Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

КАМЕНЯРІ

murzik

Я бачив дивний сон. Немов передо мною 

Безмірна, та пуста, і дика площина, 
І я,прикований ланцем залізним, стою 
Під височенною гранітною скалою, 
А далі тисячі таких самих, як я.

У кождого чоло життя і жаль порили, 
І в оці кождого горить любові жар, 
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили, 
І плечі кождого додолу ся схилили, 
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.

У кождого в руках тяжкий залізний молот, 
І голос сильний нам згори, як грім, гримить: 
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод 
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, 
Бо вам призначено скалу сесю розбить."

І всі ми, як один, підняли вгору руки, 
І тисяч молотів о камінь загуло, 
І в тисячні боки розприскалися штуки 
Та відривки скали; ми з силою розпуки 
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.

Докладніше

Лєна мені щось доводила...

lp2

Лєна мені щось доводила, заламуючи руки і заглядуючи в очі, щоб, хоч поглядом, надати ваги своїм словам.
- Ні, Лесю, я зовсім, ну геть розчарувалась. Що там хлопці роблять? Знаєш? А хто що. Вони непорядні, вони чомусь стали вважати що війна, це індульгенція для них. Ми з малою все практично винесли цінне з хати, все для воїнів. В мене дитина старша, вона ж навіть нагороду отримала за вклад в волонтерство. Ми ж з нею до вечора я на роботі вона на навчанні, а потім до волонтерів.
Лєна підвищує голос, щоб я все правильно зрозуміла. Довге біляве волосся розсипане по плечам акуратними кучерями. Красиві, великі, ледь підфарбовані очі. Гарна фігура. Не скажеш відразу, що їй більше сорока і що в неї двоє дорослих дітей.
- А жінки? Лесю, що вони роблять на війні? Чи їм там місце, серед купи мужчин, які не бачили сімей по півроку.
Я мовчки дивилася на цей потік свідомості. Розуміла (це завжди зрозуміло) що тут щось особисте.
- Лєно, що трапилось?
Вона секунд десять вдивлялася мені в обличчя, ніби скануючи, чи варта я довіри, чи зрозумію. А потім, глибоко вдихнувши розказала.
- Ми були запалені Майданом. Ніби прокинулися від летаргії. Нам, мені і дітям, раптом стало зрозуміло, що ми маємо єднатися з іншими людьми, з волонтерами і робити все можливе для перемоги, для наших хлопців. Збирали, віддавали, возили на передок. Там я з ним і познайомилася, з Володею. Все було спочатку дуже обережно. Обмінялися телефонами, переписувалися, зідзвонювалися. Потім у нього була відпустка. Він приїхав сюди. Познайомився з дітьми. Мій чоловік, батько малих, помер більше десяти років тому, я подумала "А чому б і ні, він холостий, гарний, а ще ж і воїн." А що таке в моїх очах воїн - хоробрий, порядний, надійний. Він казав мені чарівні речі. Знаєш, мене так підкупило те, що він відразу попередив, що у нас все має бути лишень серйозно. Я тільки кивала головою і мліла від того, як же мені пощастило. Значить я все правильно роблю в житті, якщо все так прекрасно складається. Знаєш, я ж мати, в мене є відповідальність за дітей. За те як я виглядаю на загал. А Володимир відразу поставив мені умову, що я не маю витрачати на нього гроші, волонтерство то само собою, а він мені надсилатиме ще й частину свого заробітку, щоб я не мала ні в чому потреби. І відсилав же, Лесю. Щомісяця чималу суму. Домовились, що коли відбудеться демобілізація, то подамо заяву на одруження. Я знала що попереду мене чекає те саме, омріяне жіноче щастя.
Лєна замовкла на хвилину, було видно, що вона напружено підбирає слова.

Докладніше

Чи потрібно знати свою історію...

lp2

Чи потрібно знати свою історію, історію свого народу, своєї мови? Звичайно, скажете ви. Освічена людина має знати свої корені і так само всесвітню історію. 
А що ж робити, коли виявляється, що все що ви знали, вважаючи себе досить освіченою людиною - фікція?
При чому фікція настільки спланована і організована, і виглядає настільки переконливо, що вам аж страшно?
Оті "бендерівці", чому саме західна частина України демонізувалась і вважалась нацистами.
Все просто, як виявляється. Західна частина України найпізніше ввійшла до складу "савєтов", а до цього не знаходилась під впливом "московитів" 
В циркулярах, щодо спотворення історії України так і писано "особливу увагу звернути на молодь західної України, тому що вони знають історію через перекази дідів - прадідів" Справжня історія не тільки велична, а і нівелює будь який звязок московії і Русі. 

Докладніше

Книжка до якої я долучився як ілюстратор...

podolaihama

Книжка до якої я долучився як ілюстратор упевнено тримається на першому місці у голосуванні Топ-60 книжок Форуму видавців. "Сказкі русскаго міра" А. Мухарського. Це дуже приємно.

Крім того на Форумі мені доведеться побути також і письменником. Якщо вам, шановні, невпадло, то можна проголосувати за "Фаршрутку", продовження пригод українізованого павіана Томаса Яковича Сироти.

Мабуть розширю ці пригоди до невеличкого циклу бо ідея наступного висеру вже пульсує в голові. Робоча назва "Конгрес довбойобів". Чисто поржать, самі розумієте.

Дякую!

 

 

Докладніше

Вітрина ( п'єса на одну дію)

murzik

Дійові особи: Петро - переможець драконів, надія нації, люблячий батько знедолених корупціонерів попереднього режиму.
Анаконда - чималенька, ледача чорна зміюка в рожевих окулярах та рожевій краватці.
Мізансцена являє собою вигадливо розцяцьковану вітрину магазину Рошен, посеред вітрини в зручному шкіряному фотелі вмостилася Анаконда. Зміюка уважно чита газету Файненшіал Таймс зручно примощену на кавовому столику. Раз по раз Анаконда за допомогою довгого хвоста, сьорбає каву з філіжанки з логотипом Пономаріо.
Анаконда: - Тааакс, угумс, угумс брент папідісят, Емірати няшкі, Кітай няшкі, Амеріка няшкі, Канада няшкі, Японія!!! О даже Японія! Заграніца нам поможет ура!
Заходить Петро, на ньому довгий банний халат червоного кольору з написом на спині, великими білими літерами - Жити по новому. В руках Петро тримає газету Вашингтон Таймз, скручену в дудочку.
Петро роззлючено: - Курва земноводна, хробак ледачий, падло холоднокровне, хулі ти тут байдики б'єш, хто Путіна душить буде, га?
Анаконда знімаючи окуляри з франзуським прононсом: - Мон шер Гамлєт прайдьомтє в кабінєт, я дам тобі канхвету Тузік вкусний.
Петро: - Ти шо сука безнога, кави перепилася? Який нахуй Гамлєт, який кабінєт? Який тузік курва?
Анаконда (тихо собі під носа): - Упс нє тот тєкст. (Згодом вже голосно) - Петре
, в тебе скучноє ліцо, так тобі дєнєг ніхто не дасть. Оно кстаті і Байден того же мнєнія.
Петро (знічено): - Так шо ж мені робить?

Докладніше

случайно натрапив на фотки хабла...

maf

случайно натрапив на фотки хабла отих стовбів творєнія шо в туманності орла
давно їх бачив, але сьогодні тіки прочитав шо вони нібито взірвались ше 6000 лєт назад, але поскіки до них 7000 світлових років, то ми ще 1000 лєт будем їх наблюдать
ну тоість не ми, а житєлі землі вообще, якщо канєшно самі раньше не взірвемся к єбєням (а ми можем)
ахуєнно цікаво бачити те, чого вже нема і не було вже тоді, коли гомосапієнси ше неорганізовано тинялись планетою і тіки збирались засновувать якісь там государства
прикинь, чувак, на ці стовби могли дивитись шумери і єгіптяни (якби в них був тєлєскоп канєшно), а їх уже не було
це піздєц прям мозг взриваєцця від того, яка всьотакі наша жизнь хуйня в масштабі всесвіту
но як же інтересно жить при цьому, особєнно в цей час і в цьому місці (хаха)
піду шось поїм

Докладніше

От я категорично не згоден...

dl

От я категорично не згоден з тим, що через події в Кривому Озері, які охрестили Врадієвкою-2, потрібно ставити хрест на всій реформі поліції, називаючи її профанацією. Бо між трагедіями у Кривому Озері та Врадієвці є спільне, і є відмінне.

Відмінне - блискавича й жорстка реакція поліцейського начальства аж до рівня міністерства, якої не було під час Врадіївки.

Спільне - у поліції, як і раніше в міліції, служать одні й ті самі "маленькі українці". Звичайні люди, пересічні громадяни, члени суспільства.

І от виникає у мене питання: якого ж хріна при найменшій спробі рухати країну вперед, "маленькі українці" так настирливо штовхають її назад, у "понятія" з минулих часів Кучми і Януковича? Коли мєнти займалися криміналом, ховаючись за круговою порукою, і це вважалося нормою.

Чому "маленький українець" прийшов до оновленої поліції, вважаючи при цьому нормальним діяти методами ментовських катів?

То я, звісно, перепрошую, але з таким підходом, з бажанням змушувати країну жити по новому так, щоб самому було комфортно у ній жити по старому, будь-яка реформа, будь-який крок вперед неминуче перетвориться на профанацію і просто не має сенсу...

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info