Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Завтра кажуть день блогера

tb1

Бачте шахтьори/строітєлі/водітєлі перевернувся і на нашій вулиці каліндарь. І завтра ви спать будете, а я в 7 утра по радіо виступатиму. Це спеціально таке времня, щоб ви матєрі моїй не розказали, що я витворяю.
Радіо "столиця" кажись, єслі я правильно поняла.
На завтра обявляю акцію - поздрав любимого блогера допомагаючи волонтерам!
Бо цель у нас пока одна, і пока те хуйло не здохне, а страна його не окопається.
Єслі що можу познайомити з хорошими і красівими полностью волонтерами.

Докладніше

Тихо на вулиці ввечері...

lp2

Тихо на вулиці ввечері, тиша аж дзвенить.. Ніби ніч на якусь хвильку вимкнула всі звуки. Немає вітру, нічне небо затягнуте хмарами, не видно ні місяця ні зірок. Мабуть так звучить кінець світу. Страшно.. Страшно в ці моменти від того, що немає жодної ознаки присутності життя. Це напружує і лякає. Якесь гнітюче розуміння можливості вічної паузи. Серце починає стукотіти часто і нарешті його биття стає голосним і шаленим. Воно виривається з грудей, ніби кажучи "Я є, чуєш! А значить є ти і є життя!" І ніби на його заклик, крізь мертву тишу і темряву починають прориватися ознаки життя - промінчик місячного світла визирає крізь маленьку щілину між хмарами, гавкіт собак десь далеко, стукання хвіртки у сусідів, звук електрички, що відлунює стукотом коліс і, як апогей, веселий, двоголосий крик мінібандерівців з хати "Мамо!!! А можна цукерку?!!"
І так легко стає на душі, так млосно і хороше від того, що життя грає навколо, шумить, вирує. Що є люди, тварини, місяць, поїзди. Що воно таки триває і не збирається робити жодної паузи. І що я можу не просто дивитися на нього сторонньо, а можу бути в середині цього неймовірного щастя. І вже не здається та випадкова, зловлена мною пауза, страшною. Вона постає ще одним моментом, яким варто захоплюватись.
Ви розумієте? Життя триває. І інколи оте, щось незрозуміле і страшне варто лиш перечекати. А потім все буде добре і ви будете на такі моменти дивитися спокійно, а може навіть з захопленням. 
Люблю вас всіх. Цьом.

Докладніше

"Добро пожаловать"

kz

"Добро пожаловать" щоразу єхідно пише комп при загрузці.
Захарна завше любітєль глубінного бурєнія задумалась над цим привітанням, бо якось воно мене покоробило.
Яке "добро", кому й куди його "пожаловать"? Непонятно. 
Якась дурістіка сплошна. Чого нада добро кудись по-жаловать? Добро повинно бути адресне, наприклад: добра в вашу хату і т.д. чого "добро" вистрілювати холостим в ефір? 
Та і само слово "пожаловать" якесь фу, від слова жало, чи жаловать - жаліти? Та ще й недоконаного виду 
десь давно читала, що ця фраза була започаткована в часи Іоанна Грозного і під словом "добро" підрозумівалась "дань" царю, ну і пожаловать дань само собой - понятно.
вопшим, брєд сивого обкуряного ішака, оте привітання
куди краще, наше, українське "ласкаво просимо!"

Докладніше

Згадала, як я провтикала шкільну...

kz

Згадала, як я провтикала шкільну лінійку(воно мені нада?), яку призначили якогось фіга на 30 серпня.
Вопшим, послала мене моншермаман в той день в магаз по оцет та 3-х літрові банки, шоб помідори консервувати.
Сіла я на лісапету та й гайнула шо той Сірко, куди очі дивляця, ще й дивувалась, а де всі затяті лісапетчики поділись?
Прошарилась до обіда по всяким кушерям і згадала, шо мать всьотакі жде оцет до консервації, купила і їду до дому, а на зустріч однокласники чвалають з лінійки. Всі нарядні, в бантах та білих фартушках і я, як дура, на лісапеті з драними колінами, 3-хлітровими баняками і оцтом на зустріч.
Ото позорняк случивсь.
До кінця школи з мене ржали)))

 

 
Докладніше

Юрій Луценко пише...

vc

Юрій Луценко пише, що арештовано ше одну високопоставлену "тва’р" - керівника ГФС Київської області. Вилучено - доллари-євро і тд...

Але я не про це. У кожного такого латентного "полуботка", як правило, шкафи забиті всякими різними годинниками. Що за фетіш?... - Ладно б "снікерсами" або чупа-чупсами, стрінгами наконєц - то ше б було б понятно якось. О вкусах не спорять... А то - годинники! Тю! Нафіга? Що з ними робить? Слухать, як вони "тікають"?

Якісь нездорові люди... Як сороки, тянуть в гніздо все блискуче... Годинники, ікони, ордена, якісь пам’ятні медалі, позбавлені будь-якого смаку... Хворі нещасні люди...

Мені вистачає годинника на телефоні з головою... Був у мене, правда, один колись настоящий... Breguet, кажись... Ну я його пропив давно

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info