Рєпка клуб бойового суржика. Свирид Опанасович, Мурзік Васильович, Татуся Бо.

Я довго шукала фото про сьогоднішній день

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

І ще. Пару слів про.

Я не пам*ятаю жодного двіжа, щоб всі були задоволені. Завжди одні кажуть, що інші проплачені. Треті кажуть, що четверті провокатори. П*яті питають нахуя ходити на мітинги, все одно нічого не зміниться. Шості кажуть, що нахуя ходити на мітинги, але все одно йдуть. Сьомі координують двіжухи з дивану пост фактум - а краще б ви так зробили, а не так. Восьмі камлають про радикалів, які як завжди спортили всьо задоволення від процесу, бо від звукових ефектів та газу якось стрьомно. Дев*яті бігають від розумних до красівих, а потім від красівих до розумних. Десяті стібуться. Одинадцяті б*ються з поліцією. А поліція теж бігає від розумних до красівих, але не вписується ні там, ні там. 
І тільки карінна вата робить дуже полєзну справу - ходить на концерти запорєбріков і пишається своїм походженням.
Ну якось так.
Автор фото Олег Куцкий

Фото Олены Добровольськи.
 
 
 
 
Докладніше

Пишу статтю про одну художницю...

tb1

Пишу статтю про одну художницю, на картини якої не можу дивития без сліз і сміху - отака от ціла буря емоцій.
Начитуюсь матеріалом, хто шо коли про неї писав, казав, розказував, може я щось упустила...
Шо вам сказать... Страдованіє треба нам возвести в культ і узаконить державним святом, бажано навесні, бо це пиздець. Кожна, без перебільшення, кожна стаття, замітка, оповідка, біографічна довідка, публікація мистецтвознавця починається з того, шо як була та художниця маленька то сильно заболіла і потом почала малювати - і все таке через призму страшенних страждань, і всякого такого тіпа "і шоб не плакать я сміялась". Ну йопересете, типу нормальна щаслива людина не може бути талановита. 
І підозрюю, що якби якийсь щасливий художник, який прожив вісьоле життя наповнене подіями, помер, то про нього б тоже понаписували б до хера всякої стражденної хуєти тіпа "поніс страшенну втрату, коли йому було 7 год, то в нього помер хомячок". А єслі б не найшлося жодного стражденного факту, то вичеркнули б його зовсім з художників, бо настоящий митець, судячи зі статей і підручників, должен страдать, страшно і невиносімо, а єслі не страда, то не митець.
Колєги, прекращайте, га?
Докладніше

Щас татуньо дзвонив...

lp2

Ну я ж йому розказала історію з гаманцем. Поржав, тоді каже:
- Нє доню, ти точно в мене вдалася а не в маму. Маму разів з п'ять грабували на вулиці. Удачно. Гроші, шапку, золото, плаща кожаного. В дев'яності мать була магнітом для грабіжників. А от мене два рази грабували. Перший раз пролетіли і шапку зняли, кролячу. Я їм вслєд закричав "То не та шапка!!! То крілик!" То вони біля першого ліхтаря роздивились і викинули. А другий раз підійшли двоє, а я вгашений трохи був, без грошей. Вони "Закурить дайте, дядьку!" а я "Та нівапрос хлопці!" і даю свою пріму без фільтра. Один спереду бере, дивиться на неї, а другий ззаду так акуратно по кишеням шманає. Я їм кажу "Хлопці, нема там ніхєра, шоб було, то я б ше соточку накатіл" Другий ззаду каже першому "Голий вопше" а перший (мабуть главний) каже "Так дай мужику 10 грівен (дєло в дев'яності, це то саме що щас сотню) хай стрес сніме." І вони мені тикають десятку в руки і уходять. Я канєшно до вокзала завернув і чесно зняв стрес ше на троячку. А на сім гривень матері букета у тітки купив. 
Так шо ти точно в мене вдалася. Гени ж пальцем не роздавиш. Вони в воздухі і їх чуствують даже отброси общества...

Докладніше

18 листопада 1918 року...

vc

18 листопада 1918 року дивізії Січових стрільців Коновальця завдали поразки віськам гетьмана Скоропадського... Це, мабуть, саме важне діло на той момент історії було...

У нас так здавна. То гетьман - на Центральну Раду нападе, то Петлюра - на гетьмана... То Брюховецький на Сомка, то Дорошенко на Брюховецького... Бо коли куди не кинь оком - або зрадник, або падлюка, або "несознатєльний елемент"...

За своїми власними войнами, не було коли за чужинцями приглядать...

І коли приходив на всі наші собственноручні війни ще й якийсь зовнішній супостат, то українці сильно дивувалися і казали: "Ну це вже, блять, вобше!"

Докладніше

Зомбі апокаліпсис...

lp2

Коли трапляється який-то треш, в житті, особистому чи суспільному, він не приходить сам. Ви помітили?
От якщо у вас, скажімо, раптом гаманець з зарплатою вкрали, то тут же, звідки не чекали прийде родич, якому ви винні сотню і якому дуже тре прям щас гроші, і прям на страшенно необхідну річ. Або якщо ви вирішили, що сьогодні ну його нафіг голову мити і фарбуватись, то гарантія, що зустрінете бувшого, якого сто років не бачили і ще би сто не побачили, но воно зараза вибрало саме цей день, щоб на базар в іншому кінці міста зайти. Або от ви раз за рік таки загуляли з кумою до третьої ранку і тихесенько повертаєтесь додому, а сусідка чорнорота вирішила, що саме о третій їй тре сміття одтарабанити до смітника і єхідно так "Здрастііі" вам, подумки вже складаючи історію вашого падєнія для інших сусідів.
Я їх називаю зомбі. І коли все складається хєровато, завжди чекаю "зомбі апокаліпсиса". Вони ж відчувають сракою, чи який там у них чуствітєльний орган, коли ви слабнете. Коли ви сильні, здорові і накрашені "зомбі" перебувають в летаргічному сні, але варт лишень трішечки дати слабину - лізуть з усих щілин. "Зомбі" харчуються мозком. Виїдають його брутально, нахабно і чхаючи на правила поведінки за столом. Чавкають, облизуючи пальці і лізуть за новою порцією в черепушку. 
Окрема тема - зомбі-общєствєнніки. Ви можете рік, як лицар на білому коні, створювати, працювати, пропонувати і втілювати пречудові ідєї і перфоменси, але варто раз десь в чомусь помилитись.... І вони виповзають з усіх дірок і з сраки всесвіту з скляними очима, виставленими вперед руками зі скрюченими пальцями, зі слиною що капає з кутиків відкритого чорного рота і бесмислєнно но беспощадно йдуть в ваш бік з утробним риком "ааааааааа, ху@ня...я знав...я казав...дайте мені його мозгиии..він міііій...смееееерть йомууу...унічтожаааать...срать...анафємаааа...позооооор"
І настає розуміння - тре було тобі їх впи@дити, ще коли вони в стадії летаргічного сну були, але ти бл@дь, благородний і слабших не обіжаєш. Це був про@об дєтка!
Ну що ж, тоді один варіант залишається - встряхнувся, забувся про тотальний пі@дєц в житті і ху@риш їх - самозабвєнно і вдохновльонно. Практика показує, що коли ти заставляєш себе знову стати сильним - зомбі пачємуто вцикаються і зникають. Примітивний мозг і нізмєнні інстинкти не розраховані на боротьбу. Тільки на подле шакаляче добивання ослабнувших. Знач тре показати їм що не для них всесвіт цей мозок з АйКью в 136 створював. Вдавляться.
Пи Си Бажано не повторювати помилок і добивати "зомбі", бо ти ж вже знаєш - варто буде знову ослабнути - повиповзають знову.

Докладніше

Сьогодні вечором Пирятин Гурт їбане святкову програмку для Ля Буржуазії. Нарешті вона у нас з'явилася.

podolaihama

Хто шанує густе бeльгійське бухло і нашу неоковирну творчість - приходьте в п'ятницю до бельгійської ресторації Le Cosmopolite на Володимирській 47. Початок пирятинського випадєнія о 21.00.

Попереджаємо - там дещо дорожче ніж в АТБ, наприклад. Нема грошей, як співають класики, - лягайте спати!

Подробиці тут - https://www.facebook.com/events/1931237870535511/

Коротше кажучі наш профіль - пивний бельгійський марафон на три дні.

Фото Івана Семесюка.
 
Докладніше

Приблизно раз на місяць...

20799962 1491557564258416 6780270438494472724 n

Приблизно раз на місяць, а то і частіше, я натикаюсь на постік про те, що селфі це всесвітнє зло і унічтожіт планєту. Що селфімани це такі лангольєри, що навіть і Стівену Кінгу не наснилися, а якби наснилися, то він би вмер від того, що дуже часто і нєрвно курив би десь в туалеті. Що бабо і селфі то страшна зброя масового знищення. І саме з цієї причини чоловіки регулярно пяляться на жопи і сіські в Інстаграмі, щоб потім зайвий раз зауважити яке це всьо зло протівне і фуфуфу.
А нещодавно я прочитала блог однієї ураженої ураном жінки, яка вочевидь довго носила своє роздратування в собі, аж поки воно не полилося фонтаном зі всіх порожнин і вилилось у лонгрід про те, що 40-річних дєвочєк не буває і нємєдлєнно прєкратітє оце всьо в шортіках і коротеньких спідницях, бо ви жалкіє і смішниє. І я могла б тут написати ще про те, що тій тьотці самій треба до фахівця, і ще про те, що почни з себе і про те, що взагалі нікого не має хвилювати які там у когось селфі чи шорти, чи навіть їх відсутність. Але то таке, ну його. Натомість, хай буде селфі.

Фото Олены Добровольськи.
 
 
Докладніше

Оці короткі дні, так дивно впливають на мене...

lp2

Четверта вечора - темніє. Мені хочеться спати і нічого не хочеться робити. Саме цікаве, влітку, коли темніє о десятій, мені абсолютно не хочеться спати. Правда робити все одно нічого не хочеться. Мені ніколи нічого робити не хочеться. Я ледащо вопшем... Ні неправда, буває в мене страшне завзяття, коли я починаю робити все, за всіх, весь час, без перестанку декілька годин поспіль. Але рідні, дивлячись на то всьо тихенько мріють, щоб це швидше пройшло. Бо мій трудовий запал бессмислєний і беспощадний. Я вимиваю раковини і унітази так, що з них можна брати санітарні мазки для палати мір і вагів, як зразок ідеальної чистоти. Старі речі вилітають з хати мішками. Пилосмоком витягується пил звідусюди, навіть зі стелі. І так далі, до мого розуміння ідеальності, а значить до ідеальної ідеальності. І неідеальна родина розуміє, що порушивши, хоч якось отето все сотворене мною, вона ризикує лишитися без голів. Літати вони не вміють ще, тому тихенько перечікують приступ. Мене попускає, я валюся без сил на ліжко, акуратно, щоб не розстелити і лише тоді вони виповзають потихеньку зі своїх сховищ. А так я ледащо. "І слава Богу!" *тихенько шепочуть домашні*

Докладніше

Завтра о 12.00 на сторінці...

podolaihama

Завтра о 12.00 на сторінці Old Fashioned Radio в стрім вийде програма Еволюція або Смерть. Темою ефіру буде МОРЕ, а точніше море в українській ідентичності, в просторі й у часі. Море очима українців.

Чи є ми морським народом чи ні? Що у нас з морською міфологією, термінологією, освітою? Звідки беруться наші моряки і на кого вони працюють? Чи існують українці флібустьєри? Море в українській літературі, яке воно?

На ці, і не лише ці питання, сподіваюся, відповість наш гість пан Антон Санченко, літератор, перекладач, людина зі спеціальною мореходною освітою і чи не єдиний в Україні сучасний minnesinger морської тематики.

Спробуємо глибоко пірнути, панове! Не пропустіть! Завтра зранку, ближче до виходу в єфір, на моїй сторінці і на сторінці радіо з'явиться посилання на відео-стрім. На зв'язку!

Фото Івана Семесюка.
 
Докладніше

Колись давно поїхали ми з кумою в Грецію

kz

Перший день, переліт, поселення, вечірні посиденьки на балконі. Бла-бла-бла - рожеве винце, ме-ке-ке- рожеве винце, бла-бла-бла - рожеве винце. Вопщим, все як у всіх, коли набалакались, що аж щелепи боліли була вже 2 ночі, а на 8 якась екскурсія.
Вино в Греції якесь дивне, хоча б в сон зморило, а ніфіга, що пили, що на сопілці грали, бодрячок такий спіткав, жуть.
- Кума, - кажу, - давай прінудітєльно спати, бо рано вставати, будем як варені мухи плентатись по тій Греції.
Полягали, лежим, я не сплю і чую, що кума не спить, товче сракою по ліжку, то так перевернецця, то сяк, а всеодно не спицця, ніяк снотворної пози не вибере
- Кума, спишш? - шепоче кума.
- Та з тобою заснеш, копирсаєшся в ліжку, наче навіжена, - бурчу я.
- Можна включити тілівізор, бо неспицця, а я під тілівізор луччє засипаю.
- та включай, шо з тобою робити, -бурчу я в подушку.
Витріщились ми в той телевізор, а сну як не було так і нема, ні в одному воці, на екрані якісь гречеські тьолки скачуть, ніфіга непонятно
- Кума, а давай виключим телевізор і шото почитаєм?
- Давай, - погоджуюсь я на всі методи, - може заснем?

Докладніше
Підпишиться на цей RSS фід

Оце ходив у супермаркет попав в облаву, всіх забирали в нацгвардію старих, молодих, жінок, дітей... одного мене пожаліли... потомушо кіт

Мурзік Васильович Мурзік Васильовичrepka.club

Єщо раз - соглашаюсь заранєє со всем, шо вирішиться. Но єслі в углу буде мерцать лом, я буду ощущать, шо живу не напрасно

Свирид Опанасович Свирид Опанасовичrepka.club


Вхід або Реєстрація

Вхід з Мордокниги

Забули свій пароль? / Забули свій логін?

 
slogin.info