Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Колись здавався ти мені орлом підтятим...

maf

Колись здавався ти мені орлом підтятим
І в полі кинутим в агонії сконать...
Очима стежиш ти за ворогом проклятим,
Що хтів тебе ногою розтоптать.

Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш...
Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі,
Одним крилом граків ти відбиваєш
І сам лежиш на зламанім крилі...

Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним,
Що ліг в степу на камені спочить...
Ти важко спиш і мариш боєм щасним,
А ворог твій змією вже сичить...

Народе мій! І ти – орел, вночі підтятий,
І чом не лицар ти, захоплений в полон?!
О орле мій, мій велетню крилатий,
О лицар мій, покараний за сон!..

Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш,
А крила веслами волочиш по землі?!
Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш,
А вітром жалібно голосиш на ріллі?!

І що орел, коли його орлина зграя
Не рве з землі в блакить ясного дня,
І що за лицар ти з усмішкою льокая,
Без гордих дум, без честі і ім’я?!

Artist: Drudkh Song: When The Fame Turns To Ashes Genre: Black Metal Album: Blood In Our Wells
YOUTUBE.COM
Докладніше

Такс, камрадос, драсьті вам))

bg

Сьогодні підписав Бодя ще декілька книжечок і вирішив порахувати, що ж там залишилося в ящику. А залишилося зовсім мало! 
Ну, по-перше, хто вже дав Боді координати, то не хвилюйтеся, відправлю. Просто все робиться дуже повільно, вибачайте вже і не зліться. Також є відкладені книжечки. І всьо... 
Отже, мучачоси, треба починати складати список тих, кому ще потрібна Бодіна книжечка. Мінімум - це 50 людей щоб було. Тоді будем думать про другий наклад і збирати гроші.
Як список скласти? Ну, давайте просто під цим постом і пишіть. Можна просто плюсік поставить.
Ага, як тільки назбираємо достатньо бажаючих, то тоді узнаємо ціну, бо може ж змінилася, хто зна... Минулого разу наклад у 100 екземплярів обійшовся у 2700 грн.

Докладніше

Останавлюють діда поліцейські

did s

Нє-нє, не спішіть возмущаться. Це історія про хороше.

Так вот. Останавлюють діда в районі Подолу поліцейські, приймаю вправо, включаю аварійки, вихожу з машини. Назустріч інтелігентного виду підтягнутий хлопчина в формі, козиряє, чемно представляється і просить документи. Віддаю тєхпаспорт і права, стараючись так їх повернути, щоб було видно – дід за кермом їздив ще тоді, коли той поліцейський коло маминої циці слюні пускав.

- Яка причина зупинки? – питаю. І у відповідь чую довгу чеканну фразу з переліком параграфів та пунктів правил дорожнього руху і вимог експлуатації громадянами транспортних засобів, з яких випливає, що дід, як учасник дорожнього, руху порушив один з основоположних приписів, а саме – підступно управляв автомашиною з непристебнутим паском безпеки.
- Тю – кажу – ви бачите яка тут тянучка? Тут же швидкість 5 кілометрів на годину в кращому разі, а мені всього метрів 300 проїхати треба – до Житнього ринку. Який сенс у тому паску безпеки?
- Тоді зрозуміло – несподівано для мене погодився поліцейський. - Але ви розумієте, що порушили правила?
- Формально так. – відповідаю.
- Визнаєте порушення?
- Визнаю – посміхаюся.
- Більше так не робіть, я повертаю вам документи, але за однієї умови
- Якої?
- Ви маєте ще сьогодні зробити якусь хорошу справу. Бажано, зовсім незнайомій вам людині.

Спочатку я подумав, що мені вчулося. Подібного за десятки років безперервних препиратєльств з ГАІшниками я ще ніколи не чув. Але якось автоматично відповів “Ну, добре”.

Докладніше

Тут нєкоторі, я бачу...

vc

Тут нєкоторі, я бачу, возгордилися і жрать перестали... До літа готовляться...

Я б не рекомендував... До Паски - рукой подать... І ніяк того ви не оминете... А це новий стрес для всіх сістєм ісхудавшого організма... Хай уже після неї... Та й до літа ближче. І буде понятно, чи готовиться до цього літа, чи можна пропустить ще одне... Пересидіть, так сказать, в тіньку... В сарафані, в підодіяльнику, чи в балахоні якому, свободного кроя ))

Докладніше

Коли в родині пісатєль...

tb1

- Мамо, я письменник, ось дивися я цілу книжку понаписувала. Ось про котика, Ось про монстриків, це про те, які вони милееееесенькі і смішнеееесенькі, ось бачиш? Тато каже, шо я дуже гарно пишу. А ось це, це діагноз для ведмедика, тут написано, шо в нього болить горлечко і йому треба цілий автобус меду. Ось дивися, тут у мене віршики про дракончиків, але вони страшні, їх не можна читати без тата.
Доця листає блокнот розмальований кардіограмою.
- Моя киця, ти ж видатний письменник! В тебе почерк як у мами)))
- А я ще можу писати книжки отак, (вкладає олівець між пальцями ніг і махає ногою).
- А отак доню, ти вже стаєш видатним сучасним письменником-нонконформістом!
- Тату, я страшний нонконформорфор, грррррр!

Докладніше

СОН

ці триста граматичних рим

як триста воїнів-спартанців
як гуси що рятують Рим
і час зробившись молодим 
веде історію до танцю

якщо не можеш – не пиши
і не пиши якщо спромога
це Божий дар
але від Бога
ти відрікатись не спіши
хоч нелегка оця дорога
крізь попелища автошин

крізь хутори та мальовидла 
тонкі церковні вітражі
за кольоровим склом не видно
як з неба сиплються ножі
як на узліссі в безгомінні 
застигли олов’яні тіні 
неначе на хиткій межі

як з рук випурхують синиці
блакитнокрилі та прудкі
а ми поснули між рядків 
і все це нам напевно сниться

Докладніше

Ви бачили, як горять їх очі?

lp2

Ви знаєте, що вони в мільйон раз щиріші ніж ви? Ви знаєте, що у кожному з них живе актор, митець, що їх внутрішній світ - безмежний, хоч зовнішній, зазвичай обмежений стінами квартири, притулку чи лікарні. Ви знаєте, що їх душі - вони такі, якими Господь створив людей, планував створити. Без бруду. А те що ми з вами проходимо повз них - наша і тільки наша проблема. Бо ми втрачаємо душу, а вони допомагають її віднайти. А коли ми хоч краєчком пальця торкаємося того світу - ми прокидаємось. А коли ми простягаємо їм нашу руку - ми відроджуємось. Коли наша рука дає їм шматочок щастя - ми віднаходимо для себе Всесвіт.
Я доторкнулася до чуда. До можливості стати маленьким гвинтиком у Божественому задумі щасливого життя для всіх. Особливо для тих, хто має так мало років і такі обмежені можливості. Для того, хто має таке ж право (а може і більше) на свято, як і кожен з наших з вами дітей.
Сашко Лірник створив казку для них. Не пошкодував обмеженого святами і виступами свого часу і приїхав до нашого міста, що недарма зветься містом Добра. 
Пані Олена Дика і її чоловік (за сумісництвом мер моєї Білої Церкви) Геннадій Дикий виступили меценатами цього чарівного заходу. Я знаю, що вони воліли лишатися в тіні, але такий приклад має надихати всіх, хто має можливості (бо хіба не для цього ми маємо прагнути достатку? Щоб мати більше можливості допомагати тим, хто цього найбільше потребує)
Пані Tetyana Burkivska надала прекрасне приміщення у Залі урочистих подій (там, куди більшість незаміжніх дівчат прагнуть потрапити тримаючи за руку коханого) 
Дякую всім хто словом, ділом, порадою, допомогою долучився до цього чуда! 
Докладніше

ДУРАКІ, ЗБРОЯ І СВІЖИЙ ТРУП

md

(гражданська позіция Мыколи Джері з приводу суспільного срачу, викладена у формі паучітєльнєшей історії).

Був у мене знайомий. Звали його Коля Мєксіканєц. Коля був тіпічний пролєтарій - грамоти не знав, ніде не працював (і особо не стремився) і мєчтав все отнять і поділить. Врем'я, Ніколай проводив лігко і непринуждьонно - лежав на ставочку, дудлив півко за мамкіну зарплату і вопше жив красіво і удівітєльно.
Но одноно разу Ніколай возжелав імєть пістолєт. Ну, це і понятно вполнє - пролєтарій без нагана говно, а не пролєтарій. Якімось чудом Ніколай оформив собі законно газовий шпалєр, але для солідності зарядив його різіновими патронами. Ну шоб навєрняка.
У перший же день владєнія оружієм Ніколай вспомнив всіх, хто його обіжав і вобше всіх, хто косо дивився у його сторону хотя би раз. Пістолєт у кармані нашептував Ніколаю, шо дє лохі должни буть наказани негайно і шо ймовірно, щас всі обідчики сидять у мєсному кабаку. Коля нашов таку думку слушною, провірив патрони і посунув у сторону пітєйного завєдєнія.
По прибуттю в бар Коля вияснив, шо значна частина його обідчиків такі точно у кабаку і бєзпєчно грають у більярд.
Процес мєсті Коля начав банальним:
- Єй, лахі, ану сюда!
Лахі здивовано глянули на Колю і подумали, шо мабуть у Колі висока тємпєратура. Ніхто і ухом не повів.
"Ах так!" - раздосадовано подумав Коля:"Січас ви у мене попляшете".
Не придумавши нічого луччого, Ніколай рвучко підскочив до бліжайшого обідчика, достав пістолєт, направив йому у око (sic!) і нажав на спуск.
Коля даже до сіх пор не поняв, як йому тоді повезло. Пістолєт із-за осєчкі не вистрілив.

Докладніше

Засніжені

dl

- Холодно, - промовили королеви, показуючи на великий стовбчик термометра.
- Зараз, ваші величності, - огидний карлик почав роздмухувати камін.
- Власне, що таке холод? - замислився придворний філософ, труснувши срібними кучерями. - Легке, ніжне поколювання шкіри рожевих щік; чисте, свіже повітря із неповторним солодким запахом...
- Не цікаво, що таке холод, - повідомили королеви. - Ми повинні вершити долю людей. Покажіть нам людину.
Карлик востаннє дмухнув на молодий вогонь і, насилу обхопивши велике дзеркало, боком почовгав до трону.
- Гляньте, ваші величності.
Зеркало почорніло і розвиднілося, показавши маленьку дівчинку, котра гойдалась на гойдалці, голосно сміючись.
- Що це? - поцікавились королеви.
- Людина, ваші величності, - відповів карлик, недобре блиснувши оченятками. - Ба, як бридко верещить і потворно смикається!
- Що це за переривчастий крик? - поцікавились королеви. - І чому спотворилося обличчя?
- Радість, мої королеви... Радість прекрасна! - захоплено проказав філософ, змахнувши золотим плащем. - Уявіть лишень, наче світ зненацька грає новими барвами. І здається, що вся планета обертається тільки заради вас. Чи навпаки, саме ви зараз рухаєте планету, відштовхуючись потужним сміхом від Всесвіту...
- Гордощі мають бути покарані. Людям не дозволено думати, наче світ існує для них, - повеліли королеви і знову вказали на термометр:
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info