Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Я колись шукав собі...

podolaihama

Я колись шукав собі таку шляпу, незнаю як правильно називається. Котєлок, коротше кажучи. Як на початку 20 століття носили піжони і всякі денді. Котєлок. Мені порадили майстра в Ужгороді, але то далеко, а без примірки не годиться. І ще порадили ахуєнний магазин з котєлкамі в Києві. Я туди попиздив.

Під виглядом дєрзького котєлка там продавалися шляпи для якихось еврейських сектантів пенсійного віку. Ранувато мені таке носити ггг. Взагалі коли аграрії беруться за таку тонку річ як міська субкультурна мода завжди виходить двобортний клумак з китайського рядна.

Де взяти чоткій котєлок? Га?

Докладніше

КАРБІД

vc

Случайно прочитав замєтку про карбід… Ідея замєтки така, що у соврємєнних дітей немає карбіду, від того й всі проблєми… Це – да, согласєн…

Сучасному поколінню даже не об’яснить шо воно таке – той карбід… Якщо замочить газету в карбіді і селітрі,висушить і підпалить – то вона дуже гарно, іскристо горить… Але то – дєцкій сад… Краще взять бутилку з під шампанського, насипать в неї карбіду і налить води, -закрить-взболтнуть-тікать-залягти… Телята падали в лузі од взривноїволни… Я колись хотів таку зубами відкрить, бо не сработало… Слава Богу не встиг, бо якраз сработало…

Колись у Москві, на будівництві станції імені Подбєльского «Мосметростроя» мій напарнік Гєна (який прославився тим, що заїхав на Червону площу в пошуках водки на автопогрузчику) хотів виварить дно у бочки з під карбіда… Дно бочки летіло як фрісбі, метрів триста і в конце-концов убило якогось пожилого вірменина-прораба… Ну, прораб, був чистий підар по всім понятіям, тому особо ніхто про це на жалів, а тільки ржали…

А якщо замочить газету в карбіді й селітрі, і плотно упакувать її в велосипедний насос і один край заклепать молотком, а потім підпалить з іншого краю через оту дірку… То насос спочатку крутиться на одному місці як дзига, а потім взлітає в небо ніби з космодрома Байконур, - куди тому Ілону Маску… А потом взривається в небі всіма цвітами емоцій і неописуємої красоти…

Покемони, блять… https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺

Докладніше

СЕРПЕНЬ

річка настільки зміліла, що качки переходять її убрід.
серпень напружений, наче високовольтний дріт.
потріскує, сипле іскрами, ще трохи – і спалахне.
серпень мене розбещує.
деформує мене.

робить мене млосною, тягучою.
ріже ножем.
а іноді приносить свою гітару, і ми влаштовуєм джем.
невеликий – на двох, у занедбаному батьковому гаражі.
ми з ним не те, щоб свої, але й не зовсім чужі.

як не бувають чужими дві краплі очікуваного дощу.
як не бувають чужими корабель і його найстаріший щур.
як не буває чужою музика, котра крізь тебе пливе,
долинаючи із квартири зверху, в якій ніхто не живе.

Докладніше

Я невимовно поважаю...

lp2

Я невимовно поважаю тих російськомовних друзів яких маю, хоч тріпаю нерви їм своїми постами і час від часу нуджу особисто чи в особисті "пиши українською, розмовляй українською" а поважаю тому що серед них більшість волонтери, і вони надзвичайно багато роблять для армії і громади.
А оце в останньому мовосрачі захисниця нарєчія стикнулася з захисницею української, яка виявилась ще й волонтеркою. Після обкладання всіма можливими способами, вона написала пост, про те що Марина - аферистка, яка краде гроші. Ну от просто так написала. Люди в коментах почали прохати або вибачень, або доказів. І тут виявилось, що доказів не потрібно, бо сам факт волонтерства баришня вважає атрибутом шахрайства.
От такі люди захищають узьке нарєчіє в неньці.
Олег - я в мовосрачі не ввязуюсь, воно якось само, а я ж за справедливість.))
Нате вам скрін. Насолоджуйтесь.
Докладніше

уважно слідкую за...

murzik

Вчоний кіт уважно слідкує за оточуючим піздєцом, даним нам у відчуттях, і намагається вибудувати логічний ланцюжок послідовних пройобів залупенфюрера.

Звільнення Н. Савченко - Хресна хода за русскій мір - підрив Шеремета- арешт Єфрємова- підарашен посол без агремана - підрив Плотніцкого - рандеву з Пердоганом - геволт в Кримнаху.
Вроді нічого не забув.

Докладніше

Якби не пан Юрій Романенко...

podolaihama

Якби не пан Юрій Романенко, котрий викладає фрагменти з книжки Надії Савченко, я б ніколи в житті не дотягнувся до цього ґримуара.

Можу сказати одне - використання крепкого слова в україномовних текстах, насправді, доволі тонке мистецтво. І це не так просто як може здатися на перший погляд.

Одне й те саме слово може звучати як брудна московитська лайка, а може як влучне механізаторське зауваження.

Матюки в книжці Савченко зробили її абсолютно нечитабельною. Це не народна мова, а підробка.

Докладніше

Спати спати спати...

lp2

Буде день і буде новий срач. Новітній який небудь. Завтра важкий день. Бажання почати вже вихідні переслідуватиме з обіду. У мене на ранок маршрут податкова - пенсійний - банк. А це вже само по собі дає шалені можливості для творчості. А потім прийду на роботу і годинок в шість Наталка скаже "Дєвочки, вже почті субота і почті кінець дня. Шото так скучно, давайте прєдложенія" а я ж не люблю, коли мене довго просять.. Загалом - день завтра буде цікавим, а ви будете невиспані, якщо зараз же не ляжете спати.. Люблю вас. Цьом!
Докладніше

#якпутінусіхпугатьзібрався

bg

- Потуже затягівай, Пєсок, потуже! - Путін видихнув. - Давай, давай, тяні!

- Та куда уже дужче, ваше сіятєльство... - Пєсков запихався і увесь спітнів. - Говоріл же етому придурку, шо на размєр больше нада робить...
- Ти нє патякай, а затягівай! - Путін увесь напрягся і іздав характєрний звук. Жахливий сморід заповнив кімнату. - О, лишнє вишло, гг... Тяні, тяні!
- Ооо, ваше височєство... Гороховий суп? - Пєсков жадно втягував воздух, як гонча. - Нє, нє, нє... Фасоль?!
- Слабак ти, Пєсок... І нюх у тебе нікудишній. - Путін вдруг розслабився. - Щі! Ха! Я тєбя сдєлал сєгодня!
- Точно... Как же я кіслую капусту то не учуяв... - Пєсок зав'язав якусь шворку на спині ботаксного карліка. - То всьо лошадь ета, Лавров, сволочь, всє рецептори убіл димом... Всьо, ваше сіятєльство, готово!

Брязкаючи і скрегочучи, наче желєзний дровосєк, Путін важко підійшов до дзеркала.

- Пєсок! Ти почєму всьо нє начистіл, мм? Гдє шик і блєск?! Гдє гєрб, в конце концов?! - Путін нахмурився і знову почувся характєрний звук.
- Такі ж щі... - прошепотів Пєсков, громко вдихаючи ніздрями. - Так, ето... То ж так задумано, Владімір Владіміровіч. Гєрб сзаді, шоб ніхто не догадався, а блєска не будєт, спєциальноє антірадарноє покритіє, новєйшая разработка Сколково!

В кімнату зайшла Аліна. Вона була гола, жирна і п'яна. Побачивши Путіна і Пєскова, який стояв на колінах поряд з ним, почала дико ржать. Потім розвернулася і, хитаючись, вийшла геть.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info