх...
- Так шо, пора валіть? - Фуфліч поправив пов'язку на глазу.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info