Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Приміський поїзд слід ловити вночі...

vovk

Приміський поїзд слід ловити вночі, наодинці, на станції районного значення. Час ловлі різниться і визначається досвідом. Прошарені ловці намагаються стриножити саме нічну електричку, ту що йде між третьою ночі і Коломиєю. Бо нічна електричка це банк таємних страхів, квест на виживання і шрам на езотеричній пам'яті, такий собі Плач України.

Новачки ловлять вранішню електричку. Легку, розпелехану і радісну, мов вчорашня незайманка. Купують квитка, байдуже оглядають попутників - усіх тих сивочолих рибалок, просякнутих росами туристів і бабок з банками жирної жовтої сметани. і йдуть мандрувати вагонами.

Ось спить дід у пропахлому шмаллю бушлаті. Це Петрович. Колишній хіппі, теперешній педагог. Читає історію та філософію в столярному училищі. Усіх розпиздяїв гоне на задню парту і велить займатись чим душа просе, лиш би не мішали іншим вчитися. Інші - це Богдана. Очі у Богдани волошкові, кульчики позолочені, а пальці пахнуть розмарином. Богдана сидить на першій парті, пам'ятає дату битви під Азенкуром, може перерахувати основних китайських легістів і хоче заміж за Петровича. Петрович заміж не хоче, а хоче він курити шмаль на своїй лісовій дачі. Вночі на дачу часом залітає філін Шопенгауер. Філін пантрує миші, а Петрович пробує дискутувати з ним про моральний імператив. Судячи з того шо Шопенгауер має Петровича в дупі і не вступає в дискусію капосна птиця схильна до соліпсизму.

Осьо студент в очочках перебира клавіші акордеона. І одразу згадується розказана очевидцем історія чорного тріо. Історія починається в дев'яності, на вокзалі великого міста, і трагічною фігурою в ній виступає професор Гриша. попутники лишають професора приглянути за спільними грішми і клумаками, а самі пензлюють до найближчого ганделика поїсти. за десять хвилин професора оточують цигани, виманюють у нього гроші, обручку і магнітофон маяк. Ситі попутники Вася і коля застають науковця в сльозах і без грошей, годують останнім чебуреком, хапають за гланди і затягують в найближчу електричку. Дивне тріо чимчикує з вагона в вагон, щоразу на вході професор кланяється, просе подати Христа ради і заводе пісню про Чапаєва. Музрук Вася підіграє на акордеоні. Гирьовик Коля киває чорною піратською бородою і спідлоба огляда вагон, відлякуючи продавців іконок, залізничних прохачів і прочу конкурентську сволоч. Дідусі і бувші піонерки ностальгують, охоче наповнюючи професорського капелюха різнобарвними конфетними купонами. Ось уже набирається на один квиток, далі на другий, вже мало що лишається до третього, але з другої по щоту електрички музбанду зсаджує залізнична міліція. Якийсь пильний дядько не полінився подзвонити і розказати про двох жлобів бандитського виду, котрі змушують жебрати інтелігентного мужчину.

А от охотнік розказує, як правильно на медведя ходити. І згадуєш, як кум твій, пограничник бувший на свадьбу до сусідів любив прийти, в мидвежій шкурі, коли гості вже приймуть на грудь. А раз не розрахував, бо свадьба бандитська була, так пизди дали. А після нього за годину настоящий мидвідь прийшов, так пацани і йому пизди дать попробували. Ну так шо, дали. Утік мидвідь. Жиниху правда двадцять швів наложили, а старший дружба год в памперсі лежав. Добре погуляли, все село гуділо.

А вночі, все інакше, зайчики. Цікавіше.

Але то вже зовсім інша історія.

Фото Вовчика Сірего.
 
 
 
Докладніше

Щоденник Боніфація

kz

Рняааав, мєрзкі людішечки, надіюсь представлятись нінада, бо оця клялась, що розпіарила мене під псєвдонімом кітЗахарни, вопщим це я, Боніфаций, кіт Боніфаций.

Довго ж мене переконували щось писати, мурр, особливо старалась оця і нарешті я здався, бо щетаю, шо всі прєдпосилки у мене єсть, а саме: я офіґітєльно красівий, офіґітєльно привабливий, офіґітєльно розумний, кмітливий, ґраціозний, шляхетний, вишуканий, мррр, вопщим, лінь мені оце всьо перечисляти, не царське це дєло, знайте, що я просто афіґєнєн і крапка.
Крім того що я просто афіґєнєн, як кіт, я вмію як пес давати лапу: і праву і ліву, коли не влом, виконую команди: "мєсто", сідєть" і "служить". В це повірити канєшно важко, але оця ледацюга (Захарна тобто, даже не хочеться вспоминать її ім"я) обіцяла зняти відео зі мною в головній ролі, але... відео і досі нема, за що я їй дряпав, дряпаю і дряпатиму ляжки
Як оця вам писала, мешкаю я ще з одним придурком, який думає, що він хто завгодно, але не кіт. 
Вєееееніамін!!! 
Ви тільки вслухайтесь в це омєрзітєльне ім"я, Вєеееніамін, тричі сцик на нього, пфшшшш!!! вопщим, ми не дружим по ідєйним соображеніям, бо він не тільки притиряний воображала, він ще й старший на 3 роки і розвів дідовщину, нінавіжу його, гнобить мене, де тільки бачить, взглядом і фізично пфффф!

Докладніше

ХОЧА

Фото Уляны Галич.

#межиріччя

ХОЧА

боже, ти віриш, що йому уже тридцять два?
рудою купіллю над землею проростає жовтнева трава,
торішнім шовком лягає тобі до ніг.
ні!
це не осіння призма – цей вимучений калейдоскоп.
уяви собі, ‒ ти поганий, а твій товариш ‒ ще гірший коп.
у вас є новенький «Пріус», пончики і рок-н-рол.
є онкологія, яку він ледь-ледь поборов.
є дружина в кімнаті-чекальні, і пара близнят.
і так – щодня.

боже, ти віриш, що йому уже сорок три?
щось не дуже хороше діагностували в його сестри. 
він крокує бульварами, порожніми вулицями снує.
важко у це повірити, але він – є.
пригадує, як хворів пневмонією, 
а вона приносила у лікарню козяче молоко,
як він украв для неї червоний лак – маленький флакон.
як потім обоє втікали від главврача.
такі речі ‒ не забуваються. хоча…

боже, ти віриш, що йому уже п’ятдесят один?
потихеньку харкає струмом електричка Суми-Лебедин.
понад синім обрієм лебедіють пташині ключі.
справжня осінь приходить вночі,
розгортає свої намети, встановлює прапори.
це коли ти бажаєш піти нечутно ‒ до пори. 
це коли над страхом виявляється іще одна, найвища межа.
попіл і жар.

боже, ти віриш, що йому уже сімдесят шість?
він майже нічого не їсть.
племінників повідомили про дату очікуваного кінця.
він нікому нічого не обіцяв.
не просив про надгробок, не роздавав настанов.
тільки зрідка згадував свою першу шкільну любов.
її косички, портфель і покусані нігті.
а більше нічого пригадати не міг.

 
 
 
Докладніше

В мене тут вопріс наздрів....на ніч

tb1

А оці ви всі люди які лайкають і репостять тупі шютачки Новинача, ви от це от неразборчівості в полових связях, із-за проблєм со зрєнієм, чи із-за сіндрома блудлівого пальця робите? От нахуя ви оце от га? Ну в дитинстві ж навчили - Саша, ось гамно, не їж гамно. Казалось би все ясно, но нєт.
Для тих кого оминула доля просвіщенія, Новинач - це порождєніє і даже дєтка каціопського Лєнтача. І те шо вони найняли редахтора україномовного це ще ніхера не значить.
Вобщим, будьте чемними і нелайкайте хуйні, бо я бачу ваші лайки потом і зі мною проісходить Myötähäpeä.

Докладніше

вже не перший рік спостерігаю...

vovk

вже не перший рік спостерігаю, що якось дохуя в наших палєстинах аристократів розвелось. плюнуть на вулиці страшно - як не в дворянство столбове то в шляхту гербову попадеш. страшно з халупи виходити, браття.

бува включиш телевізора - а там дворянин сидить. мармиза хоть пацюки бий і вся біографія на ній написана. шо тато валютчик, мама з ескорт-сервісу, а синок - барон. з дипломом багатим, у короля Ірландського Конго за доходи з сєті чебуречних купленим. і вченим званням од Академії Плоскої Землі, город Філадельфія. Хороша академія, за двісті доларів річних мантію і папір красівий присила, можна в офісі на стіну повісить.

і сидить він горопашний, сльози ковта і за однокурсника по руському університету Праги розказує. Мовляв поїхав маркіз Ігорьок лося стріляти у хмельницьку область. ну як положено поїхав - після ресторану і сауни з вольними курвами. ну і васю-тракторіста случайно підстрелив. чи доярку Любу з синочком. чи археологів шо там городище копали. і зразу гайдуки мундирні його під білі руки взяли, в кайдани скували і в холодну кинули. і за шо? за чернь якусь з мінімальною зарплатою, говорити нема про що.

або раптом графиня яка екіпажем бентлівським десяток посполитих по асфальту розмаже. і зразу в тих ваших інтернетах захисники об'являються з віконтів і герцогів потомствєнних. кричать голосами дурними, мол як жеж так? хозяйку жизні - і до цюпи. жизнь її ламати, через те шо толпу бидла передавила. та ви, плебеї немиті, молча подачку од неї взять повинні, ще й руки за то цілувать, а не злословити і крові требувать. і всі так благородні, стражденні і затитуловані, шо аж на мить віриш шо їхніх дідів ні канчуками по конюшнях не били, ні на собак не міняли, ні жінок своїх пану в першу шлюбну ніч приводити не заставляли. всі шляхтичі, всі хрестоносці, всі Воронцови-Вельямінови і нема на то ради.

важко живеться у нас аристократам. не знаю, як вони з нами плебеями ужитися можуть.

шо самі то, православні? усі здорові? га?

Фото Вовчика Сірего.
Докладніше

Люблю кіно

lp2

#прекрасне
Про різні варіанти армагокапца планети. Епічне, з спецефектами і в 3D. Пішли ми з Котом на таке. Цікаво було. Але десь в середині фільму вони геть мене збили з нитки розповіді. Бо як один з траблів, там був задуманий кліматичний пресинг різних куточків планети, під роздачу попали Гонконг, Ріо, Токіо. Спочатку. Гонконгу нагріли асфальт так, що лопати газові труби почали, на Токіо посипали градом, розміром з конячу голову, а Ріо заморозили прибережну частину. Я вся в очікуванні ось вже і Дубаї змиває велетенською хвилею і на містечко в Індії сунуть торнадо і малесенький хлопчик губить пса. Раптом - Москва. Хтось робить селфі на фоні Кремля і тут... один з куполів собору Василя - починає горіти. "Ну нарешті!" коментує Кіт під схвальні вигуки кінозалу. Але сюжет переходить в іншу фазу. Я сижу ніби мене грали але перед самим оргазмом спинилися. Харашо - но мало, як той казав. Всьо. Мені вже не цікаво, як крадуть президента і як черговий герой виплутається з інтригуючої ситуації. Я жду. І дочекалася таки. Велика панорама палаючого кремля... В 3D... Людоньки, я не втрималась, зааплодувала. І так мені добре стало і так легко на душі.
"Геошторм" сьогодні порадував, чекаю на другу серію уві сні. В мене завжди йде продовження вночі, коли вражена графікою. Там точно лише згарище покажуть і я таки отримаю свій моральний оргазм. Хоч би й так, але візуалізація, кажуть, сильна вєщ.

Докладніше

Я не те щоб зовсім в темі...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

 

Я не те щоб зовсім в темі, але бачу, що останнім часом серед наших хитровиєбаних депутатів стала особливо модною передвиборча народна забава під назвою ярмарок. Що для цього треба?
А треба для цього (мабуть без адмінресурсу ніяк, поправте мене, якщо я помиляюсь) або перекрити вулицю для дорожнього руху за допомогою поліції. Або просто вхуярити торгівельні ряди зі всякою хєрньою за ринковими цінами посеред дороги, щоб громадський транспорт пєтляв якимись єбєнями.
Обов*язковою умовою є розміщення банеру з фото та ім*ям благодєтєля, щоб плебс знав кому дякувати за такий профіт.
І при цьому, можна сказати, що ця феєрія виборчого маркетингу виходить практично в нуль за витратами. Чи я щось не так розумію?
Спостерігала тут у фейсбучіку, як собливо упороті благодєтєлі пишуть погрози. Наприклад, у відповідь на факінг енд шіттінг з боку небайдужих юзернеймів, яких зайобує хаотичність та нестабільність дорожнього руху в результаті цих торгів в ім*я чергових єбланів.
Крєатівщіки, йбнврт.

Докладніше

Вчоний кіт з Лесюньою, ото сходили у кіно

murzik

#котячийкінозал

Вчоний кіт з Лесюньою, ото сходили у кіно. Нє, не на Сторожову Заставу, як ви собі подумали, а на голівудське кінце Геошторм, з Джерардом Батлером у ролі рятівника людства.
Ну шо вам сказати:
Саме кінце - набір офігенних комп'ютерних спецефектів, притаманних фільмам - катастрофам, на тлі абсолютно тупого, безпорадного сценарію і сопливих діалогів головних акторів. Навіть непересічна харизма Батлера не рятує це понуре лайно.
Але є одне але, як той казав. Творці фільму, якби відповідаючи на віковічні прагнення вкраїнського народу, розмістили у фільмі кадри палаючої Москви.
- Ну нарешті! - голосно вигукнув вчоний кіт, на цьому епізоді, чим викликав позитивний сміх у залі.
- Я оце би на таке дивилася і дивилася - замріяно сказала Лесюня.
Ну і звісно передбачуваний гепі-енд - людство врятоване, головний зловмисник покараний, ну і Москва, як не крути, а все таки згоріла.
Нехайбудда любить вас усіх.

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info