Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

#НовостіБлядь

tb1

Отак думаєш паганенько бува шось на нашу владу, а тоді одкриваєш мєльдонієвохуйові новості, а там "тайниє тюрми СБУ", " харьковскоє гуантанамо", "крававая хунта" якшо ще й патрет Порошенка з бровами зсунутими до перенісся, то вопще так владу уважать начинаєш, шо аж живіт круте.
А шо касається наших воінів, то таке враження, шо кожен з них як не Чак Норіс, то Брюс Лі, як не Брюс Лі, то ваще монстряка якийсь, капітан Амєріка з хваткою Котигорошка.
Кароче, якшо читать мєльдохуйові новості, то нам канєшно капєц і економіка ні в пиздяку, но з другой сторони ми вообще і егегей йоппаламать.

Докладніше

РАЗМИШЛЄНІЯ НА ДОСУГЄ

md

От кого реально стало жалко, так це чорних мєталістов. Оціх, знаєте, шо слухають мєтал про сотону. І стало мені їх жалко після прочтєнія статті про міровой заговор і іллюмінатів. Так от, согласно устоявшейся традіції іллюмінати тіпа хотять поработіть весь мір і в них є на це нотаріально посвідчена довєрєнность од сотони. Далєє, стаття сообщає, шо для охмурєнія людішек вони іспользують все подряд - науку і культуру в часності. І основними представітєлями іллюмінатів у піснях і танцяє є поп-виконавці, стара пришелепкувата Мадонна і навіть Джастін Бібєр (хоспотіпрості). Бо він, бачите, коли співає, то закриває один глаз рукой. Це шось там у них значить. І от шо получається - Бібєр співає про всяку влюбльонну школоту і сотона його уважає, а сурових мєталюг, які співають імєнно про сотону ні. Це якась откровенно антінаучна фігня. Чорний мєталіст остається вірним присязі круглі суткі - носить важкі армєйські бєрци, одєт в чорне цілий день, даже еслі жарко. Страдає людина. Погодтесь, це тяжело. В паркє імєні отдиха чорні мєталісти взивають сотону к інфєрнальному вєлічію, а він, замість спасіба, присилає наряд мєнтів на бобіку. А ще мєталісти душять котів на кладбіщі ноччю, а Бібєр не задушив жодного. Якійсь попсовий сотона у іллюмінатів. Прямо скажем говно, а не сотона. Мєталісти карячаться всю жизь, а толку нікакого. Жалко пацанів.

Докладніше

Останній робочий день на Міст Експресі...

lp2

Чотири роки..
Перше необхідне спілкування літературною українською.
Перші можливості для самореалізації.
Перші колеги, робота з якими переросла в міцну дружбу.
Стріми з Майдану і лист від генерального "Не забороняти співробітникам висловлювати свою громадську позицію на Майдані"
Купа листів в особисті "Вибачте, що турбую, але ж ви працюєте в Міст Експресі, то чи не могли б ви допомогти щодо відправлення..."
І неймовірна кількість сюжетів для творчості.
Хіба ж зможу я його кинути остаточно і безповортно?
Але я від завтра вже не працюю на Міст Експрес. Тепер я працюю з Міст Експресом. Тому все змінюється, але не зникає, а набуває інших форм і об'ємів.. І це прекрасно, коли все росте і змінюється. Тому що всі зміни на краще...
Люблю вас всіх, цьом!!!

Докладніше

Маю на циганську тему доволі кумедний спогад

podolaihama

Якось сів у тролейбус на станції метро Шулявська і поїхав собі. Але сів не один, зі мною у тролейбус ввалилася велика група циган. Він проїхав метрів триста, не більше, а мале циганча уже влізло в сумку до якоїсь літньої жіночки і смикнуло гаманець. Однак жіночка це запалила і схопила малого за руку. Очевидно, циганча ще не було добре навчене тому так сталося.

При тому видно було, що ця поїздка в тролейбусі була навчальною - дорослі цигани зайняли грамотні позиції в салоні, щоби бачити усіх своїх малих і якщо когось з них попалять - зчинити ґвалт і психологічну атаку.

Ну оце ж розпочався скандал, крики, сльози, шум-гам-тарарам. Жінка уже в повному ахуї, цигани скачуть і репетують, хапають інших громадян за торби, взагалі користуються бедламом який самі і вчинили.

Тут значить частина пасажирів і водій не витримують, тролейбус зупиняється на мосту, відкриваються двері і усіх циган, делікатно але упевнено, просять пройти нахуй. Ті не хочуть, бо скандал здійнявся гарний, можна в ньому нормально розмутитися. Однак ні - люди починають їх випихувати з тролейбуса, на провокаціїї не ведуться, в суперечки не вступають.

Докладніше

Пам'ятаю як пару років тому...

podolaihama

Пам'ятаю як пару років тому, коли закрутився наш історичний вихор, Адольфич у своєму фб написав, що через пару років (тобто виходить, що зараз) в Києві "кієвлянє" битимуть "чєртям" морди за українську мову. Аргументацію не пам'ятаю.

Я тоді подумав, що це ж треба, як старік втратив нюх. І дійсно, пророцтво не збулося, збутися не могло і ніколи не збудеться, а навіть навпаки.

Сумно коли людина не може вийти за межі епохи яка її сформувала, хоча це цілком природньо.

 

Докладніше

Ви знаєте, озираючись на той шлях...

lp2

Ви знаєте, озираючись на той шлях що вже пройдений і дивлячись вперед, на той шлях, який мені ще потрібно буде пройти, я зненацька зрозуміла, що не змінила би жодної події в своєму житті. Навіть самої страшної. Кожнісінька людина, яку я зустрічала, кожна помилка, яку я робила, кожна історія після якої мені було соромно, кожний випадок, після якого було в черговий раз розірване моє серце - зробили мене такою, як я є сьогодні. А себе я люблю. Змогла полюбити не залежно від того яка я є. І завдяки тому, що я люблю себе, я маю можливість любити вас. Коли ти в гармонії з самим собою, ти можеш об'єктивно і неупереджено ставитись до людей. Якщо ти маєш можливість зрозуміти що абсолютно всі люди різні і точнісінько так само як і ти складені з подій, випадків, історій і розбитих сердець, то стає природнім любити їх такими як вони є.
Якщо ваше серце переповнює злість на когось близького, спробуйте розібрати ту злість на запчастини. Виявиться, що ви злитеся на своє відображення у цій людині. На щось, що дуже не любите в собі самому, нехай навіть майстерно завуальоване вашою підсвідомістю. Все ж насправді набагато простіше ніж здається.

Докладніше

Ніщо так не повертає людину до себе, як мать її

tb1

Коли бере і отак посеред твого маленького обурливого піздєца каже, "а тепер, діти, як хочте, але будем брати картоплю" І воно всамдєлі як хоч, хоч ти лусни, хоч ти трісни, але мусиш.
І тоді отак береш, встромляєш руки в визрілу висушену землю, і повертаєшся до себе... Мимо чужих очікувань, мимо вимог часу, мимо турбот електронних, є тіки ти і потреба довбати цю землю.
Картопля вторинне.
Бур'ян - вторинне.
Спека - вторинна.
Усе вторинне, тільки ти як той пуп землі стримиш догори гузном у всесвіті і таких пупів зараз мільйони, повертаються до себе, пізнаючи себе в тій землі в яку підуть.
А потім що?
Витираєш землю з зубів, обіцяєш поперекові, "падажжі дорогий, завтра буде офіс" і вже відкашляв землею . А тоді мать твоя отак оппа і каже, "А тепер давайте іще граминочку но вирвем квасолю, і іще мінуточку, но зносим гарбузи".
І поперек твій каже, "да пашол ти". А повернуте щойно я каже, " А от щас отут, я ні прі чом".
І все спішиш до інтернету. Бо там тоже шматок твого я, не найлуччий на думку мами, но всьо такі.

Докладніше

Я такий собі втягувач інформації

lp2

Все мені цікаво, до всього є діло. Люблю слухати. За своє життя чула багато інформативних бесід. В мене навіть є призові місця.
На третьому місці 2008 рік бесіда між рядовими співробітниками міськрайсуду, міліції і прокуратури, в день юриста, пізно ввечері коли начальство вже поїхало по саунам з ресторану. Овва, стільки я тоді отримала інформації, після того в мене взагалі пропала віра в непідкупність держчиновників. 
На другому місці 2015 рік дуже змістовна бесіда між Свиридом Опанасовичем і Мурзіком Васильовичем. Той випадок коли двоє мудрих людей ділилися своїми думками про все.. Сиділа відкривши рота, навіть пити забувала.
І перше місце 2016 рік, коли я вийшла на перекур, а біля паркану під липою щось святкували три дєвочки от 45 до 50 (приблизно). В тий день, я узнала все про:
скотство мужиків
несправедливість життя
велику дружбу між дівчатами з базару
вісім народних способів лікування геморою
два способи зірвати вагітність
шість способів підвищення гемоглобіну
три адреси місцевих ворожок

Докладніше

#цинічнібаяни

murzik

Спостерігаючи цей феномен бляцького самоїдства, шо накрив Неньку мокрим рядном чорного безпросвітного піздєца, вчоний кіт нагадав собі старезного анекдота на цю тему.

Ото потрапляє українець в Пекло. Веде його старший чорт повз ряди величезних казанів з киплячою смолою де варяться грішники різних націй. І над кожним з казанів стоїть по десятку чортів з вилами, які спихають назад, тих хто хоче вилізти з казана.
Аж доходять до того місця де карають українців. Дивиться мерлий грішник, а жодної охорони біля казанів і немає, та й питає в старшого чорта :
- А з якого це дива, українцям таке послаблення?
- А зараз сам побачиш- відповідає чорт і друляє грішника в казан зі смолою.
Ото впав грішник в казан, дивиться сидять всі такі насуплені, з-під лоба на нього зиркають. 
- Хлопці а чого ми тут сидимо ? А давайте виліземо з казана, охорони ж немає. Якшо стати одне одному на плечі то до краю дотягнутися можна.
- Ми вже пробували - відповідає сусід - завжди знайдеться якась падлюка, шо як не за ноги стягне, то чортів покличе.

Дійові особи: Петро - переможець драконів, надія нації, люблячий батько знедолених корупціонерів попереднього режиму.
Анаконда - чималенька, ледача чорна зміюка в рожевих окулярах та рожевій краватці.
Мізансцена являє собою вигадливо розцяцьковану вітрину магазину Рошен, посеред вітрини в зручному шкіряному фотелі вмостилася Анаконда. Зміюка уважно чита газету Файненшіал Таймс зручно примощену на кавовому столику. Раз по раз Анаконда за допомогою довгого хвоста, сьорбає каву з філіжанки з логотипом Пономаріо.
Анаконда: - Тааакс, угумс, угумс брент папідісят, Емірати няшкі, Кітай няшкі, Амеріка няшкі, Канада няшкі, Японія!!! О даже Японія! Заграніца нам поможет ура!
Заходить Петро, на ньому довгий банний халат червоного кольору з написом на спині, великими білими літерами - Жити по новому. В руках Петро тримає газету Вашингтон Таймз, скручену в дудочку.
Петро роззлючено: - Курва земноводна, хробак ледачий, падло холоднокровне, хулі ти тут байдики б'єш, хто Путіна душить буде, га?
Анаконда знімаючи окуляри з франзуським прононсом: - Мон шер Гамлєт прайдьомтє в кабінєт, я дам тобі канхвету Тузік вкусний.
Петро: - Ти шо сука безнога, кави перепилася? Який нахуй Гамлєт, який кабінєт? Який тузік курва?
Анаконда (тихо собі під носа): - Упс нє тот тєкст. (Згодом вже голосно) - Петре
, в тебе скучноє ліцо, так тобі дєнєг ніхто не дасть. Оно кстаті і Байден того же мнєнія.
Петро (знічено): - Так шо ж мені робить?

Докладніше

... жив собі колись старий бізнесмен.

... жив собі колись старий бізнесмен. І було в нього три сини - двоє розумні, а третій - хіпстор і веган. Тому коли старий вмер то лишив старшому хлібокомбінат, середульшому - таксопарк, а молодшому - кота в чоботях.

Вийшов молодший з дому, сів на лавку і давай думу думати, куди податися, щоб на шматок чізкейка зі стаканом смузі заробить. Аж підходе до нього кіт і каже людським голосом:

- Не журись, хазяїне, а мене ліпше слухай. Іди ото, сховайся в своє любиме антикафе, а я тебе за цей час женю вигідно.

Побіг кіт в Саме Головне Місто та й постукав у палац Короля Трубопрокату та Коксохіму. Зайшов, капелюха зняв, та й каже.

- Вітаю, ваша Величносте. Пан мій, маркіз Карабас, руки вашої дочки просе.

- А багатий твій пан? - пита Король. - А розумний? А де він у списку Форбс.

- там де треба - одвіча Кіт.- Він їм приплачує ще, аби не включали. Поїдьте ото, самі подивіться. Осьо вам маршрут по джепеесу прокладений.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info