Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Мало хто знає, що в Чорнобилі після аварії завелися літаючі ведмеді

vovk

Ото, бува, зайде якийсь дикий турист чи сталкер в Зону, аж тут ведмідь з неба - гуп. І нема туриста зі сталкером, тільки в Бульварі пишуть, що пропав блондин років тридцяти, голубоглазий, в/о, без ш/з, хай вернеться я всьо прощу і кредит не забуде віддати. Жили собі ведмеді, не тужили, аж тут про них Чорні Науковці дізналися. І давай тих звірів ловити, досліджувати і ліки на них випробовувати.

Зажурились ведмеді і мутувать почали. Малі поробилися, з людську долоню і взялися нектар їсти і квіти вночі запилювати. А щоб їх ловити тяжче було, заповзялись вночі літать і колір шерсті міняти.

Аж тут відбилась від екскурсії раз восьмикласниця Оксана і в Зоні заблукала. Йде лісом нічним, кожного шереху лякається, за каждим пеньком упиря бачить. Аж тут, глип - хатинка. А в дверях - ключ іржавий. Постукала Оксана, ключ повернула - а в хатинці тій піч біла, рушники вишиті, а на полицях глеки повні меду. І ведмеді зграями літають, лапами помахують і Слава Україні кричать. Прийняли Оксану, за стіл посадили, медом почастували, спати положили, а вранці підлетів до неї найстарший Бурмило з довгою бородою і розповів як з того лісу вибратись. А якшо захоче вернутись, то порадив три рази по три коротких удари по дверях стукнути і аж тоді ключа повертати. Аби знали ведмеді, що то друг прийшов.

Вернулась Оксана додому і одразу за чарівний дім усім розпатякала. зачули то Чорні Науковці, приїхали до лісу, найшли той дім, три рази по три стукнули і ключа повернули. Аж тут вискочили з хати санітари, пов'язали нелюдів і до Глевахи лікуватись од шизофренії повезли...

Докладніше

Чи бросали мене мущини...

tb1

Гггг, щас поки оце грамина рому вляглась на серце я вам все всіррьоз і розкажу.

Мужчини мене не бросали, якшо бути геть відвертою, просто вони десь дівались. Слава Богу мені попадалися добрі мудрі і красіві і ми обходилися без отетіх усяких, прасті, но нам с табой ні па путі. Ну чесно пока обом інтірєсно - вмєстє, потом десь ділись та і всьо. Ну так буває. 
Чи наставало оте "всьо", коли мені іще було не всьо? 
Та канєшно шо, серце тріщало і репалося на шматки, ночами писалися сумні вірші, днями думалося про ночі і в голові був такий беспрєдєл, тіпа там Надя Савченко ідеї заяв черпала. З памяті виринали всі поети срібного віку і даже розстріляного відродження. чули б ви як я орала Ахматову, знали б ви як я мурчала Симоненка, але з ким не буває. 
Перед очима даже поставав його образ подиву коли він осознає і пожаліє. 
Але ж як дівся то дівся, шо вже його там шукать?! 
так шо не переживайте ковбасним суіцидом не занімалась, но пару раз прийшлось напитися на стадіоні))))
А от тепер питання, чого люди запивають любов на стадіоні? 
Шоб потом од сторожа тікать, чи шоб орать, "спасіть мене од цього турніка"?! 
Странні які-то ці люди.

Докладніше

Навіяно одним постом... Про журналістику.

vc

В 1997 році я вставав о 5-й ранку і їхав на Шулявку в "ВВ", бо треба було здать колонку до восьми... Потім я їхав на Дарницю, в журнал "Компаньон", бо "горіла" моя "тема тижня", і Наташа Кононєнко була на мене сильно зла... Звідти я повертався в Київську міську державну адміністрацію, бо Слава Перевозченко вимагав муніципальних сенсацій для газети "День"... Звідти - прямо на вулицю Олеся Гончара, бо треба було редагувати тижневик "Смолоскип України", де я був редактором... Увечері я писав якусь хрєнь для легендарних ще тоді "Московських новостей"... У кожному місці (між трамваями, тролейбусами і маршрутками) я отримував по сто баксів в місяць...

А потом я став політтехнологом і мені дали десять штук долларів просто так...

Некрасіво... Але, удобно... Соррі

Докладніше

Що хочеться звиклій жінці?..

lp2

Ну щоб сім'я, діти, робота пристойна, чоловік роботящий і не питущий. Та і все власне.. Неначе і немає за що чоловікам переживати. Тільки от.. де ви у нас бачили звиклу жінку??? Немає.. Не існує..
У наших жінок в голові, серці і душі таке... таке... коротше кажучи таке, що ні хтось, ні вона сама, абсолютно не опише і не пояснить. Там океан... ні не так - там всесвіт. Ще один, а може і не один.. Може штук п'ять. І не простих. Кожна зірочка в тому всесвіті має сакральне значення.. І не дай Бог мужчина поставиться без належної уваги до отого супутничка, он тієї планетки, що крутиться навколо червоного гіганта, оно в тому, крайньому сузір'ї, третього справа всесвіту.. Він черствий, не розумний і взагалі - "він мене не любить!!!"
А бідний мужчина в середині своєї душі, що складається з красивих простих речей плюс снасті, плюс запчастини і плюс пиво з ліпшим другом, абсолютно губиться в тих всесвітах, лякається, псіхує і врешті реш тікає..
Бо не розуміє.. українську жінку потрібно любити всю.. Всю разом.. Щоб ніколи не лишити поза увагою жодного шматочка космічного пилу в тих її безкінечних всесвітах.. Любити і навіть не намагатись зрозуміти. Просто любити..
Докладніше

‪#‎дурне_спить_дурне_сниться‬

lp2

Сон - треш трешовий мені наснився.
Антураж. 
Приватний будинок з великими кімнатами пофарбованими в темно-бежевий колір. На вулиці пізній вечір. Стіни прикрашені нечисленними ялинковими гірляндами. Верхнє світло не ввімкнуте, тому кімнати освітлені лише тмяним різнокольоровим миготінням ліхтарикіів гірлянди. В хаті декілька моїх знайомих, одна з них Пєтровна, що методично нудить мені, яка я курва непоміркована, що вже тиждень не приходила до неї. Атмосфера гнітюча і крім Петрівни ніхто не підвищує голос. Дзвінок на мобільний. Телефонує моя знайома, а Пєтровнина близька подруга. Каже, що щось трапилося з сином, який в АТО. Я завмерла, бо син тієї Ірини, яка телефонує, улюблений хрещеник Пєтровни. В цей час Пєтровна щебече, нічого не підозрюючи. Я тремчу, не можу почати до неї говорити. Тут ззаду мене торкають за плече і я чую Іринин голос "Леся, немає більше Сашка" Повертаюся. Стоїть Савченко. 
- Надя, - кажу, - то це ти телефонувала від імені Ірини, ти шо йобнута? Хто так шуткує?
- Ой, які ми нєжні. - відповідає мені Савченко і ображено виходить на двір.
З сусідньої кімнати вилітає Йуля в найкращих традиціях - в білому і з косою - пробігає повз нас за Надією і на чистому білоцерківському суржику говорить
- Ой не обращайте вніманія дєвочки, вопше неуправляєма оказуєцця... - і зникає слідом за Савченко, розчиняючись в темноті відчинених дверей..
- Леся, шо це ти тут устроїла? - питає мене Пєтровна - можна ж було і попередить, а то такі люди, а я в мене голова навіть не вимита!
Я прокидаюсь... як би вам сказати.. взагалі розгублена і здивована і ... коротше, це лікується?
Докладніше

В літньому дружньому...

vc

В літньому дружньому неквапливому кумівському п’янстві є певні незиблімі правила... Наприклад таке: до 11-ти пить не можна... Принцип такий. Строгий і твердий як криця... 
Казалось би - безвиходна ситуація...

Але навіть його (цей принцип) при достаточній смекалці можна обійти...

-Давай, кажу, - куме, сьогодні одинадцять почнем в дев’ять отмічать...

- О! Точно - каже... - Давай...

Главне, шоб консенсус був...

Докладніше

Теорія родючого поля

murzik

Лабораторія сучасних уродів, шляхом емпіричних досліджень, встановила наступне:

Оскільки в україномовний сегмент мордокнижки, вперто ходить срати велика кількість різноманітної чужорідної фауни, то згідно прадавнього агроельфійського постулату, "щоби з поля добре жити, треба поле угноїти", урожайність нашого поля тільки неухильно зростає.
А беручи до уваги той незаперечний факт, що українці ще й великі аматори внутрішніх срачів, вищезгадана урожайність незабаром досягне позначки - нев'їбенна.
Сійся - родися, жито-пшениця, всяка пашниця, як той казав.
Нехайбудда любить вас усіх.

 

Докладніше

Питання міфотворчості - це сурйозне світоглядне питання

podolaihama

Мати про себе більш-менш об'єктивне уявлення, хай навіть і куце, значно вигідніше і прагматичніше для виживання ніж споживати вигадки, хай навіть і живописні. З тієї простої причини, що історичні інстинкти у народа одні, основані на історичному досвіді, а міфи часом абсолютно їм не відповідають. І виходить роздвоєння народної свідомості і нерозуміння самих себе.

До речі оця війна разом перекреслила усі міфи про якусь особливу анархічність і стихійність українців. Українці в масі своїй ніхуя не запорожці, і ніяка не вольниця. Українці переважно реєстровці по духу. Тут московити і прокололися, бо вони думали, що ми всі пафосно покозачимося, впадемо в отаманщину і тут вони всіх по одному, грубо кажучі, нейтралізують. Згідно популярного міфа так і мало би бути.

А тут хуяк - біндєравская армія з артилерії чітко по квадратах кладе сугубо по команді.

Якби вони відпочатку розуміли які вони ті українці, то й не сіпнулися в наш бік. Думали, оце ми зараз спустимо з них шаровари. А хуя вам, папуаси. Кучмівський дубок так просто не спустиш.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info