Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Обзор 03 січня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Пока втомлена святами країна повільно човгає в тапочках між холодильниками та диванами, набираючись сил і натхнення для нових трудових свершеній, мірові клоуни вже понапудрювали парики і нетерпляче тупцяють за кулісами, готуючись до нового сезону “2017”. Ну а ми заваримо собі кохве і згадаємо на чому закінчилася остання серія предидущого сезона.

Закінчилася вона груповим фото разнообразних політичних аналітіків та експертів, які минулого року дружно сіли в лужу і тепер стісняються зізнатися, шо сюжетні повороти минулорічного сезону предсказати практично нікому з них не вдалося. І даже ті, хто случайно вгадав результати Брекзіту та виборів Трампа, тоже потупили свої погляди, бо й вони не в силах внятно предсказать подальші наслідки своїх правильних прогнозів. В плані самокритики зізнаюся, шо й дід сидить у тій калюжі, у восьомому ряду скраєчку, ховаючись за широкими спинами американських та британських політичних сайєнтістів, на поводу яких пішов розказуючи читачам про ожидаємі ітоги волєіз’явлєнія амекриканських граждан. Хотя і допускав обрання Трампа, но шанси Хіларі все-таки вважав вищими. Ну шо ж, мені наука, впредь нада буть обачнішим. Тим же політологам і аналітікам, які зараз яросно доказують, шо вони ніде не ошибалися, просто їх неправильно поняли, дід спокойно каже: “Сідайте рядом з нами, хлопці, і не випендрюйтеся. Ошибки нада чесно признавать”.

Тепер же мірове експертне комм’юніті в один голос заявляє, шо світ входить в добу турбулентності, впереді все покрито туманом і шо воно далі буде – хрен його зна. Нє, вони не так прямо кажуть, вони по інерції продовжують умнічати і вдавати, шо їм шось ізвесно таке, чого прості люди не знають. Но дід вас, друзі, запевняє – точно зараз подій цього року вам не предскаже ніхто. Єдине, шо можна утверждать совершенно уверенно, це то, шо Хуйлу радуваться підстав ніяких нема.

Докладніше

А як ви хотіли щоб я ставилася до "язика"...

lp2

А як ви хотіли щоб я ставилася до "язика" після всього, що його носії зробили з моєю країною? Як, якщо він лунає звідусюди, навіть з ваших, мої золоті, вуст? Як, якщо для мене він, за замовчуванням, рідний для зрадників і вбивць? То не думайте що я його хоч на йоту толерую, я толерую саме вас.
От просто уявляю, щоб українці всі заговорили українською. Чи зникла б наволоч з моєї землі? Ні. Чи щезли б брехуни і негідники? Ні. Чи перестали б красти можновладці? Ні. Це правда. 
Але чи була би зараз тут війна, що забирає життя, здоров'я і гроші? Отож подумайте...
Докладніше

Кілька місяців вчуся грати...

podolaihama

Кілька місяців вчуся грати на ось такій поперечній флейточці з метою перейти з часом на більш сурйозний поперечний інструмент, а саме на irish flute.

Заїбав усю хату. Навіть кіт втік у невідомому напрямку так і не дочекавшись більш-менш пристойного результату. Я його розумію, але менше з тим. Чого не зробиш для несподіваних потреб власної ж душі.

 
Докладніше

почитую гівноморалізаторські пости, щодо вчинку Лариси Ніцой...

murzik

#цікавідосліди

Вчоний кіт ото почитує гівноморалізаторські пости, щодо вчинку Лариси Ніцой, яка дозволила собі симетрично відповісти на зверхнє хамство рускоязичної служки в московитській торговій мережі і у нього визріло одне актуальне питання:
Де саме, на вашу думку, має закінчуватися побутовий компроміс з завезеними московитами, а починатися елементарна національна гідність, га?

Докладніше

Помирала відьма..

lp2

Вся дев'ятиповерхівка була схожа на величезний вулик, що гудів, ворушився, метушився і чекав.
Всі чудово знали звідки ті нещастя, що накрили будинок чорним рядном кільканадцять останніх років. Петро прекрасно розумів, що якби не гаркнув на відьму, коли та курва чорна тільки в'їхала в квартиру на третьому, то не пішла б від нього його Свєта з дочкою. Люба і Оксана знали, що якби вони на початку її життя тут були здоровкалися з нею, то може і не пили б так по чорному їхні алкаші. Маруся знала, що якби її малий не кинув якось у відьмине вікно каменюкою, то не сидів би зараз у колонії для неповнолітніх. Всі, хто так чи інак колись їй не догодив - були покарані. Доля віддячила кожному. Навіть стара Лисавета, якій до відьми не було ніякого діла, вона просто її не помічала, і ту скарано тим, що до неї її діти вже років п'ять навіть не потикаються. Тому й гудів будинок, всі прекрасно розуміли, що якщо відьма помре, то скінчиться чорна полоса. А ще знали, що відьми помирають важко і довго. І "швидка" під під'їздом геть не сприятиме прискоренню цього процесу.
- Вона так не помре, - сказала Люба, - їм тре стелю прорубувати, я чула.
- Куди? - скептично спитав Петро, - з третього до дев'ятого?
- А мо намікнуть щоб вікно широко відкрили? Мо помічне? - Оксана вставила п'ять копійок, краєм ока слідкуючи за своїм Василем, що тихцем йшов попід будинком з Любиним Йваном. - Ти куди намилився, вража сило?!
- Чого верещиш? - крізь зуби прошепотів Василь,- Ми з Ваньком тут один спосіб прискорити процес взнали.
- Угу, - закивав рудий Ванько - інфа сто процентів. Тре поки відьма не може преставитись, випити за упокой її душі, тіки щиро, тоді над нею змилуються янголи і дадуть померти.
- Ах ти ж потрох собачий, тобі аби нализатися! - псіхувала Люба, намагаючись витягти у Івана з рук чорний пакет, в якому щось дзенькало.
- Любко, не бушуй, хлопці діло кажуть. - заспокоїв жіночку Петро, - я теж десь таке чув.
Маруся, ховаючи в кишеню листа від сина з "зони" рішуче стала між Йваном і Любою.
- Знаєте шо? Якшо поможе, то і я вип'ю, хоч і не п'ю зазвичай. Пішли в посадку, там спокійно. У вас хоч закуска є?
- А як же ж, осьо і огірки є, і сало, і компоту відлили, шоб же ж по-люцькі, а не просто п'янка.
Компанія пішла в посадку, за будинком, за якою далі вже було поле. Сіли, розклалися. Налили в пластикові келишки по двадцять грам і почали переглядуватись.
- То шо там далі робити тре, вар'яте? - звернулась Оксана до Василя і всі інші теж повернули до нього голови.
- Ну тре випити за упокой її душі, але так ніби вона була прекрасною людиною. Щось гарне сказати. 
Петро підняв стаканчика і сказав:
Докладніше

Ну я ж мать.. ітіть його через коромисло...

lp2

Може це комусь здається ненормальним, але я з величезним задоволенням спихую своїх дітей всім бажаючим. А тих бажаючих, хто просить глядіть повторно і добровільно, подумки називаю святими і спасителями. Бо я маю двох абсолютно традиційних синів. Тих що з розбитими люстрами, розломаними іграшками, понівеченими шафами, помальованими шпалерами і підпаленим горищем. Тих, які стрибають з дерев і йдуть по вузесенькому двометровому паркані з криком "Мааа, диви як я можу!" Тих, які мої новісінькі джинси одним помахом двох рученят перетворюють в шорти, які не соромно лиш на город надіти. Тих, які тягнуть додому дроти, замки, старі валянки і бездомних коростявих котів. Тих, які мотузять один одного верещачи на всю хату "Маааа, мене Діма (Даня) б'є боляче по голові (в живіт)!" Тих, яких в будень день потрібно витягати з ліжок за ноги при цьому витягши одного притримувати його ногою, щоб не заліз назад, поки тягнеш другого. Тих, які у вихідний починають з сьомої бродити по хаті з ниттям "Маааа вставай бо нам скууучно" Тих що в маршрутці на повен голос задають питання "А чому наші ще росіянців не розбили, наші ж герої, а росіянці щури і падлюки? " Тих, які ніколи не хотять їсти, коли я готую обід з трьох страв, а коли в мене похмілля ниють "Ми їсти хочемо" і телефонують бабусям що їх морять голодом. 
Загалом традиційні сини, від яких мені час від часу хочеться сховатись на горищі, між коробкою від телевізора і мішком з старим шматтям (відмінне місце для схованки, ще ні разу не знайшли). Тому я вважаю всіх (навіть бувшу свекруху) хто просить "Привези малих на пару днів" святими і спасителями. І не починайте мені отут "тижемать" бо привезу вам і залишу під квартирою, понасолоджуєтесь))))
Докладніше

Отак подумати...

dl

Отак подумати, важка таки женська доля...

- Ти же дєвочка!
- Ти же женщина!
- Ти же мать!
- Ти же бабушка!

І кожна закомплексована лядь з поламаною долею та життям вимагатиме соотвєтствувать. Бо щасливі не судять навколо себе, не треба їм самостверджуватись за рахунок чужого життя.

А ці сидять, зачаївшись, і стиснувши кулачки, чекають: "Когда уже все у них затріщить по швам? Шоб можна було співчутливо похлопати по плечу і з висоти свого виплеканого нещастя видати кульмінацією: бачиш, а я казала!"

Докладніше

Мама, а дядя Саша гарніший за обезяну?

dl

- Мама, а дядя Саша гарніший за обезяну? - голосно питає мала, злизуючи морозиво.
- Шо ти кажеш таке? - ніяковіє жінка, розгублено усміхаючись.
- Ну ти сама казала, шо мужчина повинен бути гарнішим за обезяну, - нагадує дівчинка.
- Або багатим. Я казала, або багатим, - тихо виправдовується жінка.
- А дядя Саша гарніший за обезяну або багатий? - не вгамовується мала.
- Що за дурне питання? - не розуміє жінка. - І взагалі, я для кого стараюся? Любиш подарки, любиш морожене? От і сиди, мовчи.
- От і мовчатиму, - супиться дівчинка, відвертаючись до вікна.
- І попробуй тільки рота свого открий. Не буде ні мороженого, ні подарків, - про всяк випадок натякає жінка.

За вікном кружляє лапатий сніг, укриваючи змерзлі вулиці. Всі красиві, багаті і зайняті мовчки дивилися у великі вікна автобуса, милуючись снігопадом. А по той бік салону, у зовсім іншому світі, дядя, якого назвали Сашою, дбайливо і з любов'ю накривав на святковий стіл...

Докладніше

Бепантен, бепантен, любить попки...

bg

"Бепантен, бепантен, любить попки бепантен! Захищає і лікує бепантен!" 

Це так співає беззаботний і вісьолий голос в тєлєвізорі.

Реклама, вона така... Вона очінь безпощадна і не токо к врагам Рейха. От про шо оце вони співають? Отак, якщо просто слухать, не дивлячись в зомбоящик, то моцк рисує зовсім неблагопристойну картінку, ннда... 
Значить, якийсь чувак по імені Бепантен любить попки. Канєшно, без уточнєній, які і як імєнно любить, но чувак явно гурман. Любить їсти чи дивитись, чи шото ще з ними робить любить? Хз... Но він точно гурман і ізвращєнєц, по ходу. А ще він захищає. Когось або шось. Мабуть, то поліцейський чи вояка. І він лікує. Значить, етот Бепантен іще і доктор. Скоріше за все, він військовий доктор, ібо поліцейських лікарів немає, вродь. Отака реклама, в общєм, бггг))) неслабо так піарять того Бепантена, роцтвєннік чийсь, чишолі...
ПиСи: Пандос не Бепантен, єслі шо)))

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info