Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

пра што я думаю, фісбук?

kz

а пра то, шо ти став про мене чєрєзчюр заботітса, як мені кажеця і мене це почало недвойствєнно напрягать простим питанням па-чі-му?

шото мені давно не писали гадостів в лічку... ех...

а) старая конченная блять
б) тупарылая хахлушка
в) бендеровская сволочь

вот не пойму, котани, толі блохи всі повиздихали, толі Захарна з возрастом подобріла та утратіла илую прить?... А вєдь забаняних у мене від сили упирят 20 набереця, всьо то от доброти душевной та від лєні кромєшной
Даже вот в акурат к Мері Крістмасу випустила дєсяток упоришей по УДО і опять всьо по добротє...
І шо ви думаєте, хоч одне гавно взялось за старе? Нє!!! А вєдь провірила аккаунти, жив пєдрілка, крапаєт в бложек висєри!

Ех мільчає сєтєвой упирь, скажу я вам... толі від власного гавна угорают і розлагаюця, толі рабатьонка у людіщєв яка появилась акрамя стєкломоя закідивать за воротнік та жопою діван давити перед монітором...
От раньше були врємєна, не то шо січас, откриєш лічку, а там красота живопіздная на всі лади і ти прям ночей не спиш та всьо задоволено ржеш, акі лошадь перед відром овса

Докладніше

Гдє-то в Крємлє...

bg

#хлотворчєствобггг
#кремлівськібудні

Путін тихо дрімав, сидячи на своєму золотому троні, коли пратівно запищав телефон. Сцарь всєя русні кинувся і, смачно матюкнувшись, взяв трубку.

- Один дєєєнь... Один дєєєнь... - прошипів гидкий голос.
- Не поняв шуткі юмора?! - Путін недовольно скривився. - Ето хто там, альо! Який дєнь?!
- Один дєєєєнь... - знову повторив голос.
- Шо за хєрня?! - Путін насупився. - Слиш, ти, шутнік, я щас тєбя найду і захєрачу там, гдє найду! Понял!

В трубці почулися довгі гудки.

- Пєсок, скатіна! Подь сюди! - рявкнув Путін і кинув телефоном в сплячого на коврику Пєскова.

- Што случілось, ваше вєлічєство?! - переляканий Пєсков вскочив на ноги і роззирнувся. - Хахли?! Піндоси?! НАТО?!
- Хуято... Мнє вот щас якийсь хмирь позвонив і гундів про один дєнь. - Путін поправив корону на голові, яка з'їхала набік. - Так от у мене два вопроса: хто ето і откуда у нєго мій номер?!

Уси Пєскова витяглись струною і задрожали.

- Щас всьо вияснім, Владімвладіміровіч, не ізвольтє беспокоітся! - Пєсок щьолкнув каблуками і зігонув.

Гдє-то в подвалах Крємля...

- Гииии... Как ми єго, а?! - Мєдвєдєв дурнувато либився і качав головою, як китайський болванчік. - Отето он злякався! Точно говорю!
- Дєбіл ти, бля, Дімка... Хто ж так пугає?! - Лавров випустив кільце білого диму. - Ботаксний і фільма етого не бачив...
- Та пофіг, он щас і тєні своєй сцит, гигии... Наливай, Кужугєтовіч, харош гризти ету куріную ногу. - Мєдвєдєв тицьнув пальцем в екран айфона. - О! Смотрітє, як закіпішував! Пєсок замєтався, визванює когото... Точно Бортнікову наярює.
- Хароша ідєя с камерой, хоть бачим, шо оно там дєлає... - Рогозін розплився в хижой ухмилці. - А давайтє єщьо позвонім, скажем, шо кітайскі жолтиє чєловєчкі Хабаровск отжалі. Вєжліво і культурно прішлі і отжалі, хии...
- Та ти шо, нєльзя. Оно ж йобнутоє, може і ядєрной боєголовкой туда хєракнуть. - Шойгу розлив по стаканам водку.
- І шо, тю? Одним Хабаросском больше, одним мєньше... Зато ж вєсєло! - Мєдвєдєв узяв стакан з водкой. - Давайте вип'єм за.... За... Забил...
- Дєбіл, бля... - Лавров теж узяв стакан. - Ти, Дімка, сразу думай, а потом говорі. А то будєт, як в Криму.

Докладніше

Не нагулявся я просто......

lp2

"Не нагулявся я просто..." Так одказував сам собі Петро щоразу вертаючись з гречки до жінки додому. "Ну що ти з тими гормонами зробиш, як вони в мене скаженіють як бачать гарне личко, довгі ніжки чи зграбну дупцю? " Він махав рукою розпачливо, намагаючись заспокоїти совість "Проти природи не попреш", підбивав підсумок.
Природа чи гени чи гормони дійсно нагородили Петра чималим темпераментом. Він би любився з будь якою жінкою, аби лиш дозволила. Добре було, що та сама природа нагородила Петра, такою собі невиразною мармизою, то й радощі тілесні йому перепадали не часто. А тому, пострибавши в якійсь черговій гречці, він бадьоро тулив додому до Свєти, що якимсь незрозумілим чином колись покохала його, вийшла за нього заміж і народила доньку. А ще Петро був везучий, а Свєта не сильно прискіплива. Тому сходило йому те гуляння з рук довго, аж поки він не знахабнів так, що поки Свєта ходила з малою в зоопарк, привів до хати Ганьку, продавчиню з сусіднього маркету. Ганька була жіночка нівроку, самостійна, бита життям і відчайдушно прагнувша заміж. Тому такі дрібниці, як наявність законної дружини у кавалера її не стримували. "Жінка не стінка, мона посунути, а мона й нову поставити" казала вона зазвичай, якщо подружки їй дорікали, що тягається з жонатими. "Скіки тої жизні?", - бувало задавала вона риторичне питання в люстерко. На Петра вона кинула оком давно, бо зрозуміла, що прибрати його до своїх загребущих рук зможе легесенько. Головне не ламатися як красна дівиця. От і прибрала. Спочатку вона не ламалася у підсобці, потім у подружки на квартирі, а потім прийшов час до кавалера в гості зайти. Чи то вперше Петрові не повезло, чи то Ганька нарошне затрималася, але сталося непоправне. Свєта застала гречкосія прямо в полі за роботою. Вона не скандалила, зачинила кімнату, зібрала речі і малу і поїхала до матері. 
Петро зметикував швидко, що вгруз глибоко, тому виставив розчаровану Ганьку з хати і з життя. І навіть в маркет той перестав ходити, і на дівчат дивитися, але мучився страшенно. Особливо сумував за дочкою. Так чи інак, а за декілька місяців, познайомившись з сусідкою, бабою Марусею, що порадила покаятись перед Свєтою, він вирішив дружину повернути. Телефонував щодня, обіцяв виправитись. Крапля камінь точить, а Свєта таки ж його любила. Повернулася. Місяці три Петро ходив шовковий, а потім знову почала прокидатися "природа" То ту оком проведе, то на іншу задивиться. 
- Ой-ой-ой, - поцокала язиком Григорівна, спостерігаючи з вікна як вибритий Петро проводжав поглядом зграйку молодиць, що йшли гуртом на закупи, - тре щось швиденько робити, бо знову начудить. 
Вона кинула поглядом по кімнаті, підійшла до карнізу і рвонула важку портьєру донизу. Одягла капці і пішла до квартири поверхом вище, де жили Петро з Свєтою. Свєта відчинила відразу. 
- Добридень. Свєто, а Петро вдома? 
Докладніше

Відступати немає куди...

lp2

За мною цегляна стіна, а переді мною... Переді мною купа шмаття, що випала з шафи, коли я її випадково відкрила. Я трохи псіханула, бо так дбайливо заштовхувала туди все, що на свята валялося по кріслам, щоб не псувало вигляд типу прибраної хати.. Так псіханула, що з словами "Горіла хата, гори й сарай!" витягла з шафи взагалі все
Де мої ретузи з начосом? Бо холодно. Як не знайду ретузи, доведеться назад в ліжко лізти. З ліжка не видно ототе... Брррр, ну не дурна, нащо все витягла? Тепер точно складати тре, бо якщо пихати, не влізе.. Ух ти! Светрик! А я про нього і забула геть. Так, головне тепер не почати міряти, бо день в дупу пропаде...
Докладніше

Обзор 9 січня 2017

did s

Доброго здоров’я, друзі! Надворі понеділок, по планеті переможно крокує доба глобального потепління, но Україну оте потепління чогось іспуганно обходить стороною. Впрочем, правильно робить. Нам тіки потепління щас не хватало - саджати картоплю у січні лічно я морально не готов. “Хай краще українці отдохнуть”, думає собі гуманне потепління та уступає місце нормальній зимі. І весело развлєкається насилаючи тайфуни і цунами на страни і народи, які йому не жалко. Небайдужі громадяни, однако, все-рівно масово недовольні, бо осторожно висовуючи носи на мороз розчаровано зітхають: “Нема цього року Майдану, а така зима пропадає... Ех...”.

На тлі сумних зітхань в Україні приємним контрастом виглядають царящі в Росії радость і лікованіє, постановка яких довірена лучшим режісьорам страни. Новогоднєє настроєніє там, однако псує той неприємний факт, шо Україна чогось не замерзає, а хунта не валяється у царского крилєчка. При чому, вже третю зиму подряд, хотя ватнікам це твердо обіщали. Секрет такого странного поведєнія України розкрив титан геополітічеськой мислі современності Кобзон, которий на днях висунув сміливу наукову гіпотезу, согласно которій “українці – американські маріонетки”. Тоді все стає на свої місця: українці давно готові рухнуть на коліна, даже мечтають це зробити, но їм мішають коварні американські кукловоди.

Меж тєм, праздніки в Росії ідуть сплошной чередой, скоро начнуться масові народні гулянія з блінами на лопатах і відрами шарового бояришніка. Піськов закупив два вагона баянів, которі в Кремлі планірують порвати по случаю вступлєнія в должность презідєнта США Трампа. Про которого ватнікам встигли розказати, шо ето в доску свой парень, обожає Хуйла, а під сорочкою тайно носить косоворотку.

Докладніше

Мабуть прийшла пора зробити те...

lp2

Мабуть прийшла пора зробити те, чого не робила ніколи. Почистити френд лист. Все більше вкурвлює виринаюче нізвідки мордорське творіння у будь якому його вигляді. Або... Знаєте я ніколи не нападала на друзів, навіть бувших, публічно. А що вже якщо на них нападали, то готова була публічно їх захищати, не зважаючи ні на що. Бо друзі ж. Це потім в особисті рефлексувала, а публічно.. Ну в мене специфічне розуміння дружби.. 
І однією сракою на два стільці я розівчилась. Людина, особистість недоторкана, а от її погляди можу засуджувати голосно. Погляди, не акцентуючи на людині увагу. Ми всі прекрасні в середині своїх сердець, але не вистачає моїх чарів щоб витягувати те прекрасне з усіх підряд, особливо з тих, хто шалено рветься однією сракою на всі стільці, або тих хто не думає власною головою. 
Так що соррі...
Докладніше

В дєцтві філософсько-релігійна...

md

В дєцтві філософсько-релігійна сторона різдва особо нікого не заботила. Нас осліпляла ісключітєльно жажда наживи. Однако, колядувать я не любив через тєхнологіческу сложность процеса і низьку економічєску еффектівність - нада собрать кворум персонажей, вивчить довгу і вітієвату колядку, дєньгі ділить на всіх. Паралєльно рухалась церковна группіровка на чолі з батюшкою і конкуріровать з нею було сложно. Настоящі акули капіталізму ждали засіваніє на олдскульний новий год. І тут уже діяв принцип "бі квік ор йди додому". Сплошна вигода - стішок короткій, можна ходить самому і ні з кім не ділитись, в ітогє, колічєство хат, які можна було качественно обібрать суттєво увелічівалось. Сусіди давали зразу основну масу капіталізації. Дальше зерно нада було расходувать економно і під утро ти вже на краю села засівав тупо якімись сємєчками. Да, засівать я опредєльонно любив.

Докладніше

Отак на роботі слухаєш...

tb1

Отак на роботі слухаєш, слухаєш класну пісню німецькою мовою притоптуєш ногою в такт, а воно бац і понімаєш, шо лірічєскій герой співа "лучче б ти плакала (3 раза) я всьо рамно не понімаю, шо ти з під мене хочеш!" хароша пісня, жизнєнна і про любов)))
Нє ну а шо, я сьогодні вранці теж хотіла любві і шампанського, але прийшлося вийти на вулицю, трохи ноги примерзли до асфальту но то нічо, весело так))) Їхали, кажу таксісту, "може ну йо, га?". Він скромно промовчав, а тоді такий глубокомислєнно каже "Та да, може".
А щас працюю і одним оком поглядаю,як ви там кутю доїдаєте скоромне достали... Ех)))

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info