Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

От всі ж уже розказали...

tb1

От всі ж уже розказали як вони панятія нє імєют про то хто така посрєдственна, переоценьонна актріса Меріл Стріп. Погордилися власною безпросвітністю і неосвіченістю.
Але чи хтось із вас/них прочитав, чи послухав її промову, хтось задумався, що ж вона такого сказала.
Наскільки я зрозуміла - одиниці. Всі прочитали заголовок "Стріп наїхала на Трампа" і бігом дрочить клавіатурочку, вєдь був же ж приказ любіть побідітєля і похуй хто він і шо коли говорив. Ааа ви ж і його довиборчі дебати не читали/не слухали. І промовами його не цікавилися. І тільки як мантру повторюєте "кангрєс нє пазволіт Трампу іграть на руку путіну". Повторюйте, кажуть брехня тричі озвучена стає німножечко правдою.
Але повернемось до промови Стріп.
От вона сказала, що Голівуд відбувся завдяки багатьом приїжджим. Що в цьому не так? А і заодно озирніться на те наскільки ви карєнниє. І зауважте, що всі галузі людської життєдіяльності відбулися за рахунок вдалої міграції талантів.
Далі Меріл Стріп сказала про те що 2016 року довелося послухати багато речей, які примусили вжахнутися. Так от я теж слухала ті речі і жахалася. Жахалася тому наскільки схоже одобрювали ксенофобські речі люди по той бік океану. Женщіни роняли слєзу і тірібілі плакатіки. І ніхто з них не подумав, що той італієць за походженням, той ірландець, а той і взагалі, вчорашній український нелегал. Аплодували, підтримували, сльозу роняли.
Ще Меріл Стріп сказала, що слова актора мають і повинні мати вагу в суспільстві, бо вміють пропускати через себе чужий біль і попросила колег підтримати її в протистоянні.
Зауважу, жодного разу вона не згадала імя, того посереднього в усіх сферах чувака, який потім написав наскільки вона переоцінена.
Ну і якщо коротко, то Меріл Стріп відстоювала право в тому числі і ваше на трудову міграцію. Ну і коли вас, мої "корінноамериканські" недрузі поженуть зі штатів разом з мєксікашками, то не забудьте при цьому згадати шо Меріл Стріп вапще та нікто.

Докладніше

Мудрість поколінь...

lp2

Підтримка за будь яких обставин..Гумор, навіть тоді, коли все котиться бозна куди.. Стійкість, якщо щось намагається тебе збити з ніг.. Вміння сказати "пробач" і вміння сказати "допоможи". Розуміння, що всі мають право на помилку.. Чарівний світ навколо, який можна побачити серцем.. Простота, що притаманна звичайній людині.. Глибина, яка властива лиш обраним... І теплі обійми щоразу, коли цього дуже треба... Це все мій тато. Він народився, страшно сказати скільки років тому в селі на печі. Страшно сказати не тому, що він такий старий, а тому що душа хоче, щоб він ще довго був поруч. Довго - довго, до самої моєї старості. 
- Татуню, з Днем народження!!! Всього тобі. Я так хочу до тебе поїхати, дуже-дуже, але робота, дорога страшна і малим завтра в школу!
- Ой, я тебе прошу, головне що ти зателефонувала! А інше.. Тільки не нервуй! Не нервуй я сказав! О! Я сам ввечері до тебе приїду! Вспокоїлась? Ну і добре))
В цьому весь він! Якщо мені погано хоча б від якоїсь думки, він зробить так, щоб ця думка зникла... Люблю його. З Днем народження його. Хай він буде поруч якомога довше...
Докладніше

А ніяк воно не виходить, окрім, як так....

lp2

Чесно. Я по різному пробувала. Тільки йти вперед, попри все. Інколи давати собі перепочинок, але ні кроку назад. Вперед. Крізь негоду, крізь пожбурене каміння, крізь злостиві слова і осуджуючі погляди. Нехай хтось там щось говорить, з осудом чи радячи, а ти слухаєш, приймаєш до уваги але йдеш. Вперед. Не звертаєш. Лиш час від часу зупиняєшся, перевести подих і знову вперед. Чим більше вигинаєшся, тим швидше зіб'єшся. Тому - ніяких вихилясів. Просиш допомоги, це нормально, коли важко. І йдеш. Падаєш інколи, тоді вигрібаєш залишки сили і повзеш, але вперед. І кажеш "дякую" коли знайдеться хтось сильний, хто підніме на руки і пронесе якийсь проміжок шляху. Але уважно дивишся щоб ніс, туди куди ти й ішла - вперед. Якщо несе не туди, куди ти прямувала, зістрибуєш і тікаєш, бо це ніяка не допомога, коли несуть не в той бік, це шкода! Тому намагаєшся сама. І уважно дивишся, чи немає поруч когось, хто йде у той же бік. Разом іти справді легше. І дивишся чи не потрібна комусь по дорозі допомога. Якщо потрібна - допомагаєш. На місці, або йдучи поруч, але ні в якому разі, не повертаючись і не звертаючи вбік. Бо там не твій шлях. Там є інші, хто допоможе. А ти вперед!
Докладніше

ну шо, по бокальчику тьоплого молочка і баїнькі? на роботку завтра...

kz

баю, баюшкі, бай-бай, 

Хай зжере тебе бабай
швидко писка затуляй
баньки тоже закривай

ляж, сердега, на бочину
качка копне хай в срачину
і не смій хропіть, друзяко
Люстра впаде на носяку!

І присниця тобі зайчик,
два грузіна і трамвайчик,
вазелін, жираф, філолог
і німножечка проктолог

Спи, маленьке, спи солодке,
Завтра зранку на роботку...

Докладніше

Це так тяжело, коли людина...

tb1

Це так тяжело, коли людина далбайоп і пишається цим. Містами це грустно і страшно.
Ну от ви ж, коли чуєте, що хтось говорить про Джеймса Джойса, а ви не чули хто то такий, ну от ви ж що зробите? Правильно - підете в вікіпедію, в гугл, в бібліотеку. Ну бо ж сказать "Та хто такий ваш Джойс протів Івана Федоровича Цицькіна?" це ж якось тупо.
І тупо не знать що земля кругла, шо не можна пить засіб для ванн, і пхати пальці в розетку.
Соромно бути тупим.
Настільки тупим, що навіть не стидатися свого долбоєбізму.
Це я про шо, я про віліку політіку з одними молодими дол... політологами.

Докладніше

Саме інтірєсне...

lp2

Саме інтірєсне, коли до мене в друзі красіві хлопці просяться. Я беру, мені не жалко. Тєм болєє шо бонусом обично до цього йдуть фоточки з спортзалу з всякими біцепсами тріцепсами і дельтовідними мишцами. Не пишуть практично нічого, кромі назв протеінових коктелів, ну і харашо, а то б прийшлось відфреджувать за яке небуть мерево в пості. А так од них двойна польза. По перше глазу приємно дивитись, а по друге коли Кіт умнічать начинає можна фоточку на весь екран открить, подивитись на неї, потом на Кота многозначітєльно помовчать і видать на видохє "Ну нічо, зато ти в мене умний"
Докладніше

Нічні размишлізми на кухні.

bg

Ось і знову ніч ... Сиджу на кухні, п'ю смачну каву. Зварив сам, не кавоварка варила. Як завжди майже, кава збігла, тепер плиту мити. Що ж мені з цією кавою так не везе!? Чорт, ладно, вранці помию, зараз лінь. Дістав сигарету, закурив. Мої улюблені, Лакі страйк. Пора кидати палити, а я ніяк не зберуся з силами для цього вчинку. Ех, ладно, поки не буду думати про це. Дим від цигарки змішався з ароматом кави. Смачно
пахне ця суміш. Ну, мені подобається, наприклад, а більше нікого і немає в кухні. У кімнаті тихо бурмоче телевізор. Дурниці знову якісь крутять, але нехай собі створює масовку, не так нудно з ним. Глянув у вікно. Темрява. Та й не дивно, вже друга година ночі. Тільки самотній ліхтар світить жовтим світлом над дитячим майданчиком. Кожного разу, коли дивлюся на нього вночі, то задаюся питанням: "Навіщо ліхтар над дитячим майданчиком горить серед ночі? Там діти гратися будуть, чи що? Або це спеціально придумали, щоб молодь напідпитку збиралася там і дурними від алкоголю голосами підлітки волали пісні до ранку, дратуючи жителів будинку? "
Вікно моєї кухні виходило якраз на цей дитячий майданчик. Сьогодні там було тихо. Я знову затягнувся сигаретним димом і ковтнув кави. Завтра на роботу, а я не сплю. Набридла ця робота. Ніякого задоволення, крім зарплати. Та й зарплата мене не особливо влаштовує. Ось кину курити і кину роботу, до чортової матері! Давно хотів відпочити кілька місяців, всіх грошей не заробиш, а здоров'я не повернеш. Все, вирішено, місяць допрацюю і почну нове життя! Зрештою, мені вже 37 років, а чого я досяг у житті?
Ну, купив квартиру в кредит, однокімнатну, і виплачую вже шостий рік цей ненависний кредит... Сім'ї немає і не планується в найближчому майбутньому. Є кілька друзів, з якими їздимо на риболовлю і іноді збираємося попити пивка. Ах, так, в баню ще ходимо раз на місяць і в футбол побігати. Що ще? Подруга Настя. Ну, як, подруга. Подобається вона мені, а я їй. Вже багато років дружимо, спимо з нею періодично, але ні я, ні вона про ближчі стосунки не говорили жодного разу. А може і треба? Ось, кину роботу, кину курити і я буду говорити з Настюхою, точно!
Каву допив, цигарку загасив, пора в душ, почистити зуби і спати. А о 7.00 підйом і на роботу. Знову ця клята робота! Ні, однозначно, треба її кидати! І палити кидати!
Коли вже ліг на свій улюблений диван, то посміхнувся. Вкотре я будую собі плани, сидячи серед ночі на кухні з кавою і сигаретами, але ніколи ще не втілив в життя жоден з пунктів. Ні, ні, ні! От цього разу все буде по моєму! Мужик я, в решті решт, чи ганчірка безвольна!? І на цій позитивній ноті мій мозок відключився, а я провалився в сон, в міцний сон без сновидінь...

Докладніше

Дорога в вічність.

bg

Дорога в небо, дорога у нікуди,

дорога в вічність, у паралельний світ...
Дорогою тією ідуть люди,
які на цьому світі віджили свій вік.

Хтось йтиме довго, а хтось зовсім мало,
хтось, навіть, спробує вернутися назад,
але це буде, звісно, проти правил,
та зрідка виключення все ж бували, так...

Дорога в небо, дорога у нікуди,
вона чекає кожного із нас,
у кожного своя, хтось пройде шлях Іуди...
Всі колись підемо, але на все свій час.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info