Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Ну і одеські спогади

tb1

Вечір. Ланжерон.
Турботлива мадам питається когось за нашими спинами.
- синок, ти нє голодєн.
У відповідь таким басом:
- нєт мама, я нєдавно покушал.
- а пісять не хочешь?
- ой, мама, я нє так много кушал, шоб так часто пісять.

Він. Йому так за триццять, шо майже під сорок, його мама і бабуся. Грають в карти проти вітру. 
Мама:
- поправь шапку, а то опять какой-то геморой надуєт.
Він: 
- мама, а бабушка мухлюєт.
Бабушка:
- ой, синок, єслі би я мухлєвала, ти би щас как мінімум в Каннах сдавал.

Докладніше

Вчора ввечері страшний гуркіт...

kz

Вчора ввечері страшний гуркіт струсонув мій предбаннік (хто не в курсі - предбаннік, то невеличкий калідорчик на 2 квартири).
Захарна чювіха небоязкого десятку і лінива до всирачки - двері пашти нікому нікада не відкриває, ібо нєх ото швендяти, кому нада - подзвонять в телефон.
Вопщим, відкривати і не думала, аж тут знову гуркіт в двері такий, аж хрувстальні стопочки в сірванті дрібно задзвеніли
- Всьо, тобі піздц, - рішила Захарна, взяла пательню і качалку та тихенько підійшла до дверей, щоб тщатільно роздивитись у глазок троглодіцьку сучность
Дивлюсь, стоїть таке зачімхане та нечесане, від перегару, аж глазок запотів та теліпсає мої нещасні двері, ще чуток і почало б насільнічать.
- Шо нада?- питаю через двері, а сама метикую: сковорідку січас кидать на бетонну підлогу, чи трішки почекати? 
Щоб ви знали, троглодіцкі сучності страшно лякаються, коли на підлогу дзвінко падає чавунна пательня на 28 в діаметрі і швиденько накладують цегли в памперс, коли збігають до низу на вихід, вопщим, рішення було молнієносне - пательня дзвінко впала долу, але! троглодіт ще не вийшов з алкоастралу, був надто сміливий і продовжував силові екзерсіси над дверима... 
"Пательню кидала я зря..." - промайнув в моїй голові перший рядок романтичного вірша.
- Так не відгониш упиря - сказав голос Захарни, - берданку, шмайсер й пісталєт тримай напоготові - замугикала Захарна шукаючи риму. Дуже, дуже вдалий момент скажу я вам. Особливо тоді, коли двері лама потустороння сучность, а у Захарни муза поперла під напором.

Докладніше

І про Одесу

tb1

Якось мені важко писати, коли думка думку доганяє, в душі все кипить, і все нові і нові враження. Тому вчора повернулись з Одеси, сьогодні пишу.
Це не секрет, що я трохи боялася їхати в Одесу, якось дивно їхати в Одесу і зі своїми жартами)), але ця подорож якось змінила мене і збагатила людьми, зустрічами, щирістю, словами, поглядами і історіями.
Якщо коротко, то Одеса - це неймовірні люди, які за першою пропозицією допомогти пораненим, що прибули в одеський госпіталь саме в пятницю, легко діляться своїм добром і збирають суму понад 6 тисяч гривень.
Повний звіт за зібраними коштами тут: https://www.facebook.com/permalink.php…
Моїй вдячності людям, які сиділи в залі, підходили обійматися і говорити немає меж. Саме ви відкрили для мене нову Одесу, українську, щиру, добру, веселу і сповнену любові.
І коротко про місце зустрічі Underpub - фантастичний колектив, порадять де магнітіки купити диким і здичавілим туристам. І допоможуть з вибором.
Реальний діалог:
- А шо це у вас за коньяк "фірмовий"?
- Ой це у нас такий шмурдячок, от якого голова не болить. Од нього сначала харашо, потом іще лучше, а на утро не погано і хочеться ще)
Вобщим дякую Олена Добровольська за запрошення, Zoya Kazanzhy за вечірні хороші історії. Одеса і справді це коли сначала харашо, потім іще лучше, а на ранок хочеться ще.
Я вже скучаю.
ПС: Женщина Надєжда після феєричного виступу з роззуванням на сцені встигла покупатися в морі. А сьодні нарекла себе принцесою Одеською і вимагає повернення.
Докладніше

Добрющого всім здоров"я, котани!

kz

Ну що, тиждень в цейтноті, тому трмаймо лома напоготові, не розслабляємо булки, придаємо гомілкам швидкості та бадьоро крокуємо до п"ятниці, наснаги вам!

Захарна нещодавно швендяла по Туреччині і Захарні дуже сподобалось, що влада в паркових зонах набудувала будиночків для тварин. І це дуже правильний крок, бо кожен може купити корм та погодувати голодного котопесика, якого не треба шукати.
Не проходьте мимо голодних очей котопесиків-безхатьків, купіть корм, чи сосиску та погодуйте їх і не тільки тому, що сьогодні Всесвітній день тварин, 365 днів не проходьте.
Котопесику буде сито, а ваша душа зігріється теплом від доброї справи, гарного дня! ???

Фото Клєр Захаровны.
 
 
Докладніше

Авторська програма Еволюція або Смерть...

podolaihama

Авторська програма Еволюція або Смерть сьогодні в ефірі на https://ofr.fm/stream/zemlya/ о 21.00.

На фото бачимо альтернативну реконструкцію неандертальця, що мало нагадує знайомі з дитинства алкоголістичні пики з підручників. Якими були неандертальці? А кроманьйонці? А шо вони жерли? А де товклися? Чи бухали? І хто це вивчає, де копає, куди складає, за чий рахунок? Перша програма з печерного циклу прозвучить сьогодні.

З паном Павлом Шидловським, археологом, антропологом, спеціалістом з палеоліту, популяризатором науки, поговоримо про про палеоліт взагалі, і в Україні зокрема. 
А також про стан науки, котра у нас цим займається та про її популяризацію.

Однак, пан Шидловський є настільки суворим і олдскульним науковцем, що у цьому проклятому фейсбуці його не знайти.

Докладніше

ХІІІ

Фото Уляны Галич.

#міфологіяриб

ХІІІ

любов і спокій. кров і маргарин.
це небо піднімається з перин,
і кожен порух, кожен звук фіксує.
це риби сплять на піщано́му дні,
а кожен день відлунює мені
отим ім’ям, що промовляють всує.

і так триває з року в рік, а ти
не можеш перестати. перейти
на бік добра, що вирвалось із тиші.
розлити чай або розлити ртуть,
а десь фіалки на вікні цвітуть, 
і йдуть листи додому довгі тижні.

вода тече і час тече навспак,
і ми з тобою – тільки тут і так,
і майже зараз виростає ніжність.
город: картопля, морква, буряки…
тобі – така, і ти мені – такий.
а світ навколо – непорочно нижній.

його суцвіття – непорушне дно.
пісок і мармур. спокій і вино.
тримай цю панну – їй бракує лиха.
русалки сплять – і мушлі їхні сплять.
це відзвуки тамованих проклять,
що їх старі мольфари шепчуть стиха.

це гори терпко дихають у синь.
це в тебе підростає другий син. 
і все тече, усе живе – натомість 
твоя любов перепиняє хід,
і гине непомітно, як шахід.
без нарікань чи зайвої утоми.

і хвилі – плюсь, а потім – ще раз – плюсь.
я не боюсь. ти чуєш, – не боюсь.
лише росте печаль моя планетна. 
і мокне світ – туман іде здаля.
вода і кров. кохання і земля. 
це риби б’ють хвостами об тенета.

 
 
 
Докладніше

З усіх вітчизняних срачів...

podolaihama

З усіх вітчизняних срачів, мій найулюбленіший - бойовий-гопако-срач.

Питання історичних джерел при створенні національних вкраїнських видів спорту адептами бойових гопаків або ігнорується, або затикається брошурками якихось сумашедших фантастів 90-х років. Так виникають міфи про цілий інститут характерників, про неїбись який культ Берегині, і про ще багато чого. Взагалі, 90-ті роки стали наріжним каменем у створенні нової фентезійно-історичної української міфології.

Від сучасних уявлень про козаків історичні козаки, думаю, охуїли б.

Чи не так, пане Віталій Павленко? Дякую за докладні питання в цій статті.

Виходячи з того, що роблять та кажуть прибічники та вчителі таких бойових мистецтв як: Бойовий гопак, Спас тощо, названі мистецтва з’явили...
JURPAVLENKO.BLOGSPOT.PE
 
Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info