Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Солодка політика!

tb1

Паляться черті на солодкому))) Памятаєте я два роки вам розказувала, шо один, як би його так мягко назвать шоб не хуй, роздавав той один в садочку цукерки в коробочках де окрім притирошної Снігурки і дідамароза був його патрет! Шоб дітлашня бува не подумала, шо то від дідамороза.
Я гавкала, сварилася, погрожувала, я кричала, і сичала в очі завідуючій! В цьому році єтот ... Один... роздавав дітям теж цукерки, але вирішив уже так не виступать і партрет прибрав, замість своєї остогидлої мордяки вставив свій фірмовий напис. Одне речення з такими синтаксичними збоченнями і поетичним намьоком, шо почерк угадується сразу, і коли читаєш, то він відзвучує в голові його противним шепелявим голосом.
Ну так шоб ви понімали, депутат той від БПП - цукерки в коробці АВК. Кому належить АВК і всьо такоє я мовчу... самі знайдете.
Боже, пришли нам спеціальний карабль, зжени туди отих долбойопів і одправ їх в якусь альфацентавру і хай вони там друг друга цукерками з лічним партрєтом годують!

Докладніше

Ісус Назарейський

murzik

#цікавіапокрифи

щойно, Єрушалим Палестина.

Оце заходжу вчора до Храму Єрушалимського, і шо я бачу: натуральний базар - бики ревуть, гуси гелгочуть, лихварі розводять посполитих на кредити, нема де й помолитися. Аж мені зрада на очі накотилася.
Плюнув, вийшов, повернувся з бичем, який сплів з вірьовок, шо дав мені Добрий Самаритянин.
Дав усім прочухана: лихварям,бикам, коровам, віслюкам, козам, качкам, гусям, псам і навіть котам (простіть мене котики не стримався) і вигнав усіх з Храму. Особенно бикували лихварі - казали, шо не панімають, мусів бити їх ногами, перевертати столи та розсипати їхні срібняки.
Дотепер не можу заспокоїтися.

Добрий Самаритянин.
Завжди радий допомогти, звертайтеся.

Каяфа Первосвященник.
Нє, такими методами Царство Боже не будують, треба було зробити відповідний запис у Книзі скарг та пропозицій Храму, а так це просто вандалізм та хуліганство. Синедріон цього не схвалює і буде жалітися прокуратору.

Блудниця Вавілонська.
Це ж яким моральним уродом нада буть, шоб кидати сестерціями в ніжні лиця юних стажорів приватних кредитних спілок. І ця людина ще й проповідує любов до ближнього! Фу таким бути.

Петро Галілейський.
Лічно я, повністю підтримую місію Ісуса Назарейського, в храмах не торгують. Для цього є ТРЦ і базари.

Варрава Розбійник.
А багато грошей було, може поділишся?

Пилат Понтій.
Воно канєшно церква відділена від держави але якшо поступить скарга на ваші дії ми її розглянемо згідно законів Великого Риму. І вопше право на насилля має тільки держава, нікому не дозволено шмагати батогами мирних громадян в публічних місцях, а тим паче розкидати гроші з зображенням августійшого імператора.

Іуда Єрушалимський.
Я канєшно підтримую Ісуса в питаннях Царства Божого але рішуче засуджую його аморальну поведінку щодо грошей. Не можна отак просто кидатися грошима, це гріх!

Іван Йорданський.
А я ж казав...

Докладніше

Гостя..

lp2

Святвечір бринів чистотою і спокоєм у його квартирі. Ну немає родини, так склалося. Ялинка є, цукерки є, мандарини є, навіть кіт рудий пухнастий є, а родини немає. Батьки померли давно, він у них був одинак, тому ні племінників, ні братів, ні братових. Та і не потрібні вони були йому досі. Жив Олег сам по собі для себе. 
А позавчора прийшов він - кіт. Як опинився на балконі дев'ятого поверху, хто зна? Але опинився якось і заявив про свою присутність голосним нявканням. Як не впустити? А руда величезна пухнаста скотина зайшла з балкону в квартиру, повільно і гордовито, задерши хвоста. Так, ніби все життя цей кіт провів ходячи по цьому килимові, сидячи на цьому дивані і дивлячись в цей телевізор. Кіт виявився чемним, але наполегливим. Тобто він знав, що їдять в кухні, сплять у спальні, а в туалет ходять у туалеті, але його надзвичайно обурювало, що там нічого не прилаштовано для нього, а лишень для хазяїна квартири. Тому чемно, але наполегливо він залазив на стіл, коли новий господар їв, лягав прямо на подушку, коли господар намагався прилягти і шкрябав двері вбиральні, як тільки господар туди заходив. 
Через день Олег зрозумів, що доведеться купити все для кота, бо спокійного життя той йому не дасть, а йти з квартири він не збирається, бо за два дні жодного разу навіть близько не підійшов до балкону.
Де можна щось купити для котів у Святвечір, навіть не уявлялося, але ж завжди знайдуться у мегаполісі ті, хто так як він, не особливо святкують, тому Олег почав одягатися. Раптом у двері постукали. Він виглянув у вічко.. і нікого не побачив. Але стукіт пролунав знову. Відчинивши двері він побачив дивну гостю.
Малесенька дівчинка, з каштановими кучериками, що обрамляли її пухке обличчя, років чотирьох, дивилася на нього величезними ясно-блакитними очима.
- Добрий вечір. А ви не знаєте де я живу?
- Ні дитино, зайди і розкажи що трапилось.
- Мені мама забороняє до чужих заходити. Ми сюди недавно переїхали, а наша сусідка, бабуся Маруся кота згубила, а я вирішила їй на Різдво подарунок зробити, бо в неї нікого немає і пішла його шукати. А тепер ні кота не знайшла, ні свого поверху.
Дівчинка почала плакати. 
- Не переживай, зараз знайдемо твою квартиру, ось тільки взуюсь.
Олег зайшов до коридору, лишивши двері відчиненими. Раптом з кімнати пролунав гучний гуркіт. Олег побіг до вітальні і побачив, що в нього вже немає ялинки. Прикрашене дерево лежало на підлозі, іграшки валялися по килиму розтрощені, а біля ялинки сидів кіт, що заплутався в гирлянді і тепер миготів різнокольоровими вогниками від голови до кінчика хвоста. Хоча потрібно віддати йому належне – сидів гордо і чемно, не ворушачись і спостерігаючи за кімнатою крізь примружені зелені очі.
- Мурчику! Ось ти де!, - дівчинка стояла в дверях вітальні і усміхнено дивилася на кота.
Олег видихнув з полегшенням.
Докладніше

Зранку трошечки емоційної суперечки...

dl

- Зранку трошечки емоційної суперечки гострим перчиком - бадьорить. На вечерю взаємні ляпаси - тільки словом, хоча дівчаткам дозволяється і долоньками. Перед сном - палкі поцілунки та надійне снодійне у вигляді ніжних зізнань. Коханий, я нічого не пропустила?
- На обід не забудь насипати щіпку роздратування, чи краще ревнощів. Зараджає енергією до кінця робочого дня!
- Добре, любий. Я тобі подзвоню...

Станіслава Пилипівна за звичкою підслуховувала під чужими дверима, притуливши велику чашку до лакованої поверхні, і мінялася на обличчі.
- Ну дурбецали, нє? - зауважила. - Шоб ви нарешті повбивали одне одного, ваші крики вже в печінках...

- Хочу боляче! Зроби мені боляче, смикни сильно за хвостик, - весело загравала дівчинка, збігаючи сходами.
- Як же смикну, коли не наздожену? - не встигав зрозуміти захеканий хлопчик, плентаючись позаду.
- А як хочеш - так і смикни, - вимагала дівчинка через декілька поверхів нижче.
- Драстє, Станіслава Пилипівна, - чемно привітався хлопчик до отетерілої бабці. - Ви, як завжди, пхаєте носа куди не слід? Залюбки би послухав зараз про своїх батьків - алкоголіка і розпутницю, - але поспішаю в школу.
- Шо? - не допетрала Станіслава Пилипівна, ледь не впустивши чашку. Та хлопчик уже забіг далеко униз.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info