Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Втекла знову у свою мааленьку гавань

tb1

Незатишно чогось в буремному світі основного аккаунту, а тут по-домашньому. Пахне кава і муркочуть котики. І тут якось по чесному, як війна то без маніпуляцій типу "он пока ми... там он ...". І на півтора лайка один буде чесний і не автоматом. 
І ніхто не нахлобучить тобі свою неправду як істину. Хоча...
Хто шукає той і тут найде...
Одна дама не полінилася знайти усі мої аккаунти і написати як мене убє і вообще. Буває шо ж. Скільки їх таких нещасних людей ходить по світу. 
А я підслухала цікавий діалог в магазині))
- Свєта дайтє мнє столько котлєт чтоби било тіпа я из килограма фарша іх слєпіла. 
- Єто же сколько? Кілограм?
- Хрєн єго знаєт, свєта ви же кулінар вам віднєй. Прішол вчєра пріньос кілограм фарша, говоріт котлєт хочу, а я єму картошку жаренную і то покупаю. Карочє, Свєта, говно тот фарш. Вся кухня в говнє, весь кот в говнє, вонідло на вєсь район а от фарша одні нєрви і горєлоє мєсіво.
- Дайте пані кіло 300 котлет. Десь так має бути якщо врахувати всі добавки і вологу.
- Дєточка, дай тєбє бог здоровья, муж я віжу уже єсть. А вот єслі із кілограма мукі сколько варєніков получіцца?
- Ой дох... багато кароче. По моїм міркам - відро.
- Нє ну куда мнє єщьо муку дєть? Свєта положи нам варєніков на стакан мукі.

Докладніше

̶Похорон

adam

(всім мякотєлим і впічатлітєльним - не читать!)

(і да... хто не в курсі моїх героїв - тоже проходьте мімо)

Так склалоси, шо пару днів тому вмерла поважна особа...
Опше... вмерла насмерть!
Афанасіч, поки ніхто не видів, вспів пустити сльозу і рішив, шо для Трюфєля четвертого тра організувати шикарний Похорон. шоп як в людей - дорого і пафосно, і шоп калачі були свіжими.
Но! сразу виникло багато проблєм, ібо зробити Похорон - це вам не пса під парканом закопати. Як мінімум нужен ̶т̶а̶м̶а̶д̶а̶, но луччє живий діпутат народний,йкий скаже прощальне слово.

Перед тим як приступити до Похорону, склаласи троха незадача: з моргу не хтіли видавати тіло без доказатєльства родцтвєнних связєй. Афанасіч зажуривси, но вспомпив, шо плємяшка йго Кріс вміє рішати всі вапроси.
Кріс, ледве оговтавшиси од сєксуатєльних пріключєній у місті Лева, відразу відкликнуласи на прохання Афанасіча здибатиси з паталагоанатомом... 
Обоє понімали, шо це добром не скінчиси,но і гірше вже не було куда...

наступив день Похорону.

Докладніше

Найкращий кінофільм про зомбі

... камера поволі облітає військову авіабазу посеред сирійської пустелі і накатом наближається до освітленого вікна армійського гаража. В гаражі сидять генерал Петров і бойовик Абдулла. Вони п'ють горілку з великих залізничних стаканів і діловито перешіптуються. Після коротких перемовин Абдулла забирає в генерала валізу напаковану грубими пачками євро, сіда в джипа і обіцяє вернутись за місяць з новою партією. Генерал прихльобує зі стакана і милується на ряд мішків напакованих чистим героїном.

На другий день генерал бере в спільники льотчика Батонхуєва і доктора Джаліля. Льотчик займається перевозкою трупів на батьківщину, а доктор проводить посмертний розтин. В поцесі розтину бувший пластичний хірург вийма тельбухи з павших витязів, а на їх місце запиха мішечки з наркотиком. Роботи багато, тельбухи дівать нікуди, тому незабаром доктор залучає до операції повара Нігматуліна. Повар забира вирізані кишки, серця і легені і кормить ними всю базу. Пайкову яловичину і курятину підступний злодюга продає наліво, переважно одному з двох союзних православних батальйонів. Змовники жиріють, заводять дорогих коханок, купують нерухомість в Геленджику та на Рів'єрі і думають, що лафа триватиме вічно.

Одного нещасного дня генерал відправля особо велику партію трупів і раненого сапера Умарова в Ростов. Нічо не віщує біди, пілоти шуткують і травлять анекдоти з раненим сапером, аж раптом другий пілот згадує, що забув поснідати. Ненажера вийма отриманого на кухні термоса і налива бульйон до стакана. В стакан вивалюється сизий, потворний, татуйований двоголовим орлом кусок м'яса в котрому єдок з жахом впізнає залупу снайпера Кокляєва. Переляканий пілот плеще гарячим бульйоном в мармизу раненому саперу, той з переляку вирива чеку з поясної гранати і відправля екпаж в пекло, а самольот - на грішну землю. Проклятий катафалк падає в самий центр бази ігіл, пробива штабну палатку і провалюється в таємну лабораторію по розробці біологічної зброї. За 10 хвилин з під уламків літака виліза взвод героїнових зомбі. За якісь 5 хвилин прудкі мерці добивають останніх бойовиків, а далі захоплюють в полон останнього вижившого науковця і змушують проаналізувати їхній ДНК. Діагноз невтішний - життя в мертвих тілах підтримує вшитий героїн і стане його менше ніж на добу.

Зомбі вирішують поквитатися з усіма хто їх образив, захоплюють ігілівського бомбовоза і вертаються в лагерь. По дорозі мстиві мерці випалюють напалмом обидва православні батальйони, підривають гуманітарний конвой з пластидом і скидають термобаричну бомбу на місцеву мечеть. По дивному співпадінню в мечеті саме цього вечора проводиться чемпіонат з в'язання національного прапора організований приїжджим президентом федеральної ліги макраме. Усі присутні офіцери гинуть, а макрамісти наступного дня проводять меморіальний міжнародний турнір за мир у всьому світі.

Невдовзі після приземлення зомбі ловлять доктора, повара і генерала, грузять їх на літак і відлітають в невідомому напрямку.

Кінець фільму, напрімєр. Йдіть спати, парафіяни.

Докладніше

Я тут зацікавився історією Японії...

podolaihama

Я тут зацікавився історією Японії, а саме часом її модернізації та вестернізації у 19 столітті. От ви кажете декомунізація то, декомунізація сьо. Барельєф на Українському Домі знімають, просто якийсь ІГІЛ, панімаєш.

А у японців все було дуже жорстко, без толерантності і ліберальних маневрів. Все непродуктивне було викреслено з традицій і побуту тупо указами зверху. Від деяких різновидів традиційних зачісок, до класового суспільства в принципі. Неможна і все, а хто шото має проти - пиздує на Хоккайдо піднімати целіну.

Уявіть собі, імператор одним указом взяв і розігнав к хуям цілу соціальну веству котра існувала і панувала не одне століття. Самураїв. Всі самураї в один прекрасний день пішли нахуй з усіма своїми родовими привілеями і пишаннями.

Однак, кожному самураю було видано грошову компенсацію за приниження і заборону носити катану. І знаєте шо? Самураї, переважно, свої компенсації просто пропили бо не були пристосовані до умов уже відкритої для зовнішнього світу країни. Вони не знали що робити з цими грошима.

Звичайно були і самурайські повстання але ж не дарма хитрожопий імператор окрім модернізації зайнявся ще й мілітарізацією. Як виявилося в першу чергу для того, щоби закошмаріть внутрішніх традиціоналістів. А кошмаріть Корею і Китай - це японці навчилися уже потім. Спочатку тренувалися на шляхетних котіках.

Взагалі дуже цікавий пласт історії, скажу я вам. Багато цікавого.

Докладніше

‪#‎цинічнефентезі‬

murzik

Скориставшись таємним гримуаром ордена Ригоаналів Великого Юговостока, магістр ордену Великої Зради Серджіо де Лєщєнко відкликав демона Манафорта, що тимчасово прислуговуав графу Дональду де Трампу, та віправив його у Чистилище.

Володар Східного Мордору Вован де Хуйло, небезпідставно підозрює маркіза П'єтро де Порошенко в таємній змові з Орденом Великої Зради, з метою видурити в Магічного Валютного Фонду золото, на пошуки філософського каменю.
І тільки Вашингтонська Відьма Хілларі задоволено потирає руки.

Докладніше

Люблю людей...

lp2

Тварин жалію, мені вони подобаються, я готова ними опікуватись. Ви ж знаєте, що в мене Кнопа є з притулку. І вреднючий Барсік, Васілісин наслєднік. Була ще Нюська, крутецька кицюня, але я її віддала сусідці, у якої мишина проблєма. Але людей я люблю більше. Мене вкурвлюють безпритульні величезні пси. Навіть з кліпсами. Бо Дмитрик боїться чужих собак. Я можу годувати тварин щоранку на складі, але якщо моя улюбленя Кузя (милезна псіна, завжди така вдячна за все) спробує кинутись на мою дитину, я без найменьшого докору совісті скручу їй в'язи голими руками. Я ж практично сільська дівчина. Для мене норма зарубати півня на холодне. Норма вибирати кишки з поросяти заколеного. Ми, селяни спокійно відносимось до тварин. Любимо їх, як годувальників і друзів. Але людей любимо більше. Бо це правильно. Захищати того хто від тебе залежить - норма. Берегти собі подібних - гарантія виживання виду і нащадків. Не спаплюжуйте нормальне ставлення згідно законів всесвіту. Поміркованість і логіка - основа майбутнього. А що занадто - то не здраво.
Докладніше

Вино і здоровля

vc

В магазині продається біле іспанське вино. Називається “Botaniс”. Красива зелено-біла етікетка екологічного типу. Намальована трава і листя. Сразу понятно, що таке вино вредним буть не може по умолчанію. Наоборот – полєзне! Причом сильно! Маркетінгові уловки… Вино з такою етікеткою це вже даже не зовсім вино, а божественна, амброзія, кокосовий нектар і вообще OMEGA-3… Ісключітєльна польза для всіх сістєм організма…

Хоча насправді нічим воно не відрізняється від іншого алкоголю. Якщо перебрать, то і від нього теж болітиме голова і прийде будун та давлєніє… Але ми любимо самообман… “Я сам обманиваться рад”, - писав Аліксандр Сергєіч якійсь бабі…

В цій связі пам’ятаю, сидимо ми з «Олесь Доній, громадський діяч»,Алексей Голобуцкий Александр ГалухVitalii Kulik і Yaroslav Pavlovsky в якомусь задрипаному кафе на Подолі і п’єм всяку алгогольну вкуснятіну. Ми п’ємо, а Голобуцький не п’є. Бо йому, відітє-лі, - плохо… А плохо йому того, що вчора сильно хорошо було. То всігда так: якщо сьогодні увечері сильно хорошо, то назавтра на ранок – точно плохо буде. Це категоричний імператив без ісключеній… Якийсь мудрий чоловік сказав, що алкоголь це – хороший настрій, позичений у завтрашнього дня…

- Пий, - кажу, Льоша, не випендрюйся…
- Та ні магу я, - отвіча Голобуцький…
- А я магу, думаєш? Треба!!! Долг!

- Ну ладно, - каже Голобуцький офіціантці, - принесіть стакан водки… Але якийсь полєзний, на травах шо-лі… https://www.facebook.com/images/emoji.php/v5/ufb/1/16/263a.png"); background-size: 16px 16px;">☺

Докладніше

У мене в ФБ є любімчики...

lp2

Як це не прискорбно осознавать, но це так. З половиною з них я не згодна, з четвертиною не згодна ваапщє. Но нєжні і трєпєтні чуства нікуда не дінеш, патаму шта..
Я їх балую, не баню, не стираю їхні комєнти даже якшо вони страшно непомірковані. 
От напрімєр є два Гоші. Один мєсний і ісповєдує етнічно - територіальний лібєралізм. Розумний дядько, но трошки, та нє не трошки, а сильно зациклений. А другий Гоша вопше з Тюмєні. Но прєкрасно понімає жосткий сурж, шо позволяє подозрєвать яке то генетичне родство в десятому коліні))
В мене щє є дві Жені. Одна багєма багємна, но з такими чіткими уявленнями і незиблємой нєрвной сістємой, шо аж завидно.
А друга вроді і поміркована і принципова, але дуже вразлива, шо іноді йде їй на шкоду.
А ще в мене є неісчєсліме колічєство Ірин. Всі красіві. Мабуть то кармічне імя для красоти в ФБ. Но характєра у них людоньки - агонь і крижана вода в разних пропорциях.
Інни всі як одна чоткі і ясні. Марини милі і натхненні. Василі мають шаленне почуття гумору. Олеги - непрості і загадочні. Сашки - вопше всі різні, так що не вірте в оті розділи по іменам.
Альохін в мене особий любімчік, як і Гріша з Мітьою. Їм я прощаю вопше все. Бо вони такі няшні і милі такі що словами не передати. Ще Оль люблю, бо Олі то оліцетворєніє моєї мами. Хочеш не хочеш, а любиш і вопше вони всі красіві))
Юльки небайдужі, їм до всього є діло (якшо всьо стосується їх, то дуже сильне діло)))
Докладніше

Червоне і чорне...

vc

Я цю історію почув від когось. Не моє. Але захотілося поділитися, бо гарно...

Дмитро Павличко і Олександр Білаш в 60-х роках сиділи на якомусь з’їзді комсомолу і дрімали... На з’їзд тоді відсилали всяких разних доярок, поетів, композиторів, тракторістів і прочих, подающих надєжди сварщиків...

Через ряд від них сиділа делегатка з якогось колгоспу з платком на плечах... Платок - неймовірно насичених кольорів... Червоні квіти на чорному тлі... Такі яскраві, аж очі різало...

Дивись, яка жінка і який платок! - сказав Білаш Павличку... Червоне і чорне...

- Червоне - то любов, а чорне - то журба - сказав Павличко...

...Вони тихо втекли з з’їзду, взяли пляшку коньяку і за півгодини удвох написали пісню...

- Як я малим збирався навесні піти у світ незнаними шляхами... Сорочку мати вишила мені... Червоними і чорними нитками... Два кольори...

Квінтесенцію нації, її нутро і душу можна вгледіти навіть на комсомольскому з’їзді... Якщо придивиться...

Докладніше

сьодні підступно заманили...

murzik

Вчоний кота сьодні підступно заманили на кузню вітчизняної пропаганди.

Шо вам сказати по кузню, якшо ви дивитесь гамериканські бойовики, там де по сюжету показують сікрєтні бази ФБР чи ЦРУ, антураж один в один.
Там пухнастій скатіні вкололи сироватку правди та влаштували форменний допит в світлі софітів. І саме главне, шо то всьо знімали на камери.
Потім канєшно відпустили і даже довезли до метро, но угрожали шо за тиждень то всьо покажуть в зомбоящику. 
Переживаю.

 

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info